Етапи розвитку Рекламного бізнесу в Україні

  ІНСТИТУТ  РЕКЛАМИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

              Реферат

  З дисциплівни: «Рекламний бізнес»

ТЕМА: Етапи розвитку Рекламного бізнесу в Україні 
 
 
 
 

  Виконала:

  студентка 3 курсу

  заочної форми навчання

  Рекламне  мистецтво 

  Менеджмент

  Пяних Ю.Р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Київ 2011

Зміст

 
 
 
 
 

Вступ

     В умовах ринкової економіки діяльність підприємств - рекламодавців пов'язана  з проблемою створення, розробки і розміщення реклами в засобах  реклами, для того, щоб знайти покупців для своїх товарів або послуг.

     У таких умовах найбільш успішним шляхом діяльності рекламодавців, різних організаційно-правових форм господарювання є розвиток рекламних  агентств. Розвиток рекламних агентств є дуже ефективною справою.

     Рекламні  агентства дозволяють Україні виходити на європейський ринок реклами і  рекламного бізнесу. Чим більше розвивається рекламних агентств у країні, тим  більше її престиж на світових ринках реклами, серед інших набагато потужних рекламних організацій.

     Ефективність  рекламних агентств для держави  складається ще в тому, що дозволяє вітчизняним виробникам реклами  залучати інвестиції з інших країн, тим самим сприяє розвитку держави. 

     Розвиваючи  рекламні агентства, рекламодавець  виконує ряд задач:

     - підвищується платоспроможність;

     - розвиваються рекламодавці;

     - задовольняються потреби споживачів і піднімається їх життєвий рівень;

      - зміцнюється бізнес рекламодавця, зберігаються і розширюються робочі місця.

     Виходячи  з цього можна визначити, що значення розвитку дуже велике, особливо для  самого рекламодавця. Саме рекламні агентства  дозволяють рекламодавцю затвердитися на ринку. 
 
 
 
 
 

1. Історія  розвитку рекламного бізнесу

     1.1 Етапи еволюції реклами

     Рекламна  діяльність зародилася ще на світанку цивілізації, пережила різні етапи еволюції разом з еволюцією людини, її потреб і культурного розвитку. Слово «реклама» походить від латинського «reclamare» — викрикувати. Інститут глашатаїв був зафіксований на державному рівні дуже давно. Посада глашатая згадується ще в XIV ст. до Різдва Христового. Глашатаї використовувалися для повсякденного інформування жителів стародавніх міст. Вони повідомляли населенню найрізноманітнішу інформацію: про вшанування уславлених полководців, про прибуття в місто чужоземних послів, про чергову роздачу хліба або грандіозну циркову виставу, про виклик громадян у суд, про винесення вироків і виконання страт тощо. У період античності усна реклама вже відокремилась від загальної інформації і розвивалась у таких напрямах:

     — викрикування закликальників у місцях постійного пропонування товарів та послуг, тобто на ринках і ярмарках;

     — заклики рознощиків, посередників та мандрівних ремісників із пропозицією  послуг.

     Навіть  у ті часи велике значення мали окремі елементи процесу рекламування: смислове навантаження закликів і вигуків, їх лексичне значення, інтонування, тембр голосу, мелодика звуку, а також зовнішній вигляд (одяг, зачіска, міміка, жести, набір предметів, якими вони користувалися, намагаючись привернути до себе увагу).

     Початки іншого виду реклами — образотворчої  — тісно зв'язані з орнаментом, малюнком, скульптурою. Різні зразки цих видів творчості, які належать іще до епохи палеоліту, можуть бути аргументами у суперечці про те, що було первинним — усна чи образотворча протореклама.

     До  протореклами належать орнаменти татуювань  з їхнім ритуальним змістом, збереженим досьогодні; жезли начальників, які символізували владу; знаки власності у вигляді клейм, якими позначали різні предмети, худобу і рабів; племенні тотеми, де були зображені тварини, що вважалися пращурами племені й утілювали могутність, сміливість, розум, хитрість тощо (порівняйте із сучасними фірмовими знаками). Воскові маски предків, що їх носили на тріумфальних і релігійних процесіях, і які стали неодмінною частиною інтер'єрів вілл римських патриціїв, відображали древність роду, велич його діянь, отже, були своєрідним прообразом того, що нині називають «фірмовим стилем».

     Значна  кількість рекламних елементів  містилася у святкових процесіях: декламація хвалебних віршів, демонстрація здобутих у боях трофеїв, вигуки глашатаїв, які запрошували на видовища, музика, співи, фарсові вистави. Взагалі святкові процесії були в античній культурі однією із форм задоволення суспільної потреби в самооцінці, самопізнанні й самовираженні. Особливо важливого значення надавали їм у стародавньому Римі, справедливо вважаючи, що населення в такий спосіб призвичаюватиметься до величі імперії.

     Це були попередники сучасних рекламних кампаній, що спрямовані на потенційного споживача і об'єднують значну кількість знакових засобів, які мають справляти шоковий вплив на цільову аудиторію.

     Така  реклама сьогодні, як і колись, формує національний менталітет, а також спонукує окрему людину підтримувати ці заходи власними діями. І що ефективніша реклама, то більше вона відповідає цим настановам.

     Із  розвитком писемності (6 — 8 тисячоліття  до Різдва Христового) реклама набуває вигляду писаного тексту, найбільш поширеного спочатку у близькосхідних культурах. Як приклад політичної письмової реклами античності можна назвати хвалебні написи («каміння, що говорять») на статуях правителів, зроблені з метою пропагування їхніх поглядів і здобутків, написи («книги пірамід») з давньоєгипетських гробниць, а також на так званій Стіні коршунів, де описуються подвиги шумерського правителя XXIV ст. до Р.Х.

     Сполученням малюнків і текстів широко користуються в рекламній діяльності й нині, базуючись на досвіді багатьох століть.

     Розкопки  Трипільської культури (ІІІ-ІІ тисячоліття  до н. е.) теж дали нам зразки гарного орнаменту, яким був розписаний глиняний посуд. Трипільські племена з кісток, рогів і шкір тварин робили також ударні музичні інструменти.

     Відкриття світового значення зробив київський  дослідник                    М. Суслопаров. Він знайшов алфавіт пеласгів-трипільців, дешифрував знайдені записи і довів, що цей алфавіт використовували кіммерійці, серед яких були предки слов'ян і литовців (експонати зберігаються в Дніпропетровському історичному музеї). На думку вченого, перший у Європі літерно-звуковий алфавіт існував на Наддніпрянщині ще в IV тисячолітті до н. е., тобто раніше ніж у фінікійців.

     Помітний  слід в історії українського суспільства  залишили кіммерійці, таври, скіфи і  сармати — племена, що жили в степах Причорномор'я й у Криму.

     Особливо  багато пам'яток давньої культури залишили скіфи. Вони прикрашали розписами й  орнаментом щити і чаші, на кістках  тварин вирізьблювали зображення людей, звірів, побутові сценки.

     Під час розкопок кургану Товста Могила на Дніпропетровщині знайдено чимало золотих, срібних і бронзових предметів високої художньої цінності, серед них всесвітньо відома золота прикраса — пектораль, що датується IV ст. до н. е.

     В історії Північного Причорномор'я і Криму важливе місце посідає період грецької колонізації.

     Вже у VIII ст. до н. е., коли ще вся земля майбутньої України потопала в присмерках праісторії, узбережжя Чорного і Азовського морів заселяють грецькі колоністи, які втікали від війн з рідного краю і шукали не тільки нові ринки збуту, а й захисту для виживання і продовження своєї цивілізації.

     Греки принесли з собою всі атрибути своєї цивілізації: демократичні принципи, культуру, високий рівень торговельних комунікацій і проторекламу. Так, одночасно з містами Ольвія, Херсонес, Тира, Боспор, Феодосія вони заснували "низку торговельних факторій (прообраз сучасних торгових представництв.) вздовж чорноморського узбережжя". Грецькі колоністи залишили в історії прекрасні зразки протореклами.

     1.2. Зародження й розвиток реклами і рекламних комунікацій за часів Київської Русі.

     Важливу роль у розвитку української реклами  відіграла Київська Русь — перше  державне утворення східних слов'ян. Багато істориків — М. Грушевський, С. Середонін, В. Ключевський, М. Голубець — не без підстав вважають, що Київ став політичним і економічним  центром держави завдяки своєму становищу центру торгівлі. Зокрема, М. Грушевський зазначає: "Взагалі, як начатки київської державної  організації були, безсумнівно, тісно  пов'язані з інтересами київської  торгівлі, так і пізніше державні інтереси тісно спліталися з торговими, а купецький клас — з урядовим. Картина злиття урядової діяльності з торгівлею і торговими інтересами знаходить собі повне підтвердження  в договорах київських князів із Візантією: їхній головний зміст... складає забезпечення торгових інтересів. Руські князі і бояри — одночасно уряд і негоціанти; київська урядова політика перебуває на службі в торгівлі, як у свою чергу торгівля складає ту економічну основу, на яку спираються князі й уряд".

     Ця  точка зору має право на існування  незважаючи на заперечення академіка  П. Толочка . Київська Русь підтримувала торговельні відносини практично з усіма країнами Сходу, Центральної і Західної Європи. Основні закономірності, що зумовили розвиток міжнародної торгівлі в Київській Русі, діяли й усередині країни. Зростання виробництва продуктів сільського господарства і ремесел супроводжувалося формуванням системи збуту їх на міських ринках.

     Давні літописи вказують на існування в  ті часи в Києві двох ринків — "Бабин  торжок" у місті Володимира і "Торговище  на Подолі". У туристичному путівнику  по Києву, виданому 1917 року (репринтне  видання 1994 p.), з посиланням на історичні  джерела згадується ще один ринок  — "Житний торг", що існував вже  в XI ст. "Житний торг" був місцем, де виважувалися важливі справи, глашатаї доводили рішення князя й оголошення приватних осіб (зразок усної реклами).