Археографічний аспект в епістолярній спадщині академіка Д.I.Яворницького

Iнформацiя архiвно-евристичного характеру мiститься в листi українського фольклориста, критика, письменника, брата Панаса Мирного Iвана Рудченка (1845-1905), який у серединi 1890-х рр. завiдував Варшавською казенною палатою, де зберiгався архiв старовинних справ колишнього фiнансового управлiння царства Польського, що мiстив документи соцiально-економiчного характеру, починаючи з ХV ст., в тому числi й опис Волинi та Подолiї 1653-1656 рр. [48]

Документальний матерiал Д.Яворницький розшукував не тiльки в архiвах та приватних колекцiях, але й в книгарнях. Так 1905 р. учений придбав у книгарнi Ф.Романовича (Ростов-на Дону) оригiнальнi документи стосовно життя та творчостi Т.Шевченка [49].

Активну евристичну роботу щодо пам`яток писемностi провадив на прикiнцi 1920-х рр. томаковський учитель i етнограф М.Сергiїв, який також збирав лексичний матерiал до «Словника» Д.Яворницького, обстежував церковнi бiблiотеки, знайшов значну кiлькiсть стародрукiв, прибутково-розрахункову книгу томакiвської церкви 1793 р., церковнi лiтописи, ревiзькi сказки, шлюбнi контракти тощо. Про цi знахiдки М.Сергiїв постiйно iнформував Д.Яворницького й сприяв передачi цих пам`яток до музейної збiрки [50].

Фахiвцi й аматори зверталися до Д.Яворницького з проханням порадити «де шукати матерiалiв», подати «ключ» до «того скарбу, що одкривається розумiнням зв`язку минулого з сучасним» [51].

В епiстолярнiй спадщинi Д.Яворницького висвiтлюється i питання щодо публiкацiї писемних джерел, зокрема на сторiнках першого українського iсторичного часопису «Киевская старина», якому 1884 р. Д.Яворницький пропонував публiкацiю документiв, виявлених ним у фондi Чернiгiвської колегiї, що зберiгався при Харкiвському унiверситетi [52]. На початку березня 1885 р. Д.Яворницький пропонував редакторовi «Киевской старины» Ф.Лебединцеву (1828-1888) публiкацiю «Архiвних матерiалiв для iсторiї Запорожжя», якi вiн розшукав в московських архiвах. У першiй подачi Дмитро Iванович передбачав опублiкувати реєстри справ, у другiй - вже безпосередньо документи [53]. Зi свого боку, Ф.Лебединцев радив Д.Яворницькому, як краще репрезентувати читачевi архiвний матерiал, щоб зацiкавити читача. Ф.Лебединцев рекомендував: «[…] разбейте этот материал на части – по эпохам, по гетманам, или еще как-нибудь, предпосылайте каждой части специальный краткий обзор, в связи с очертанием известных событий еще более кратким, придайте, наконец, изложению вид путешествия по архиву, как дали «Запорожью» вид «Поездки», пересыпте кой-где, как бы сахаром или перцем, какими-нибудь замечаниями о том, чего в нашей истории не доставало из того, что там есть, указаньями на какие-нибудь крупные архивы или курьезы в найденном Вами материале, и скучно не будет. Словом, пусть это будет описание […], а не список или каталог» [54].

Серед наративних джерел, що їх Д.Яворницький пропонував Ф.Лебединцеву для друку в «Киевской старине», в епiстолярiї ученого вiдзначенi й «Записки патера Комулео» - хорватського священика Комуловича (Комулео), який у 1593 р. очолив посольство папи римського Климента ХУ до запорозьких козакiв. Д.Яворницький мав видання iталiйською мовою цього джерела й росiйський переклад [55]. Вiдзначимо, що цiєю знахiдкою Д.Яворницького цiкавився й французький iсторик-єзуїт П.Пiрлинг (1840-1922) [56]. Проте Д.Яворницький вiдмовився того часу вiд публiкацiї «Записок» Комулео тому, що, на його думку, вони мiстили «мало интересного для характеристики быта зап[орожских] козаков…» [57].

Д.Яворницький i Ф.Лебединцев обговорювали в листах й перевидання (републiкацiю) «Описания Украйны» Г.Л.Боплана, а саме нового перекладу цiєї пам`ятки, що був здiйснений «гуртком» В.Тарновського (вiдомого українського колекцiонера i мецената), до якого належав й Д.Яворницький. В листi вiд 4.01.1886 р. до Д.Яворницького Ф.Лебединцев висловив свiй погляд щодо перевидання iноземних наративних джерел. Останнiй вважав, що «главное здесь и не в полноте, или неточности перевода, а именно в примечаниях или комментариях, которые по теперешнему состоянию историографии нашей могут быть много отличные и совершенные». Далi Ф.Лебединцев наводить вимоги В.Антоновича щодо археографiчного опрацювання даної пам`ятки. «Антонович говорит, - писав Ф.Лебединцев, - и в этом я совершенно согласен с ним, что при новом издании Боплана, следует сделать новую проверку и сопоставление с другими источниками данных исторических, географических, топографических, хронологических и естественноисторических, и в таком случае главный интерес будет уже не столько в переводе «Описания», сделавшегося давно библиографическою редкостью, сколько в научных комментариях к нему» [58]. Як повiдомляв Ф.Лебединцев, коментування тексту брав на себе В.Антонович. Проте ця публiкацiя не була здiйснена, хоча, як зазначив Д.Яворницький, новий переклад був бiльш повний i точний, нiж переклад Устрялова [59]. Про видання цього твору йшлося також в листах В.Горленка та Я.Новицького [60].

Питання публiкацiї iсторичних джерел в перiодичних виданнях торкалися в листах до Д.Яворницького В.Апухтiн та В.Левицький. Останнiй – видавець часопису «Зоря» – у 1892 р., закликаючи Д.Яворницького до спiвпрацi, писав: «…прошу ласкаво подавати описи архiвiв та музеїв, де зберiгаються пам`ятки нашої давнини i предмети з теперiшнього нашого побуту» [61].

В листуваннi Д.Яворницького набули висвiтлення й питання епiстолярної археографiї. Про це йдеться в листах О.Кониського, Б.Грiнченка, В.Данилова, А.Корсуна, I.Грабаря.

1901 р. Б.Грiнченко повiдомляв Д.Яворницького про друкування «додатком до «Земского сборника» такої штуки: «Книга, глаголемая листовня», початку ХУШ в. – збiрка зразкiв до канцелярського й iншого листування» [62].

Власником i публiкатором цiнної колекцiї епiстолярних джерел був український та росiйський лiтературознавець В.Данилов (1881-1970), який у 1905-1907 рр. викладав у Катеринославськiй класичнiй гiмназiї й спiвпрацював в мiсцевiй архiвнiй комiсiї (був її бiблiотекарем). В рiзних часописах України та Росiї публiкувалися розвiдки В.Данилова з лiтературознавства та фольклору, зокрема статтi про Т.Шевченка, О.Пушкiна, М.Гоголя, I.Тургенєва, М.Максимовича та iн. В.Данилов зiбрав колекцiю листiв видатних дiячiв науки та культури: Л.Боровиковського, I.Вагилевича, В.Жуковського, М.Максимовича, П.Лукашевича, П.Кулiша, М.Костомарова, Г.Залюбовського та iн. [63] Багато епiстолярних джерел В.Данилов опублiкував в перiодичних виданнях. В «Летописи Екатеринославской ученой архивной комиссии» вiн опублiкував три листи М.Маркевича та один лист Г.Залюбовського до М.Максимовича [64]. 1920 р. В.Данилов працював над статтею «М.Максимович i О.М.Бодянський в їх листуваннi» [65]. У 1930 р. учений надiслав М.Грушевському для друкування 40 листiв П.Кулiша до М.Максимовича [66]. В особовому фондi В.Данилова в Росiйськiй нацiональнiй бiблiотецi (м. Санкт-Петербург) зберiгаються оригiнальнi листи до М.Максимовича К.Аксакова, Т.Домбровського, П.Лукашевича, лист П.Кулiша до Ф.Лебединцева та iн. [67]
Про видання листiв Т.Шевченка йдеться в кореспонденцiї О.Кониського (1836-1900) – українського письменника, поета, шевченкознавця, культурного i громадського дiяча, який у 1898 р. готував до друку листи Т.Шевченка (у VI томi «Кобзаря»). З приводу цього О.Кониський писав Д.Яворницькому: «[…] Назбиралося бiльш 170 листiв поета i перечитуючи їх, я знов живцем бачу в них, наче в зеркалi, велику душу мученого i замученого великого чоловiка i українця. Листи його се автобiографiя його душi» [68]. Наступного 1899 р. О.Кониський повiдомляв Д.Яворницькому про намiр написати «невеличку статтю про особу Шевченка в його листах» [69]. Всього О.Кониський зiбрав 174 листи Т.Шевченка [70], якi дослiдувач пiдготував до друку окремою книгою. Проте ця книга не побачила свiту, а її рукопис був загублений [71]. Резюмуючи, вiдзначимо, що епiстолярiя Д.Яворницького мiстить значну iнформацiю, котра висвiтлює археографiчну дiяльнiсть (рiзнi її аспекти) як самого Д.Яворницького, так й iнших вчених-археографiв, їх творчi стосунки, спiвпрацю в напрямках розшуку, опрацювання, зберiгання i публiкацiї пам`яток писемностi. В цьому джерельному комплексi зосереджено iнформацiю стосовно методiв евристичної дiяльностi українських вчених-археографiв й непрофесiйних археографiв-аматорiв, якi також зробили певний внесок у справу розшуку й збереження писемних джерел – складової культурної спадщини українського народу. В даному архiвному комплексi знайшли вiдображення аспекти едицiйної культури української археографiї кiнця ХIХ-початку ХХ ст., а також питання журнальної археографiї, археографiї епiстолярних пам`яток. Епiстолярна спадщина Д.Яворницького насичена фактами про конкретнi писемнi джерела, обставини їх розшуку, вилучення з того чи iншого зiбрання (архiву, бiблiотеки, музею, приватної колекцiї), й навпаки надходження до тієї чи iншої збiрки, i роль в цьому процесi окремих дослiдникiв, архiвiстiв, бiблiотекарiв, краєзнавцiв, священикiв, службовцiв, селян, завдяки котрим були знайденi, збереженi й згодом опублiкованi чи iншим шляхом введенi до наукового обiгу пам`ятки писемностi. На жаль не усi джерела, про якi йдеться в епiстолярiї Д.Яворницького, збереглися й побачили свiт у публiкацiх. Проте iнформацiя такого змiсту сприяє «реконструкцiї» корпусу писемних джерел (архiвного фонду), що iснував того часу.

В епiстолярнiй спадщинi Д.Яворницького мiстяться данi про фондоутворювачiв тих чи iнших архiвних фондiв, про iсторiю формування колекцiї пам`яток писемностi у Катеринославському iсторичному музеї. Вiдзначимо, що iнформацiйний потенцiал епiстолярiї Д.Яворницького стосовно висвiтлення археографiчного аспекту ще не до кiнця вичерпаний.

Таким чином, епiстолярiя Д.Яворницького є репрезентативним джерелом з iсторiї архiвної евристики i публiкацiї писемних джерел (в тому числi й нереалiзованих видавничих планiв, що значно поширює нашi уявлення стосовно едицiйного потенцiалу української археографiї того часу) й взагалi рiвня археографiчної культури в Українi кiнця ХIХ – початку ХХ ст.

Літратура

1.      Шепелев Л.Е. Регесты и проблемы научного использования исторических документов ХIХ-начала ХХ в. // ВИД.–Л.,1981.- Вып.ХП.-С.140, 146.

2.      Див.: Ковальский Н.П., Абросимова С.В. Археографическая деятельность академика Д.И.Яворницкого // Актуальные вопросы теории, методики и истории публикации исторических документов.-М., 1991.-С. 73-84.

3.      Шубравська М.М. Д.I.Яворницький: Життя, фольклористично-етнографiчна дiяльнiсть.- К., 1972; Абросимова С.В. Дмитро Яворницький.- Запорiжжя, 1997.

4.      Шаповал I.М. В пошуках скарбiв.- Днiпропетровськ, 1990.

5.      ВР ДIМ.- Ф. 10.- Арх-11710, 12167 та iн.

6.      Там же.- Арх-12211.

7.      Там же.- Арх-12165.

8.      РДАЛМ .-Ф. 1335.-Оп. 1.-Спр. 1-238.

9.      Эварницкий Д.И. Две поездки в Запорожскую Сечь Яценка-Зеленского, монаха Полтавского монастыря в 1750-1751 гг.-Екатеринослав, 1915.

10. ВР ДIМ.-Арх-12492.

11. IР НБУ. – Ф. Ш.-Спр.6940.

12. Там же.-Спр.6947.

13. Журба О.I. Київська археографiчна комiсiя 1843-1921: Нарис iсторiї i дiяльностi.-К., 1993.-С. 100-109.

14. Абросимова С.В., Журба О.И. Эпистолярное наследие академика Д.И.Яворницкого как объект археографического исследования // Исследования по археографии и источниковедению отечественной истории ХУI-ХХ вв.-Днепропетровск, 1990.- С. 129 –135.

15. Епiстолярна спадщина академiка Д.I.Яворницького: Каталог музейної колекцiї.- Днiпропетровськ, 1992; Епiстолярна спадщина академiка Д.I.Яворницького. – Днiпропетровськ,1997.-Вип.1: Листи вчених до Д.I.Яворницького (далi- ЕС).

16. Эварницкий Д.И.По следам запорожцев.-СПб.,1898.-С.163;Он же. История села Фалеевки-Садовой Херсонской губернии и уезда.-СПб.,1892.-С. Ш.

17. ВР ДIМ.-Ф. 10.- Арх-13634.

18. Там же.-Арх-886, 887.

19. Про О.М.Синельникова див.: Письма потомков Ивана Максимовича Синельникова – первого губернатора Екатеринослава /Состав. С.В.Абросимова, В.В.Синельников.- Одесса, 1999.-Вып. 1.- С. 3-6, 14-27.

20. ВР ДIМ.- Ф. 10.- Арх-12126, 16741, 12928.

21. Про С.Дроздова див.: Геппенер А. С.Л.Дроздов-Мишкiвський// Бiблiологiчнi вiстi.-1928.-№1.-С.137-138; Нестуля О. Пам`яткознавець за покликанням (С.Л.Дроздов) // Архiвний збiрник до 80-рiччя Державного архiву Полтавської областi.-Полтава, 1998.- С. 68-83.

22. Там же.- Арх-17720. Див. також: Пам`ятки писемностi в збiрцi Днiпропетровського iсторичного музею: Каталог музейної колекцiї актових джерел ХУП-ХIХ cт.-Днiпропетровськ, 1993.- № 26, 28, 49, 62, 69.

23. ВР ДIМ.- Ф. 10.- Арх-22484.

24. Там же.- Арх-12450, 12451.

25. Абросимова С.В. Книга Д.I.Яворницького «Iсторiя села Фалiївки-Садової» та генеалогiя родини Синельникових – Комстадiусiв // Письма потомков Ивана Максимовича Синельникова…- С. 7 –11.

26. ВР ДIМ. – Арх-21292.

27. Абросимова С.В. Книга Д.I.Яворницького «Iсторiя села Фалiївки-Садової // Вчений-подвижник.-Днiпропетровськ, 1991.-С. 46-49. 28ВР ДIМ.- Арх-21292.

28. Там же.- Арх-12658.

29. Там же.- Арх-18789.

30. Там же. – Арх-16130.

31. Там же. – Арх-25493, 13528, 17540, 16844.

32. Там же. – Арх-15328.

33. Там же. – Арх-21707.

34. Там же. –Арх-17754.

35. ЕС.- С. 9.

36. Там же.- С. 116.

37. Там же. –С. 117.

38. Там же. – С. 116.

39. ВР ДIМ.- Ф. 10.- Арх-16142.

40. Там же.- Арх-16135.

41. Там же. – Арх-16141.

42. Антонова Г. Колекцiонер i меценат П.М.Сочинський // Пiд знаком Клiо: На пошану Олени Апанович.- Днiпропетровськ, 1995. –С. 170-174.

43. ДIМ.- Арх-19320.

44. Там же.- Арх-19328.

45. Там же.- Арх-19317.

46. Там же.- Арх-12370, 12380, 14476.

47. Там же.- Арх-19768.

48. Там же. – Арх-19479, 19480.

49. Там же. – Арх-17808, 17833.

50. Там же. – Арх-20896.

51. IР НБУ. – Ф. Ш.- Спр. 6931.

52. Там же. –Спр. 6941.

53. ВР ДIМ.- Арх-15310.

54. IР НБУ.- Ф. Ш.- Спр. 6931. Про це див.: Яворницький Д. I. Iсторiя запорозьких козакiв.-К., 1990.- Т. 2.- С. 76, 78, 94.

55. ВР ДIМ.- Ф. 10.- Арх-17543.

56. IР НБУ. – Ф. Ш.- Спр. 6934.

57. ВР ДIМ.- Арх-15319.

58. Там же. – Арх-15316.

59. Там же. – Арх-1322, 15630.

60. Там же. – Арх-19144.

61. ЕС. – С. 128.

62. Там же. –С. 151, 155.

63. Данилов В. К биографии Н.А.Маркевича:(Письма его к М.А.Максимовичу)//ЛЕУАК.- Екатеринослав,1911.-Вып. 7.- С. 220-231; Он же. Памяти Г.А.Залюбовского // Там же.-1909.-Вып.5.-С. 110-111.

64. ЕС.- С. 156.

65. Там же.- С. 158.

66. ВР РНБ .- Ф. 239.-Оп. 1.- Спр. 1-2.

67. ЕС.- С. 272-273.