Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Ноября 2011 в 23:22, реферат
Рома́н-Тарас Йо́сипович Шухе́вич (30 червня 1907[1] — 5 березня 1950) — український політичний і державний діяч, військовик.
Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941—1942)
за право кожної нації на самовизначення; проти імперій та імперіалістів.
В УПА почали вступали відділи, сформовані німцями з вихідців із Кавказу й Середньої Азії й призначені для боротьби проти повстанського руху в Україні. Усе це зумовило потребу в скликанні спеціальної Конференції поневолених народів сходу Європи й Азії, що відбулась 21 — 22 листопада 1943 р. в с. Будераж на Рівненщині. Завданням заходу було вироблення узгодженого плану боротьби проти спільних окупантів. Активну участь у Конференції брав і Головний командир УПА «Тарас Чупринка» (псевдо Р. Шухевича), але з конспіративних причин він не виступав[40].
З метою об'єднання всіх національно-державницьких сил українського народу в боротьбі за державну незалежність 11 — 15 липня 1944 р. з ініціативи ОУН та особисто Романа Шухевича було скликано збори, на які прибули представники діючих в Україні політичних організацій. У результаті нарад було створено Українську Головну Визвольну Раду, яка стала найвищою владою під час боротьби за УССД. Виконавчим органом УГВР був Генеральний Секретаріат, Головою якого обрали Романа Шухевича — «Лозовського». (Згідно з тимчасовим устроєм УГВР, Голову Генерального Секретаріату обирав Великий збір). Його ж затвердили на посаді Секретаря військових справ і Головним Командиром УПА.
Посада Голови
Генерального Секретаріату передбачала
широкі повноваження, але й велику
відповідальність. За його пропозицією
призначали й звільняли генеральних
секретарів при затвердженні Президента
УГВР. Голова Генерального Секретаріату
міг доручати тимчасово виконувати свої
функції одному з генеральних секретарів.
За рівності голосів при розгляді будь-якого
питання вирішальним був голос Голови
Генерального Секретаріату. Державно-правові
акти УГВР набирали законної сили лише
після того, як їх підписали Голова Генерального
Секретаріату і Президент. На практиці
більшість рішень під час роботи Генерального
Секретаріату ухвалював його Голова, тобто
Р. Шухевич, узгодивши їх із кооптованими
членами УГВР. Усі стратегічні, тактичні
та організаційні питання діяльності
структур УГВР в Україні вирішував Голова
Генерального Секретаріату та його соратники,
зважаючи на конкретні обставини визвольної
боротьби та основні документи УГВР.
Генеральний Секретаріат
УГВР успішно реалізовував функції
революційної влади у Західній Україні,
хоча в повному складі Генеральний
Секретаріат УГВР, за винятком Великого
збору, не збирався ні разу. На думку
Провідника ОУН Степана Бандери,
основним завданням ГС УГВР було «очолення
визвольної боротьби українського народу
та протиставлення в Україні урядові УССР
як експозитурі російсько-більшовицької
імперії»[41].
5 березня 1950 р. Роман Шухевич загинув у підпільній штаб-квартирі в с. Білогорща біля Львова у бою з окупантами.