Грім і блискавка в уявленнях українців

 

Міністерство освіти інауки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Історичний факультет

 

 

Кафедра етнології

 

 

 

ГРІМ І БЛИСКАВКА В  УЯВЛЕННЯХ УКРАЇНЦІВ

 

 

                      Курсова робота

          Карпенка Андрія  (ІСТ-33с)

                                                                   Науковий керівник:

                                                                                     Доц. Галайчук В. В.

    Науковий консультант: 

                                                                                     Доц. Рачковський Г. В.

 

 

 

Львів – 2011

Зміст

 

ВСТУП ……………………………………………………….…...…с. 3 – 6

 

РОЗДІЛ І. Традиційні уявлення про грім та блискавку ..........….с. 7 – 17

 

РОЗДІЛ ІІ. Народні вірування про грім і блискавку …….……....с. 17 – 29

 

ВИСНОВКИ ……………………… ……………………………….с. 30 – 31

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ....с. 32 – 34 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Народні вірування  і уявлення є  важливою складовою духовної культури і традиційних знань не тільки українців, а й будь-якого народу. Вони тісно пов’язані з характером життєдіяльності і обумовлені способом життя народу. Демонологічні уявлення є важливим  джерелом для вивчення повсякденного життя й світогляду українців. Переважна частина образів української народної демонології має дохристиянське походження. Демонологічні уявлення пов'язувалися передусім з явищами природи, господарсько-побутовим життям тощо.

Українська демонологія  як сукупність переказів про живу і неживу природу та людину розвивалась  на базі давньої загальнослов’янської міфології. Система вірувань українців не є однорідною, а представлена різними регіональними варіантами, що є наслідком культурних впливів інших народів. Це у першу чергу культурні взаємини з сусідніми народами (росіянами, білорусами, молдаванами, болгарами, греками тощо), боротьба з кочовими племенами, присутність норманів (варягів) на початках становлення Київської Русі, культурні впливи з Візантії і Західної Європи. Названі чинники впливали на становище культури і релігії в українців, формування їх світогляду. Відтак, однією з особливостей української демонології є поєднання християнських релігійних уявлень (наприклад, наділення деяких християнських святих демонологічними рисами – св. Іллю, св. Миколая, св. Параскеву П’ятницю тощо) із язичницькими віруваннями, присутність взаємопереплетених елементів анімізму (одухотворені явища природи – грім, блискавка, злива тощо¹.

Традиційні уявлення і  вірування про грім та блискавку  за своїм характером та суттю – є дохристиянського (язичницького) походження. Однак, прийняття християнства внесло корективи в світогляд і вірування українців. У Х столітті в українській міфології перше місце займає Перун, якого вважали Богом грому й блискавки, володарем Неба². Ібн-Фадлан (Х ст.) свідчить, що слов’яни удар грому вважали за Суд Божий. Культ грози у християнському трактуванні був боротьбою пророка Іллі з нечистим³. Збереглися різноманітні повір'я, пов'язані з громовими святами, які християнство приурочило до святого Іллі. Протягом наступних століть вірування про уособлення грому поступово трансформується. На жаль, станом на сьогодні, галузь демонології пов’язана з віруваннями про грім та блискавку залишається практично не дослідженою вченими. З огляду на їхнє недостатнє вивчення в науці, дослідження цієї царини народних уявлень про надприродні сили є актуальним і необхідним.

Хронологічні  межі дослідження  охоплюють кінець Х – початок ХХІ століття. Тому що, саме на кінець Х століття припадають перші писемні свідчення про грім і блискавку в джерелах, опублікованих українськими та іноземними авторами.

Мета роботи – на основі доступної наукової літератури і джерел дослідити й висвітлити  особливості й значення народних вірувань про грім і блискавку у побутовому житті українців. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання.

– подати загальну характеристику персоніфікації грому і блискавки;

– відобразити традиційні уявлення уявлення про грім і блискавку;

– проаналізувати народні  вірування про грім та блискавку;

– відобразити зв'язок вірувань з народним календарем.

 Об’єктом роботи є демонологічні уявлення українців про грім і блискавку.

Предметом – особливості традиційних вірувань про грім та блискавку, функціональне призначення у різних регіонах України.

Історіографія. Тема демонологічних уявлень українців про грім і блискавку, станом на сьогодні, недостатньо вивчена вітчизняними науковцями. Однак окремі автори у своїх працях частково торкалися теми грому і блискавки в традиційних уявленнях українців. Однією з праць, яка стосується даної теми є «Дохристиянські вірування українського народу» Митрополита Іларіона (І. Огієнка)⁴. В ній розповідається про традиційні уявлення про грім і блискавку ще з дохристиянського періоду. «Ангели на сходах неба» П. Чубинського⁵, в якій представлена інформація пов’язана з народними віруваннями і забобонами. Заслуговує на увагу також праця Г. Булашева «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях»⁶, вже з самої назви бачимо що тут представлені різного роду легенди і вірування українського народу. Саме ці праці дають нам певні відомості про традиційні уявлення про грім та блискавку Про грім і блискавку згадується і в інших працях. Однак, варто зазначити, що інформація яка стосується даної теми є досить мізерною.

Джерела – «Знадоби до української демонології» В. Гнатюка⁷, особливої уваги заслуговує і напрацювання І. Франка «Гуцульські примівки»⁸, зокрема автор розповідає про різного роду примівки пов’язані з різними природними явищами.  Важливе значення має ще одна праця В. Гнатюка «Нарис української міфології»⁹. В. Гнатюк зібрав і систематизував українські міфи дохристиянських часів. У них є чимало інформації про місце грому і блискавки у житті українців.

Курсова робота складається  з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури. У вступі  обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання,  об’єкт і предмет роботи,  подано аналіз  наукової літератури і джерел. У  першому розділі «Традиційні уявлення про грім та блискавку» проаналізовано уявлення і персоніфікацію грому і блискавки. У другому розділі «Народні вірування про грім та блискавку» розглянуто повір’я, забобони, способи захисту та замовляння від грому і блискавки.

 У висновках відображено результати проведеного дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТРАДИЦІЙНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ГРІМ ТА БЛИСКАВКУ

У  народній  традиції  українців  уявлення  про  грім  і  блискавку посідають  важливе  місце.

Основа легенд і вірувань щодо грому та блискавки – давньоміфічна, язичницька, але  своєрідно витлумачене християнство наклало на них такі густі сліди, що це призвело до справжнього хаосу.

Грім виникає від дрижання скель. Коли Бог надумає послати  на землю дощ із громом, то звелить  святим Юрію, Іллі та Михайлові хитати скелі, від чого й виходить грім¹⁰.

  Блискавка – це небесний вогонь, що його посилає Бог чи то на кару людям, чи на відігнання злих сил, тому не можна гасити пожару від неї, хіба тільки … молоком. Вогонь своєю силою рівняється з блискавкою: як ця проганяє злих духів, так проганяє їх і домашнє вогнище, очаг. Взагалі, вогонь Святий – зужиті освячені речі тепер кидаються або в воду, або в вогонь; наприклад шкаралущу від великодніх крашанок можна палити в огні, або кидати в річку. Так робили в давнину й зі старими церковними книгами й речами, Церковним посудом¹¹.

Грім, посланець Неба й  вогню, має цілющу силу, тому як весною вперше гримить, треба спиною обпертися  об дерево чи об що інше, і спина не болітиме до нового грому в наступному році. Ібн-Фадлан свідчить, що слов’яни удар грому вважали за Суд Божий¹².

Культ грози, пов'язаний із давнім слов'янським культом бога грози Перуна, зберігся у народній свідомості у пізнішому християнському трактуванні боротьби пророка Іллі з нечистим. Народна уява наділяла громові стріли магічними властивостями, вони вважалися помічними при лікуванні різних недуг. Подекуди вірили, що під час грому Ілля-пророк возить по небу колачі, тобто дає землі плодючу силу. Збереглися різноманітні повір'я, пов'язані з громовими святами, які християнство приурочило до Іллі.

Грім походить від руху по небі колісниці святого Іллі, а блискавка – іскри з-під копит коней, що везуть колісницю¹³. Грім буває здебільшого в той час, коли небо вкрите хмарами; це тому, що в цей час чорти особливо люблять дражнити Бога: гасають дорогами, кружляють у вихорі пилюки, ламають у лісах дерева, зривають дахи з будівель тощо¹⁴.  Під словом "блискавка" розуміють розрив хмар, який відбувається задля того, щоб архангел Гавриїл бачив, де ховається чорт і стежив за напрямом пущеної стріли. Зигзаги і змійки походять від того, що пущена стріла летить за чортом, який тікає врізнобіч.

Блискавка – це справжнє небо, котре Бог показує в мить свого гніву. Коли б на землю впала  хоч маленька частинка цього неба, то спалила б усю землю. Запевняють, що це небо відкриється перед страшним судом¹⁵.

У Х столітті в українській  міфології перше місце займає Перун, що вважався Богом грому й  блискавки, володарем Неба. Він творча сила, що оживлює все, податель дощу. На крилатих вогнистих конях Перун  їздить по небу в вогненній колесниці. На зиму він замикає Небо й засинає, а весною своїм могутнім молотом  розбиває зимові пута з землі, і все знову оживає. Старе оповідання каже, що як прилетить з Вирію зозуля, вона будить Перуна з зимового сну, і він відмикає Небо й пускає на землю тепло¹⁶.

В Початковому Літописі бог  Перун згадується кілька разів. Уже мужі князя Олега «водища мужий на роту (присягу), і кляшася оружьєм своїм, і Перуном, богом своїм» ПСРЛ І. 13, під 907 р. В договорах з греками 945-го й 971-го років русичі клянуться так само Перуном, що в таких договорах згадується на першому місці серед інших богів.

В одному давньослов’янському  перекладі грецького оповідання про Олександра Македонського ім’я бога Зевеса, що стоїть в оригіналі, перекладено словом Перун, а це вияснює  значення цього бога. Про те саме свідчить і чеський Глоссарій 1202-го року, в якому слово Перун пояснюється словом Юпітер. В «Бесіді трьох Святителів” розповідається, що “два ангела громная єсть: елленський старець Перун і Хорс жидовин». Згадують про Перуна і багато інших пам’яток¹⁷.

Перун на всіх наводить страх, бо б’є своїми вогненними стрілами, цебто громом, демонів, але може вдарити  й злу людину, чому в нас –  особливо в Західній Україні –  аж дотепер збереглися стародавні прокляття: «Бодай тебе Перун побив!», «Хай поб’є тебе те, що в хмарі гуде!» та ін.¹⁸ Як Перун б’є (по теперішньому народному віруванню, це Св. Ілля вбиває чорта), то кидає на землю стріли, що називаються Перунові стріли (або громові кулі). Це бувають звичайно подовгасті, кругляві камінці, що повстають у місцях удару грому зі стопленого піску. Народ вірить, що ті стріли входять глибоко в землю на сім сажнів, але через 7 років виходять на поверхню. Їх збирають, січуть і використовують як ліки при деяких хворобах. Це вірування старовинне  і попало навіть у літературу. В книзі «Луцидаріус» читаємо таке: «Звідкіля береться грім і  блискавка? Автор розповідає: Це буває внаслідок боротьби (битви) між хмарами. Коли чотири вітри з моря прийдуть і зблизяться, то виникне стук великий, який ми називаємо – грім. Буває в цей же час блискавка і спускаються на землю падаючі стріли громові»¹⁹.

В народній традиції не збереглися оповідання про Перуна. Останком їх можна вважати наступний уривок: «Перун забив вівці. Гонили пастухи домів, і  як  загриміло, і  забило  дві  вівці. В  нас  мовлять, що Перун, то злий  дух»²⁰.

 Після прийняття християнства на Русі духовна і державна влада почала знищувати старих богів і викорінювати віру в них серед народу. Прикмети давніх богів відповідно почали переходити на нижчих демонів, або на християнських святих; до останнього була причетною і духовна влада, заводячи християнські свята і обряди в ті самі, або в найближчі дні, в які перед тим відбувалися поганські празники. Відповідно прикмети Перуна перейшли таким чином на Громовика, Бурівника й Паликопу з одного боку, та на святих Іллю, Пантелеймона і Гавриїла – з іншого. Головне місце після Перуна займав Св. Ілля. Вважалось, що він управляє громами і убиває чортів, управляє дощами, градом і грозами. На Св. Іллі, Пантелеймона (який подекуди зветься Паликопою, а в гуцулів - Балієм) і Гавриїла гуцули ще дотепер святкують громові свята, боячись, щоб грім не вбив²¹.

Перун, коли вперше по зимі виїздить на Небо, то своїм першим громом воскрешає  землю. Цей перший грім дає силу не тільки землі, але й людям. Коли вперше гримить, то ще й тепер хрестяться й опираються спиною об дерево чи об що інше, і спина не буде боліти цілий  рік, і буде щастити такій людині.

Перун посилає блискавки, що весною будять землю до життя  й оплодотворяють її дощами. Блискавки  проганяють, коли треба, хмари, а також  злих демонів, і випускають на волю Світло²².

Порівняно популярним (на фоні інших святих чоловічого роду) в  народі був Ілля-пророк, який мав свою “спеціалізацію”: його пов’язували насамперед з погодою. Відомим є зв'язок Іллі з дощем, блискавкою, громом. У старозавітних переказах – «це обдарований майже  божественною владою чудотворець,  пророк, вустами якого глаголить Бог, проповідник, що пророчить майбутнє від імені Бога». За Біблією, Ілля особливо прославився владою над “утриманням” і «викликанням» дощу²³.

Погляд на Пророка Іллю, як на бога грому, стався ще на грецькому  ґрунті, де народ замінив своїх старих богів Геліоса та Зевса на Іллю. У нас ще з початком християнства Пророк Ілля замінює бога Перуна, і приймає на себе його якості й обов’язки²⁴. Старий Заповіт розповідає, що Пророк Ілля легко зводив вогонь з Неба (ІІІ Книга Царств 18. 21-39), а IV Книга Царств 2. 11. подає, що Ілля був узятий до Неба на вогняних конях і на вогняному возі, і власне з цього й пішло представлення Іллі, як бога грому й блискавки.

На Гуцульщині побутували вірування, що Ілля є Богом грому, який бореться з чортом і намагається  блискавкою вбити його. Тому вірили, що там де вдарила блискавка, –  то Ілля шпурнув її чортові в слід. І в це свято працювати не можна, щоб грім, так каже народ, не запалив  хату, чи не заподіяв якусь іншу шкоду²⁵.