Економіко-географічні особливості, проблеми та перспективи розвитку Донецького економічного району

    У регіоні переважає степова рослинність, особливо сухолюбні вузьколисті  злаки: вузьколиста ковила, ковила-волосатик  або тирса, українська ковила, ковила Лесінга, типчак, кипець, степовий овес. Ростуть степовий тюльпан, сон-трава, ірис, кермек, катран. Мала лісистість Донбасу увійшла в приказки. Колись казали, що тут «до неба сім верстов, і все степом» або «в Приазов'ї  бідному чумаку і кнутовища нема з чого зробити».

    На  сьогодні в регіоні покрита лісом  площа становить 250 тис. га. це переважно байрачні перелісків і так звана державна полезахисна лісова смуга уздовж Сіверського Донця. Нині внаслідок господарської діяльності природна рослинність зазнала великих змін. Значна частина території розорана і зайнята культурною рослинністю. Великі площі зайняті населеними пунктами, шляхами сполучення, гірничими виробками, промисловими об'єктами тощо. 
 
 

3. Населення Донецького економічного району

    Станом  на 01.01.98 p. чисельність населення регіону становила 7770,8 тис. осіб і знизилася порівняно з цим показником у 1991 p. на 427,8 тис., в тому числі Донецької області 5064,4 тис. Луганської 2706,4 тис. осіб (знизилася на 160,7 тис. чол.). Середня густота населення району зменшилася до 146,06 осіб/км кв.

    Середня густота сільського населення 16,8 осіб / км кв. - (на Донеччині й Луганщині - відповідно 19,3 та 14,4 чол. / км кв.). Ці показники майже в 1,6 рази нижчі за середні по Україні. В регіоні 88 міст, у тому числі 42 обласного підпорядкування (з них 28 на Донеччині), 242 містечка, з яких 133 на Донеччині і 109 - на Луганщині.

    Найбільші міста Донецької області - Донецьк, Макіївка, Маріуполь. Горлівка. Снакісве, Дебальцеве, Краматорськ, Костянтинівка, Артемівськ, Слов'янськ, Торез; Луганської - Луганськ, Лиснчанськ, Сєверодонецьк, Рубіжне, Стаханов, Алчевськ. Красний Луч, Ровеньки, Краснодон, Свердловськ.

    Працездатного населення 56,3% (на 0,3% більше, ніж по Україні), молоді - 21,7%, осіб похилого віку - 22%.

    Середньооблікова  чисельність працюючих на підприємствах, в установах та організаціях регіону  становила в 1995 p. 2802,3 тис. осіб (18,2 % зайнятих в Україні) і знизилася в 1998 p. до 2225,1 тис. (відповідно 17,8%). Безробітних у 1995 p. було 234,6 тис. (16,3% безробітних в Україні), а в 1998 p. цей показник зріс до 410,4 тис. осіб (відповідно на 13.9 %).

    У Донецькій області найвищий абсолютний показник зайнятості серед областей України (1513,1 тис. осіб у 1998 p.), разом з тим тут найбільше безробітних (252,0 тис. осіб у 1998 p.).

    Донбас  характеризується високим показником руху робочої сили. У 1995 p. було прийнято на роботу 560,3 тис. осіб (20,9 % від показника в Україні), вибуло із сфери зайнятих 698,5 тис. осіб (відповідно 21,3 %). Ці ж показники у 1998 p. становили відповідно 393,5 тис. (20,5 %) та 488,2 тис. (19,8 %) осіб.

    З показниками високого рівня індустріального  розвитку контрастують показники життєвого рівня населення, що призводить до наростання соціальних проблем, соціальної напруженості в суспільстві. Рівні споживання продовольчих та непродовольчих товарів у цілому нижчі від загальнодержавного рівня (табл. 1).

    Українців проживає в регіоні 50,7% на Донеччині та 51,9° о -на Луганщині; росіян - відповідно 43,6% і 44,8%, білорусів - 1,4% і 1,2%, татар - 0,5% і 0,4%. Серед сільського населення абсолютно домінують українці.

    Таблиця 1

    Роздрібний  товарооборот з розрахунку на одного жителя

    (станом  на 01.01.98 р), гри.

    Мовні проблеми в регіоні пов'язані  із складними історичними процесами, особливо з русифікацією 30-х років XX ст., міграцією, що виникла у зв'язку з формуванням так званого «радянського народу», тощо.

    Розподіл  учнів денних загальноосвітніх навчально-виховних закладів за мовами навчання свідчить про майже суцільну російськомовність  населення регіону. Учнів, що навчаються українською мовою, в Луганській області всього 9,2%, а російською - 90,8%, у Донецькій - відповідно 6,0% і 94%.

    Проблеми  регіону в розміщенні населення, його зайнятості в господарстві сформувалися історично й поглиблені соціально-економічною  кризою останніх років. Насамперед це значна нерівномірність розселення, концентрація населення у містах. Гірничопромислові зони з їх монофункціональним характером, тобто з переважанням зайнятості в одній - двох містоформувальних галузях господарства. Економічна криза в цих галузях призвела до значного безробіття та сукупних демографічних і соціальних проблем.

    Соціальна незахищеність населення, йoгo невпевненість у завтрашньому дні призвело до значної демографічної кризи, різкого зниження народжуваності та зростання смертності. Швидкими темпами знижується купівельна спроможність населення.

    Почався відтік населення з міст, особливо промислових міст Гірничопромислової зони. Проте село нині через непослідовність  аграрної реформи, затягування з вирішенням питань землекористування перебуває в кризовому стані і не в змозі прийняти й використовувати як робочу силу мігрантів з міста.

    Значна  частка російськомовного населення  в Донбасі, велика кількість етнічних росіян, безпосередня близькість Росії, де життєвий рівень (і насамперед оплата праці) поки що вищий, ніж в Україні, різні соціально-побутові зв'язки з російським прикордонням, у тому числі й маятникова трудова міграція, - всі ці чинники становлять потенційну загрозу соціально-політичній стабільності. 

4. Сільське  господарство

    Природні  умови і потреби міського населення  сприяли формуванню в районі потужного  АПК. Близько 80% сільськогосподарських  угідь припадає на орні землі. Вони займають площу майже 2,4 млн. гектарів. З них близько 46% знаходиться під  зерновими культурами, 24,6% - під технічними і 22,0% - під кормовими.

    У сільському господарстві тваринництво домінує над рослинництвом. Воно дає дві третини валової сільськогосподарської  продукції району. Переважає молочне  і молочно-м'ясне скотарство. У промислових  зонах, здебільшого, розвивається свинарство і птахівництво. На півночі і півдні регіону поширене вівчарство.

    У Донецькому економічному районі склались два підрайони спеціалізації  сільського господарства: північна і  центрально-південна зони. Перша спеціалізується  на зерновому господарстві зі значними посівами соняшнику, молочно-м'ясним  скотарством, свинарством і птахівництвом. Для іншої характерна приміська  спеціалізація: виробництв свіжого  молока та овочів, а також посіви зернових і соняшника, розвинене  виробництво яєць і бройлерів на птахофабриках.

    Підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію, зосереджені переважно  у найбільших промислових вузлах. Провідними виробництвами харчової промисловості є борошномельно-круп'яне, м'ясне, молочне, пивоварне, виноробне, хлібопекарське та кондитерське, олійно-жирове. Розвинута в районі соляна промисловість, що представлена ВО "Артемсіль" і "Слав-сіль". Тут зосереджено 75% видобутку в країні харчової солі.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2.  Галузева структура  господарства, її економічна оцінка 

    Господарство  Донецького економічного району є складним комплексом, котрий поєднує потужну  промисловість з переважанням важкої індустрії та багатогалузеве сільське господарство і де розвинені усі види транспорту, крім річкового. В сукупній валовій продукції господарства на промисловість припадає 89%, на сільське господарство – 11 %. Галузями спеціалізації є промисловість паливно-енергетична, металургійна, хімічна. машинобудівна та будівельних матеріалів.

    Вугільна  промисловість є провідною галуззю  в господарському комплексі Донбасу. Балансові запаси вугілля в Донецькій області за категоріями розвіданості (А+В+С) становлять майже 10 млрд т, з них коксівного - 56%, антрацитів - 12%. На діючих шахтах цих запасів понад 5 млрд т, коксівного - 3 млрд т, антрацитів - 1 млрд т. Видобуте енергетичне вугілля використовується на електростанціях, промислових підприємствах та для комунально-побутових потреб; довгополум'яне та газове вугілля - також як газогенераторне паливо; антрацити - для виробництва електрокорунду, карбіду кальцію, електродного та ливарного термоантрациту. У Донецькій області розміщені 11 виробничих об'єднань з видобутку вугілля (96 шахт і шахтоуправлінь); 14 самостійних шахт, виробничі об'єднання «Донбастрансремонт» і технологічного зв'язку, трест «Донецьквуглеавтоматика», комбінат «Донецькшахтобуд», виробниче об'єднання «Респіратор», 10 науково-виробничих і проектних інститутів, інші підприємства та організації системи Мінпаливенерго України.

    На  території Луганської області 9 виробничих об'єднань з видобутку вугілля (71 діюча шахта), 8 самостійних шахт, 29 центральних збагачувальних фабрик, шахтобудівельні організації, інші підприємства інфраструктури галузі. Виробнича потужність шахт станом на 01.01.96 p. - 40,8 млн т, на шахтах працюють 146,7 тис. чоловік. Максимуму видобутку вугільна промисловість області досягла у 1976 p.. після цього почалось падіння обсягів видобутку палива: 1986 p. - 61,5 мли т; 1991 p. - 51,6 мли т; 1995 p. - 23,7 млн т. Основні причини незадовільної роботи галузі - значне погіршення стану шахтного фонду, викликане незадовільним виділенням капіталовкладень, відсутністю коштів на придбання матеріально-технічних ресурсів для забезпечення життєдіяльності вугільних підприємств.

    Окрім нового шахтного будівництва та переоснащення  діючих шахт, однією з проблем зміцнення  енергетичного комплексу Донецького району є використання горючого газу вугільних пластів. Щороку вугільні пласти дають 30 млрд м кв попутного газу.

    За  другою програмою освоєння ресурсів газу і нафти в Луганській області роботи проводить дочірнє підприємство «Донбастрансгаз». Пройдено 6210 м свердловин на трьох родовищах. На Капітанівському й Муратівському родовищах готові до експлуатації 4 свердловини.

    За  рахунок експлуатації газово-вугільних  родовищ планується задовольнити 10% потреб Донецької області у природному газі. Найбільш перспективним є використання попередньо дегазованого метану як моторного палива та для виробництва електроенергії.

    Основа  електроенергетики Донецького економічного району - потужні ДРЕС і ТЕЦ. Виробництвом електроенергії займаються державні акціонерні електрогенеруючі компанії (ДАЕГК): ДАЕГК «Центроенерго» - їй належить Вуглегірська ДРЕС потужністю 3,6 млн кВт. Інші електростанції належать ДАЕГК «Донбасенерго» - Зуївська, Курахівська. Луганська, Слов'янська, Старобешівська та ін. Транспортуванням електроенергії займаються Донбаські магістральні електромережі (MEM) - регіональні підрозділи Державної електричної компанії «Укрелектропередачі».

    Друга проблема енергетики - нарощування обсягів генеруючих потужностей, насамперед Луганської ДРЕС (м. Щастя). Є можливості реабілітації та модернізації енергетичних блоків із застосуванням газощільної топки, установкою нових парових турбін.

    Потрібна  установка котлів з циркулюючим  киплячим шаром (ЦКШ). Застосування нових  котлів ЦКШ поряд з підвищенням  встановленої потужності дасть змогу спалювати низькосортне тверде паливо без застосування природного газу чи мазуту.

    Чорни металургія представлена ВАТ: «Маріупольський  металургійний комбінат ім. Ілліча», Металургійний комбінат «Азовсталь», «Макіївський металургійний комбінат», «Алчевський металургійний комбінат»; металургійних заводів: «Єнакіївський металургійний завод», «Донецький металургійний завод», «Краматорський металургійний завод», «Костянтинівський металургійний завод», «Алмазнянський феросплавний завод», «Алмазнянський чавуноливарний завод»; заводів металовиробів: «Силур» (м. Харцизьк), «Дружківський завод металевих виробів», ЗАТ «Луганський трубний завод», «Харцизький трубний завод», «Макіївський труболиварний завод», «Донецький металопрокатний завод», «Дебальцевський завод металургійного машинобудування», а також Лутугинським об'єднанням з виробництва прокатних валків, заводом металевих порошків (м. Кіровськ), «Радіан» (м. Артемівськ), Луганським ливарно-механічним заводом.