Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Апреля 2013 в 20:46, курсовая работа
Господарство Рівненської області (її економіка)- це сукупність галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери. До виробничої сфери належить промисловість, сільське господарство, транспорт і зв’язок. До невиробничої входять підприємства соціальної сфери (школи, лікарні, театри, вищі навчальні заклади).
Спеціалізація Рівненської області визначається хімічною (азотно-туковою), легкою (льонотекстильною), деревообробною (домобудівною) і харчовою промисловістю.
Вступ.
1. Значення господарства області в економіці України.
2. Природничий потенціал Рівненської області.
3. Населення і трудові ресурси.
4. Розвиток і розміщення господарства в області.
5. Екологічна ситуація в області.
6. Соціально-екологічні проблеми розвитку області та шляхи їх
використання.
Висновок.
Міністерство освіти України
Тернопільська академія народного господарства
Інститут банківського бізнесу
на тему:
“Економічна характеристика Рівненської області”
Виконала:
студентка групи ФЗ–13
Рибчук Л.М.
Науковий керівник:
Запорожан Л.П.
2001
Вступ.
1. Значення господарства області в економіці України.
2. Природничий потенціал Рівненської області.
3. Населення і трудові ресурси.
4. Розвиток і розміщення господарства в області.
5. Екологічна ситуація в області.
6. Соціально-екологічні проблеми розвитку області та шляхи їх
використання.
Висновок.
Рівненська область утворена 4 грудня 1939 року.
Область розташована на Північному Заході країни. Її географічне положення визначається такими координатами: крайня північна точка (село Прикладники Зарічнянського району) - 51 58 північної широти; крайня південна точка (село Дружби Червоноармійського району) - 25 01 північної широти; крайня західна точка -(село Каміне Рокітнівського району) - 27 38 східної довготи.
На півночі межує з Брестською областю, на Північному Сході з Житомирською областю, на Південному Заході з Львівською областю, на Заході - з Волинською областю. Площа 20,1 тисяч кілометрів квадратних (3, 3% території України). Населення 1 млн.187 тисяч чоловік.
Центр - місто Рівне. В області-15 районів, 10 міст в тому числі 3 обласних підпорядкування, 17 селищ міського типу, 1001 сільських населених пунктів.
Грунтові та агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського і лісового господарства.
1. ЗНАЧЕННЯ ГОСПОДАРСТВА ОБЛАСТІ
В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ.
Господарство Рівненської
області (її економіка)- це сукупність
галузей матеріального виробниц
Спеціалізація Рівненської області визначається хімічною (азотно-туковою), легкою (льонотекстильною), деревообробною (домобудівною) і харчовою промисловістю.
Національний дохід за 1998 рік в Рівненській області (включаючи податок з обігу), (фактичні ціни, мільйонів грн)
З цих показників (порівнявши їх з показниками інших областей) ми бачимо, їх область посідає одне з останніх місць в економіці держави. Але область має значні економічні зв’язки з іншими регіонами України, а також з Білорусією. З області надходять знані потоки різноманітних будівельних матеріалів тканин, продукції харчової промисловості (цукор, консерви).
2. ПРИРОДНОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ.
Геологічну будову території області визначає її положення у межах занурення південно-західного краю Східно-Европейської платформи. Від східної межі області до лінії селища міського типу Танашгород - селища міського типу Клесів - села Селище - села Соснове - міста Корець простежуються близьке залягання і виходи на поверхню кристалічних порід Українського щита. Крайня північно-західна частина лежить у межах Ратнівського горсту, виповненого відкладами крейдового віку. Переважна частина області пов’язана із Волино-Подільською монокліналлю. Вона характеризується поверхні фундаменту і збільшенням потужності нижнього структурного поверху складового чохла із Сходу на Захід в міру нарощування за віком палеозойських помірно дислокованих порід: венду (пісковики, амвроліти, базальти) рифею (базальти, пісковики, сланці), ордовику (пісковики, вапняки), силуру (марчелі, деламіти). Верхній структурний поверх представлений моноклінальною карбонатною товщею крейдового віку. У південно-східній частині області і на території прилеглих до виходів кристалічного фундаменту, залягають неогенові вапняки, пісковики. Для антропогенового покриву характерні олювіольні і моренні відклади у долині Прип’яті, водно-льодовикові поля у центральній частині і лесоподібні породи на Півдні області. Область відзначається рівнинною поверхньою, пересічна висота якої 184 м (найвища точка 372 м на крайньому Півдні, найнижча - 134 м у долині річки Горині на крайній Півночі. ) В орфографічному відношенні Рівненська область поділяється на дві частини. Більша, північна її частина, лежить у межах Поліської низовини. Ії поверхня - низовині, плоскохвилясті акумулятивні рівнини з широкими терасованими долинами річок, розділеними невиразними, іноді заболоченими вододілами з силовими, гляціальними або денудаційними формами. Південна частина області розташована в межах Волинської височини, являє собою підвищену, хвилясту лесову рівнину, розчленовану густою мережею річок на окремі плато (Мізоцький кряж, Повчанське плато, Рівненське плато, Гощанське плато), а також балками та ярами. На крайньому Південному Заході - рівнина Малого Полісся. Корисні копалини - торф (за запасами посідає перше місце в Україні); розвідано близько 300 родовищ, у тому числі 135 родовищ - площею понад 1 тисяча га кременя (Коза-Березина, Морочне) та мінеральні будівельні матеріали.
Клімат помірно-
Рівненщина багата на поверхневі води (річки, озера, водосховища, стави). Всього налічується 171 річка завдовжки понад 10 км кожна. Основний напрямок річок з Півдня на Північ, що зумовлене загальним зниженням поверхні в цьому напрямі. Всі річки належать до басейну Дніпра. На крайньому північному заході області тече Прип’ять. Головна водна артерія Прип’яті Горинь (довжина у межах Рівненщини 386 км. ), яка справа приймає Случ зі Ставом, Бобером і Серегівкою, а також Зайчисько; зліва Вілію зі Світенькою, Устю, Стублу, Вирку. У межах області ще дві притоки Прип’яті: на Північному Сході - Ствига з Львою і Плавом та дві ділянки річки Стиру (на Південному Заході приймае Ікву, Слонівку, на Північному Заході в Стир впадає Стубла). У межах Полісся річки мають невеликі похили (0, 3-0, 6 м/км) широкі, заболочені запливи, в долинах багато стариць, озер.
У південній частині, в межах Волинської височини, похили зростають (1,0 - 3,0 м/км), що сприяє збільшенню швидкості течії, долини вузькі та глибокі, ширина заплав невелика. Пересічна густота річкової сітки від 0, 21 - 0, 31 км/км квадратний на Півночі. Основне джерело живлення річок - талі снігові води (55-60 % для річок лісостепу). Решта стоку припадає на підземне та дощове живлення. В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та інші). серед них Носель (4, 7 км квадратних), Біле озеро, Лука, Велике Почаївське озеро, Озерце. Збудовано 31 водосховище (найбільші -Хріннеківське, Млинівське, Боберське), та понад 300 ставків загальною площею водного дзеркала 11,2 тисячі гектарів.
Грунтовий покрив області дуже різноманітний. Найпоширеніші – опідзолені (ясно-сірі, сірі, сірі лісові, темно-сірі та чорноземи опідзолені, у лісостеповій частині. 27,2 відсотки загальної площі області) та дерново- підзолисті (піщані, глинисто-піщані і оглеєні, в основному на Поліссі, 20,4 %) грунти. Чорноземи вкривають вододільні простори у лісостеповій частині (5,3 %)
Дернові грунти на олювії
щільних карбонатних порід
Основні проблеми господарського використання грунтів пов’язані з осушенням надмірно-зволожених грунтів, вапнуванням кислих грунтів у Поліссі та протиерозійними заходами лісостеповій частині області.
Рівненська область лежить у межах Західно-Украінської геоботанічної підпровінції. лісами (хвойними і мішаними на Півночі, широколистяними і мішаними на Півдні) вкрито 7, 3 тисячі км квадратних. У поліській частині лісистість перевищує 45 % (у Рокитнівському районі до 62 %), у Лісостепу до 15 %. Головні лісоутворюючі породи – хвойні (63 % площі лісів; в основному сосна); є також дуб, граб, береза, вільха, сосна, липа, берест, ясен звичайний. Луки займають 12 - 15 % полян області (на Поліській низовині межирічно-суходільні та низинні, в межах Волинської височини - заплавні). Вони становлять основу сіножатей та пасовищних угідь області. Серед боліт (10-20 % території) переважають низинні болота, менш поширені перехідні (мезотрофні) болота та верхові (оліготрофні) болота.
Тваринний світ області належить до Поліського зоографічного округу. Фауна налічує понад 300 видів, у тому числі ссавців - 66, птахів - 186, риб - 33, плазунів - 7, земноводних - 11. Водяться: лось, зубр, вовк, борсук, свиня дика, лисиця, козуля, білка, куниця, заєць, борозубка звичайна, горностай. З птахів гніздяться: глухар, тетерів, рябчик, куріпка сіра, жайворонок лісовий, дрозд, дятел, сойка, зозуля, сова, яструби, шпаки, качки дикі, перепілки, лелеки та інші. По берегах водойм селяться: бобер, видра, ондатра. В річках та озерах водяться: щука, окунь, сом, карась, лящ, линок, краснопірка; у ставках - короп, окунь та інші. Акліматизовано нутрію, ондатру, єнотовидного собаку, благородного оленя, лань, фазана. Північна частина області лежить у межах Волинського Полісся, Південна Західно-Украінської лісостепової фізико-географічної провінції, крайній Південно-Західній - Малого полісся. Для південної частини характерні опільські рівнинно-підвищені і лучно-степові підвищені розчленовані і терасні природно-територіальні комплекси. Серед сучасних природних процесів на Поліссі спотерігаються перезволоження, заболочування, оглеяння та окислення, засолювання меліоративних систем, вторинне заболочування осушених земель.
В області проводять значні меліоративні та лісовідновлювальні роботи. В Рівненський області - 227 територій і об’єктів природно-заповідного фонду (загальна площа 107, 4 тисячі гектарів), 17 заказників (ландшафтні Білозерський і Почаївський заповідник, ботанічні - Бущанський, Озерський, Сварацевицький заказники; зоологічні – Прище, Перебродівський заказник, гідрологічні - Дібрівський заказник) і 8 пам’яток природи.
3. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВІ РЕСУРСИ.
На території Рівненської області проживає 1 міліон 187 тисяч осіб.
Пересічна густота населення 58, 4 чоловіка на 1 км квадратний. Найгустіше заселена південна частина області (до 60 чоловік на 1 км квадратний), найменше-північно-східна (до 30 чоловік на 1 км квадратний).
Нині динаміка чисельності населення низька, щорічний приріст - всього 0,5 %. За 1959-1997 роки його кількість зросла на 29,1%. Національний склад населення області досить однорідний - 93,3-94% українців. Приблизно 4,6% населення росіяни, які проживають головним чином у найбільших містах. Крім того є Білоруси (1,4%), особливо в Рокитнівському районі а також невелика кількість поляків (0,3%), євреїв та представників інших національностей, які поселилися в містах.
Серед міського населення частка дітей теж значно вища (26, 5-27%), ніж у містах країни (22, 8%), приблизно частка працездатного населення (58-60%) і дещо нижча частка людей пенсійного віку (13-15%), ніж в цілому в Україні (18%).
Статева структура населення теж
відрізняється від
Частка робітників і службовців становить 69, 3 %, що значно менше від відповідного показника в Україні (77, 6 %). Це свідчить про низький промисловий розвиток області. У промисловості зайнято 24, 3% загальної кількості працюючих, у сільському господарстві - 29, 8 %, транспортні - 5, 9 %, будівництві - 8, 2 %.
В області значний процент
Густота сільського населення У Рівненській області становить 31, 2 чоловік на км квадратний. У цілому в області можна виділити такі мікрорайони розселення:
Информация о работе Економічна характеристика Рівненської області