Держава і право Паризької Комуни

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Хмельницький  університет управління та права

Заочний факультет

 

 

                   Навчальна дисципліна: «Історія держави і права зарубіжних країн»

 

 

 

 

Контрольна  робота

Тема № 37

Держава і право  Паризької Комуни

 

 

 

Виконала: Найдук Катерина Валентинівна,

        Студентка групи № 1-впо

            Першого курсу.

Перевірила: Стеньгач Надія Олександрівна,

 Професор  кафедри,

Кандидат історичних наук,

 доцент .

 

 

 

 

Хмельницький

2011

Зміст

 

Вступ             3

1.Утворення  Паризької Комуни.         5

2.Державний  та суспільний устрій.         8

3.Судова система  Комуни.          11

Висновок             14

Список використаних джерел         15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

   Тема Паризької Комуни - одна з ключових в історії Нового часу. Незважаючи на крах в нашій державі тоталітарного режиму, вона не втратила свого значення. Важливо вивчати історію Паризької Комуни з тим, щоб дати їй оцінку, вільну від будь-якої ідеології. Актуальність даної теми полягає у вивченні Паризької Комуни ,як приклад соціалістичної держави або як зазначається працях В.С.Макарчука Першої пролетарської держави.

   Міцніючі патріотичні настрої у Франції, гасла захисту вітчизни все частіше стали супроводжуватися вимогами революційної перебудови суспільства. Цьому сприяла діяльність французької секції I Інтернаціоналу і революційних політичських клубів. У революційній пресі все наполегливіше звучали призови до створення Паризької Комуни, з якою пов'язувалися не тільки успішна із зовнішнім ворогом, а й створення політичних установ, «покояться на грошовій основі народного суверенітету»,гарантій прав і свобод кожного громадянина, рішення нагальних верств населення Парижа.    

  Комунальний демократичний переворот в березні 1871 р. в Парижі, який самі його учасники називали "комунальної революцією", не мав з самого початку чіткої соціалістичної орієнтації. Більшість його лідерів було об'єднано головною ідеєю - встановленням справді демократичної республіки. Майбутнє Франції вони пов'язували з добровільної асоціацією комун, створених за прикладом Паризької комуни, пов'язаних з Парижем і один з одним "союзним договором". Управління в такий комунальної федератівної республіці мало бути передано спеціальному зібранню народних делегатів з робітників, торговців, промисловців.

   Переворот стався в екстремальних умовах. Це була реакція на ганебний світ, тяжке становище жителів Парижа, пригніченихих боргами, безробіттям, голодом. Це був стихійна бунтівна відповідь на рішення Національних зборів, що скасував відстрочку платежів за квартири, за простроченими комерційним векселям і довго-вим зобов'язанням, що означало фінансовий крах для значного числа жителів Па-Рижа: дрібної буржуазії, ремісників, робітників.

Соціальний  склад Комуни був неоднорідний. У  нього входили представники робітників та інтелігенції, дрібної буржуазії і колишніх органів влади Парижа. Самі вибори в Комуну відбувалися за старими списками виборців, складеними ще в березня 1870 р. залишався в силі і виборчий закон 1849 р., згідно з яким для обрання в депутати кандидату достатньо було отримати 1 / 8 голосів виборців.

З неоднорідним соціальним складом Комуни було пов'язано наявність у ній різних партійних угруповань, що представляють організаційно не оформлені ідейно-політичні течії. До Ради Комуни входила велика група бланкістів (25 осіб), прудоністов, у тому числі і "лівих" (23людини), неякобінцев (9 осіб), 2 члени Ради були близькі до марксизму, 20 людина не дотримувалися певної по-літичної орієнтації. Серед   членів Ради був Е. Варлен, один з видних організато-рів і керівників французьких секцій I Інтернаціоналу, робочий Лео Франкель, сто-роннік К. Маркса, член паризького Федеральної ради I Інтернаціоналу, поет-революціонер Е. Потьє (автор тексту Інтернаціонала).

У даній темі , я хочу розповісти про виникнення і, про головні перетворенийиях, які сталися під час правління Паризької Комуни. Паризька Комуна - одна з тих тем, здавна привертають найпильнішу увагу історичних думок різних напрямів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Утворення  Паризької Комуни.

Подія, яка передувала утворенню Паризької Комуни, була: катастрофічна поразка Франції у війні з Прусією, що спричинило осаду Парижа прусаками і встановлення у Франції республіки. Створений у вересні 1870 р. уряд національної оборони зосередив свої зусилля на тому, щоб досягти з Прусією перемир'я. Коли перемир'я з німцями було досягнуто (26 січня 1871 р.), уряд, потребуючи схвалення його умов, провів вибори до Національних зборів.

Обрані 8 лютого 1871 р. Національні збори складалися із прихованих і явних монархістів. Главою уряду збори призначили монархіста Т'єра.

За умовами  миру Франція зобов'язувалася виплатити  Прусії п'ять мільярдів франків  контрибуції і уступити провінції  Ельзас і Лотарингію. Парижани відкинули  умови такого миру.

Ще у вересні 1870 р. у Парижі було сформовано 215 батальйонів Національної гвардії, якою керував створений Центральний комітет. Становище у Парижі було передреволюційним і Т'єр вирішив роззброїти, а потім і розпустити Національну гвардію. Вночі 18 березня 1871 р. урядові війська увійшли до Парижа і почали вивозити гармати, що знаходились на висотах Монмартра. Але паризькі жінки, які стояли у черзі за хлібом, зуміли загітувати солдат відмовитися від свого наміру, і ті перейшли на бік Національної гвардії. Центральний комітет Національної гвардії віддав наказ про взяття під контроль гвардії будинків поліції, міністерства, казарми, вокзал. Увечері 8 березня над ратушею був піднятий червоний прапор.

За період з 18 по 28 березня Центральний комітет  відмінив осадне становище у Парижі, скасував військові суди. Частини постійної армії були розпущені. У постанові ЦК про розпуск регулярної армії говорилося: «Ніяка військова сила, окрім Національної гвардії, не може бути в Парижі або введена до нього. Усі здатні до військової служби громадяни вступають до лав Національної гвардії». Було ліквідовано поліцію, а охорона громадського порядку була покладена на загони Національної гвардії. Було відкладено на різні строки квартирну плату, встановлено шестимісячний мораторій на векселі і дозволено безкоштовне повернення необхідних речей, що були закладені в ломбардах. 198Центральний комітет призначив на 26 березня вибори до Ради Паризької Комуни. У зверненні до виборців ЦК обґрунтовував право міста мати, як і вся нація, свої комунальні збори, члени яких підлягали контролю і критиці з боку громадської думки могли бути відкликані виборцями. У «Декларації до французького народу», опублікованій 19 квітня, Рада Комуни відстоювала право Парижа на автономне самоуправління і вважала, що така автономія має поширюватись на всі місцевості Франції. Ці автономії мали укласти між собою договір про союз, який би і забезпечив єдність Франції. Центральна адміністрація Франції мала формуватися із делегатів об'єднаної федерації комун.

Принципом вільного комунального управління Декларація визнавала постійну участь громадян у справах комуни, а тому вона ма ла турбуватись про реальне користування правом зборів і друку.[6.]

Програмним  документом Паризької Комуни стала  Декларація Комуни «До французького народу» від 19 квітня 1871 року, покликана «роз'яснити характер, зміст і мету революції», що відбувається. Головною метою революції Декларація проголошувала «визнання і зміцнення Республіки, єдиної форми правління, сумісної з правами народу, з правильним і вільним розвитком суспільства». Одним з принципів політичного устрою була визнана повна автономія Комун на всій території Франції. Невід'ємними правами таких Комун повинні бути: затвердження комунального бюджету, управління місцевими службами, організація судочинства, внутрішньої поліції, освіти, організація міської оборони і національної гвардії. Повинна бути забезпечена «постійна участь громадян у справах Комуни», вільний захист їх інтересів. Передбачалося призначення через обрання або за конкурсом відповідальних змінюваних посадових осіб і комунальних чиновників.

Виступаючи  проти обтяжливої нерозумної деспотичної  централізації, Декларація домагалася політичної єдності у вигляді  «добровільної асоціації всіх місцевих ініціатив, вільного і добровільного  співробітництва». Тому органом центральної адміністрації країни повинні були стати Збори делегатів усіх об'єднаних Комун.[4]

За час перебування  при владі (по 28 березня) Центральний  комітет національної гвардії спробував  розширити свою соціальну і військову  базу. Так, в його постанові вказувалося, що «усі, спроможні до військової служби, громадяни вступають до лав національної гвардії». Були здійснені кроки, спрямовані на зміцнення підтримки з боку широких народних мас: відкладено на різні строки квартирну плату, встановлено шестимісячний мораторій на сплату по векселям, введено безоплатне повернення закладених у ломбард речей першої необхідності їх власникам.

Однак, як зазначаєтьсяу працях В. С. Макарчука [3.]  що тимчасовий характер цієї влади був більше, ніж очевидним, перш за все для самого Центрального комітету національної гвардії. Вже 19 березня він у своєму зверненні оголосив, що «тепер наші повноваження вичерпуються і ми повертаємо вам (тобто громадянам Парижа.- Авт.) ваш мандат, бо не прагнемо зайняти місце тих, кого тільки-но змела буря народного невдоволення. Готуйтеся ж негайно до комунальних виборів...».

Ці вибори були проведені 26-28 березня, після чого в  присутності тисяч людей у  приміщенні ратуші була проголошена Комуна.

Отже, на практиці парижани реалізували анархістську ідею самоврядування населення. Адже анархізм відкидає принципи державного централізму, коли всесильний центр здійснює керівництво регіонами, місцевостями, протиставляючи йому ідеї децентралізації, (самоуправління і федералізм), за яких влада зосереджується внизу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Державний  та суспільний устрій.

Державний лад Паризької  Комуни був досить своєрідним.

Найвищим органом була сама Паризька Комуна, яка відразу  оголосила себе «єдиною владою». Комуна визнала недійсними накази

або повідомлення версальського  уряду, забороняла чиновникам і службовцям їх виконувати. Було накладено «секвестр на все рухоме і нерухоме майно і на цінні папери всіх видів», які належали членам версальських зборів, членам Уряду національної оборони і уряду Тьєра. Всі вони були визнані незаконними.

Паризька Комуна не знала розподілу влади, її декрети  і розпорядження виконували комісії, які вона створювала зі свого складу. Комуна обирала десять таких комісій, кожна з яких відала «функціями колишніх міністерств». Це були такі комісії:

1) виконавча комісія, яка мала провадити в життя усі декрети Комуни і постанови інших комісій;

2) військова комісія заміняла  військове міністерство;

3) комісія продовольства,  яка мала забезпечити Париж  продуктами харчування не менше,  як на три місяці;

4) комісія фінансів  отримала повноваження міністерства  фінансів; в її розпорядженні  знаходився Французький банк;

5) комісія юстиції;

6) комісія громадської  безпеки, в віданні якої перебувала  префектура поліції;

7) комісія праці,  промисловості і обміну;

8) комісія громадських служб;

9) комісія зовнішніх  відносин;

10) комісія освіти.

Однак така структура  державного апарату мала серйозні недоліки. У Паризькій Комуні не було належного  керівництва центру: президія обиралася  лише на один тиждень. У комісіях не існувало постійного голови або бюро. Але централізація управління була вкрай необхідна. Спочатку реорганізували виконавчу комісію, яка тепер складалася з дев'яти представників усіх інших комісій і спрямовувала їхню роботу. Першого травня 1871 року був прийнятий декрет про організацію Комітету громадського порятунку, який складався з п'яти членів. Але цей орган вже не встиг як слід розгорнути свою діяльність.

Почалася робота по створенню центрального апарату  управління. Так, Центральний комітет  Національної гвардії направляв до міністерств своїх представників. Те саме робила і Паризька Комуна, призначаючи в усі важливі відомства по одному делегату, який мав працювати під контролем комісії і Комуни. Таким чином була знищена чиновна бюрократія. Комуна скасувала привілеї чиновництва, ліквідувала особливий статус цієї замкненої групи. За саботаж, невихід на роботу звільняли чиновників, обирали нових працівників, перетворюючи їх на службовців Комуни. Максимум заробітної плати становив шість тисяч франків на рік.

Комуна скасувала стару поліцію, знищила жандармерію. Порядок у Парижі підтримували резервні пролетарські батальйони Національної гвардії.

Місцеве управління організовувалося відповідно у двадцяти округах, на які поділявся Париж. Справами округу відали члени Комуни, які мали право створювати необхідні комісії.[2]

Паризькою Комуною  була ліквідована стара судова система. Комуна створювала новий судовий  апарат. Низовою судовою інстанцією залишалися мирові судді, які повинні  були обиратися населенням. Але тимчасово їх довелося призначати Виконавчій комісії. Мирові судді розбирали як цивільні, так і незначні кримінальні справи.