Цивілізація древнього Китаю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………….3
1. МАТЕМАТИЧНА ОСНОВА  ……………………………………..4
2. ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА  ТЕРИТОРІЇ……………..6
3. ЗМІСТ КАРТ……………………………………………………….10
4. ПАМ’ЯТКИ АРХЕОЛОГІЇ……………………………………… .12
5. ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ……………………………………………....13
6. ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ,  МІСТОБУДУВАННЯ ТА  МОНУМЕНТАЛЬНОГО МИСТЕСТВА…………………………….14
ВИСНОВКИ…………………………………………………………...15
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

              Одним з нових напрямків тематичної картографії є ​​картографування культурної і природної спадщини. Формування даного напрямку почалося на початку дев'яностих років слідом за розробкою теоретичних основ науки про природно-культурну спадщину, розумінні спадщини не як сукупності окремих об'єктів (пам'яток), а як територіальних систем соціально-культурного та природного характеру, утворення яких відбувалося протягом тривалого часу.

              Об'єктами картографування культурної і природної спадщини є не тільки матеріальні, але й духовні цінності, створені і збережені попередніми поколіннями: пам'ятники археології, історії, мистецтва, архітектури, природи, науки і техніки, історичні території, ландшафти, топонімічні об'єкти, технології, обряди, свята , явища художньої творчості, наукові та суспільно-політичні ідеї та багато іншого.

            В даний час картографування культурної і природної спадщини ведеться на всіх територіально-ієрархічних рівнях - глобальному, континентальному, національному, регіональному і локальному.

           З розвитком туристичної галузі ведеться робота по створенню карт культурної і природної спадщини Харківської області. З одного боку, це дає фактичний матеріал для нової спеціальності - краєзнавство і туризм, і в той же час має практичне значення для розробки нових туристичних маршрутів на території області. Прикладом такої роботи є створення карт культурної і природної спадщини Харківського району.

 

            Запропоновано і розробляється комплекс карт різноманітного характеру, що поєднують відображення природних і культурних об'єктів і явищ міста. Це природні карти, що відображають природну спадщину та природні об'єкти-пам'ятки Харківського району, їх охорону, історичні карти, що дають уявлення про історичний розвиток району, про формування його вигляду, вулиць, пам'ятних місць, карти, що відображають народно-духовна спадщина. Передбачається розробка подібних карт як в традиційному (паперовому) варіанті, так і в електронному вигляді.

          Карти природної і культурної спадщини можуть бути використані не тільки в практиці туризму, але й на уроках географії та історії в середній школі.

 

1. МАТЕМАТИЧНА ОСНОВА

Математична основа – це сукупність математичних елементів  карт, до якої належать картографічна  проекція і пов'язана з нею  координатна сітка, масштаб, які  разом визначають компоновку карт, опорна геодезична мережа. Математична основа карт визначає геометричні закони побудови і геометричні властивості картографічного зображення.

Для дотримання принципу внутрішньої єдності серії карт використовується мінімальна кількість проекцій та масштабів карт.

Картографічна проекція –  математично визначений спосіб відображення поверхні еліпсоїда на площину та встановлює аналітичну залежність (відповідність) між географічними координатами точок земного еліпсоїда та прямокутними координатами цих точок на площині.

На вибір картографічної проекції для серії карт найбільше впливають зміст, масштаб карт, призначення, компоновка аркушів, розмір, положення та форма території, що картографується.

Для серії карт, що присвячені природній та історико-культурній спадщині Харківського району, пропонується використати поперечно-циліндричну проекцію Гаусса-Крюгера, оскільки карти, що є вихідними для створення географічної основи.

При виборі проекції враховується і той фактор, що поперечно-циліндрична  проекція Гаусса-Крюгера відповідає вимогам уніфікації і створені в  ній карти практично вільні від  спотворень.

Масштаб визначає ступінь  зменшення розмірів лінійних елементів  при переході від реального об’єкту  до його зображення. Він характеризується відношенням довжини лінії на зображенні до довжини горизонтального  прокладення лінії на місцевості. Одним з головних етапів при проектуванні серії карт є вибір масштабу карт, оскільки від нього буде залежати повнота та точність карт, розміри умовних знаків та формат аркушів.

Основними факторами, що враховуються при виборі масштабу карт є: розмір, конфігурація та географічні особливості  території, що картографується; необхідний та можливий ступінь її навантаження, можливість чіткого зображення в прийнятих умовних позначеннях найбільш складних ділянок території, що картографується; тематика картографічного твору.

Від вибору формату сторінок атласу і масштабного ряду карт в  значній мірі залежить зручність  користування картографічним твором.

Враховуючи особливості  призначення серії карт, розміри  та конфігурацію території  Харківського для створення карт обрано аркуші з книжною орієнтацією формату А4 (розміром 297×210 мм).

Відповідно до формату  сторінок та конфігурації Харківського району для карт обрано масштаб 1:250 000 (в 1 см 2,5 км).

Розміщення на аркуші основної карти, її назви, легенди, масштабу, рамок, а також в межах рамок і на полях карт врізок, таблиць, діаграм та графіків називається компоновкою карти.

Для серії карт застосовується компоновка аркуша, що передбачає наявність  лише однієї карти (карта району, що картографується, масштаб якої був  описаний вище).

Саме такий формат, масштаб і компоновка аркуша серії карт (Рис.1) дозволяє розміщувати додаткову текстову інформацію та, за необхідності, ілюстрації. Загально географічна основа відображає кордони та межі, населені пункти, шляхи сполучення та гідрографію.

 

 

 

 

2. ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА  ТЕРИТОРІЇ

Харківський район утворений у 1923 році, розташований у північні частині Харківської області. Адміністративним центром району є місто Харків. Район розташований у межах Полтавської рівнини, у степовій зоні Харківської області, на вододілі Дніпра і Сіверського Донця. Загальна площа Харківського району складає 1403 кв.км. На півночі район межує з Бєлгородською областю Росії, на сході з Вовчанським та Чугуївським районами, на півдні з Нововодолазьким і Зміївським, на заході з Дергачівським і Валківським районами Харківської області. Рельєф району рівнинно-горбистий. Серед орних земель найбільшу частину займають чорноземи. Територія району перерізана численними балками й річками. Районом протікають такі річки : Лопань, Харків, Уди. Населення Харківського району складає 183 496 осіб.

В адміністративному відношенні район поділяється на 2 міських, 14 селищних та 14 сільських рад, яким підкоряються 109 населених пунктів: 2 міста, 14 селищ, 93 села

Історія

Територія Харківського району історично відноситься до зони заселення степових народів, що проживали на території України. Перші осілі поселення відносяться до середини XVIII сторіччя, а бурхливий розвиток району почався після прокладки залізничної магістралі Москва—Крим у другій половині XIX століття. Саме тоді відбувається найактивніше заселення цієї місцевості.

Протягом останніх століть  Харківський регіон та Харків стали  не тільки традиційним центром Східно-українських  земель, але й одним з найбільш розвинутих промислових регіонів України  та півдня Східної Європи. Однак  стародавня історія краю бере свій початок у далекому минулому.

У Х-ХII ст на правому березі річки Уди було розташоване старослов'янське місто Донець, яке неодноразово згадується в літописах, - один з форпостів  Київської Русі в боротьбі з кочівниками.

У першій половині XII століття, під час татаро-монгольської навали, територія краю зазнала безжалісного спустошення і невдовзі перетворилась  на так зване "Дике поле", покрите  лісами та степовими травами.

Активне освоєння цих земель почалося в 30-і роки XVII століття, а  масовий характер дістало під  час визвольної війни українського народу в 1648 -1654 роках. Тоді на великих  територіях сучасного Сходу України, в основному мешкали переселенці  з Задніпров'я. Землі ці стали  називатися Слобідською Україною, або  Слобожанщиною, центром якої став Харків, заснований в 1654 році на злитті річок  Харків і Лопань. У 1930 р. в районі була створена машинно-тракторна станція, в якій тоді налічувалося 44 трактори, у 1935 р. споруджена лікарня і поліклініка з дитячою консультацією. За переписом 1939 року населення Близнюків складало 2276 чоловік.

В період формування та розквіту Східно-Слобідських земель України (XVII століття) Харків одержав статус губернського міста, а з 1780 року - центром  Харківського намісництва (потім - Слобідсько-Української, а пізніше - Харківської губернії).

У 1781 році імператрицею Катериною II Харківській губернії був дарований  новий герб: "... в зеленому полі покладені хрестоподібно ріг  достатку з розташованими в ньому  плодами і квітами та Кадуцея  або Меркур'їв жезл, які символізують як достаток окружних країн того міста, так і торгівлю, що проводиться  на буваю там знатної ярмарку ... "(П.П. фон Вінклер "Герби Російської імперії". Санкт-Петербург, 1899). Даний  герб був офіційною емблемою Харківської  губернії до 1917 року, є він для  Слобожанщини і в даний час.

Життя та подальший розвиток регіону повністю виправдали значення цієї символіки. Харківський регіон та Харків стали великим центром  ремесел та торгівлі на півдні Російської імперії. В значній мірі цьому  сприяло його географічне положення  на перехресті шляхів з Москви, Петербурга, Києва в Крим та на Кавказ. У середині XIX в. товарообіг харківських ярмарків складав майже 50% товарообігу всіх ярмарків України.

Уже з кінця XVII - початку XIX ст. в губернії виникають перші  мануфактури, а пізніше - фабрики  і заводи.

Одночасно Харків стає культурним, науковим та просвітницьким центром  на Сході України. У 1726 році в наше місто з Бєлгорода переведено архієрейську школу, створену випускником  Києво-Могилянської академії єпископом  Єпіфанієм Тихорським за допомогою  князя Голіцина, яка одержала назву  слов'яно-греко-латинської, а пізніше  перетворена в Харківський колегіум, який став центром освіти, науки  і освіти на півдні Росії. Швидкий ріст промисловості і торгівлі, залізничне будівництво, розвиток науки та культури сприяли становленню містобудівного мистецтва в Харкові.

Важко переоцінити внесок архітекторів Є. А. Васильєва, А. А. Тона, К. А. Толкунова, М. І. Ловцова, А. Н. Бекетова (цей список можна продовжити), які  багато зробили для упорядкування  та благоустрою будівництва Харкова, спорудження унікальних будівель, які  придали нашому місту своєрідність і неповторність.

Радянську владу на Харківщині в грудні 1917 р. проголосив перший Всеукраїнський з'їзд Рад. З 1919 по 1934 рр.. наше місто  було столицею України. Харківська область  була утворена 27 лютого 1932 року.

Тут працювали відомі діячі  світової та української науки та культури: Л. Д. Ландау, Б. І. Вєркін, Н. П. Барабашов, Н. С. Самокиш, А. С. Курбас, Н. М. Ужвій, А. М. Бучма та багато інших.   

 Область має потужний  науковий потенціал, широко розгалужену  мережу вищих, середніх спеціальних  та загальноосвітніх навчальних  закладів, культурних і культурно-освітніх  установ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ЗМІСТ КАРТ

У Харківському районі (площа 1403 км²) зареєстровано об’єкти місцевого статусу, в тому числі: 24 пам’ятки археології, 99 – історії, 10 – архітектури та містобудування, 4 – пам’ятки монументального мистецтва.

 

У структурі природної  та історико-культурної спадщини Харківського району переважають пам’ятки історії (99 об’єктів), при чому в даній категорії переважають братські могили та пам’ятні знаки учасникам Великої Вітчизняної війни. При чому, подібні пам’ятки розташовані майже в кожному населеному пункті району.

Пам’ятки археології зосереджені переважно в населених пунктах, що розміщені неподалік гідрологічних об’єктів..

Пам’ятки археології та містобудування свідчать про високий розвиток культури у даному районі.

Для відображення основного  змісту  серії карт природної  та історико-культурної спадщини Харківського району було обрано спосіб локалізованих значків. Для створення серії карт даний спосіб є цілком доцільним, оскільки об’єкти, що картографуються, не виражаються у масштабі карти. У даному картографічному творі використано наглядні буквенні (застосовуються при використанні карти природної спадщини) та символічні знаки (Рис.1), форма яких викликає певні асоціації із зображеним об’єктом. Додатковою перевагою наочних знаків є також і те, що їх можна використовувати і без пояснення і це є дуже важливим, оскільки одним з напрямків використання атласу є забезпечення роботи дитячих туристичних організацій.