Розміщення продуктивних сил України

Довжина автомобільних  шляхів загального користування понад 172,6 тис. км., з них із твердим покриттям  – 163,9 тис. км., щільність –понад 271км. на 1 тис. квадратних км. території.

У цілому найкраще забезпечені автомобільними шляхами Донбас, Закарпаття, Поділля, Автономна Республіка Крим, Київська область. Найгірше – Полісся.

Основні автомагістралі всередині країни – Київ – Львів, Київ – Харків, Донецьк – Дніпропетровськ  – Кіровоград та ін.

Важливими автомагістралями , що сполучають Україну з сусідніми державами, є Київ – Брест,Київ – Москва, Харків – Москва, Одеса –Кишинів та інші. Україна добре інтегрована в європейську мережу автомобільних доріг з виходом в Ужгороді в Словаччину і Чехію, в Чопі – в Угорщину та Австрію, в Порубному – в Румунію – в Польщу.

Морський  транспорт відіграє важливу роль у міжнародних зв”язках нашої  країни. На нього припадає чверть її вантажообороту. За середніми відстаннями  перевезень вантажів ( близько 6000 тис. км.) морський транспорт посідає перше місце серед інших видів транспорту. Але за відстанню перевезення пасажирів значно поступаються залізничному і особливо повітр”яному транспорту.

Серед вантажів, які перевозяться морськими суднами, домінують руди металів, кам”яне вугілля, нафта і нафтопродукт, будівельні матеріали. Морськими транспортними шляхами  в Україну надходять нафта, різноманітне обладнання і машини, джут, чай, кава, цитрусові, банани тощо.

Найбільші морський порт України – Одеса. Серед інших  – Миколаїв, Херсон, Ізмаїл. Пасажирські перевезення здійснюють  в Україні 17 морських портів. Найбільший обсяг пасажиропотоків припадає на порти Чорного моря: Севастополь, Ялта, Одеса. Діють міжнародні поромні переправи з Одеси в Хайфу (Ізмаїл) і Поті (Грузія).

Загальна довжина судноплавних шляхів в Україні до 4 тис. км. майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту знаходиться на останньому місці. Серед його вантажів провідне місце посідають будівельні матеріали, кокс, вугілля, залізна і марганцева руди.

Основну роль у перевезеннях вантажів і пасажирів  відіграє Дніпропетровський басейн. По Дніпру та найбільших притоках –  Прип”яті та Десні – здійснюється понад 90 % усіх перевезень річкового  транспорту в країні. Найбільші порти  на Дніпрі – Київ, Дніпропетровськ і Запоріжжя.

Судноплавні шляхи проходять також по Дністру, Південному Бузі, Стирі та Горині.

Основною  річковою магістраллю міждержавних перевезень є Дунай. На ньому дібють порти Вилкове, Кілія, Ізмаїл та Рені.

Повітряний  транспорт має великі перспективи. Головна його перевага – швидкість. Літаками перевозять переважно пасажирів. За середньою відстанню перевезення 1 пасажира повітряний транспорт в Україні посідає перше місце і перевищує залізничний транспорт більш, як у 10 разів.

Найбільші міста України мають по 2 аеропорти: в Києві – це “Бориспіль” і “Київ (Жуляни)”, в Одесі – “Центральний” і “Застава”, в Сімферополі – “Сімферопільський” і “Заводський”. Найбільший аеропорт країни знаходиться у Борисполі під Києвом.

Трубопровідний  транспорт призначений для транспортування нафти, газу та інших рідких, газоподібних і сипучих речовин.  Довжина газопроводів у межах нашої країни близько 35 тис. км., нафтопроводів – 2,5 тис. км, нафто продуктопроводів – близько 3 тис. км.

Найбільший  нафтопровід “Дружба” є транс”європейською магістраллю і в межах України має протяжність 680 км. в межазх України нафтопроводи тягнуться до родовища Гнідиці до Кременчука та від родовищ нафти до переробних заводів у Передкарпатті.

 Розвиток  суспільного виробництва підпорядковується головній меті – найбільш повному задоволенню постійно зростаючих потреб всіх членів суспільства. Чим вищий є темпи соціально-економічного розвитку, тим динамічніше змінюються людські потреби і сама структура житєвих благ.

У зростанні  житєвого рівня населення велика роль належить сфері послуг:житлово-комунальне господарство, пасажирський транспор і зв”язок, система побутового обслуговування, освіта, культура і мистецтво, охорона здоров”я, фізична культура і спорт. За своїм призначенням всі вони істотно впливають на вирішення основних соціально-економічних завдань.

Світові тенденції  показують, що з підвищенням життєвого  рівня населення набувають подальшого розвитку галузі та сфери прці, де виробляються матеріальні і духовні блага. На сучасному етапі розвитку суспільства загальною закономірністю є зростання соціально-економічного  значення споживання різного  роду послуг, а звідси – і галузей, які надають ці послуги.

Це знаходить  відображення як в абсолютному та відносному збільшенні їх  узагальній масі життєвих благ, так і випереджаючих темпах зростання споживання послуг відносно споживання інших життєвих благ.

Основне значення сфери послуг полягає втому, що весь комплекс її галузей забезпечиє зростання  рівня споживання та вдосконалення  його структури. Розширення асортименту життєвих благ, які входять до фонду споживання і задовольняють зростаючі потреби людини – учасника суспільного виробництва, - забезпечує саме розвиток  соціально орієнтованих галузей  нородно господарського комплексу. Послуги в цьому процесівиконують, як правило, роль фактора,  який забезпечує відтворення робочої сили.

Соціальна сфера, задовольняючи потреби населення  в культурних цінностях, освіті, охороні  здоров”я, комунальному обслуговуванні тощо все більше  впливає на виробництво матеріально-речового багатства через прискорення науково-технічного прогресу, створення необхідних передумов для підвищення рівня зайнятості у суспільному виробництві  та раціонального використання трудових ресурсів, забезпечення  розширеноговідтворення робочої сили, удосконалення структури вільного часу працюючих.  Одночасно з цим розвитком соціальної сфери сприяє розв”язанню таких соціальних завдань, як формування гармонійно розвиненої особливості, ліквідація культурно-побутових розбіжностей між містом і селом, між соціальними групами населення і районами країни.

 

 

 

 

Участь України у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв’язках.

 

 

Під міжнародним територіальним поділом праці розуміється процес концентрації в окремих країнах  виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні потреби у розрахунку на їхній обмін або продаж іншим каїнам. мІжнародний територіальний поділ праці також передбачає розвиток економіки країн з розрахунком на везення ряду товарів та послуг з-за кордону, наявність між країнам або регіональними не лише торгівльних стосунків, але й кредитних, науково-технічних, виробничих, транспортних зв’язків

В  сучасних  умовах економічного розвитку  України  зовнішньоекономічні відносини  – одна з найважливіших сфер її діяльності. Створення і розвиток цих відносин з усіма  країнами світу, і особливо з найбільш розвинутими, спиятиме інтернаціоналізації виробництва, підвищенню рівня технології та якості продукції. Тільки цим шляхом  Україна  зможе інтегруватися в Європейський і світовий ринок. В той же час структура та обсяги експорту не відповідають стану України у світогосподарських зв’язках.

Для України на сучасному  перехідному етапі розвитку її економіки  особливо важливим є повне і ефективне  використання зовнішніх економічних зв’язків для вирішення  нагальних науково-технічних і господарських проблем.

Розвиток ефективних зовнішньоекономічних  зв’язків дасть  змогу Україні швидше подолати глибоку  економічну кризу, сприятиме стабільному  і швидкому розвитку продуктивних сил і зростанню на цій основі життєвого рівня населення.

Україна як молода суверенна  держава не має достатнього досвіду  налагодження економічних зв’язків з іншими країнами світу. Тому вона робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство.

Об’єктивними причинами, що передшкоджають нині входженню України як повноправного партнера у світове господарства, є низька конкурентноспроможність її продукції на світових ринках. З вітчизняних промислових товарів на ринках далекого заребіжжя може конкурувати не більше 1%. Крім того, навіть ті товари, на які є попит на зовнішніх ринках, не відповідають міжнародним стандартам.

У міжнародному поділі праці  є певні суперечності. Йдеться  про  надмірну спеціалізацію країни на виробництві  кількох видів продукції,  оскільки це ставить її  господарство в залежність від коливань кон’юктури світового ринку, а також збіднює галузеву  структуру господорства.

На розвиток міжнародного поділу праці впливають географічні  фактори, нерівномірність поділу природних ресурсів на земній кулі, в тому числі рослинного і тваринного світу, а також відмінності у кліматі та умовах для розвитку сільського господарства тощо.

В Україкі високий  освітній рівень. Варто сказати, що вчені країни зробили третину  відкриттів, запатентованихь у колишньому Союзі.  Україна підтримує тісні контакти з ученими світу, бере активну участь у різноманітних програмах ООН, у підготовці  національних кадрів.

Важливу роль відіграють прямі зв’язки підприємств і  об’єднань, наприклад, у машинобудуванні, яке визначає якісну трансформацію виробничо-технічої бази всіх галузей наробного господарства на основі найновіших досягнень науки і техніки.

Україна  в майбутньому  може бути основним експортнром цукру, оскільки  в 1990р. її частка у міжреспубліканському експорті становила 83%, макаронних виробів – 86%, солі – 80%, олії – 55%, кондитерських виробів – 52%, овочевих консервів – 46%, маргарину – 29%, борошна – 20%. У загальносоюзному фонді частка України була така: м’яса і м’ясопродуктів – 25%, молока і молочних продуктів – 21%, яєць і яйцепродуктів – 14%.

Основні споживачі тваринницької  продукції – Росія,  країни Закавказзя й Середньої Азії, макаронних виробів  і борошна – Білорусь, Росія, країни Закавказзя і Середньої Азії; цукор  вивозиться практично в усі країни СНД, олія – в Білорусь, держави Балтії.

Отже, Україна практично  визначилася в спеціалізації  виробництва і має широкий  ринок збуту на Сході. Проте значно важче з непродовольчими товарами, які потрібнов значних кількостях завозити в Україну з Росії, Молдови, Узбекистану, Казахстану, країн Закавказзя, Балтії.

Найтісніші економічні зв’язки підтримує Україна з  країнами Східної Європи, зокрема  з Угорщиною та Польщею. У структурі  вивозу в ці країни переважає продукція  галузей важкої індустрії: кокс, руда, сірка, чорні метали, устаткуваня для гірничодобувної і металургійної промисловості, сільськогосподарські машини тощо.

Залізну руду Україна  вивозить до Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії та інші. Самородна  сірка  з України надходить  до Чехії, Словаччини, ФРН, Угорщини, Румунії.

В сучасних умрвах економічні зв’язки України з країнами Східної  Європи трохи послабилися, але в  майбутньому, очевидно, вони розвиватимуться  більш ефективно.

Україна бере участь в  економічному співробітництві з  промислово розвиненими країнами світу. Понад 20 країн отримують з України промислову продукцію і промислову сировину: залізну і марганцеву руди, кокс, чавун, прокат чорних металів, графіт, скло, штучні алмази, автонавантажувачі, а також цукор, льоноволокно, олію тощо.

В еконмічних зв’язках України із зарубіжними країнами використовується науково-технічне співробітництво. Донього належить торгівля патентами, ліцензіями, технічним досвідом (“ноу-хау”) тощо. Науково-технічне співробітництво сприяє прискоренню темпів економічного розвитку, втіленню найновіших технічних досягнень, раціональному використанню природних ресурсів, автоматизації і механізації технологічних процесів, скороченню строків будівництва сучасних підприємств, підвищенню ефективності капіталовкладень, розширенню сфери міжнародних відносин.

Налагоджується прямі  стосунки Міністерства сільського господарства і продовольства України із зарубіжними  фірмами. Заслуговує уваги співробітництво  з фірмою BASF (ФРН) у галузі впровадження інтенсивної технології виробництва сої на основі застосування хімічних препаратів фірми.

Отже, перебудова зовнішньоекономічної діяльності України значною мірою  сприятиме її просуванню на світовий ринок та інтегруванню в міжнародну економіку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил України.

У перспективі стратегічним напрямом розвитку  металургійного комплексу  України  буде  системна  реструктуризація галузі з орієнтацією на кон’юктуру внутрішнього і зовнішнього ринків. Передбачається продовжити будівництво об’єктів металургійного комплексу, спроможних збільшити експортний потенціал галузі. Поряд з цим очікується закриття нерентабельних виробництв, а також вилучення з експлуатації морально застарілого та фізичного  спрацьованого обладнання.

 Перспективи розвитку металургійного комплексу України тісно пов’язані  з підвищенням конкурентноспроможності продукції на основі зменшення енерго- та матеріалрємкості продукції, скорочення трудових витрат, впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

У перспективі машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце  як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобудування,  розширити асортимент його продукції за рахунок підвищення питомаї ваги галузей, що виробляють товари народного споживання. Потрібна модернізація машинобудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій  і значне підвищення за рахунок цього якості машин, їх  конкурентноздатності. Спеціалізацію і кооперування виробництва в машинабудуванні необхідно орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середені країни.