Країнознавча характеристика Італії

    Електротехнічна промисловість Італії всесвітньо відома, насамперед виробництвом так званих білих товарів — холодильників, автоматичних машин для миття  посуду, пральних машин (Варесе, Комо, Берґамо). Електронна промисловість розвинена у Мілані, Павії, Римі, Флоренції та інших містах Центральної і Південної Італії.                                                   

    Хімічна промисловість спеціалізується на випуску хімічних волокон, барвників, засобів захисту рослин, мінеральних добрив. Сировиною для цих виробів служить розмаїта місцева сировина, а також імпортна нафта, газ, апатити.

    Для галузей хімічної промисловості  характерною є територіальна  спеціалізація. Так, виробництво тонкої хімії зосереджене на Північному Заході; продуктів нафтопереробки — на Північному Сході, продуктів неорганічної хімії — у Центрі, хімії органічного синтезу та мінеральних добрив — на Півдні.

    Легка промисловість має розвинену текстильну, взуттєву та швейну галузі, продукція яких популярна не лише на внутрішньому, а й на зовнішньому ринках. Підприємства текстильної промисловості зосереджені у Північній і Центральній Італії, де знаходиться чимало невеликих "текстильних" містечок. До найбільших центрів цієї галузі відносяться міста Прато і Неаполь.

    Взуттєва  і швейна галузі розвиваються переважно  на Північному Заході. Найбільшим і найвідомішим у світі центром виробництва взуття є м. Віджевано, поблизу Мілана.

    У світі за виробництвом взуття Італія займає друге місце (295 млн пар), за випуском швейних виробів — друге.

    Харчова промисловість за ВВП займає серед галузей обробної промисловості третє місце після машинобудування і хімічної промисловості.

    Серед галузей харчової промисловості  найрозвиненішими є борошномельна, що розміщена у всіх великих центрах і портових містах Італії. На півдні чимало підприємств виробляють не лише муку, але й макарони, за випуском яких Італія займає перше місце у світі.

    Сільське  господарство. Італія належить до країн, що мають високопродуктивне сільське господарство, яке базується на приватних засадах господарювання. Три чверті господарств мають наділи до 5 га. Водночас дві п'ятих сільськогосподарських угідь зосереджені у господарствах площею понад 50 га землі. В цілому країна не забезпечує себе продовольством за рахунок власного виробництва, зокрема вона змушена імпортувати деяку частину м'яса і пшениці, хоча фрукти і овочі експортує на європейські ринки.

    Італія  спеціалізується на вирощуванні  цитрусових, фруктів, винограду, оливкових, зменшуючи при цьому посівні площі під зернові культури.

    Сільське  господарство має землеробський  напрямок. Головною галуззю є рослинництво, що виробляє три п'ятих товарної продукції. Важливою галуззю рослинництва є овочівництво. Найбільше вирощують томатів в областях Кампанія і Апулія. Італію називають "першим садом Європи". Кліматичні умови Італії дуже сприятливі для вирощування цитрусових, особливо на Півдні.

    Важливе місце у сільському господарстві традиційно займає виноградарство. Виноград вирощують по всій країні, але найбільші його плантації знаходяться в Апулії, Венето, Емілії-Романьї, Сіцілії, Тоскані, Лаціо, Кампанії. Відомою італійською культурою є оливкові плантації, які переважають на Півдні.

    Важливою  галуззю рослинництва вважається зернове господарство. Слід зазначити, що італійці вирощують переважно тверді сорти пшениці, які використовуються для виробництва високоякісних макаронів.

    Країна  займає перше місце у Європі за збором тютюну, який вирощується переважно на Півдні (понад 100 тис. т).

    Тваринництво  хоча і не є головною галуззю сільського господарства Італії, бо його розвиток стримується конкуренцією більш  дешевої продукції країн ЄС, але має досить виразну спеціалізацію, базуючись на природних особливостях території країни та існуючому попиті на ту чи іншу продукцію. Промислово розвинена Північ спеціалізується на молочному скотарстві. Тут знаходяться головні райони вирощування ВРХ — Ломбардія, П'ємонт, Венето, Емілія-Романья і значні площі соковитих лугів. Центральна Італія спеціалізується на м'ясному тваринництві і в першу чергу — свинарстві.                                              

    Транспорт. Транспорт Італії є розвиненим і комплексним. Найбільше значення мають автомобільний, залізничний, трубопровідний і морський. Суперавтостради Італії ни тут почали будуватися вперше і звідси їх назва) відповідають кращим міжнародним стандартам. Використовуються 25 млн легкових і 2 млн вантажних автомобілів. Італія має великий морський флот, а її авіакомпанія «Аліталіа» — серед найбільших у світі. Головними вузлами внутрішніх і міжнародних сполучень є Рим і Мілан, морськими портами — Ґенуя, Трієст і Венеція. 

6. Населення

    За  чисельністю населення (57,3 млн осіб, 2000 р.) Італія займає третє місце  в Європі після Російської Федерації, Німеччини і перше — у Південній Європі. Більшість населення становлять італійці (94,1%), сардинці (2,7%), ретороманці (1,3%) та інші національності (1,9%). Національні меншини, у своїй більшості, проживають у прикордонних районах вздовж Альпійських гір.

    Середня щільність населення — 190 осіб/км2. За цим показником Італія займає п'яте  місце у Європі і перше —  серед країн Південної Європи. Найщільніше заселені рівнини Ломбардії  і Ліґурії, де найсприятливіші умови  для інтенсивного землеробства і  розвитку промисловості. Тут щільність населення перевищує 300 осіб/км.

    У країні переважає міське населення (77%), основна частина якого проживає у Північній Італії, особливо на Паданській рівнині. Більшість міст Італії мають багатовікову історію  і відомі у світі своїми архітектурними пам'ятками старовини та унікальними музеями. Водночас вони є осередками сучасної промисловості, науки, культури, важливими транспортними вузлами, адміністративними центрами (Мілан, Неапол, Рим, Турин, Палермо, Генуя, Болонья, Флоренція, Катанія, Барі, Венеція, Мессіна, Верона, Трієст).

    Для Італії характерна значна еміграція  як в заокеанські країни — СІЛА, Канаду, Аргентину, Бразилію, так і  в сусідні — Німеччину, Францію, Швейцарію. Всього від кінця XIX ст. з Італії виїхало майже 30 млн осіб. Основною причиною цього було аграрне перенаселення та значне безробіття, яке не зменшилось і в період дев'яностих років XX ст. Так, якщо в 1970 р. число безробітних становило 3% економічно активного населення, а в 1985 р. — 10,2%, в 1994 р. — 11,5%, то в 1999 р. — 11,6%. 

7. Культура

    Італія  славиться найбагатшими у світі  культурними традиціями. Досягнення італійців у мистецтві, архітектурі, літературі, музиці та науці дуже вплинули на розвиток культури в багатьох інших  країнах.

    Задовго до виникнення цивілізації Стародавнього  Риму сформувалися культури етрусків у Тоскані і греків на півдні Італії. Після падіння Римської імперії  на території Італії культура занепала, і тільки в ХІ ст. з'явилися перші  ознаки її відродження. Свого нового розквіту вона досягла в ХІV ст. В  епоху Відродження італійці відігравали  провідну роль у європейській науці  і мистецтві. Тоді діяли такі видатні  художники і скульптори, як Леонардо да Вінчі, Рафаель і Мікеланджело, письменники Данте, Петрарка і Боккаччо.

    Культурні установи. Міністерству народної освіти Італії підпорядковується понад 200 академій та установ культури, включаючи навчальні центри та об'єднання з вивчення італійської історії, а також наукові і літературні інститути та громади.

    В усіх великих і в багатьох середніх містах є чудові бібліотеки. Крім спеціальних  та університетських бібліотек, існують  також національні і провінційні  бібліотеки, які безплатно обслуговують учнів.

    У знаменитому Ватиканському музеї  зібрані всесвітньо відомі витвори  мистецтва та античної старовини.

    Освіта. Система освіта в Італії перебуває під контролем держави. Міністерство освіти матеріально забезпечує школи на всіх рівнях і суворо контролює навчання у приватних школах. Воно розробляє навчальні програми і проводить конкурсні іспити для зайняття викладацьких посад у всіх державних школах. Термін навчання на більшості факультетів університетів розрахований на чотири роки.

    Наука. В Італії існують здавна сформовані наукові традиції. В числі великих вчених минулого: основоположники сучасної фізики Галілео Галілей і Єванджеліста Торрічеллі; дослідники електрики Алессандро Вольта і Луїджі Гальвані; автор сучасної молекулярної теорії газів Амедео Авогадро і винахідник бездротового телеграфу Гульєльмо Марконі. Розвиток науки в Італії загальмувався в період фашистської диктатури, коли країну залишили окремі провідні вчені, включаючи лауреата Нобелівської премії з фізики Енріко Фермі. Донедавна наука не отримувала широкої фінансової підтримки від уряду, приватних фондів і промислових компаній, як це зазвичай буває в багатьох інших країнах. А зараз уряд через Національну раду з досліджень ухвалив програму надання фінансової допомоги науковим інститутам країни для здійснення дослідницьких проектів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

    Італія - одна з найдавніших країн світу  і в той же час це порівняно  молода держава, що постала на політичній карті лише трохи більше ста років  тому після остаточного об'єднання в 1871 р. існувавших раніше на його території окремих герцогств і королівств. Нині це велика капіталістична держава, що входить в "велику сімку країн Заходу".

    Обличчя країни сильно змінилося за останнє  сторіччя. Славу сучасної Італії створюють  не тільки прекрасні середземноморські  пейзажі, білосніжні піки Альп, апельсинові  гаї Сицилії, виноградники Тоскани  і Лаціо, не тільки золоті розсипи  незліченних пам'ятників багатовікової італійської культури, але й ще вироблені в країні автомобілі, продукція хімічної промисловості, модний одяг та взуття, популярні в усьому світі кінофільми. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додатки

1. Розташування Італії

2. Адміністративний  поділ Італії

• Абруццо (1)
• Апулія (3)
• Базиліката (4)
• Калабрія (5)
• Кампанія (6)
• Емілія-Романья (7)
• Лаціо (9)
• Ліґурія (10)
• Ломбардія (11)
• Марке (12)
• Молізе (13)
• П’ємонт (14)
• Тоскана (18)
• Умбрія (19)
• Венето (20)

і 5 автономних областей:

• Фріулі-Венеція-Джулія (8)
• Сардинія (15)
• Сицилія (16)
• Трентіно-Альто-Адідже (17)
• Валле-д'Аоста (2)

1. Географія зарубіжних країн.  – К., 2002.
2. Розміщення продуктивних сил: Навч.-метод, посібник для самостійного вивчення дисципліни / С. І. Дорогунцов, Я. Б. Олійник та ін. - К.: КНЕУ, 2000. – 76 с.
3. Розміщення продуктивних сил: Підручник / В.В.Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф.Семенов та ін.; За ред. Ковалевського О.Л. – К.: Тов. «Знання», КОО, 1998. – 546 с.
4. Розміщення продуктивних сил; Навч. посібник / За ред. В. В. Ковалевського, В. Ф. Семенова, О. Л. Михайлюк та ін. - К.: Либідь, 1996.
5. Словник-довідник з економічної та соціальної географії. – К., 1998.
6. http://studik.nm.ru/country/italy/index.html
7. http://historical-club.org.ua/vsesvitnya-istoriya/istoriya-italiyi/
8. http://www.paologiannetti.com/italy/italy.htm