Ідеї Мальтуса були частково використані
Карлом Хаусхофером в його роботах з геополітики
і теорії "життєвого простору".
Вчення Т. Мальтуса
щодо народонаселення отримало назву
мальтузіанство, а її сучасних прихильників називають
неомальтузіанцями. Спираючись на статистичні
дані сучасні мальтузіанці стверджують,
що ситуація у світі постійно погіршується.
Ще сто років тому чисельність населення
Землі була трохи більше 1,5 мільярда, а
у 2007 р. – становила майже 6,6 мільярда,
тобто зросла майже вчетверо. Найбільше
жителів в Китаї (приблизно 20%, або 1,3 мільярда)
та Індії (17% – 1,1 мільярда).
За даними
Німецького фонду світового народонаселення,
через шість років людство
вперше перейде 7-мільярдний рубіж. За прогнозами експертів ООН,
до 2025 р. на планеті житиме 7,9 мільярда
жителів, а до 2050 р. їхня чисельність сягне
9,1 млрд. Щодня на світ з’являються 365 тисяч
малюків, 57% їх народжуються в Азії, 26% –
в Африці, 9% – у Латинській Америці, 5% –
у Європі, 3% – у Північній Америці і менш
ніж 1% – в Австралії та Океанії. Половина
щорічного приросту припадає на шість
країн: Індію (21%), Китай (12%), Пакистан (5%),
Нігерію (4%), Бангладеш (4%) та Індонезію
(3%). Тобто, найбільший приріст населення
відбувається в тих країнах, де люди не
можуть забезпечити нове покоління всім
потрібним.
На думку
неомальтузіанців, треба негайно
обмежити процес зростання народонаселення.
Вважається, що є тільки два
шляхи, які можуть стримати
процес зростання населення. Перший – великий підйом смертності
(СНІД, загроза війни з використанням зброї
масового знищення, штучно викликаних
епідемій, екологічних катастроф тощо).
Альтернативний шлях – зменшення народжуваності.
Це головне завдання державної політики
зайнятості, спосіб саморегуляції, причому
більш гуманний. Китай, наприклад, пішов
саме таким шляхом; тут завдяки тому, що
діє державна програма скорочення народжуваності,
у відповідності з якою проводиться лінія
„Одна дитина в родині”, коефіцієнт народжуваності
упав до 1,3. За другу і кожну наступну дитину
треба заплатити державі разовий податок
в розмірі 30 тис. юаней (приблизно $3600).
Крім цього, починаючи з другої дитини,
у батьків збільшується на 5% податок і
до робочого графіка на підприємстві додається
півтори години неоплачуваного часу. Однак,
в деяких селах діє закон, згідно якого
якщо перша дитина – дівчинка, то можна
народжувати наступного малюка без податку
– до появи сина”. В Індії також почали
здійснювати національну програму планування
родини.
На зростання
населення впливають різні агрегатні
показники. Зокрема, швидкий приріст населення
планети при високому рівні забруднення
довкілля, густоті заселення у певній
країні та інші фактори можуть загрожувати
існуванню цивілізації загалом. Усвідомлення
цього змусило уряди деяких країн в останні
десятиліття проводити активну демографічну
політику. Вперше за її проведення висловився
Т. Мальтус, що було позитивною стороною
його концепції. Так, на початку 50-х років
XX ст. Індія та Японія вперше запровадили
заходи з обмеження зростання населення,
які базуються на діях щодо зниження народжуваності
(фертильності).
У 1974 р. Всесвітня
конференція з проблем народонаселення
вперше визнала планування сім'ї
необхідною складовою офіційної
державної політики. За оцінками спеціалістів,
з початку 60-х і до 90-х років XX
ст. така політика дала змогу уникнути
небажаного дітонародження майже на 400
млн осіб у слаборозвинутих країнах. Планування
сім'ї надзвичайно актуальне для цих країн,
оскільки майже 250 млн дітей тут хронічно
недоїдають, а від голоду щорічно помирають
понад 40 млн осіб.
Список використаних
джерел:
- Жоль К.К. Социология (в систематическом изложении): Учеб. пособ. для ВУЗов. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: ЮННТА — ДАНА, 2004. — 431 с.
- Касьян В.І. Філософія: Відповіді на питання екзаменаційних білетів: Навч. посіб. — 3-тє вид. перероб. і доп. — К.: Знання, 2005. — 333 — (Вища освіта XXI століття).
- Мочерний С. В. Економічна теорія. — К.: ВЦ -Академія", 1999. — 656 с.
- Вікіпедія – вільна енциклопедія. Режим доступу:
http://uk.wikipedia.org