Інфраструктура України

Є проблеми з фінансуванням Державної  програми “Вчитель”. Для виконання  заходів Програми передбачено було виділити з держбюджету - у 2004 р. - 11129 тис. грн., 2005 р. - 11426,5 тис. грн., у 2006 р. - 9941,5 тис. грн. на комп’ютеризацію навчального  процесу, видання новітніх посібників, оновлення фондів бібліотек тощо, однак зазначені кошти на реалізацію програми не виділялись.

З метою удосконалення нормативно-правової бази у сфері охорони здоров’я протягом 2005 р. було прийнято низку  законодавчих актів.

На сьогодні реалізується понад 20 державних програм та комплексних  заходів. За рахунок державних коштів обсяг асигнувань на державні програми і централізовані заходи Міністерства охорони здоров’я у 2005 р. становив 831,4 млн. гривень.

Впровадження національних програм  щодо профілактики і лікування артеріальної гіпертензії, онкології, цукрового  діабету дало можливість знизити  рівні смертності населення від  хвороб системи кровообігу - з 991,4 на 100 тис. нас. у 2004 р. до 948,7 у 2005 р.; від  злоякісних новоутворень - з 191,9 на 100 тис. нас. у 2004 р. до 178,9 у 2005 році.

Завершено реалізацію Національної програми “Репродуктивне здоров’я 2001-2005”. Ефективність реалізації Програми підтверджується достроковим досягненням основних очікуваних результатів-показників: показник материнської смертності (за попередніми підсумками) у 2005 р. становить 17,8 на 100 тис. народжених живими (очікуваний - 22), відповідно малюкова смертність у 2005 р. - 10,05 на 1000 народжених живими (11,5). Показник материнської смертності знизився порівняно з базовим 1999 р. на 48%, малюкової смертності – на 25%, абортів – на 43%, застосування контрацепції як альтернативи небажаній вагітності - збільшився на 41%.

Реалізується програма державної  підтримки лікування пацієнтів  з безпліддям допоміжними репродуктивними  технологіями: для здійснення цієї програми з Державного бюджету виділено кошти 622 жінкам у 2004 р. та 414 - у 2005 р. (щорічно  по 5,3 млн. гривень.)

Виконувались заходи Національної програми “Діти України”, спрямовані на покращання стану надання медичної допомоги дітям. За кошти місцевих бюджетів зміцнено матеріально-технічну базу лікувально-профілактичних закладів, які надають медичну  допомогу дітям і матерям у  всіх регіонах.

Загалом з Державного бюджету профінансовано видатки на: виконання Програми і  централізованих заходів з імунопрофілактики - 104,9 млн. грн.; поновлення застарілого  діагностичного та лікувального обладнання - 40 млн. грн.; виконання централізованих заходів з трансплантації органів та тканин - 18,3 млн. грн. забезпечення медичних заходів по боротьбі з туберкульозом, профілактики та лікування СНІДу, лікування онкологічних хворих - 281,3 млн. гривень.

Для вирішення проблеми ВІЛ/СНІДу  в Україні залучено додаткові  бюджетні, донорські, кредитні кошти, технічну допомогу та людські ресурси. Протягом 2001 - 2004 рр. рівень вертикальної трансмісії (передачі ВІЛ від матері до дитини) знижено з 27% до 10%, за даними проміжного моніторингу 2005 р. спостерігається  тенденція до подальшого його зниження - 8%.

У 2005 р. в Україні широкомасштабну  антиретровірусну терапію розповсюджено  на 15 регіонів, терапію отримали 3056 хворих, у тому числі за рахунок  держбюджету 185 осіб, що призвело до значного зниження рівня смертності від СНІДу  в регіонах, де хворі протягом останніх 2 років отримують таку терапію.

Підписано ґрантову угоду з Глобальним фондом на другий етап реалізації проекту  “Подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в  Україні”, що триватиме наступні три  роки, на загальну суму 55,5 млн. євро.

Окрім того, “Глобальний лікарський фонд” надав Міністерству охорони  здоров’я грант на 2,5 млн. дол., що дозволить  протягом трьох років забезпечити  протитуберкульозними лікарськими  засобами першого ряду близько 75 тис. українських пацієнтів, хворих на туберкульоз.

Розпочато широкомасштабне впровадження ДОТС-стратегії, адаптованої до національних умов, для боротьби з туберкульозом.

Протягом останніх років не допущено виникнення заборгованості із заробітної плати працівникам галузі. Вирішено питання щодо встановлення надбавки за тривалість безперервної роботи медичним працівникам первинної ланки – сімейної медицини. З 1 вересня 2005 р. започатковано поетапне запровадження умов оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки (далі ЄТС), яке не вирішувалось з 2002 року. На впровадження ЄТС у 2006 р. передбачено кошти у бюджетах усіх рівнів.

У грудні 2005 р. середня заробітна  плата працівників галузі зросла до 721,95 грн., що майже на 73% вище ніж у 2004 р. Цей показник вперше за останні 9 років перевищив мінімальну заробітну плату у 2,2 раза та прожитковий мінімум - на 59 %.

Для покращення медичного обслуговування населення у 2005 р. за рахунок коштів держбюджету закуплено та отримано сільськими лікувальними закладами  країни 168 автомобілів на суму 39,1 млн. гривень.

На сьогодні є всі підстави стверджувати, що населення України забезпечено  широким асортиментом лікарських засобів  українського та іноземного виробництва. Так, на 1 січня 2006 р. в Україні зареєстровано  всього 10524 лікарських засоби (збільшення на 10,2%), з яких майже 33% вітчизняного виробництва; налічується 133 виробника лікарських засобів.

За попередніми оцінками: обсяг  фармацевтичного ринку у 2005 р. становив близько 1,4 млрд. дол. США (збільшення на 27,3% до обсягів 2004 р.); експортний потенціал  вітчизняних фармацевтичних виробників зріс на 19,7% - до 79 млн. дол. США.

Вітчизняне виробництво лікарських засобів щорічно зростає не менше  ніж на 10%, що дає можливості спрогнозувати  обсяги реалізації на рівні близько 2,5 млрд. гривень.

Сформовано систему забезпечення фізичної доступності населення  України до лікарських засобів і  аптечну мережу (оптовою та роздрібною торгівлею лікарськими засобами займаються 5246 суб’єктів господарювання, які мають 22530 аптечних закладів).

У 2005 р. здійснено заходи щодо переходу системи підготовки лікарів на Європейські  стандарти. Створено Концепцію додипломної  та післядипломної медичної освіти, що відповідає вимогам Всесвітньої  Федерації медичної освіти та основним положенням Болонського процесу. Строки впровадження нової системи підготовки медиків гармонізовано з загальноприйнятими у Європейському Союзі до 2010 року.

Підготовка сімейних лікарів проводиться  на додипломному і післядипломному етапах на кафедрах сімейної медицини вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти.

З 2005/2006 навчального року запроваджено (наказом МОЗ від 31.01.05 № 52) сучасний навчальний план з підготовки медиків  на основі кредитно-модульної системи, який розроблено на базі 18 навчальних планів провідних європейських університетів.

Із числа випускників 2005 р. 4028 осіб отримали направлення на роботу до закладів охорони здоров’я, з них 1320 випускників - на посади лікарів  загальної практики-сімейних лікарів. 1921 випускник із числа тих, підготовка яких здійснювалась за державним  замовленням, або 51% від усього випуску  лікарів, скеровано на роботу у сільську місцевість.

Не зважаючи на явні позитивні зрушення в галузі охорони здоров’я, є  невирішеними наступні питання.

Залишається недостатнім рівень фінансування заходів державних програм (20 - 40% від потреби).

Потребує удосконалення структурна, функціональна, фінансово-економічна визначеність первинного рівня медичної допомоги.

Не реалізовано пріоритетного  принципу фінансування з бюджетів усіх рівнів національних програм щодо охорони  материнства та дитинства, пільг  щодо безоплатного лікування в амбулаторно-поліклінічних  умовах дітей віком до 3 років, дітей-інвалідів, безоплатного стаціонарного лікування.

Не вдалося забезпечити повноцінне функціонування системи надання  медичної допомоги новонародженим через  відсутність у переважній більшості  регіонів сучасного медичного обладнання та спеціалізованого медичного транспорту.

Для повного забезпечення потреб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи ефективними лікувальними заходами та лікарськими засобами коштів державного та місцевого бюджетів не вистачає. Так, у 2005 р. на забезпечення одного постраждалого безкоштовно лікарськими засобами (при амбулаторному лікуванні та зубопротезуванням додатково, за рахунок коштів держбюджету, передбачених на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи) було виділено 24 грн. на рік, що не відповідає реальним потребам.

Докладний аналіз пріоритетних завдань та механізмів соціальної інфраструктури України на майбутні роки поданий у додатках до курсової роботи.

 

 

Висновки 

 

Проаналізувавши багато матеріалів по темі курсової роботи можна зробити  такі висновки. Необхідно створити умови для стимулювання будівництва, тpанспоpтно-комунікаційних систем, комунально-побутових комплексів, об’єктів благоустрою, систем утилізації відходів і відновлення природи.

Продовжуватиметься робота з реформування житлово-комунального господарства, зокрема  із створення акціонерних товариств  на базі підприємств, що надають комунальні послуги. Завершиться передача у  власність територіальних громад об’єктів теплопостачання житлово-комунальної  сфери.

Повинні бути запроваджені договірні  відносини між замовником і організацією, яка надає житлово-комунальні послуги, а також тендерний порядок  їх надання. Потребує розвитку іпотечна форма кредитування житлового будівництва.

Передбачається провести реструктуризацію транспортної галузі за видами транспорту, законодавчо визначити умови  змішаних (комбінованих) перевезень і  транспортно-експедиційної діяльності.

Для поліпшення умов транспортування  та забезпечення технічного розвитку підприємств автотранспорту слід прискорити ратифікацію кредитної угоди  між Укpаїною та Європейським банком реконструкції і розвитку щодо фінансування будівництва та реконструкції мережі автодоріг.

Необхідно розробити державну програму створення та функціонування системи  забезпечення безпеки судноплавства  в Україні.

З метою нормативного регулювання  вантажоперевезень вітчизняним  флотом має бути розроблене Положення  про національного перевізника  морського і річкового транспорту.

Слід розробити програми стабілізації та розвитку національного суднобудування, літакобудування та виробництва  рухомого складу залізничного транспорту.

Передбачається поліпшити наукове  забезпечення pозвитку тpанспоpту з  урахуванням сучасних досягнень  науково-технічного прогресу, запровадити  системи якості та сертифікації продукції  на ринку транспортних послуг.

Необхідно законодавчо врегулювати  інтереси аеропортів як стратегічно  важливих для економіки і безпеки  держави об'єктів, а також завершити  процес відокремлення аеропортів від  підприємств, що здійснюють авіаційні  перевезення, з подальшою передачею  окремих аеропортів, які не мають  можливості самостійно забезпечити  свою діяльність, у комунальну власність.

 

 

Список  використаних джерел

 

1. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економіка та соціальна  географія світу: Посібник. - К.: Академія, 2003. – 688с.
2. Булава Л.М. Економічна і соціальна географія світу. — Полтава: ПОІПОПП, 2003. — 72 с.
3. Географія, П.О.Масляк, Я.Б.Олійник, А.В.Степаненко, П.Г.Шищенко, Київ, «Знання», 2004
4. Дорогунцов С. Л, Даншишин Б. М., Лібанова Е. М., Шевчук В. Я. Україна: проблеми сталого розвитку: Наукова доповідь. — К.: РВПС України НАН України, 2001. — С. 5-16
5. Заблоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 368с.
6. Заставний Ф. Д. Географія України. – Львів: видавництво “Світ”, 2004
7. Інформація про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2005-2006 рр. Міністерство економіки України. - 2007
8. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (Теорія, методи, практика). – К.: Європ. ун-т, 2005. – 216с.
9. Качан Е. Розміщення продуктивних сил України. – К., 2003
10. Ковалевський О. Л. Розміщення продуктивних сил: підручник. – К.: Т-во “Знання”, 2001. – 546 с.
11. Проблеми економічного розвитку регіонів України. К: Український незалежний центр політичних досліджень, 2002
12. Регіональна політика: методологія, методика, практика
13. Національна академія наук України, Інститут регіональних досліджень, Львів, 2001
14. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. Посібник для самост. Вивч. Дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 364 с.
15. Розміщення продуктивних сил: Підручник/ за ред. Ковалевського В.В. – К.: Знання, 2003. – 355с.
16. Розміщення продуктивних сил України/ за ред. Качана Є.П. – К.: Юридична книга, 2002. – 552с.
17. Розміщення продуктивних сил: Навч. посібник / За ред. В. В. Ковалевського та О. Л. Михайлюк. — К.: Либідь, 2001. — С. 19-32
18. Розміщення продуктивних сил: Підручник // В. В. Ковалевський, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенов та ін. — К.: Знання, КОО, 2003. — С. 285
19. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 2004. — С. 10-18
20. Соціально-економічна географія світу / За ред. Є.П.Качана. — Тернопіль, 2003. — 332 с.
21. Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузик С.П. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. — 256 с.
22. Статистичний щорічник України за 2002-2004 рр. – К.: Українська енциклопедія, 2005. – С.165
23. Україна в цифрах у 2005 р. – Київ, 2006
24. Шабля О. І. Соціально-економічна географія України: навчальний посібник. – Львів : Світ, 2004. – 608 с.
25. Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. – К.: Либідь, 2005. – 416с.