Господарство України в ХІХ ст

Найзначнішою  в діяльності П.Столипіна була аграрна  реформа. Вона мала на меті розв'язати  завжди нелегке для Росії (і України) земельне питання. Указ від 9 (22) листопада 1906 р. скасовував обов'язкові «земельні  общини» і надав кожному селянинові право вимагати виходу з общини і  виділення йому землі в одному масиві. що отримав назву «відруб». Селяни могли переносити туди свої господарські будівлі і створювати «хутір» (найпоширеніший в Україні). Даний захід повинен був служити  перебудові земельних відносин, створити стан заможних селян — фермерів.

Іншим важливим кроком аграрної реформи П. Столипіна було створення Селянського  земельного банку і надання йому права виділяти селянам вигідні  кредити на закуп землі, реманенту  тощо. Це сприяло також торгівлі поміщицькою землею та придбання  її селянами.

Ще один важливий напрямок реформи — переселення  селян із густозаселених регіонів європейської частини Росії (у т.ч. й України) у Сибір, за Урал та на Далекий Схід, де був надлишок вільної землі.

За неповних чотири роки четверта частина господарств  в Україні, що входили до земельних  громад, вийшла з них, а протягом 1916-1917 рр. селяни купили, головним чином  у поміщиків, понад 7 млн. десятин  землі. Внаслідок цього напередодні  Лютневої революції 1917 р. в руках  селян було вже 65% усієї землі, й  на одне господарство припадало 8,6 га. У результаті реформи на Правобережній  Україні й Полтавщині, де общинне  землеволодіння було слабо поширене, майже вся селянська земля  стала приватною.

В цілому Столипінська аграрна реформа мала успіх в Україні. Нею скористалися, перш за все, селяни, які хотіли і  вміли господарювати.