Хрещення Київської Русі

І тільки 1871 р. відомий професор Московської  духовної академії Євген Євстигнійович  Голубинський в «Журнале Министерства народного просвещения» за 1871 р., а  потім 1880 р. в праці «История Русской  Церкви», т. І (друге видання вийшло в 1901 р. в московських «Чтениях») піддав літописне оповідання про хрещення українського народу суворій, але чисто науковій критиці; Голубинський непохитно довів, що літописне оповідання — це пізніша вставка до нашого Початкового літопису (таких пізніших вставок у літопису багато).

Голубинський влучно й науково  розбив майже все оповідання літописця  як таке, що не відповідає правді, і  замість нього подав своє, що спирається головним чином на писання двох письменників XI віку, що писали за часу сина Володимирового — князя Ярослава Мудрого, мниха Якова («Похвала» князю Володимиру та «Сказание» про смерть мучеників Бориса й Гліба) та Нестора («Чтение» про страстотерпців Бориса та Гліба); Яків та Нестор жили ближче до Володимира Великого і тому могли знати події охрещення ліпше за літописця, що писав пізніше.

Всі інші вчені, що пізніше писали про охрещення українського народу, звичайно або розбивали (невдало!) твердження Голубинського, або новими даними підпирали його думки. Дуже солідну рецензію на капітальний труд Є. Голубинського дав професор Київської духовної академії Іван Малишевський («Отчет о 24 присуждении наград гр. Уварова». Спб., 1882. С. 19 — 187), який не тільки підкреслив заслуги Голубинського, але подав і свої думки; в питанні про хрещення Володимира та українського народу Малишевський нерішуче боронить літописне оповідання. Вчений Василевський у статті «Русско-византийские отрывки» («Журн. Мин. нар. пр.». 1876. III) подав звістки візантійських та арабських джерел про охрещення. У 1883 р. вийшла цінна праця барона В. Р. Розена «Император Василий Болгаробойца. Извлечения из летописи Яхъи Антиохийского» (додаток до 44 т. «Записок» Академії наук); для нас цікаве те місце Ях'ї (жив у X — XI вв.), де він розказує про оженіння князя Володимира з Анною та про його охрещення. Добру рецензію на цю працю дав Ф. Успенський в «Журн. Мин. нар. пр.» (1884. Кн. IV. С. 282 — 315). Коротку, але змістовну статтю «Современное состояние вопроса об обстоятельствах крещения Руси» в «Трудах Киев. дух. акад.» (1886. Кн. XI. С. 587 — 606) написав /. Линниченко, спиняючись головним чином на Корсунській справі. В IX кн. «Киевской старины» за 1887 р. вміщено статтю П. Л. Лебединцева «Когда и где совершилось крещение киевлян при св. Владимире», де автор невдало боронить літописне оповідання. Проти цієї статті виступив професор В. Завитневич, умістивши в «Трудах Киев. дух. академии» за 1888 р. (Кн. І, с. 126 — 152) цінну й солідну статтю «О месте и времени крещения св. Владимира и о годе крещения киевлян». На статтю В. Завитневича звернув свою увагу професор А. Соболевський у «Журн. Мин. нар. пр.» 1888 року (Кн. VI, с. 396 — 403) в статті «В каком году крестился св. Владимир»; Соболевський боронить літописне оповідання, бажаючи розбити всі висновки Завитневича й довести, що Яків та диякон Нестор жили пізніше літописця, а тому їхнім писанням не можна давати більшої віри, як літописцеві. Віт. своєї «Історії України-Руси» (вид. 2) професор М. Грушевський дав добрий перегляд усієї справи охрещення й подав докладну літературу.

На початку ХХ століття також  з`явилось одразу декілька надзвичайно важливих робіт, які по-різному ставили та вирішували питання про прийняття християнства. Це праці академіка А.А. Шахматова,  М.Д. Приселкова, В.А. Пархоменка, В.І. Ламаньского, Н.К. Нікольського,    П. А. Лаврова, Н.Д. Полонської та багатьох інших. Але після 1918 року ця тема перестала вважатися значною. Вона попросту зникла зі сторінок наукового друку, залишаючись однією з найважливіших в світовій славістиці (праці Л.Мюллера, А. Поппе та інших).

В пізніші радянські часи питання хрещення знову почало цікавити істориків. Факту запровадження християнства та його значенню присвячені були численні монографії та статті: «Запровадження християнства на Русі», М., 1987; Рапов, 1988 «Як була хрещена Русь», М., 1989; «Руська духовна культура», Тренто, 1992, порівняльні нариси «Прийняття християнства народами Центральної та Південно-Східної Європи і хрещення Русі». М., 1988; «Тисячоліття запровадження християнства на Русі» М., 1993 та багато інших.

Але це тільки невелика вибірка з  тої надзвичайної кількості істориків  усіх часів, які вивчали питання  запровадження християнства на Русі. Існує дуже багато різних поглядів на це питання, різних підходів. Чому ж проблема хрещення Русі є настільки популярною та актуальною в будь-які часи? На мою думку, це одна з найважливіших подій в нашій історії, яка визначила шляхи подальшого розвитку Київської Русі, а потім – і української держави. Запровадження нової релігії – це питання не тільки еволюції світогляду (хоча одного цього достатньо, щоб говорити про глобальність змін), це й зміни у політичному курсі, - тобто це можно вважати дуже важливою віхою в історії народу.

Отже, в цій курсовій роботі ми спробуємо  узагальнити усі підходи до вивчення проблеми запровадження християнства та правління Володимира Великого в Київській Русі (а саме остаточної християнізації, яку провадив князь Володимир Святославич) та стисло викласти основні факти, які стосуються цієї історичної події.

Список використаної літератури:

1.    “Велика історія України”  в 2 томах. Упорядник – Микола  Голубець. - Київ “Глобус” 1993

2.    Аркас М. М. Історія  України-Руси. Одеса: Маяк, 1994 р. – 388 с.

3.    Б. А. Рыбаков. Киевская  Русь и русские княжества. 

4.    Борисенко В. Й. Курс  української історії. З найдавніших часів до XX ст.: Навч. посіб. — К, 1996.

5.    Грушевський М. Історія  України-Руси. - Т. 1. -К., 1991. - С. 535

6.    Грушевський М.С. Очерк  истории украинского народа. –  2-е изд. – К.: Лыбидь, 1991.

7.    Терещенко Ю.І. Україна  і європейський світ: Нарис історії від утворення старокиївської держави до кінця XVI століття. Навчальний посібник. Київ: Видав-во Перун., 1996 р. – 496 с.

8.    Толочко П.П. Володимир  святий. Ярослав Мудрий. К.: «Артек», 1996 р. – 216 с.

9.    Журнал «Київська старовина»  Гол. Ред... П.П. Толочко. Науковий  історико-філологічний журнал, - К., 2006, - 176 с.

10.    Історія України. Документи  і матеріали: Посібник – К.: Академія, 2002, - 448 с.

11.    Котляр Н.Ф., Смолий  В.А. История в жизнеописаниях. – Киев: Наукова думка, 1990 р. –  256 с.

12.    Карамзин Ф.М. История  Государства Российского: В ХІІ  томах, кн. 1, «Издательство АСГ» - 2004 г. – 668 с.

13.    Ковальський М.П, Мисик Ю.А. Історія України: ч. І Від стародавньої історії до ХVІІ століття. Конспект лекцій. К., 1993 р.

14.    Буратян М.П.Давнє населення  України: Навчальний посібник. К.: «Либідь», 1999 р.

15.    Україна скрізь віки, К.: 1998 р., том 2

16.    Хрестоматія з історії  України для студентів ВУЗів. К., 1993 р.

17.    Історія України І.  Крип’якевич, М. Терлецький, П.  Ісаєв, М. Дольницький. Львів:  «Фенікс», 1991 р. – 166 с.

18.    Історія України. Маловідомі  імена, події, факти (збірник  статей). Вип. 33, К.: Інститут історії.  Пам’ятки України.

19.    Король В.Ю. Історія  України. / Худож. оформл. Стогрина  Д.М. К., 1995 р. – 264 с.

20.    Історія України в  3 томах, К.: Наукова думка, 1999 р.