Рекреационно-туристические ресурсы Ивано-Франковской области

    Успенський  собор (церква Пресвятої Богородиці ) зведений у 1157 р. Ярославом Осмомислом, був найбільшою святинею та окрасою  княжого Галича. Головний столичний  катедральний храм був місцем вокняження на Галицькому столі та князівською усипальницею. Катедра проіснувала до сер. XVI ст., поки не впала від старості та численних татарських нападів. Її розібрали на будівельний матеріал. З матеріалу Успенського собору в 1586 р. поруч була збудована Успенська церква.

    Собор являв собою квадратний в плані ( 32,5 х 32,5 м. з апсидами – 37,8 м.), триапсидний, чотиристовпний, очевидно, одноверхий храм, обнесений з трьох боків закритими галереями. Успенський собор був сильно пошкоджений під час монголо-татарської навали. А згодом, коли Данило Галицький переніс свою столицю в Холм, він почав руйнуватися.

    Зважаючи  на наукову та суспільно-історичну  цінність уцілілих решток Катедрального  Успенського собору, в даний час  розпочато консервацію та музеєфікацію вивчених ділянок пам’ятки.

    Там, де Лімниця закінчує свій шлях і  вливає свої води у величавий Дністер, за 3 км від сучасного Галича на Виноградній  горі Залуківської височини, красується дивовижна перлина сакрального  мистецтва, єдиний храм княжої доби, який зберігся до наших днів.

    Церква  св. Пантелеймона – унікальна пам’ятка білокам’яного зодчества давнього Галича, науковий інтерес до якої не згасає до сьогодні.

    Фундатором  величавої споруди був Галицько-Волинський володар Роман Мстиславович, який на честь свого діда, Київського князя Ізяслава, християнське ім’я якого Пантелеймон, збудував цей храм у 1200 р.

    Після захоплення Галичини Польщею, десь у 1344 р. церква була переосвячечна в катедральний собор для Галицького латинського  католицького архієпископа, як костел святого Станіслава. Це наймення пам’ятка зберегла до 1912 р.

    З першої половини XV ст., з 1427 до 1598 р., храм стояв пусткою, оскільки центр католицького архиєпископства був перенесений  з Галича до Львова. У 1575 р. він був  зруйнований татарами, після чого протягом 20-ти років стояв у руїнах, без вікон і даху.

    Привілеєм від 5 травня 1589 р. король Сигизмунд  ІІІ передав костел у власність  галицьким францісканам, які повністю переробили споруду, відповідно до вимог  католицької базиліки. У 1802 р. будівля згоріла, але згодом її було відбудовано.

    Від древнього храму після руйнувань  збереглися стіни по периметру висотою  від 7 до 14 м., західний і південний  портали та 3 апсиди східного фасаду.

    В ансамблі з пам’яткою знаходиться  дзвіниця, побудована у час реставрації церкви Пантелеймона в 1611 р., коли франціскани побудували монастир. Монастир обвели валами. Згодом вали були знижені, а рови засипані.

    У первісному вигляді це був чотиристовпний однокупольний храм, складений з  великих тесаних брил світло-жовтого пісковику на вапняному розчині. Споруда була перекрита півциркульним склепінням з покрівлею по закомарах. Розбивка плану будівлі дуже точна, без врахування пілястр має розміри 15,26 х 15,26 м. Всі кути прямі, всі розміри однакові в схожих частинах і деталях.

    Ця  пам’ятка є майстерним поєднанням романського та візантійського архітектурних  стилів і її прообраз можна побачити серед шедеврів сакрального мистецтва  в Угорщині та Німеччині. Святиня  розповідає нам про свою історію  мовою християнських символів, геральдичних знаків, написів та малюнків на своїх стінах.

    На  території заповідника розташовані  також музей історії давнього Галича і музей народної архітектури  і побуту.

    До  інших історико-культурних об’єктів Івано-Франківської області можна  віднести:

    В містечку Богородчани розташований ансамбль домініканського монастиря, який включає костел (1742-1761) і палати з келіями (1762).

    В с. Гошів зберігся монастир Св. Василія  Великого. Він був заснований близько 1570 р. південніше від того місця, де стоїть тепер, і перенесений на нову ділянку в 1780 р. В минулому він був широко відомий у Галичині своєю чудотворною іконою.

    У с. Рожнятин частково зберігся замок  Конєцпольських, серйозно пошкоджений  у 1649-1650 pp. і відбудований у 1758 р. Будівля оточена великим парком.

    Аналіз:

    Отже, маючи достатньо багату історію  Іванофранківщина багата на архітектурно-історичні  рекреаційні ресурси. Область забезпечена соборами, замками, музеями,монастирями.

    2.2.2. Біосоціальні рекреаційно-туристські  ресурси

    Надзвичайно багатий музеями Івано-франківський край. Серед всесвітньо прославлених музеїв області, автор хотів би розповісти про такі як:

    Івано-Франківський обласний краєзнавчий  музей. Утворений у 1940 р. на базі давніх Покутського і Жаб'ївського краєзнавчих музеїв та приватних колекцій. 31959 р. музей знаходиться в історичній будівлі міської ратуші. Експозиція музею тематично розподілена на три відділи: природи, історії, народного мистецтва. Відділ природи знайомить з біотичним різноманіттям Українських Карпат. Окрасою відділу історії є колекція археологічних пам'яток доби Київської Русі й Галицько-Волинської держави. Унікальними є знахідки з розкопок княжого стольного граду Галича (нині села Крилос) — одного з найбагатших міст Європи в XI—XIII ст. У відділі народного мистецтва експонуються речі народного побуту, народний одяг, витвори декоративно-прикладного мистецтва (художньої обробки дерева, шкіри, металу, ткацтва, кераміка, вишивка тощо), зібрані з Галицького Подністров'я, Покуття і Гуцульщини. Загальнонаціональну цінність мають ікони та ювелірні вироби XII—XIII ст., ікони XVI—XIX ст., церковна скульптура, стародруки, колекції зброї та нумізматики.

    Івано-Франківський художній музей. Знаходиться у ренесансній споруді Колегіального костелу XVII ст. Цей музей є справжньою скарбницею образотворчого і народного мистецтва краю. Його колекція нараховує понад 15 тис. експонатів. Музей знайомить з унікальними пам'ятками галицького іконопису й барокової скульптури, творчістю класиків українського малярства: К. Устияновича, І. Труша, Я. Пстрака, Ю. Панькевича, О. Новаківського, О. Сорохтея, О. Кульчицької та ін., а також творами зарубіжних майстрів XVIII — першої половини XX ст.

    Художній  музей має два регіональні  відділи: Музей-пам'ятку дерев'яної архітектури  та живопису XVI —XVIII ст. у Рогатині та Художньо-меморіальний музей В. Касіяна у Снятині.

    Є в Івано-Франківську й Історико-меморіальний музей Олекси Довбуша. Його архівні матеріали знайомлять відвідувачів з легендарною постаттю ватажка національно-визвольного руху карпатських опришків Олекси Довбуша. Крім того, у музеї розгорнуто експозиції: "Національно-визвольне повстання українських селян під проводом Івана Мухи (XVI ст.)" та "Богдан Хмельницький і Галичина".

    Діє в обласному центрі Музей визвольних змагань Прикарпатського краю. У ньому представлені речі та документи, що охоплюють період від XI до XX ст. й висвітлюють події багатовікової визвольної боротьби українців Карпат і Прикарпаття за незалежність України від чужоземних поневолювачів. Левова частка експозиції музею представлена документами, що знайомлять з жахливими фактами розгулу сталінського терору й геноциду на Прикарпатті (меморіал "Дем'янів Лаз"), із славетними й драматичними сторінками боротьби Легіону українських Січових Стрільців, бійців УНР, ЗУНР, борців ОУН і УПА за незалежність держави у XX ст.

    Музей народного мистецтва  Гуцульщини та Покуття  імені Й. Кобринського у Коломиї — це один з найбільших і найпрославленіших етнографічних музеїв не лише України, а й Європи й цілого світу. Музей розміщено в історичній будівлі Українського Дому, збудованого у 1880 р. Колекція цього музею налічує близько 30 тис. оригінальних експонатів — пам'яток  матеріальної культури автохтонів Гуцульщини і Покуття від доби Трипілля до сьогодення. Це дає змогу відвідувачам музею простежити культурну неперервність етнічного розвитку на землях Українських Карпат і Прикарпаття впродовж п'яти останніх тисячоліть і на власні очі переконатися у феноменальній сталості художньо-мистецьких традицій мешканців цього самобутнього терену.

    Музей має 18 експозиційних залів, побудованих за хронологічно-етнографічним принципом. Окрасою експозиції виступають художні вироби майстрів Гуцульщини з металу та рогу, виготовлені різноманітною технікою: гравіруванням, інкрустацією, гарячим й холодним куванням, плетінням й жируванням. Гуцульська кузнь (наборні пояси, наприклад) чітко відповідає художнім прототипам епохи Хорватського союзу племен й Київської Русі. Чільне місце в експозиції також посідають гуцульські й покутські писанки. Єдиною у своєму роді є музейна колекція гуцульських сирних іграшок-оберегів з виразною давньослов'янсько-язичницькою символікою.

    А найоригінальнішим музеєм України, по праву, визнано Коломийський музей "Писанка". Він знаходиться в оригінальній будівлі у формі велетенської писанки (висота 13 м). Саме на Гуцульщині й Покутті українське писанкарство сягнуло найвищого мистецького рівня й глибини філософського світовідображення. Тож експозиція музею "Писанка" знайомить з багато-тисячолітньою історією писанкарства, з різноманітними техніками її розпису та розмаїттям орнаментальних мотивів української писанки.

    Ще  один музей Івано-Франківщини, що одразу після свого заснування переріс  у відомий центр освітньо-краєзнавчого паломництва мешканців заходу України, — це Історико-меморіальний музей Степана Бандери на його "малій батьківщині" в с. Старий Угринів Калуського району. Експозиція цього музею знайомить з життям і громадсько-політичною діяльністю найвідомішого провідника Організації Українських Націоналістів — Степана Бандери, ім'я якого на багато десятиліть стало знаковим для всіх українських борців за незалежність рідної землі у XX ст.

    Серед "малих" краєзнавчих музеїв Івано-Франківщини  автор хотів ще назвати музеї "Бойківщина" і "Берегиня".

    Експозиція  музею "Бойківщина", розташованого  у Долині, знайомить з природою, історією, етнографією і культурою підкарпатської Бойківщини — однієї з найсамобутніших етнографічних земель України. А експозиція музею "Берегиня", розташованого у Бурштині, знайомить з етнографією та оригінальною народною культурою ще одного історико-географічного краю заходу України — Опіллям. [7] 

    Аналіз:

    Надзвичайно багатий музеями Івано-франківський край. Найвідоміші

    з них Івано-Франківський обласний краєзнавчий музей, Івано-Франківський художній музей, Історико-меморіальний музей Олекси Довбуша, Історико-меморіальний музей Степана Бандери, музей "Писанка", Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Бобринського. 

    2.2.3. Подійні рекреаційно-туристські  ресурси

    В області є 18 готелів. Туристів приймають  готель «Верховина», туристські бази «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), «Гуцульщина» (Яремча), «Карпатські зорі» (Косів), «Сріблясті водоспади» (с. Шешори), «Смерічка» (с. Люча), «Гірська» (с. Яблуниця). Турбази «Гірська» і «Гуцульщина» і туристський готель «Верховина» обладнані лижнобуксирувальними підйомниками.

    Традиційними  стали міжрегіональні гуцульські фестивалі  і міжнародні фольклорні фестивалі  в Коломиї, міжобласні фестивалі, («Покутські візерунки») в Городенці, фестивалі  сучасної української пісні («Золотий тік») у Бурштині . [12] 

    2.2.4. Трансресурсні об’єкти (гомогенні  і парарекреаційні рекреаційно-туристські  ресурси)

    Карпатський регіон на сьогоднішній день може бути базовим для проходження ознайомчих та категорійних пішохідних походів. Сприятливі природні, бальнеологічні і санаторно-гігієнічні умови та розгалужена мережа унікальних природно-заповідних територій забезпечують можливість формування рекреаційного комплексу, розвитку індустрії відпочинку і оздоровлення як провідної галузі виробничої спеціалізації і пріоритетного використання природно-ресурсного потенціалу регіону. Цілющий клімат і широкий спектр лікувальної дії природних вод, багата історія й етнографія, розмаїття природи здавна приваблювали відпочиваючих і туристів. Особливою популярністю користуються перлини Карпат – Косів, Шешори, центри зимового спорту Яблучниця. Природні умови та вже існуюча туристична інфраструктура регіону дають змогу ефективно розвивати, активізувати та популяризувати туризм. [19,20]