Туризм - як економічна система

 

Найважливішою проблемою підприємництва в туризмі є аналіз витрат туристської фірми, прибутку, валової виручки і граничного доходу. Знання граничних витрат і граничних доходів дозволяє вирішити питання про поведінку фірми на туристському ринку.

 

Найважливішим розділом економіки туризму є  аналіз факторних доходів :

 

• заробітної плати і ціни праці;

 

• відсотка і ціни капіталу;

 

• туристської ренти.

Особливу  увагу потрібно приділяти проблемі туристської ренти і граничного продукту. Це дозволить визначити джерела внутрішнього самофінансування туризму і встановити межі продуктивності чинників виробництва у сфері туризму.

Економіка туризму  органічно включає фінансові  проблеми: фінансові ресурси самої  турфірми, можливості використання кредиту, взаємовідносини з банками і  банківською системою, стосунки з  бюджетом усіх рівнів і оподаткування.

 

4. Дія туризму на сферу  економіки

Туризм чинить дію на економіку практично по усіх аспектах фундаментального визначення цієї сфери життя суспільства. У економічних відносинах туризм розглядається:

 

1. як певна сукупність громадських  стосунків у сфері виробництва, обміну і розподілу продукції;
2. частина народногосподарського комплексу цієї країни, що включає певні галузеві види виробництва і економічної діяльності;
3. економічна наука, що вивчає туризм як галузь господарства країни або регіону(економіка туризму);
4. громадська наука, що вивчає поведінку в сферах виробництва туристського продукту, його споживання, розподілу і обміну. Економісти аналізують процеси, що відбуваються в цих сферах, прогнозують їх наслідки для фізичних осіб, організацій і суспільства в цілому;
5. сучасна економічна теорія, що вивчає поведінку людей як господарюючих суб'єктів на усіх рівнях туристської економічної системи в процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання туристських послуг в цілях задоволення людських потреб при обмежених ресурсах сім'ї, фірми і суспільства в цілому.

З точки зору фундаментальної економіки туризм є економічним комплексом, розвиток якого більшою мірою пояснюється мирохозяйственными процесами і стосунками, ніж іманентними(внутрішніми) причинами. Але туризм також і найважливіший каталізатор економічного зростання багатьох країн, що швидко розвиваються, оскільки виступає каналом перерозподілу валового національного продукту між країнами, яке не супроводжується вивезенням(імпортом) товарів і послуг. Іншими словами, якщо туристи не лише вивозять частину зароблених в інших виробництвах коштів, але і створюють в інших країнах нові робочі місця.

 

Сучасний туризм як економічне явище :

 

• має індустріальну форму;

 

• виступає у вигляді туристського продукту і послуг, які не можуть накопичуватися і транспортуватися;

 

• створює нові робочі місця і виступає частенько піонером освоєння нових районів і каталізатором прискореного розвитку національної економіки;

 

• виступає як механізм перерозподілу  національного доходу на користь  країн, що спеціалізуються на туризмі;

 

• є мультиплікатором зростання національного  доходу, зайнятості і розвитку місцевої інфраструктури і зростання рівня життя місцевого населення;

 

• характеризується високим рівнем ефективності і швидкою окупністю інвестицій;

 

• виступає як ефективний засіб охорони  природи і культурної спадщини, оскільки саме ці елементи складають основу його ресурсної бази;

 

• поєднаємо практично з усіма  галузями господарства і видами діяльності людини, оскільки саме їх диференціація  і дискретність і створюють ту різницю потенціалів рекреаційного середовища, яке викликає потреби людей до зміни місць і пізнання.

 

Таким чином, туризм здатний робити активний вплив  на економіку регіону(чи країни), в якому він розвивається, на його господарську, соціальну і гуманітарну основи.

 

Одним з перших на туризм як економічне явище сучасного  світу обернув увагу американський економіст П. Ротоу, який визначив кореляції між економічними стадіями розвитку країн і характерними особливостями розвитку в них туризму.

 

Нині моделі економічної дії туризму на сферу  економіки набагато ускладнилися і  базуються не на теоретичних концепціях і гіпотезах, а на статистичних даних. Що стосується моделі П. Ротоу, то вона досі визнається класичною практично  усіма авторитетами економіки туризму. Дійсно, незважаючи на кардинальні  зміни світового туризму і економіки з 1959 р., гіпотеза П. Ротоу не лише не застаріла, але і продовжує підтверджуватися новими статистичними даними і сучасними тенденціями.

І у наш  час основні центри міжнародного туризму розташовані в економічно розвинених країнах, де туризм став одним з символів процвітання "середнього класу" і продуктом масового споживання. У країнах, що розвиваються, як і передбачав П. Ротоу, швидко розвивається внутрішній туризм як засіб мультиплікації доходу у сфері послуг, засіб зайнятості місцевого населення і розвитку інфраструктури. Іноземний туризм розвивається у разі іноземних інвестицій.

 

Висновок

Відповідно  до прогнозів експертів СОТ число  міжнародних туристів в 2010 р. досягне 937 млн чол. При цьому середньорічні темпи приросту значно відрізнятимуться по регіонах. У Європі вони складуть в середньому 2,7 %%, на Ближньому і Середньому Сході - 4,0, в Африці - 5,0, в Америці - 4,6, в Східній Азії і Океанії - 6,8, в Південній Азии- 6,1 %%.

Найвищі темпи  розвитку індустрії туризму в  Туреччині - близько 20 %%. Дуже швидкими темпами розвиває індустрію туризму  Гонконг і Португалія.

За допомогою  туризму постійно відбувається перекачування  капіталу з економічно розвинених країн в ті, що розвиваються. При цьому багато країн світу будують свою економічну політику на розвитку туризму. Для цього вони створюють особливо сприятливі умови, знижуючи податки, створюючи вільні економічні зони, спрощуючи візові формальності, реалізовуючи великі національні і інтернаціональні проекти, т. е. використовуючи в основному методи економічного стимулювання розвитку туризму з розрахунку на майбутні  надходження.

Таким чином, туризм належить найбільш ефективних індустріальних комплексів, якими не можна нехтувати, особливо при рішенні завдань виведення економіки з кризи за рахунок її структурної перебудови.

Основні постачальники  валюти на міжнародний туристський ринок: Японія(- 18,7 млрд дол.), Німеччина(- 18,3 млрд дол.) і Великобританія(- 4,8 млрд дол.).

Туризм - це повсюдне явище. Немає такої країни, яка  не відправляла б або не приймала туристів. Це не нафта, яку необхідно імпортувати, тому що на території країни вона відсутня. Рекреаційний ресурс повсюдний, і рівень його визначається в економічній теорії величиною попиту, яка, у свою чергу, визначає рівень доходів і витрат країни по лінії туризму.

Європейський  регіон постійно покращує свій позитивний баланс, Північна Америка намагається  стабілізувати економічну ситуацію і скоро урівноважить доходи і  витрати міжнародного туризму.

Японія і  Австралія представляють саме ті країни, які значно більше відправляють своїх туристів, ніж приймають  чужих, і не схильні, очевидно, розвивати  власну індустрію туризму, особливо на шкоду екологічному стану.