Болонский процес

Мережа вищих навчальних закладів забезпечує навчання 392 студентів  на 10 тис. населення[9, c. 1,4].

4. Особливості  Болонського процесу в Україні

Сьогодні вищі навчальні  заклади України приймають на навчання до 70% випускників шкіл, тобто  у 7 разів більше, ніж дозволяє нормальний розподіл інтелекту.

За прогнозами європейських фахівців, Україні достатньо мати 40-50 вищих навчальних закладів. Але  навіть для такої кількості ВНЗ  Україна, за твердженням європейських експертів, не має сьогодні достатнього  кадрового потенціалу.

Сьогодні наш диплом не визнається у Європі, наші фахівці  без додаткового перенавчання не можуть влаштуватися на роботу за фахом. І хоча вони за багатьма показниками, за розвитком, ерудованістю, спеціальною  підготовленістю перевершують зарубіжних фахівців, дискредитація українського диплома триває.

Найбільше не влаштовує закордонних  працедавців у підготовці наших  фахівців – низька дієвість знань. Дієвість - це здатність використовувати  набуті знання, уміння на практиці. За експертними оцінками, цим параметром ми поступаємося найбільше.

За європейським стандартом дипломований фахівець відразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов’язки. Диплом гарантує високий  рівень підготовки. Приймаючи фахівця, фірма впевнена, що він підготовлений  на належному рівні. Гарантія цього  – високе реноме університету. Якщо фахівець не буде підготовлений належним чином і фірма матиме до нього  претензії, імідж університету може бути втрачений назавжди, його рейтинг  серйозно постраждає.

За кордоном прийнята двоступенева система вищої освіти. Університети готують бакалаврів (3-4 роки навчання)і  магістрів (ще 1,5 – 2 роки). Диплом бакалавра  свідчить про повну вищу освіту. Хто бажає продовжити навчання, стає спершу магістром, а потім може отримати науковий ступінь доктора.

Наші вищі навчальні заклади  сьогодні забезпечують чотири рівні  підготовки фахівців з вищою освітою: заклади 1-2 рівнів акредитації готують  молодших спеціалістів і бакалаврів, у закладах 3-4 рівнів акредитації  готують бакалаврів, спеціалістів і  магістрів. За кордоном цього не розуміють.

Отже, треба уніфікувати  освітньо-кваліфікаційні рівні, перейти  на двоступеневу систему освіти відповідно до європейських стандартів.

Болонський процес спрямований  на формування єдиного відкритого європейського  простору у сфері освіти, впровадження кредитних технологій на базі європейської системи трансферу кредитів, стимулювання мобільності і створення умов для вільного пересування студентів, викладачів, науковців в межах  європейського регіону, спрощення  процедури визначення кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників  і студентів на європейському  ринку праці. У зв’язку з проголошенням  Україною про свій намір приєднатися до Європейського Союзу система вищої освіти потребує докорінного реформування[11, c. 8-9].

5. Перспективи  вищої освіти та Болонського  процесу в Україні

На сьогодні вища освіта в Україні перебуває на стадії трансформації від радянської до загальноєвропейської моделі, встановленої відповідно до підписаного Україною в 2002 році Болонського договору. Постійно впроваджуються нові елементи, змінюються стандарти освіти, але у впровадженні цих змін не спостерігається системного підходу. Імплементація нових елементів  вищої освіти, як от модульно-кредитної  системи, єдиного тестування для  випускників шкіл, процедура стандартизації дипломів вищих навчальних закладів – всі ці зміни виконуються  хаотично і в більшості випадків без ґрунтовного пояснення їх суті і вагомості основним суб’єктам  цих змін – студентам, викладачам, науковцям.

В Україні контингент студентів  у 2006/2007 навчальному році налічує  майже 2,8 млн. осіб, у тому числі за денною формою навчання понад 1,6 млн. осіб. У поточному навчальному році в Україні здобуває освіту понад 36,6 тис. іноземних студентів із 131 країни світу. Навчальний процес забезпечують понад 11,5 тис. докторів наук, професорів та понад 58,7 тис. кандидатів наук, доцентів.

У 2005/2006 навчальному році прямі прибутки України від експорту освітніх послуг (навчання іноземних  студентів) склали близько 50 млн. доларів  США. (Для порівняння: експорт освітніх послуг Сполучених Штатів Америки сьогодні становить близько 15 млрд. доларів  на рік.)

На сьогодні, в Україні  до європейських вимог адаптовано новий  перелік галузей знань і напрямів, за якими в Україні здійснюється підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним  рівнем бакалавра. Починаючи з 2007/2008 навчального року підготовка бакалаврів у вищих навчальних закладах здійснюється за 48 галузями та 141 напрямом (до цього  підготовка здійснювалася за 17 галузями, 77 напрямами і 586 спеціальностями). У  стадії розробки перебуває новий  перелік спеціальностей з підготовки магістрів. Здійснюються організаційні  заходи із запровадження “Додатку до диплома” європейського зразка (Diploma Supplement)[13,c. 3].

Перший етап запровадження  системи кредитно-модульного навчання у ВНЗ в Україні пройшов  досить успішно. У 2006/2007 навчальному  році у вищих навчальних закладах України III-IV рівнів акредитації на всіх програмах підготовки фахівців першого (бакалаврат) і другого (магістратура) циклів запроваджено Європейську кредитно-трансферну систему (ECTS). Це дозволяє здійснювати  трансфер (переведення) студентів з  одного вищого навчального закладу  в інший (включаючи і закордонні ВНЗ) та накопичувати студентами кредити ECTS, які визнаватимуться при подальшому навчанні в будь якому європейському ВНЗ.

Студенти отримали інформацію щодо структури курсів, послідовності  вивчення навчальних модулів та порядку  їх оцінювання викладачами. Це дало більші можливості щодо вибору навчальних курсів та індивідуальних програм здобуття вищої освіти. Самостійна робота стала  більш скоординованою, збільшився час  безпосереднього спілкування з  викладачами. Кафедри поліпшили  інформаційно-методичне забезпечення, створюють електронні підручники, комп’ютерні  програми, програми самоконтролю, тощо.

Однак, у цілому, формування ринку освітніх послуг в Україні  відбувається, на жаль, дещо сповільненими  темпами. Найбільшою проблемою української  системи освіти на міжнародному ринку  освітніх послуг є її незадовільна якість. 24 березня 2007 року на підсумковій  колегії МОН України було зазначено, що жоден з наших університетів  не увійшов до рейтингового списку п’ятиста університетів світу, а  більшість з них взагалі не відомі за кордоном.

Визначальним напрямом розвитку системи вищої освіти України  задля підвищення її конкурентоздатності  є інтеграція у європейський освітній простір у руслі виконання  вимог Болонського процесу. У  ході інтеграції української системи  освіти до європейського освітнього простору перед нею постає ряд  проблем:

1. Психолого-дидактична некомпетентність  більшості викладачів вищої школи.

2. Перехід на кредитно-модульну  систему організації навчального  процесу, що потребує:

· забезпечення відповідності  “вартості” кредиту обсягу і складності учбового матеріалу;

· визначення педагогічного  навантаження в умовах функціонування кредитно-модульної системи.

3. Зв’язок вищої школи  з ринком праці.

4. Практика студентів  у реаліях ринкової економіки.

5. Розмежування академічної  й професійної спрямованості  вищої освіти в Україні.

6. Приведення освітніх  кваліфікаційних ступенів України  до стандартів Європейського  союзу.

Складнощі у вирішенні  цих проблем зумовлені причинами  соціального та психологічного характеру.

Соціальні причини:

1. Зацікавленість переважної  більшості ректорів ВНЗ у збереженні  існуючого стану.

2. Технологічна та інформаційно-просвітницька  незабезпеченість переходу до  європейських стандартів освіти.

Психологічні причини:

1. Звичка і готовність  населення використовувати усталені  схеми відносин між споживачами  та виробниками освітніх послуг (хабарі, знайомства тощо).

2. Несприйняття значною  частиною професорсько-викладацького  складу інноваційних методів  і технологій в освіті.

На якість, а відтак і  конкурентоздатність української  освіти негативно впливає збереження багатьох рис радянської освітньої  системи, які все ще притаманні системі  освіти в Україні[8, c. 14].

В Україні для досягнення цілей Болонського процесу і  підвищення конкурентоздатності системи  освіти, найперше, необхідно:

1. Сприяти європейському  співробітництву у забезпеченні  якості освіти з метою розробки  співмірних критеріїв і методологій  її визначення.

2. Прийняти систему вищої  освіти, що базується на двох  основних циклах – переддипломному  (бакалаврському) та післядипломному  (магістерському).

3. Запровадити загальноєвропейську  систему наукових ступенів.

4. Увести систему кредитів  за зразком ECTS як ефективний  засіб забезпечення широкомасштабної  студентської мобільності.

Створення цивілізованого ринку  освітніх послуг в Україні та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної  освіти на міжнародному ринку потребує урахування впливу наступних чинників: 1) глобалізації; 2) технологій; 3) конкуренції.

Зазначені чинники визначають методологічне підґрунтя для  дослідження і вирішення проблем  модернізації системи освіти в Україні  задля підвищення її конкурентоздатності, яке передбачає:

· аналіз якості освітніх послуг з точки зору потреб регіонів, держави  та світової спільноти у сфері  професійної підготовки;

· постійне вдосконалення  діяльності освітніх закладів відповідно до викликів часу;

· безперервність освіти, збереження єдиного освітнього простору, характер розвитку якого визначається потребами  суспільства[2, c. 8].

Висновки

Для того щоб вступити до Болонської співдружності, Україні  треба буде зробити два істотні  кроки.

По-перше, провести ґрунтовний порівняльний аналіз вітчизняної системи  науки й освіти з європейською (за болонською моделлю). За результатами цього аналізу визначити, що потрібно буде змінити в нашій системі  науки й освіти, і започаткувати  відповідні реформи.

Ці реформи вже не зможуть  бути «косметичними». Вони мають стосуватися  корінних основ нашої науки й  освіти. Здійснюючи їх, ми повинні будемо відповісти на запитання: чого і як слід навчати в сучасному світі  гострої конкуренції? Ми не зможемо  уникнути реальної інтеграції вітчизняної  науки й освіти. Через відмову  від освітньо-кваліфікаційного рівня  «спеціаліст» виникне потреба започаткувати  еквівалентну систему другого рівня. Особливо це важливо для підготовки і кваліфікації інженерів в умовах креативної практики, що має закінчуватися  обов'язковим винахідництвом і створенням нової техніки. Доведеться приймати нелегкі рішення стосовно системи  наукових ступенів кандидатів і докторів наук та принципів їх присудження.

На шляху цих реформ виникне ще багато складних проблем. Але особливість найближчого  періоду часу в тому, що уникнути зазначених перетворень уже неможливо. Бо, не проводячи реформ або зволікаючи з ними, наша країна підсилюватиме  ізоляційні явища як з боку Європи, так і з боку Росії, дедалі більше поглиблюючи власну суспільну й  економічну кризу. Справді, після вступу Росії до Болонської співдружності  всі наші сусіди, за винятком Білорусі та Молдови, уже стали учасниками європейського інтеграційного процесу.

Другим важливим кроком має  бути прийняття урядом усвідомленого  політичного рішення, яке б ґрунтувалося на потребі проведення зазначених реформ і яке б було покладено в основу рішучої зовнішньої політики держави, спрямованої на інтеграцію вітчизняної системи науки й освіти в європейський простір.

Сьогодні це поняття визначається різними термінами: система кредитних  одиниць, система кредитних заліків, система кредитних рівнів, система  залікових одиниць, кредитна система  взаємовизнання тощо.

Болонський процес - це процес розпізнавання однієї освітньої  системи іншою на Європейському  просторі. Якщо майбутнє України пов'язане  з Європою, то не можна надалі стверджувати, що Болонський процес має для нас  лише просвітнє та пізнавальне значення. Надання високої оцінки національній системі освіти не має заспокоювати нас і стримувати глибинне її реформування.

Висока якість навчання - це досягнення попередньої епохи, попередньої  системи влади, попереднього покоління.

Водночас участь системи  вищої освіти України в Болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових  якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів її якості. Орієнтація на Болонський процес не має призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Навпаки, її стан треба глибоко осмислити, порівнявши з європейськими критеріями і стандартами та визначити можливості її вдосконалення на новому етапі. При  цьому еволюцію системи освіти не слід відокремлювати від інших сфер суспільства. Вона має розвиватися  в гармонічному взаємозв'язку з суспільством в цілому, беручи на себе роль його провідника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Бабак В. Для нас  Болонський процес - явище звичне, кредитно-модульна система - не  новина //Вища школа. - 2006. - № 1. - C. 3-19

2. Волков В. Реформування  вищої освіти: перші кроки до  Європи//Юридичний Вісник України. - 2006. - № 31. - C. 8

3. Голубенко О. До проблеми  оновлення стандартів вищої освіти  в контексті болонських реформ //Вища школа. - 2006. - № 5-6. - C. 10-18

4. Загородній А. Європейська  система забезпечення якості  вищої освіти //Вища школа. - 2006. - №  4. - C. 15-22

5. Кудін А. Реалізація  в Україні принципів і завдань  Болонського процесу: забезпечення  мобільності громадян з можливістю  їх працевлаштування //Вища школа. - 2006. - № 1. - C. 27-34

6. Малихін А. Тестовий  контроль і підвищення якості  освіти у вищій школі //Рідна  школа. - 2006. - № 6. - C. 9-11.

7. Мельниченко Т. Ю.  Сучасний стан і перспективи  розвитку освітнього комплексу  України в контексті Болонського  процесу //Український географічний  журнал. - 2006. - № 1. - C. 54 - 58.