Розміщення продуктивних сил України

Україна належить до країн з невисокою  забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду становить 10,8 млн. га, в тому числі вкрита лісом – 9,4 млн. га. Лісистість території становить всього 15,6%, причому її рівень територіально досить диференційований: від 43,2% в Івано-франківській до 1,8% в Запорізькій. Наближеним до оптимального вважається показник на рівні 21 – 22%, який дає змогу досягти збалансованості між лісосировинними за пасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами.

Вікова сруктура лісів України  характеризується такими співвідношеннями: молодняки займають 45,5% площі, середньовікові – 37,7%, достигаючі та стиглі – відповідно 10,1% та 6,8%, що в 1,5 – 2 рази нижче  оптимальних  величин. 

 

Рекреаційні ресурси забезпечують  відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров’я і підтримки працездатності  населення. До рекреаційних ресурсів відносять об’єкти і явища  природного походження, які можуть бути використані длі лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх складу входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщеня практично на всій території України, однак їх територіальне розміщення є дуже нерівномірним.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення  та 13 курортів місцевого значення, є понад 400 санаторіїв, які можуть прийняти на лікування  більш як 600 тис. відпочиваючих.

Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в південних областях України – на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, а також у Автономній Республіці Крим. Унікальні рекреаційні ресурси зосереджені в Карпатах.  В Україні є великі запаси лікувальних грязей в Івано-Франківській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим.

 

Демографічна  ситуація в Укаїні в останнє століття значною мірою  визначається  складним суспільно-політичним розвитком, рівнем матеріального забезпечення населення,його національно-культурними традиціями,  побутом, духовністю тощо .

Україна належеть до країн, що характеризуються надзвичайно низькими темпами приросту населення.

Демографічна ситуація в Україні  в останні роки характерезувалася переходом й усталої тенденції скорочення темпів приросту населення в абсолютне зменшення його загальної чисельності. Основна причина від’ємних значень природного руху населення-це переважання кількістю померлих над кількістю народжених. Так, співвідношення показників народжуваності та смертності свідчить про несприятливу демографічну ситуацію.

Важливим показником демографічної  ситуації в Україні є середня  тривалість життя, тобто кількість  років, яку в середньому належить прожити  цьому поколінню народжених, якщо припустити, що впродовж  життя  цього покоління рівень смертності  в окремих вікових групах буде такий, як тепер. Для людей, що народилися 1991 р., очікувана середня тривалість життя становить 71 рік (чоловіків – 66, а жінок - 75).    Більшість  населення України становлять жінки (53%), проте у різних групах кількість чоловіків і жінок неоднакова.         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасна  структура і рівень розвитку провідних галузей господарства України.

Україна  має відносно високий  рівень освоєння території. Досить розвинені галузі  матеріального виробництва та невиробничі. Народногосподарський комплекс  України охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу та обміну на своїй території. Економіка України  виділяється складовою, досить диференційованою і диверсифікованою стуктурою. Для неї характерні: переважання важкої індустрії, недостатній розвиток галузей івиробництва товарів народного споживання, наявність галузуй і виробництва, що  забезпечують науково-технічний погрес і розширення й поглиблення внутрішньогалузевих та міжгалузевих  виробничих зв’язків.

На галузеву структуру екеноміки  України мають вплив різні  економічні та природні фактори, в тому числі наявний рівень розвитку продуктивних сил, темпи зростання або занепаду виробництва, рівень забезпечення сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, інтенсивність реалізації досягнень науки і техніки, міжнародний поділ праці, економічна інтеграція.

З корисних копалин велике значення мають кам”яне вугілля  Донецького басейну, залізні й марганцеві руди. На території України добувають природний горючий газ, нафту, сірку, титанові руди, калійну та кухону сіль, каолінові глини, цементну сировину, флюсові вапняки, доломіти.

У галузеві структурі  економіки України виділяється  машинобудування на яке припадало 38,7% вартості продукції деяких галузей, з них харчової – 15,3%  і легкої промисловості – 12,0%.

Структура засобів виробництва  складається із співвідношення видобувних і обробних галузей. До видобувних належать: видобуток мінерального палива, виробництво електроенергії на гідроелектростанціях, видобуток чорних та кольорових металів, гірничо-хімічних і мінерально-будівельних сировина; лісозаготівлі; вилов риби і морських продуктів.

Спеціалізуються галузі на основі ознаки однорідності, тобто  подібності між собою за призначенням продукції, що виробляється (наприклад, галузі паливної промисловості),  спільності  використовуваної сировини (наприклад, галузей машинобудування) або за характером технології. Вони групуються у так звані комплексні галузі.  Тому галузі можна групувати в паливно-енергетичний комплекс, куди належить паливна промисловість і електроенергетика; металургійний, машинобудівний комплекси, хіміко-лісовий, у тому числі хімічний і нафтохімічна, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість.

 Паливно-енергетичний  комплекс України складаєтьсяз  паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торфова) та  електроенергетика. У розвитку  продуктивних сил України він  відіграє всезростаючу роль, що  пов”язана з одного боку,  із  загальсвітовими тенденціями, а з іншого – з енерггомісткістю народного господарства та обмеженими енергоресурсами держави.

Енергетика  значною мірою впливає не тільки на розвиток , але й на територіальну  організацію народного господарства, насамперед промисловості. Біля об”єктів енергетики виникли потужні промислові вузли і центри, навколо яких утворилися територіально –виробничі комплекси і промислові райони.

 Металургійний комплекс забезпечує металом машинобудування та інші галузі нородного господарства країни. Він складається з чорної і кольорової металургій, що в свою чергу об”єднюють основні і допоміжні виробництва – від добування сировини і палива та одержання допоміжних матеріалів до випуску прокату й металевих виробів.

Основним  виробництвом металургійного комплексу є випуск готового металу, допоміжним – виробництво сплавів.

  Для розвитку  металургійного комплексу Україна  має декілька сприятливих чинників: 1) близькість розміщення родовищ  коксівного вугілля, залізної  і марганцевої руд, вапняків, формувальних  пісків і вогнетривків в останні роки великі запаси різноманітних руд кольрових металів; 2) густа мережа шляхів сполучень між родовищами; 3) велике і надійне джерело водопостачання, яким є  Дніпро з його водосховищами; 4) розвиток металомісткого машинобудування; 5) велика місткість металобрухту; 6) висококваліфіковані кадри.

У наш час  Укаїна є одним з найбільших  виробників металу на планеті. Вона розширює поставку своїх виробів, особливо прокату  і труб на світовий ринок.

Машинобуування  – важлива галузь промисловості  розвинутих країнах світу.

Велике значення машинабудування в народногосподарському  комплексі визначається тим, що воно виробляє знаряддя праці як для галузей, що виготовляють засоби виробниутва, так  і для галузей , які виробляють предмети споживання, а також самі предмети споживання. Крім того, машинобудування виробляє різноманітне устаткування для будівництва, транспорту, зв’язку, торгівлі, спецобладнання для невиробничих галузей, а також продукцію оборного призначення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості  розміщення і територіальна структура: промисловості, АПК, транспорту, сфери обслуговування.

 

Промисловість – провідна й найважливіша галузь виробничої сфери і всього народногосподарського  комплексу України. В ній створюється  близько 67 % валового суспільного продукту держави.

Рівень розвитку промисловості і характер її розміщення в країні не відповідають сучасним вимогам. Це стосується , в першу  чергу, організації виробництва  і його технічного оснащення.

Одним з найважливіших  шляхів підвищення ефективності виробництва в країні є розумна територіальна організація промислового виробництва. Вона передбачає науково обгрунтоване розміщення взаємопов”язаних окремих галузей і виробництв по території країни, ліквідацію великої нерівномірності розвитку промисловості. Нині серед областей з високих рівнем розвитку промисловості – Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запрізька та інші., з низьким рівнем – Тернопільська, Рівненська,Чернівецька тощо.

В Україні  розвинені майже всі відомі галузі промисловості за часткою продукції серед усіх галузей перше місце посідає машинобудування. Потім – харчова і легкова промисловість, чорна металургія, паливна та хімічна і нафтохімічна галузі.

Структура промислового виробництва, тобто співвідношення галузей, в Україні весь час змінюється. Протягом останнього десятиліття поступово зростає частка машинобудування, деревообробної і целюлозно – паперової промисловості і зменшуються – чорної металургії, харчової та хімічної і нафтохімічної промисловості. Досить стабільна частка електроенергетики, промисловості будівельних матеріалів.

Деякі види промисловості, напрклад, паливна і електроенергетична, чорна і кольорова металургія та інші, формують міжгалузеві промислові комплекси. Це системи економічно зв”язаних  між собою виробництв, діяльність і розміщення яких технологічно і територіально зумовленні. Найважливішими галузевими промисловими комплексами є: паливно-енергетичний, металургійний  машинобудівний, лісовиробничий.

Вугільна промисловість -  це найбільш розвинута галузь паливної промисловості нашої держави. Особливостями її розвитку і розміщення є переважна конентрація в Донбасі видобування вугілля здебільшого підземним способом, а також те, що кам”яного вугілля добувається більше ніж бурого.

У структурі  видобутку палива за його видами у перерахунку на умовне паливо на вугілля в Україні припадає близько 65,7 % .

Головним  районом видобутку в країні є  Донбас. Тут зосереджено близько 92% її запаси кам”яного вугілля. У  Донбасі переважає енергетичне  вугілля 56%. Основні його запаси зосереджені в Луганській області. Коксівне вугілля становить 44% від загальних запасів і залягає переважно в Донецькій області. Доенцьке вугілля використовують як енергетичне паливо на теплових електростанціях переважно в Донбасі та як сировину для виробництва коксу в Донбасі і Придніпров”ї.

Львівсько-Волинський басейн – важлива паливно –  енергетична база на заході країни. Площа басейну незначна, близько 10тис. квадратних км. Вугілля  використовують переважно як енергетичне паливо, крім того, воно є важливою хімічною сировиною, оскільки придатне для одержання кам”яновугільної  смоли, напівкоксу.

У Дніпропетровському буровугільному басейні, де вуглевидобуток ведеться переважно відкритим способом, зосереджено близько 200 родовищ. Буревугілля  придатне для брикетування, напівкоксування і газифікації. Крім того з нього можна отримати штучний гірський віск. Основними центрами буровугільної промисловості є Ватутіне на Черкащині та Олександрія в Кіровоградській області.

Нафту і природний  газ використовують як високоефективне паливо і цінну сировину для хімічної промисловості. На нафту в структурі видобутку палива у перерахунку на умовне паливо припадає 7,2 %, на природний газ 26,1 %.

Хоча видобуток  нафти і газу в наші державі  зменшується.

Нафту і природний  газ в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в причорноморському нафтогазоносному регіоні.

Найбільші родовища газу зосереджені в Харківстькій області, серед яких особливо відоме Шебелинське. Менше 5 частини видобутку  природного газу України зосереджено в Прикарпатті. Доволі значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у Криму. В  останні роки зростає видобуток газу з дна Чорного моря.

У господаоському комплексі  України електроенергетика відіграє дуже важливу роль. Близько половини всього первинного палива (вугілля, нафти, газ, уран), що його має чи одержує з інших держав Україна, а також енергія окремих річок використовиється для виробництва електро- і теплоенергії. Електроенергетика – одна з найдавніших галузей господарства України. Розвиток електроенергетики, будівництво потужних електростанцій сприяють створенню  нових пролислових вузлів.

Електроенергію  в Україні виробляють теплові (ТЕС), гідравлічні (ГЕС), гідроакумулятивні (ГАЕС) та атомні (АЕС) станції. У перспективі  набуде поширення екологічно чистої енергії Сонця і вітру. Потужність електростанцій України – 54,0 млн кВт.

Основні теплові  електростанції розміщені в Донбасі. Найпотужніші з них Вуглегірська,Луганська, Миронівська і Старобишівська.

Основу енергетики Придніпров”я  складають потіжні теплові електростанції. Працює в Енергодарі також найпотужніша в країні АЕС. На Дніпрі працюють кілька ГЕС сумарною потужністю 2,5 млн кВт.

Новий потужний район формується в західній частині  країни з теплових та атомних електростанцій. До перших належить ДРЕС у Добротворі і Бурштині, до других -  Рівнинсько і Х мельницька АЕС. Також діє Дніпровська ГЕС.

Металургійний комплекс. В Україні основну частку залізної руди дає Криворізький басейн (близько 90%). Видобуток ведеться переважно відкритим способом, але багаті руди добувають і в шахтах з великої глибини. Залізорудні басейни є і в інших районах – Керченський у Криму, Кременчуцький у Полтавській області, Білозерське родовище в Запорізькій. Відкриті родовища залізної руди в Харківській області та поблизу Маріуполя в Донецькій.