Політико-географічне положення Руминії

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 ІМЕНІ І.І. МЕЧНІКОВА

Інститут  соціальних наук

 

Кафедра міжнародних відносин

 

 

 

 

 

ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ  ПОЛОЖЕННЯ

РУМУНІЇ

 

Курсова робота по курсу «Політична географія»

 

 

 

 

 

 

Одеса - 2010

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

Вступ....................................................................................................................3

Розділ 1 Оцінка території та господарського комплексу Румунії......................5

Розділ 2 Політичний устрій держави..............................................................14

Розділ 3 Місце  Румунії на політичній карті світу………………………..........22

Висновки................................................................................................................30

Список використаних джерел............................................................................32

Додаток 1……………….……………………………………………………...35 
ВСТУП

 

 

 

Темою курсової роботи являється характеристика політико-географічного положення Румунії.

Актуальність моєї курсової роботи обумовлена тим, що Румунія займає досить важливе місце на міжнародній арені і вона межує з Україною та в значній мірі впливає на зовнішню політику країни. Також Румунія входить до складу міжнародних організацій, найважливішими серед яких є НАТО та ЄС. Стратегічним пріоритетом румунської зовнішньої політики є приєднання до Європейського Союзу. Як член Євросоюзу, Румунія бере активну участь в стратегії будівництва політики загальної безпеки ЄС. Румунія буде, також, брати участь в культурному і інституційному будівництві Європи. Країна досягла помітних успіхів у зовнішній політиці насамперед завдяки використанню динамічної національної ідеології, яка має певні ознаки прихованого націоналізму та єдності.

Метою роботи являється комплексна політико-географічна характеристика Румунії, що визначає місце та роль цієї країни в системі регіональних та глобальних політичних та економічних зв’язків.

Завдання  даної  роботи сформульовані наступним чином:

1. Аналіз природно-кліматичних умов існування Румунії та виявлення рівня її самозабезпечення.

2. Виявлення  типології та ступеню розвитку  економічної системи.

3. Розкриття  основ політичної системи.

4. Виявлення  основних напрямків зовнішніх  зв’язків та рівня залежності  Румунії від партнерів.

Для висвітлення поставлених задач використовувалася численна література українських, російських та зарубіжних авторів.

Використовувалася посібникові та навчальна література, така як: Борисов К. «Международный туризм и право»¹, 
Дубовіч Іон «Проблеми соціально-економічної географії північно-східного регіону Румунії (повіти Сучава і Ботошань)»² та «История Валахии и Молдавии. История Румынии» А.Р. Андреев³.

Також використовувались  численні статті політичних лідерів  та представників Міністерства закордонних  справ Румунії, серед них найважливішою є стаття першого секретаря Посольства Румунії в Україні Аденіни Ганч «Погляд в майбутнє»⁴.

Для висвітлення  проблем сучасного розвитку Румунії  використовувалася інформація з  офіційних сайтів держави, таких  як: Офіційний Сайт Уряду Румунії⁵ та Офіційний Сайт Сенату Румунії⁶.

Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків, присутні також список використаних джерел та додатки. У вступі визначено мету та завдання роботи. У першому розділі висвітлено особливості географічного положення Румунії, її клімат та природні особливості. У другому розділі розкриті питання про державний устрій та судову владу, які характерні для Румунії. Третій розділ даної роботи присвячується місцю Румунії на міжнародній арені, її зв’язкам з різними державами та інформація про співробітництво Румунії та міжнародних організацій, до складу яких вона входить. У висновку наведені підсумки даного дослідження, визначено позитивні та негативні риси в положенні та рівні розвитку Румунії.

 

РОЗДІЛ 1 ОЦІНКА ТЕРИТОРІЇ ТА ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ РУМУНІЇ

 

 

 

Республіка  Румунія розташована на південному-сході  Центральної Європи, у басейні Нижнього Дунаю. Границі її визначені мирним договором 1947 р., їх загальна довжина – 3190,3 км. Територія Румунії – 237,5 тис.кв.км (79 місце у світі). Румунія поділяється на 41 повіт, а столиця виділена у самостійну  адміністративно-територіальну одиницю.

За даними перепису на 2003 рік, населення Румунії складає 23269 тис. чол. На території держави проживають різноманітні національності. Румуни становлять 89%, угорці – 7,9%, німці – 1,6%, а українці – 0,3%.

За релігійними  переконаннями більшість населення православні, вони складають 83% від загальної кількості населення, 6% складають католики, та 11% - протестанти, лютерани, унітаристи, мусульмани, неопротестанти та іудеї.

Близько 30% загальної  площі займають гори, 37% - пагорби  і плато, 33% - рівнини. У північних  і центральних районах розташовані  Східні Карпати  ( максимальна висота – 2000 м ) і Південні Карпати ( найвища точка – г. Молдовяну, 2544 м ), які утворюють у плані кільцеподібну структуру. На заході – середньовисотні Західні Румунські гори (Апусені). Між ними і Карпатами знаходиться Трансільванське плато. На півдні Румунії розташована Нижньодунайська рівнина, обмежена р. Дунай на заході – Західна рівнина, частина Середньодунайської рівнини⁷. На схід від річки Серет – Молдавське плато, на південний схід за Дунаєм – плато Добруджа.

Головна фізико-географічна  особливість Румунії – Карпатська гірська система. Цей складний ланцюг гір проходить через всю країну від українського кордону на півночі до кордону з Сербією на південному заході у формі підкови, що замикається на захід від гір Апусені. Єдиний район, розташований на південь від Дунаю, Добруджа, має невисокі горби і частково заболочений⁸. Всередині гірської дуги Карпат знаходиться Трансільванія (звана угорцями Ерделі) – горбиста високопродуктивна і дуже красива територія. На її західній околиці, всередині гір Апусені, розташований нерівномірно покритий лісом масив Біхор, за ним, уздовж західної окраїни країни, простягається вузька низинна смуга, що є частиною Середньодунайської низовини.  На сході Румунія омивається Чорним морем, довжина морських границь – 244 км. На півночі і сході межує з Республікою Молдова (450 км) і Україною (169 км), на північному заході – з Угорщиною (443 км), на південному заході – з Югославією, Сербією і Чорногорією (476 км), на півдні – з Болгарією⁹.

Геологічна  будова і корисні копалини. Територія Румунії входить у межі північної території Альпійської геосинклінальної області. Велику частину країни займає складчата область Карпат. На Західній окраїні Румунії розташований Паннонський серединний масив, похований під товщею головним чином неогенових відкладень Середньодунайської рівнини. На південь, уздовж Дунаю, простягається Мізийська плита. З корисних копалин найбільше значення мають родовища нафти і газу, присвячені переважно до Передкарпатського прогину. Основні нафтові родовища - у районі Плоєшти і у всій смузі передгір'їв, газу - у Трансільванському басейні; є родовища кам'яного вугілля (головним чином Петрошенський басейн), а також залізних руд, бокситів (Західні Румунські гори), поліметалевих, мідних і золотих руд (Брад, Златна, Капник та інші), кам'яної солі (Прайд, Сленик).

Нарівні з нафтою і природним газом найважливішими природними ресурсами є також  золото, срібло, сіль, боксити, марганцева руда, вугілля. У 1996 р. видобуток нафти  знизився приблизно до 135 барелів  за день. Природний газ добувається  на Трансільванському плато і біля підніжжя Карпат, а головний район видобутку нафти - тільки у передгір'ї Карпат. Найбільші нафтопереробні заводи Румунії знаходяться в містах Плоешті, Георге Георгіу-Деж, Дарменешті, Брашов і Римнікул-Серат¹⁰.

Кам'яне вугілля  добувається у Коменешть на північному сході і біля Клужа на північному заході; існують шахти з видобутку бурого вугілля (лігнітів) біля Крайови і Плоешти в південно-центральній частині Румунії. Виробництво вугілля у 1995 р. сягнуло 43,92 млн. тонн. Хоча добувається певна кількість залізної руди, особливо на заході і північному-заході, її недостатньо для задоволення внутрішніх потреб.

Клімат помірний континентальний і характеризується спекотним літом і холодними зимами; більшість опадів випадає влітку. Середня температура січня в Бухаресті -3° C, а липня +23° C. Температури в горах нижчі; літо прохолодніше у верхніх частинах басейнів Трансільванії, а зими дуже холодні і сніжні. Рівнини Добруджі сухі, місцями нагадують степ. Вони зазнають сильних вітрів, що дмуть зі Східноєвропейської рівнини. На узбережжі Чорного моря (у районі Мамая) купальний сезон з кінця червня до кінця вересня. Найбільша кількість опадів (1200-1500 мм на рік) - на західних схилах найвищих гір; на рівнинах і в передгір'ях випадає 400-700 мм, у дельті Дунаю і на узбережжі Чорного моря - 300-400 мм на рік. Максимальна кількість опадів - у травні - липні, мінімальна - у грудні - лютому. Наприкінці літа на Нижньодунайській рівнині іноді відзначається посуха. Тривалість залягання снігового покриву в горах - 3-4 місяці, у передгір'ях - 1-2 міс.; на рівнинах сніговий покрив мінливий.

Довжина узбережжя  Чорного моря в межах Румунії - 245 км. На півночі від Констанци (найкраща гавань Румунії) береги переважно  низькі, місцями заболочені, з численними островами, прибережними косами і лиманами. Далі на південь переважають прямолінійні береги з піщаними пляжами, обмеженими стрімчастими уступами Добруджі. Майже всі ріки (за винятком невеликих водотоків, що стікають з Добруджі безпосередньо в Чорне море) відносяться до басейну Дунаю, довжиною, в межах Румунії, понад 1000 км. Найбільші притоки Дунаю на території Румунії - Жиу, Опт, Арджеш, Яломиця, Сірет і прикордонна ріка Прут - беруть початок у Карпатах, у верхів'ях являють собою бурхливі потоки, а в межах Нижньодунайської рівнини мають звичайно спокійну течію.

З більшої частини  Трансільванії й Апушень водні  шляхи тягнуться в західному  напрямку - у Середньодунайську низовину, де ріки Сомешул, Мурешул і Кришул-Алб  зливаються з Тисою і Дунаєм. Через  Валахію протікають ріки з джерелами в Трансільванських Альпах, вони зливаються з Сіретом і Дунаєм. Найбільша ріка Західної Румунії - Муреш - впадає в Тису за межами країни. Живлення рік переважно снігове і дощове. Під час весняного повіддя, характерного для всієї Румунії, значна частина заплави Дунаю заливається, при цьому утворюються величезні тимчасові водойми.

Ріки мають  великі запаси гідроенергії. Велика ГЕС  побудована в ущелині Залізні  Ворота на Дунаї, крім неї ГЕС споруджені на рр. Арджеш, Лотру, Бистриця (протока  Сірету) та інші¹¹.

Найбільші озера - старичні і лиманні - зосереджені  в долині Дунаю і біля узбережжя  Чорного моря; їх розміри сильно змінюються, деякі мають солону воду.

На низовинах  поширені переважно чорноземи і  чорноземовидні ґрунти з високою  природною родючістю. У долинах рік зустрічаються чорноземні і лучно-чорноземні, а в заплаві Дунаю - різні типи заболочених ґрунтів. В западинах Нижньодунайської рівнини і на узбережжі Чорного моря - місцями солонці і солончаки. Середню частину Добруджі займають каштанові ґрунти у лісах. У передгір'ях і на високих плато розвинуті сірі і бурі лісові ґрунти. Гірські (щебенисті) різновиди цих ґрунтів зустрічаються і в нижніх частинах схилів (до висоти 1200-1500 м). Вище формуються підзолисті (під хвойними лісами) і лугові, гірсько-лугові кістякові ґрунти. На карбонатних породах зустрічаються рендзини. Ґрунти гірських районів малородючі і сильно лужні, крім Трансільванії, де є багаті чорноземи. У низинних частинах родючі ґрунти, близькі за своїм складом до чорноземів, є основою орних земель, і становлять близько 44% території всієї країни.  
 Природна лісова рослинність (понад 26% території Румунії) збереглася переважно в гірських районах і в заплавах рік. Іншу територію займають піски, болота, скелі та інші малопродуктивні землі. Близько 1/2 території розорана (поля, сади, виноградники), а окультурені землі (куди входять також луки і пасовища) становлять понад 2/3 території країни.

На рівнинах природна рослинність (різнотравно-типчаково-ковилові степи й окремі діброви) збереглася лише фрагментарно. У заплавах рік - заливні луги, зарості очерету й заплавні ліси (з верби, тополі). Альпійські луки розташовані на висоті більше 1520 м.

Хвойні ліси, що складаються головним чином з  ялиці і ялини, ростуть у висотному  поясі не нижче 1370 м; листяні ліси, переважно букові і дубові, опускаються до висоти близько 490 м. Нижче вони змінюються зоною високотрав'я (напівстеповою зоною), що граничить із зоною низькотрав'я (степом), що простягається уздовж Дунаю і поширюється на північ у Молдавію і на південь у Добруджу. Гірські райони придатні тільки для пасовищного скотарства; пагорби і плато сприятливі для всіх видів сільського господарства; низовини найбільше підходять для вирощування зернових культур¹².

У лісах мешкає велика кількість диких тварин, таких як: ведмеді, вовки, рись, дикі кабани й олені; на рівнинах - тільки лисиці, зайці, борсуки і білки. Є птахи багатьох видів, у тому числі орли, сова, дятел, зозуля, яструби і соколи. У гірських ріках водяться форель, харіус. У степах звичайні бабак, ховрашок, польова миша; із птахів - яструб, орел, дрохва, стрепет, перепелиця; зустрічаються ящірки і змії. У заплавних лісах нарівні зі звичайними мешканцями лісу зустрічаються ссавці і птахи, існування яких пов'язане з водоймами, до них належать такі види, як: норка, видра, чаплі, гусаки, лебеді). Своєрідний тваринний світ дельти Дунаю, де гніздиться величезна кількість болотного і водоплавного птаха, наприклад, чаплі, гусаки, качки, чайки, журавлі, лебеді, а на літо з Північної Африки прилітають пелікани і фламінго. Поряд зі звичайними для нижньої течії Дунаю видами риб тут водяться осетрові види.