Законы, закономерности и принципы социальной географии

    Принципи  розміщення соціальних об'єктів, процесів і явищ формуються на основі пізнання закономірностей такого розміщення і відповідно до цілей розвитку територіальних суспільних систем. Якщо такі принципи в конкретних регіонах визначаються за соціально-економічною стратегією розвитку останніх і виходять з наявних  ресурсів, то їх можна назвати принципами регіональної соціальної політики.

    Отже, принципи розміщення соціальних об'єктів, процесів і явищ — це головні  напрями розвитку соціальної сфери  та життєдіяльності населення в  умовах її використання в просторовому аспекті на конкретний (існуючий або  прогнозний) період при врахуванні соціального простору і часу. Кожен  із принципів повинен відображати  потреби суспільства в розвитку соціальної сфери, мати в основі певну  закономірність, торкатися вагомої  проблеми соціального просторового, регіонального розвитку, не суперечити загальним принципам національної соціальної політики і слугувати  інструментом рішення стратегічних завдань розвитку.

    На  мою думку, принципи розміщення соціальних об'єктів, процесів і явищ — це правила діяльності й управління соціальною сферою, соціальна політика держави в реалізації законів розміщення. 

    3. Принципи соціальної географії.

    Принципи  розробляються, зазвичай, у межах  прийнятої стратегії соціально-економічного розвитку країни. Наприклад, у період побудови так званого соціалізму під час здійснення індустріалізації та колективізації одночасно впроваджувались  такі принципи розвитку окремих соціальних об'єктів, процесів і явищ:

    1. Соціальна структура суспільства  повинна була розвиватися в  напрямі формування двох верств (робітників і селян) та прошарку  — інтелігенції.

    2. Передбачалося усунення майнової  нерівності між громадянами країни.

    3. Соціальні об'єкти будувалися  у вигляді гігантів (наприклад,  школи-тисячники), що вимагало концентрації  населення, яка досягалася внаслідок  переселення чи перевезення у  величезних масштабах, тощо.

    На  сучасному етапі період реформування економіки та побудови в країні ринкових відносин, принципи розміщення соціальних об'єктів, процесів і явищ кардинально  змінилися:

    1. Визнаний доцільним принцип диверсифікації  соціальної структури населення.

    2. Вважається за необхідне формування  середньої верстви.

    3. Відбувається сприяння розвитку  підприємництва та формування  прошарку підприємців, що розглядається  як запорука подальшого соціально-економічного  розвитку країни.

    Отже, очевидно, що надзвичайно актуальна  сучасна проблема — це розроблення  нових принципів розвитку і розміщення соціальних об'єктів, процесів і явищ, необхідних для періоду формування ринкової економіки.

    Формулювання  принципу повинно охоплювати і конструктивну  частину, яка має визначити шлях до реалізації.

    Принципи  розміщення соціальних об'єктів, процесів і явищ не відносяться до політики, але окремі з них у той чи інший період розвитку країни можуть мати політико-стратегічне значення (наприклад, регіональна соціальна  політика, питання соціального захисту населення). До категорії принципів розміщення й розвитку соціальних об'єктів, процесів і явищ продуктивних сил належить і проблема територіальної соціальної структури населення. Безумовно, її розв'язання сприятиме підвищенню ефективності територіальної організації регіональних суспільних систем.

    Сукупність  регіональних соціальних принципів, що мають стратегічне значення, формують просторовий аспект соціальної стратегії  чи геосоціостратегію.

    Принципи  розвитку і розміщення соціальних об'єктів, процесів і явищ взаємозв'язані зі законами та закономірностями. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВКИ

    Соціальні закони виявляються лише через діяльність і завдяки діяльності людей. Вони детермінуються рушійними силами розвитку суспільства, з дією яких пов'язані  витоки соціальної причинності, тобто  причинності саме у сфері соціальної реальності. Ця причинність відносно самостійна, оскільки має власні джерела. До найвагоміших таких джерел належить соціальна діяльність різних суб'єктів, котра, приводячи у рух всю соціальну реальність, творить її. Отже, в соціальній реальності виникає, трансформується і зникає незліченна кількість зв'язків і відношень, серед яких діють також закономірні.

    Інтерпретація соціальних законів у регіональній соціальній географії передбачає конкретний розгляд цих законів через  призму особливостей їх локальної дії, тобто дії в конкретних геопросторово-часових  координатах. У науковій літературі всі соціальні закони поділяють  на загальні, особливі й індивідуальні, головні й неголовні, причинні й  функціональні, динамічні та статичні, закони-тенденції і гігантські закономірності.

    Підсумовуючи  сказане, зазначимо, що ефективний розвиток і розміщення соціальних об'єктів, процесів і явищ можливий за умов максимального  врахування законів, закономірностей  і принципів їх існування. Для цього необхідно ці закони, закономірності та принципи добре знати, постійно досліджувати і застосовувати у практиці життєдіяльності населення. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел

1. Шаблій О. /. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії.

2. Пістун

3. Шевчук Л. Т. Розміщення продуктивних сил. — Львів: Видави, центр Львів, нац. ун-ту ім. І. Франка, 2001.

4. Мересте У., Ниммик С. Основы теории географии. — М: Мысль, 1984.

5. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей... / Пер. с англ. Д. С. Лободенко. — Мн.: ООО "ОПТ, 1997. — С. 36—37.

6. http://pidruchniki.com.ua

7. http://treeofknowledge.ru

8. http://images.yandex.ua