Етапи і форми розвитку графічного письма

Введение

С самых давних времен, когда  человек только-только приобрел способность  мыслить, ему хотелось что-нибудь записать: оставить память о мыслях, идеях, открытиях, захватывающих историях или интересных людях. Даже когда человек не умел еще, как следует говорить, и язык его состоял из десятка невнятных  междометий, он уже оставлял на стенах своих пещер восхитительные по красочности  и реалистичности картины. Позже, когда  у человека появилась речь, тем  более важным стало казаться записать то, что люди говорили друг другу.

В то время как большинство  средств сообщения, включая речь, носят моментальный характер, ограничены во времени и пространстве, так  как предполагают пространственную близость говорящего и слушающего и  исчезают непосредственно в процессе реализации, написанное слово может  преодолеть время и пространство, обладает, следовательно, некоторой  временной протяженностью.

Письмо играет чрезвычайно  важную роль в человеческом обществе, оно могущественный двигатель человеческой культуры. Благодаря письму люди могут  использовать огромный запас знаний, накопленный человечеством, развивать  дальше наследие прошлого и сохранять  опыт многих поколений для будущего. Письмо все время развивается, поэтому  его необходимо изучать.

Письмо – это важнейшее  средство передачи речи на расстояние или закрепления ее во времени, осуществляемое при помощи графических знаков или  изображений, передающих те или иные элементы речи – целые сообщения, отдельные слова, слоги и звуки.

Наука не могла бы получить какое-нибудь существенное развитие, не опираясь на работы предшественников.

Почти миллион лет поколения  людей были связаны между собой  только нитями мифов и ритуалов, а разные племена – только причудливыми слухами. Изобретение алфавитного  письма было тем великим шагом, который  привел человечество от варварства к  цивилизации.

Язык есть система знаков, являющийся основным средством общения. Письменность – система знаков, закрепляющая язык.

Главная цель работы - рассмотреть  историю развития мирового письма.

Объектом данного реферата является письмо, его происхождение, развитие, а задачей –  рассмотрение стадий возникновения письменности. От зарождения до его современного состояния.

 

 

Значення письма в історії  суспільства. 

 

Виникнення та існування  письма як особливого засобу спілкування має надзвичайне значення: письмо допомогло людям подолати простір і час, зберегти людський досвід, передаючи його від покоління до покоління, від народу до народу. Завдячуючи письму, кожна людина спирається на досвід людства, використовуючи та примножуючи його.

Можливість передачі повідомлення на відстані сприяло тому, що кожне значуще політичне, літературне та наукове явище, виникнувши в одній точці, ставало здобутком усього народу. Об’єднуюча роль мови в цих умовах значно підвищувалась; велике значення стало надаватись єдиним адміністративно-господарським документам, художній літературі.

Письмо відіграло велику роль для розвитку наукового мислення. Зафіксовані в чітких формулюваннях, наукові положення ставали доступними для всіх бажаючих. Наукова символіка, яка виникла на базі буквеного письма, має велике значення в прискоренні наукового мислення.

Сучасні види письма виникли  в результаті неоднократних пошуків та тривалого вдосконалення початково створених видів. Найпершими засобами утримання в пам’яті певної інформації були предмети природи. Сюди належать мисливські попереджувальні знаки та символіка самих предметів, уміння читати по слідах.

Деякі предмети починають  виступати як символи. Широко відомо, що символом миру була люлька, яку по черзі курили представники ворогуючих племен. Символом дружби і знаком щиросердечного привітання у слов’янських племен вважалося піднесення гостю хліба та солі. Геродот розповідав, що скіфи відправили персам жабу, мишу, птаха і п’ять стріл. Це «предметне» послання слід було трактувати так: «Якщо ви, перси, не вмієте літати в небесах, як птах, скакати по болотах, як жаба, і ховатися під землею, як миша, ви всі загинете від наших стріл».

 

предметне письмо

 

Письмо виникло приблизно шість  тисяч років тому. Правда, перші примітивні спроби графічної передачі інформації, віднайдені в печерах на півночі Іспанії, належать до значно раннього періоду — 20 тис. років до н.е., однак достатніх підстав назвати це письмом немає. 
 
У науці трапляються твердження, що письмо з'явилося і це до виникнення звукової мови. Однак це не є достовірним, бо про що могли писати безмовні люди. Все було навпаки: між виникненням мови і винайденням письма минуло багато часу. 
 
Письмо виникло в епоху, коли в людей з'явилася потреба передати інформацію віддаленим членам роду чи іншим племенам або щось увіковічнити, тобто в період уже сладніших суспільних відносин. 
 
Виникненню письма передував тривалий підготовчий період. Спершу були спроби передачі на відстань інформації способами, які мало нагадували графічне письмо. Йдеться про так зване "предметне письмо", або протописьмо, — оптичні мнемонічні системи, які не відтворюють безпосереднього мовлення, а є нагадуванням чи підказкою для особи, яка приймає повідомлення. Такі засоби інформації практикували різні племена вже в епоху неоліту (VIII—III тисячоліття до н.е.). 
 
Мнемонічним і символічним знаком міг бути предмет чи декілька предметів і ритуальні дії з ними. Такі способи спілкування збереглися й до наших днів. Так, зокрема, в північноамериканських індіанців передача томагавка означала оголошення війни, а спільне викурювання люльки — укладення миру. В Україні символічні знаки використовували в обряді сватання. Якщо дівчина погоджувалася вийти заміж за хлопця, що сватався, то пов'язувала сватів рушниками, а руку нареченого хусткою, коли ж ні, то вручала хлопцеві гарбуз, звідки й пішли вислови гарбуза дістати, гарбуза з'їсти, які означають "відмову тієї, до кого сватаєшся; зазнати невдачі". До предметів-символів можна віднести "хліб і сіль", певні квіти (в подарунок), а до мнемонічних — пов'язаний на пам'ять вузлик на хустині. Рудиментами "предметного письма" можна вважати виставлені на вітрині хлібної крамниці хлібобулочні вироби, підвішений чобіт біля входу у взуттєву майстерню тощо. 
 
Цікавий факт "предметного письма" описав грецький історик Геродот (V ст. до н.е.). Скіфи послали персам жабу, мишу, птаха і п'ять стріл. Жерці перського царя Дарія "прочитали" це "послання" так: "Якщо ви, перси, не вмієте літати, як птахи, стрибати по болотах, як жаби, і ховатися під землею, як миші, ви всі будете знищені нашими стрілами". Розгадуючи це "послання", перси враховували й те знання "контексту", хто такі скіфи, який у них спосіб життя, як вони воюють тощо. 
 
Усі наведені факти — приклади мнемонічного і символічного "письма". Однак існувала, а подекуди й досі існуй умовна сигналізація, коли самі речі нічого не виражають, а використовуються як умовні знаки. Наприклад, перуанське вузликове письмо кіпу й ірокезьке черепашкове письмо вампум. 
 
^ Письмо кіпу — паличка з різнокольоровими шнурками і з вузликами. Зміст передають кольорами шнурків і кіль* кістю та формою зав'язаних на них вузликів. 
 
Письмо вампум — це пояс або жезл із прикріпленні до нього різними за кольором і розміром черепашками. Інформацію передають порядком розташування, способом поєднання і кольором черепашок. Зрозуміло, що стороння людина не прочитає такого послання, бо про значення такого письма необхідно попередньо домовитися. 
 
"Предметним письмом" можна передати лише дужі прості, елементарні повідомлення (вказівки, сигнали лих — землетрус, наступ ворогів тощо). Пошуки форм і способів передачі складніших повідомлень зумовили і появу графічного письма.

 

Вампум – це раковинні буси алгонкінських та ірокезьких племен; вони слугували не тільки прикрасами, адже їх використовували і як предметні «записи». Особливо важливою була символіка кольору: білий колір означав мир, здоров’я, благополуччя; чорні буси сповіщали про смерть вождя; червоні – про війну.

Кіпу – це вузликове письмо інків. Кожний кіпу складався з основного шнура, до якого прикріплювалися вузли та сплетіння у вигляді бахроми: вузли та сплетіння різного кольору та розташування були замітками про  різні адміністративні та господарські розпорядження.

Спеціально виготовлені  шнури та буси виступали зоровими засобами спілкування. Ще більш умовний  характер отримували зарубки на бирках, татуювання, родові та племінні знаки, знаки власності. Вони наносилися на предмети побуту, на стіни печер, скелі тощо. Цей печерний та наскальний живопис і був одним з найдавніших видів письма.

 

 

 

 Розвиток  піктографії

Використання малюнків з  метою фіксування й передавання  інформації сягає корінням у часи розквіту первісного суспільства. Зачатки  піктографії ("рисункового письма") більшість фахівців пов'язують з мистецтвом палеоліту, вбачаючи в його художньо-естетичних і пізнавальних функціях елементи комунікативно-меморіального призначення окремих творів.

На відміну від первісного мистецтва виконання малюнків як піктограми не має на меті створення конкретних художніх образів. Тому піктографічні малюнки порівняно легко стають схематичними, а потім і умовними зображеннями, не втрачаючи при цьому основного змісту переданої з їх допомогою інформації.

Згодом за кожним малюнком закріплювався строго визначений зміст, тобто зображення ставало однозначним; вироблявся єдиний спосіб накреслення малюнка в межах того фонду піктографічних позначень, якими користувалося плем'я.

Поряд із процесами спрощення, схематизації окремих малюнків, наближення їх як за формою, так і за функціями  до перехідних "рисунково-знакових" елементів письма, що зароджувалося, відбувалося певне ускладнення  в композиційних побудовах піктографічних повідомлень. Цьому сприяло поступове введення в зображувальний арсенал піктограм деяких типів умовних знаків: рахункових, маршрутних, картографічних, знаків власності й т.д., які сформувалися раніше.

Вищі форми розвитку піктографії можна відшукати в рукописах ацтеків. Вони являють собою серії багатоколірних малюнків, майстерно виконаних на оленячій шкірі або на тканині з лубу агави. Малюнки передавали поняття, а не звуки мови, причому важливу роль відігравали дати та інші чисельні позначення. Велике значення мала символіка кольорів, які застосовувалися при створенні піктограм.

Пиктографическое  письмо

Найпершим і найдавнішим  письмом вважається малюнкове, що дістало  назву піктографія (від

лат. picto – малюю і грец. γραφω – пишу). Ще А. Будилович, О.Х. Востоков, І.І. Срезневський зробили

висновки, що первісне письмо походить від живопису, тобто від  зображення предметів, про які

бажають повідомити іншій  особі. Таке письмо передавало лише приблизний зміст повідомлення, не

відтворюючи звучання мовлення та не розчленовуючи його на окремі слова. У піктограмах

фіксувалося не мовлення, а  образи, їх сприйняття й уявлення. Знаки  письма мали бути чіткими,

наочно відображати конкретні  предмети. Піктограми видряпували камінням, кістками або наносили

фарбами на стінах печер, рогах тварин. Такий вид письма особливо був поширений на території

доісторичного Єгипту, на острові  Кріт, у Стародавньому Китаї, в  індіанців Північної Америки та

народностей Сибіру.

 

 

Письменность раннеисторического периода состояла из конкретных изображений. Это был самый простой способ письма, появившийся, как считается, еще в палеолите. Это так называемое пиктографическое письмо (от латинского pictus – нарисованный и от греческого grapho – пишу).

Первые из известных систем пиктографии были созданы около 3000 л. до н.э. египтянами в северо-западной Африке и шумерами в южном Двуречье.

Пиктографическое письмо посредством рисунка, который называется пиктограммой, передает высказывание в целом, не расчленяя его на отдельные  слова графическими элементами пиктограммы.

Пиктография – наиболее древний способ письма. Это еще  не настоящее письмо в собственном  смысле слова. В нем нет ни членения на слова, ни порядка слов. При помощи сочетания рисунков изображались предметы и действия, причем  могли быть понятны людям, говорящим на разных языках. Пиктограммы всегда понятны даже для относительно неграмотного читателя, и легки для изображения. Пиктографические знаки должны были быть очень ясными, наглядно передавать изображение конкретных предметов. Резкость линий рисунков обуславливало то, что пиктограммы выцарапывались на стенах пещер, на скалах, на камнях, на рогах и костях животных.

Судя по тем сведениям, которые дошли до нас из отдаленных эпох, а, также учитывая данные этнографии большинства народов, можно заключить, что пиктографическое письмо выполняло  самые разнообразные функции.

Известны следующие разновидности  пиктограмм:

1. различные записи условий  обмена предметов охоты, рыбной  ловли и т.д.;

2. сообщения о боевых  походах, стычках, охоте;

3. разные письма, в том  числе и любовные;

4. племенные летописи-хроники;

5. надгробные мемориальные  надписи;

6. записи магических и  заклинательных формул, легенд, обычаев,  заповедей.

 

Змінюючись і вдосконалюючись, піктографічне письмо в деяких народів зберігалося довго.

Індіанці Північної Америки  використовували його аж до кінця  ХІХ ст. Цей спосіб письма зустрічається і зараз в острів’ян басейну Тихого океану.

(Вісник Житомирського державного університету. Випуск 43. Педагогічні науки. Н.М. Боднар, ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ПИСЕМНОСТІ)

 

Принцип пиктографического  письма сохранился и в настоящее  время в виде различных знаков и рисунков (например, рисунок вилки  и ножа на дорожном знаке, означающий, что по близости находится какая-то забегаловка, обозначения видов  спорта на спортивных соревнованиях  и пр.).

Но пиктография допускала  разные толкования сообщений и не давала возможности передавать сложные  сообщения, содержащие отвлеченные  понятия. И в связи с развитием  мышления возникает все возрастающая потребность выразить более отвлеченные  понятия в языке. Это ведет  к постепенному превращению рисунка  в символ, в условный знак. 

Розвиток ідеографії

Провести  чітку межу між піктографією та ідеографією неможливо. Для цього не існує незаперечних підстав ні в графічній формі піктограм та ідеограм, ні в принципах побудови закінчених повідомлень. Протягом декількох тисячоліть піктографічне письмо поступово переростало в ідеографічне, де на зміну малюнкам приходили якісь певні знаки. Ідеограми частково зберігали рисункові накреслення й були пов'язані — прямо чи побічно — зі змістом подібних знаків. На певному етапі суспільного розвитку вони стали основою для створення первинної писемності. Це був період формування держав, коли виникла нагальна потреба в точному, однозначному передаванні управлінської, господарської, статистичної інформації, у фіксуванні законів, історичних подій, релігійних настанов і, разом з тим, з'явилася можливість виділити для виконання цих функцій спеціальну категорію людей (переписувачів, жреців). •

Ідеографічне  письмо розвивалося в напрямку від  зображення певних уявлень (образів, понять), незалежно від їх звучання в усному мовленні,—до ієрогліфів. Ієрогліфи  одночасно позначали й образ (уявлення, поняття), і ті звуки, з яких складаються  слова, що позначають дані образи. Найдавніші письмена Шумеру, Єгипту, Китаю, Еламу, Криту, Урарту вже в IV тис. до н.е. широко використовували ієрогліфи (тобто "священні письмена, висічені на камені" — саме так древні греки називали ранню писемність єгиптян).