Генрик Сенкевич

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський національний педагогічний університет 

Імені Т. Г. Шевченка

Інститут історії, етнології  та правознавства імені О. М. Лазаревського

 

 

 

 

 

 

Кафедра історії Центрально-Східної Європи.

                                                                                        

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

 

Творчість Генріка Сенкевича.

 

 

 

 

 

                                                                                             Студентки 44 групи

                                                                           Левченко Мальвіни Вадимівни

 

                                                                           Перевірив: Бойко М. К.

                                                                      

 

 

 

 

 

 

 

Чернігів – 2012

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………3

РОЗДІЛ I. Життєвий шлях Генріка Сенкевича……………………...5

РОЗДІЛ II. Творчий доробок письменника…………………………10

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..16

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………..18

ДОДАТКИ…………………………………………………………….19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП.

 

Історія будь-якого  народу складається з окремих  історій його синів та дочок. Тому, говорячи про історію саме польського народу неможливо залишити поза увагою таку видатну постать як Генрік Сенкевич.

Г. Сенкевич –  польський письменник, майстер історичного  та психологічного роману, новеліст. Походив  з литовсько-польської дворянської  сім' ї. В школі був досить посереднім учнем, проте цікавився польською мовою та літературою. Під впливом західних письменників написав свій перший роман

"Жертвопринесення" рукопис якого, нажаль, не зберігся. Деякий час працював приватним  учителем. Згодом вступає до Варшавського  університету на спеціальність  право і медицина, з часом переходить на вивчення історії та літератури. Але через злидні був вимушений покинути навчання. У 60-ті рр. XIX ст. в Польщі проходять масові політичні виступи проти російського панування. В цей час Сенкевич намагається пробудити національну свідомість своїх братів з допомогою історичного роману. Проте на той час народ звертається більше до реалістичної історії, а не до ідеалізованої романтики, якою просякнуті твори Сенкевича.

Покинувши навчання в університеті письменник відкриває  в собі журналістський талант і подорожує Європою по роботі. Досягнувши значних успіхів на цьому поприщі він за дорученням редакції вирушає до США з метою відвідин польської громади в Каліфорнії. Результатом поїздки стають кілька новел. Але, безумовно, найбільшу популярність та світову славу принесли письменнику його  історичні романи:трилогія "Вогнем і мечем", "Потоп", "Пан Володиєвський" та два наймасштабніші твори – "Камо грядеш" і "Хрестоносці". Твори Сенкевича були кілька разів екранізовані у вітчизняному та зарубіжному кінематографі, кілька з них було театралізовано. За роман "Вогнем і мечем" письменник 1905 року був удостоєний нобелівської премії.

Помер Генрік Сенкевич 15 листопада 1916 р. в Швейцарії, а через вісім років був  перепохований у Польщі. Залишив  після себе неоціненний скарб – великий творчий доробок, який не втрачає своєї вартості й понині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ГЕНРІКА СЕНКЕВИЧА.

Польський романіст Генрік Адам Олександр Пій Сенкевич народився

7 травня 1846 р.  в польському містечку Окжейска, що нині знаходиться

на території  Литви, у литовсько-польській родині, що одержала дворянство

в 1775 р. Його батько, Йозеф Сенкевич, що брав участь у польському

повстанні 1831 р., був власником декількох невеликих маєтків. Його мати,

Степанія (уроджена Чецишовська), походила зі знатної родини.

Дитячі роки письменника пройшли в сільській  місцевості, однак, коли він

досяг шкільного  віку, економічні потрясіння змусили  його родину, у якій

були ще старший  брат і чотири сестри, продати маєток і переїхати у

Варшаву, де Генрік зацікавився польською історією і літературою і почав

писати прозу  і вірші.

У цілому учень  досить посередній, він процвітав  у польській мові і

літературі. Особливо велике враження зробили на нього романи Вальтера

Скотта й  Олександра Дюма, під впливом яких юнак написав роман

«Жертвопринесення» ("Ofiara"), рукопис якого не зберігся.

Пробувши  недовгий час домашнім вчителем у  маєтку однієї знатної

польської родини, Сенкевич поступив у 1866 р. у Варшавський університет.

Спочатку  він вивчав право і медицину, а потім, змінивши спеціальність,

історію і  літературу.

У 60-і роки XIX в. у Польщі проходили масові політичні  виступи.

Повстання 1863 р. проти царського самодержавства закінчилося поразкою

польських патріотів, і царський уряд підсилив політику русифікації

польської культури (викладання у Варшавському університеті повинно було

вестися винятково  російською мовою), а також економічної  залежності

Польщі від  Росії. Польська інтелігенція у відповідь  на це організувала

нелегальний національно-патріотичний рух, що ставив своєю метою

протидіяти  політиці русифікації. Новий, впливовий  напрямок у польській

літературі  відстоював пріоритет реалістичних добутків на сучасні теми,

а не героїчних  романів, що прославляють польську історію. Хоча всі ці

події не зробили  безпосереднього впливу на Сенкевич, без них усі спроби

письменника розбудити в читачі національну  самосвідомість були б

неможливі.

У 1871 р., украй зубожівши, Сенкевич змушений був піти з університету,

не здавши іспити і не одержавши диплома. У  наступному році виходить

написаний у  студентські роки роман Сенкевич «Дарма» ("Namarne"), що,

незважаючи  на недоліки, одержав позитивний відгук Юзефа Ігнація

Крашевського, що веде польського письменника на той час. У цей же час

Сенкевич  стає журналістом, пише статті відразу для декількох польських

періодичних видань, їде представником цих  газет у Відень і Париж, а

також в Остенд. До 1875 р. журналістський талант Сенкевич стає

загальновизнаним  у колах польської інтелігенції. У наступному році він

здійснює  поїздку по США з метою відвідин польської громади в Каліфорнії,

де польські емігранти, не піддаючись репресіям, могли б вільно жити і

працювати. Варшавська «Газета Польська» ("Gazeta Polska") погодилася

оплатити  письменнику дорогу в обмін на серію статей про Сполучені Штати.

Сенкевич  проводить у Каліфорнії більше року, і, хоча створити польську

колонію не вдається, його американські репортажі, що публікувалися в

польському  друці з 1876 по 1878 р., а потім видані окремою книгою

«Листа з  дороги» ("Listy z podrozy do Ameryki"), мали великий успіх.

Повернувшись в Європу в 1878 р., Сенкевич подорожує по Франції й Італії,

виступає  з лекціями, пише репортажі і навіяні  враженнями про Америку

новели, що друкувалися  у варшавських періодичних виданнях, що

усталили  його репутацію майстра психологічного нарису. В Італії в 1879 р. він познайомився з Марією Шеткевич, полькою, що через два роки стала його дружиною. Після повернення наприкінці 1879 р. у Варшаву Сенкевич стає редактором нової щоденної газети і починає приділяти увагу більш

масштабним  белетристичним виданням.

 

У 1884 р. виходить роман Сенкевич «Вогнем і мечем» ("Ogniem i mieczem"),

у якому показана боротьба Польщі з повсталою в XVII в. Україною. Хоча

радикали  і критикували письменника за захоплення далеким минулим,

більшість читачів високо оцінило цей добуток за колоритність і

правдоподібність  і ставила Сенкевича в один ряд із кращими письменниками Польщі. Романи «Потоп» ("Potop", 1886) і «Пан Володиєвський» ("Pan Wolodyjowski", 1888) разом з романом «Вогнем і мечем» склали трилогію,

усталивши авторитет  письменника – майстра історичного  роману. Для

відтворення атмосфери епохи Сенкевич усебічно вивчав джерела по історії

XVII в., консультувався  з істориками, виїжджав на місця,  де розверталися

описувані їм події. У 1897 р. англійський критик Едмунд Госсе відзначив,

що від  цієї трилогії «у цілому залишається  враження... книги скоріше

сильної і  масштабної, чим витонченої і проникливої. Трилогія пронизана

щемливим  почуттям меланхолії... У цій грандіозній  чудовій речі є

стриманість, є почуття, яке варто відрізняти від чутливості».

У 1882 р. у Марії Сенкевич народився син, Генрік Йозеф, а через рік –

дочка Ядвіга. Після народження другої дитини здоров'я  Марії погіршилося,

і в 1885 р. вона померла від туберкульозу.

В ці роки Сенкевич багато подорожував. У 1891 р. він робить поїздку в

Єгипет, у  Центральну Африку. Однак дія його наступних книг «Без догмата»

("Bez dogmatu", 1891), «Родина Поланецьких» ("Rodzina Polanieckich",

1895) відбувається  в Польщі кінця століття, і  написані вони в

психологічному ключі ранніх новел. Наприкінці 1894 р. Сенкевич одружився

на шанувальниці його таланту, юній Марії Романовській, однак шлюб

незабаром розпався.

Незабаром після  цієї події Сенкевич задумує два  широкомасштабних

історичних  романи: «Камо грядеши» ("Quo Vadis", 1896) – про гоніння на

християн  у часи імператора Нерона, і «Хрестоносці» ("Krzysacy", 1900)

епопею з  історії боротьби поляків з Тевтонським  орденом на рубежі XIV –

XV ст. (у США  цей роман переведений під назвою «Тевтонські лицарі»).

Працюючи  над романом «Камо грядеши» Сенкевич, як завжди, скрупульозно збирає матеріал, відвідує ті райони Італії, що стали ареною знаменитих історичних подій. У результаті, як писав у 1924 р. критик Роман Дібоськи, роман відрізняється «грандіозною історичною панорамою, багатством фарб і подробиць, творчою енергією, що дала життя численним римлянам і християнам». До 1916  року, року смерті Сенкевич, «Камо грядеши», один з найпопулярніших романів свого часу, був розпроданий тільки в США в кількості 1,5 млн. екземплярів. По книзі було знято відразу два фільми - французький та італійський. Роман був захоплено зустрінутий польською і закордонною критикою, про нього говорив глава римської католицької церкви папа Лев XIII.

У себе на батьківщині  Сенкевич був настільки популярний, що в 1900 р. у

зв'язку з 50-річчям письменника по підписці йому була зібрана достатня

сума грошей для придбання невеликого маєтку Облегурек неподалік від

Кельце. З  нагоди ювілею письменника проводився ряд заходів, друкувалися

численні  хвалебні статті, причому не тільки в Польщі, але й у Росії.

Незабаром після  цього Сенкевич одружився на Марії Бабській, своїй кузині,

а в 1905 р. завершив роман «На полі слави» ("Na polu chwaly") продовження своєї першої історичної трилогії.

У 1905 р. Сенкевич був визнаний гідним Нобелівської премії по літературі

«за видатні заслуги  в області епосу». Член Шведської  академії, назвав

Сенкевича одним з «рідкісних геніїв, що втілюють у собі дух нації...

Творчість Сенкевича неосяжна й у той же час ретельно продумана. Що ж

стосується його епічного стилю, то він відрізняється художньою

досконалістю». У своїй промові Сенкевич відзначив, що «кожна нація

представлена своїми поетами  і письменниками... Отже, Нобелівська  премія

– висока честь не тільки для автора, але і для народу, сином якого він

є. Не раз говорилося, що Польща мертва, змучена, поневолена, але

сьогодні ми одержали доказ  її життєздатності і тріумфу».

На початку першої світової війни Сенкевич залишає Облегурек  і переїжджає