Особливості зовнішньої торгівлі в Україні на різних історико-географічних зрізах у контексті розвитку торгівельної системи в Європі

              Для VII історико-географічного зрізу (30-ті – 90-ті рр.ХХ ст.), внаслідок початку ІІ світової війни, було характерним вивезення з України до Німеччини 9 млн т зерна, 622 тис. т м'ясних продуктів, 950 тис. т олії, 108 тис. т масла, 400 тис. т цукру, 2,5 млн т корму для худоби. За цей час гітлерівці пограбували 27 910 колгоспів, 872 радгоспи і 1300 машинно-тракторних станцій.

Роблячи вагомий внесок в економіку колишнього СРСР, Україна брала участь у зовнішньоекономічних відносинах. В останні роки існування СРСР її частка становила 20 % загальносоюзних експортних поставок, які йшли в 123 країни світу. Суб'єктами міжнародних господарських зв'язків були понад 1400 українських підприємств. Частка експорту України у колишньому загальносоюзному щодо окремих видів продукції була такою, %: екскаватори — 62, сільськогосподарські машини — 74, скло — 100, цемент —75, залізна руда — 98, марганцева руда — 100, чавун — 75, листовий прокат — 56, сортовий прокат — 60, труби — 75, металургійне обладнання — 43, ковальсько-пресове обладнання — 74, велосипеди — 40, телевізори — 25. Найтісніші економічні зв'язки Україна підтримувала з країнами Східної Європи, зокрема з Угорщиною і Польщею. У структурі вивозу в ці країни переважала продукція галузей важкої індустрії, електроенергія, природний
газ, кокс, руда, сірка, чорні метали, устаткування для гірничодобувної та металургійної промисловості, екскаватори, бульдозери, телевізори, трансформатори, сільськогосподарські машини. Україна брала участь в економічному співробітництві з економічно розвиненими країнами. Більше 20 країн (Австрія, Нідерланди, Італія, Норвегія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Швейцарія, Швеція, США, Канада, Великобританія, Японія) одержували з України промислову продукцію і промислову сировину: залізну і марганцеву руду, кокс, прокат чорних металів, графіт, скло, металургійне та гірничошахтне устаткування, штучні алмази, алмазний інструмент, а також цукор, олію, льоноволокно тощо. Зокрема, у Великобританію з України надходили прокат чорних металів, чавун, феросплави, металообробні верстати, бензол, цукор, льоноволокно, хміль. У ФРН Україна експортувала феросплави, чорні метали, автонавантажувачі, віконне скло, олію тощо. Українські машинобудівники виготовили для США унікальний трансформатор на 560 тис. кВт, для Фінляндії — комплект устаткування для атомної електростанції.

Україна вивозила свої товари більш як у 50 країн світу, що розвиваються. У структурі експорту головне місце посідали машини і промислове устаткування. Машини, устаткування, прилади для африканських, азіатських і латиноамериканських країн виготовлялися з урахуванням їхньої
роботи в умовах тропічного клімату. Експортна продукція України за цінами світового ринку оцінювалась у 30 млрд крб. У зовнішньоекономічних відносинах Україна мала пасивне сальдо. Справа у тому, що продукція України належала до початкової та середньої стадій обробки, тому й оцінювалася дешево. Готова продукція оцінюється за вищими цінами.

Отже, участь України в народногосподарському комплексі СРСР, як і в світогосподарських зв'язках в цілому, свідчила про її колоніальне становище. Наслідком жорстокої експлуатації української економіки стало її виснаження, уповільнення темпів розвитку, що переросло в глибоку кризу.

Тобто, розвиток зовнішньої торгівлі в Україні має давню історію, широкий асортимент експорту та тісні зв’язки з розвитком європейської торгівлі, яка тим чи іншим чином вплинула на українську зовнішню торгівлю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Економічна історія України і світу: Підручник/ за ред. Б. Д. Лановика. – К.: Вікар, 1999. – 737 с. - (Вища освіта XXI століття).

2.      Самаркин В. В. Историческая география Западной Европы в средние века: Учеб.пособие./ В.В. Самаркин. – М., «Высш. школа», 1976. – 248 с.

3.      Мельничук А. Л. Підходи до визначення історико-географічних зрізів формування та розвитку суспільно-географічного комплексу України/  А. Л. Мельничук.//стаття. – К., 2008. – Історія української географії, Вип.18