Еволюція від традиційної до постіндустріальної економіки: національні моделі історичного досвіду та їх осмислення економічною наукою (на

     Держава бере активну участь у розвитку НДДКР. На його частку припадає понад половину загальнонаціональних асигнувань на науково-конструкторські роботи. Держава прагне ліквідувати існуючий розрив у науково-технічному потенціалі між Францією та іншими провідними країнами. 
   У Франції активно протікають процеси перебудови соціальної структури господарства, концентрації і централізації виробництва і капіталу. Сто найбільших компаній зосереджують понад 2 / 3 промислового виробництва. У ряді галузей монополізація виробництва наближається до максимуму. У чорній металургії дві найбільші компанії «Юзинор» і «Сасилор» зосередили 70% виробництва сталі, «Компані женераль д'електрисите» (КЖЕ), «Томсон» - 50% виробництва електронного і електротехнічного устаткування, «Рено» і «Пежо» - майже усе виробництво автомобілів. «Пешине-Южин-Кюльман» (ПЮК) і «Иметаль» - майже повністю зосередили в своїх руках виробництво і збут кольорових металів. Процеси концентрації і централізації капіталу і перебудови економіки Франції відбуваються одночасно з процесом інтернаціоналізації виробництва і капіталу, які призводять до створення величезних по силі ТНК. 

     Хоча Франція вважається країною з високим рівнем концентрації виробництва і капіталу, дрібний і середній бізнес відіграє тут значну роль. Дрібні і середні підприємства зміцнили свої позиції в період 70-80 років. Дрібний сектор дуже рухливий. 30% реєстрованих підприємницьких одиниць терплять крах через 2 роки, а кожне друге не дотягує до 5 років. Кількість фірм, що терплять банкрутство, високо. Перешкодою в діяльності нових компаній виступає недостатність нагромадження первісного й оборотного капіталу. Дрібний сектор в основному орієнтований на сферу послуг і торгівлі.  
 Сфера послуг являє собою найважливішу за значенням галузь економіки Франції. На неї припадає більше половини ВВП і понад 69% всіх зайнятих. Послуги - найбільш динамічно розвивається і єдина галузь французької економіки, де зайнятість продовжує зростати. Великими підгалузями сфери послуг є торгівля, туризм, зв'язок, транспорт, банківська та страхова справа.

     У промисловому виробництві зросла частка продукції машинобудування (до 31%), головним чином за рахунок приросту в електротехнічній і електронній галузях і, почасти, у загальному машинобудуванні. Це структурне зрушення супроводжувалося скороченням частки і фактично згортанням виробництва в традиційних галузях. Однак у Франції залишається ще досить високим питома вага «старих» виробництв, продукція яких не витримує конкуренції на світовому ринку з боку деяких західних і особливо «нових індустріальних країн». Наприклад, в таких галузях, як виробництво меблів, шкіряна, текстильна промисловість, французькі підприємства недостатньо конкурентоздатні і поступаються більш технічно озброєним німецьким, більш гнучким італійським і бельгійським компаніям.  

     Вимушена  діяти в умовах жорсткої конкуренції, Франція зробила ставку на розвиток досліджень, модернізацію виробництва, розробку нових виробів та обладнання. Адаптація промислових потужностей до нового ритму виробництва супроводжувалася підвищенням продуктивності. Паралельно проходили комп'ютеризація галузей і розвиток математичного забезпечення, що дозволило впроваджувати у виробництво сучасні системи автоматичного проектування і управління технологічними процесами.

     Французи  вирішили наздоганяти процес світової фінансової глобалізації. При цьому Париж (можливо, запізно) відповідає на англосаксонські і німецькі тенденції. Але подібний «фінансовий баобаб» вже не поставиш всерйоз під контроль держави. А це означає, що обрана Фпанціей тенденція розвитку економіки вже направлена ​​до зниження рівня державного втручання. 

     Проте така тенденція для вкрай статістской  багато років Франції вимагає  пояснення. Тим більше, що і президент  Ширак, і прем'єр Жоспен клянуться  перед нацією у своїй вірності ідеям голлізму. Мабуть з цих ідей в нових умовах доводиться вилучити принцип економічного контролю держави.  
 «Винуватець» слабкого розвитку економіки Франції відомий вже давно - корпоративний сектор. Його лихоманить через невизначеність на фінансових ринках, і це призводить до падіння обсягу інвестицій французькими компаніями. Французькі компанії, які в попередні роки економічного зростання інвестували дуже багато, зараз ніяк не можуть впоратися зі зростаючими боргами і не знають, куди подіти вільні виробничі потужності. А тут ще жорстке трудове законодавство з обов'язковою 35-годинним робочим тижнем і складною схемою звільнення, що не дозволяє компаніям швидко реагувати на коливання попиту. Слід зауважити, що новий уряд усвідомило необхідність скасувати обмеження на робочий тиждень і планує знизити податки для компаній. Але це «пожежні методи», а фундаментальні причини залишаються без змін - неефективність держави як менеджера великих корпорацій.

     Висновок

     В даному науково-дослідному завданні було досліджено довготривалий шлях економічного та соціального розвитку Європейської країни – Франції. Розвиток Франції просувався від традиційної до постіндустріальної економіки.

     На  даний момент як і на протязі багатьох століть тому Франція вважалась  однією із провідних країн світу, як в економічному так і в соціальному  плані.

     На  протязі ХVII – XVIII століть Франція колонізувала великі території в Північній Америці, Південно-Східній Азії. В подальшому своєму розвитку вона стала другою найбільшою імперією у світі, завоювавши значні частини Північної, Західної та Центальної Африки, Південно-Східної Азії, а також багато Карибських і Тихоокеанських островів.

     На  сьогоднішній день за розмірами  ВВП і обсягом промислового виробництва Франція посідає одне з провідних місць у західному світі (разом зі США, ФРН, Великобританією та ін.). Провідною галуззю Французької економіки виступає – машинобудування.

     Також, досить розвинуте автомобілебудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна нафтопереробна і нафтохімічна промисловість.

     Франція займає невід’ємне місце у світовій економіці, та бере значну участь в  світовій торгівлі. 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел:

1. Лановик Б.Д., Лазарович М.В., Чайковський В.Ф.Економічна історія: Курс лекцій / За ред. Б.Д. Лановика. – 2-ге вид., перероб. – К.: Вікар, 2000.
2. Світова економіка: введення в зовнішньоекономічну діяльність: Навчальний посібник для вузів / В. Ялиновий, Є. К. Муравйова, С. М. Панфьорова та ін; Під ред. А. К. Шуркаліна, Н. С. Ципін. - М.: Логос, 2000.
3. Черніков Г.П. Економіка Франції: Загальні проблеми: Учеб. посібник. - М.: МДІМВ, 1998.
4. Рогач О. I. ТНК і економічне зростання країн, що розвиваються. К., 1994.
5. http://uk.wikipedia.org/wiki/Франція#. - Стаття: «Економічний розвиток франції», Економіка.
6. Крип’якевич І. Г. Всесвітня історія. Довідник. – Харків. 2003.

      Додаток: Динаміка ВВП Франції (1972 – 2002 рр., у %)