Аналітичний огляд Болгарії

прибуток до 50000 лв. – ставка 15% (до 31 грудня 2000 р. була 20%);

прибуток понад 50000 лв. – ставка 20% (до 31 грудня 2000 р. була 25%).

Податок вноситься авансом кожен місяць до 15 числа у розмірі 1/12 прибутку за попередній рік. За підсумками року залежно від фактичного прибутку виробляється корекція:

якщо прибуток більше минулорічного, вноситься різниця;

якщо прибуток нижче торішнього, то надлишок внесеної суми йде в залік майбутніх оплат з нарахуванням відсотка за ставкою Національного банку. Нові фірми і фірми, що мали збитки в минулому році, щомісячні відрахування виробляють на базі фактичного прибутку за попередній місяць. За результатами року проводиться корекція. 1/12 частина прибутку коригується з урахуванням інфляції.

При придбанні  нерухомого майна або новому будівництві (за наявності дозволу за користування) будь-який суб’єкт (фізична або юридична особа) зобов’язаний подати річну податкову декларацію у строки визначені законом, але не більше 60 днів від дня придбання майна. Якщо об’єкт нерухомості (земля або будівля + земля) не зазнали ніяких змін в наступний час, додатково подавати щорічні декларації не обов’язково. Обов’язок по оплаті цього податку покладається на власника майна. Власник не звільняється від сплати податку, незалежно від того, чи користується він цим майном фактично чи ні.

Ставка річного  податку на майно визначається податковим органом за складними формулами (з урахуванням місця розташування, вартості, амортизації-зносу тощо) з письмовим повідомленням платника податків.

В Болгарії податок  на нерухоме майно найнижчий у  Європі. Він нараховується з податкової оцінки нерухомого майна та визначається для кожного Муніципалітету Муніципальною радою. Для нерухомості, що є основним житлом, податок нараховується з 50% знижкою.

На іноземних  громадян поширюється стаття 14 "Закону про місцеві податки та такси ", згідно з якою власник повідомляє у письмовому вигляді адміністрацію  про придбання нерухомості (протягом 2-х місяців), а також надає декларацію для щорічного оподаткування власності.

У Болгарії податок  на нерухоме майно справляється з  юридичних та фізичних осіб, і ставка податку однакова, як для юридичних, так і для фізичних осіб, та становить 0,15 %. Він сплачується рівними частинами щоквартально. Базою оподаткування є балансова вартість нерухомості, для приватних осіб – ціна нерухомості, що визначається податковою службою. Цікавим є такий досвід, якщо платник, вносить податок раз на рік в повному обсязі до 31 березня, то отримує знижку в розмірі 5%.

За існуючою у світі традицією, ставки оподаткування  на нерухомість визначаються у вигляді:

фіксованих, як відсоток від бази оподаткування;

змінних, з огляду на заплановані бюджетні витрати і величини наявної бази оподаткування.

Методика визначення розміру бази оподаткування ґрунтується  на:

порівняльному підході на основі цін ринкових угод;

витратах на повне заміщення нерухомості;

капіталізації доходу від потенційно найкращого та найефективнішого використанні нерухомого майна;

поєднанні зазначених вище підходів.

Податок на нерухомість  у цій країні надходить зазвичай як до державного бюджету, так і до місцевого. Хоча у більшості країн  цей податок є місцевим і справляється у місцевий бюджет. Він виступає одним із основних джерел доходів бюджетів органів місцевого самоврядування. Зокрема, він забезпечує до 95% надходжень до місцевих бюджетів у Нідерландах, 81% - у Канаді, 52% - у Франції, від 10% до 70% - у США. За 2009 рік муніципалітет міста Варна визначив податок на придбання нерухомості у розмірі 2,5% . Для муніципалітетів інших міст він коливався від 2 до 2,6%.

Особливістю оподаткування  майна в Болгарії є податок  на побутове сміття. Ставка встановлюється на житлові приміщення (пропорційно балансовій вартості або залежно від кількості сміття), на не житлові будинки (залежно від виду та кількості контейнерів для збору відходів). У середньому плата цього податку встановлюється у розмірі 0,3 – 0,5 % від балансової вартості приміщень. Він сплачується разом з податком на нерухоме майно.

Податок на нерухоме майно оплачується за допомогою  чотирьох рівних внесків у такі терміни: з 01 лютого по 31 березня, по 30 червня, по 30 вересня і по 30 листопада за поточний рік.

Податок можна  внести однократно до 31 січня зі знижкою 5% або трьома рівними частками до 31 січня, 31 липня та 31 жовтня. Податок вноситься за твердою шкалою, визначеною законом. Розмір податку залежить від місця розташування та параметрів діяльності (категорії готелю та кількості місць у ньому, площі магазину, кількості місць у ресторані). Величина прибутку підприємства не впливає на розмір податку.

Власник будівлі  зобов’язаний виплачувати податок  на приватну власність. Незалежно від  того, де розташована ділянка з  новобудовою (на державній землі або на муніципальній), розмір ділянки буде також занесений до суми податку. Не обкладаються цим податком землі сільськогосподарського призначення і ліси, а також і майно з податковою оцінкою до 2 520 лева включно.

Податок на нерухомість  у цій країні надходить зазвичай як до державного бюджету, так і до місцевого. Хоча у більшості країн цей податок є місцевим і справляється у місцевий бюджет. Він виступає одним із основних джерел доходів бюджетів органів місцевого самоврядування. Зокрема, він забезпечує до 95% надходжень до місцевих бюджетів у Нідерландах, 81% - у Канаді, 52% - у Франції, від 10% до 70% - у США. За 2009 рік муніципалітет міста Варна визначив податок на придбання нерухомості у розмірі 2,5% . Для муніципалітетів інших міст він коливався від 2 до 2,6%.

У Болгарії податок  на приріст капіталу сплачується  фізичною особою під час продажу  нерухомого майна, літаків або автомобілів  за рахунок різниці між ціною  продажу і найбільшим значенням  з двох наступних – ринковою ціною  активу, що підлягає продажу, або вартістю покупки, прив’язаною до індексу. Фізична особа, що продає один рухомий актив, платить податок на різницю між ціною продажу і вартістю активу, що підлягає продажу, коригуючи вартість по відношенню до рівня інфляції. Сума податку на приріст капіталу, який справляється з болгарських компаній, додається до їх регулярного доходу.

Автомобілі, автобуси, причепи, спеціалізовані будівельні машини, колісні трактори та інші самохідні  машини обкладаються дорожнім податком, який оплачують власники транспортних засобів. Розмір податку становить 10 левів за кожну тонну повної маси транспортного засобу (відповідно до його потужності) і вноситься у строки та на умовах, визначених для податку на транспортні засоби за встановленою шкалою рівними частинами до 31 березня та 30 вересня. Ті платники, які заплатили податок один раз на рік, отримують знижку 5%.Для проїзду дорогами поза населених пунктів введена система талонів. Вартість річного талона для легкових автомобілів – 67 левів, місячного – 10 левів і тижневого – 4 лева.

Податок на придбання  майна визначається Муніципальною  радою в розмірі від 1,3% до 2,6%, що нараховуються на підставі оцінки купленого  майна. Податок сплачується під  час купівлі нерухомого майна. Придбане нерухоме майно є об’єктом оподаткування. Податок сплачується одноразово покупцем майна, основою при визначенні його розміру є оцінка майна в левах до моменту його переоформлення

Податки в Болгарії розраховуються з податкової оцінки. Оцінку цю проводить сама податкова  інспекція, яка бере за цю послугу від 25 до 100 євро залежно від того, в якому з болгарських міст ви знаходитесь. Сума податкової оцінки значно нижче ринкової вартості, і об'єкт вартістю 500 тисяч євро оцінять приблизно в 200 тисяч євро.

При купівлі-продажу  об'єктів нерухомості в Болгарії всі податки та пов'язані з цим витрати, як правило, несе покупець.

При покупці  й оформленні нерухомості у власність  покупцем проводиться одноразовий  платіж у розмірі 4-5% від кадастрової  вартості житла. Цей платіж включає  в себе місцевий податок (2-3%), нотаріальні такси, судові збори та оплату перекладача.

У Болгарії існує  і спеціальний податок з продажу: якщо ви продаєте квартиру, яку купили менше п'яти років тому, з вас  знімуть 10% від різниці між ціною  купівлі та ціною продажу. Так  болгарська влада намагаються боротися зі спекуляціями на ринку нерухомості. Якщо на продажі ми «наварили» 50 тис. євро, то заплатимо податок 5 тис. євро.

Існує і податок  на придбане житло. До недавнього часу він становив 0,15% від податкової оцінки на рік, але тепер цей податок підняли у півтора рази. До речі, якщо ви сплачуєте цей податок у першій половині року, то вам покладена 5-відсоткова знижка. Економія складе кілька євро.

Таким чином, з  об'єкта реальною вартістю 500 тисяч  євро та кадастрової вартістю в 200 тисяч євро щорічно буде стягуватися 450 євро. Правда, якщо ваша нерухомість буде визнана елітної, що при такій сумі в Болгарії цілком можливо, то з цього року податки на неї стягуються з 50-відсотковою знижкою.

Згідно зі щорічним виданням "Індекс економічної свободи" 2010-го року, Болгарія посідає 75 позицію у списку (серед інших країн світу) за ступенем економічної свободи. Її індекс складає 62,3 пункти. Це на 2,3 пункти нижче, ніж показники минулого року. Такі показники означають зменшення рівня свободи інвестицій і зростання урядових витрат. Болгарія знаходиться на 36-му місці серед 43 країн Європи, її загальна оцінка стала вищою(середня оцінка у порівнянні з іншими країнами світу), але опустилася у рейтингу європейських країн (регіональному).

Болгарія стала країною, яка буде звертатися до своїх букмекерських контор і іншої своєї ігрової промисловості, щоб допомогти їй пережити кризу. Є думки про збільшення ставки податку на азартні ігри в цій країні. Вже є негативна реакція Болгарської асоціації розваг і азартних ігор на пропозицію підняти податки. Вона стверджує, що збільшення податкової ставки призведе до витіснення деяких організацій з бізнесу.

4. Банківська  система Болгарії

     У 1991 році в Болгарії було 60 державних банків, до 1995 року їх число скоротилося до 11.

     Одночасно з скороченням держбанків з'являлися нові приватні банки. До 1996 року їх кількість  збільшилася до 35.

     У такому складі банківська система країни увійшла до смуги важкої кризи. Проблеми в банківському секторі виникли із-за недіючих позик, що накопичилися з 1991 року. Загальна сума боргів болгарським комерційним банкам досягла 372 млрд левів, з яких 174 млрд доводиться на держсектор, інші – на приватні компанії.

     Центробанк  Болгарії, залишаючись акціонером держбанків, щоб не завдати збитку репутації країни, прийняв заходи по запобіганню їх банкрутству.

     За  міжнародними стандартами, всі держбанки  Болгарії мали негативну величину чистих активів. Згідно докладу МВФ, поширеному в 1996 році, на рекапіталізацію державних і приватних банків довелося б направити близько 30% всіх державних витрат. На кінець 1995 року збитки болгарських банків склали 230 млн. доларів. Величезні бюджетні витрати на санацію банківської системи впливали негативно на процес перетворень в країні.

     У 1996 році МВФ і Болгарія підписали  програму реорганізації банківського сектора країни. В рамках цієї програми 16 травня 1996 року був прийнятий Закон  «Про банкрутство банків», яким ЦБ Болгарії було надане право відкривати через суди процедуру банкрутства банків. Ще в кінці 1995 року тільки поява слуху про майбутнє закриття банків і намір уряду обговорити даний законопроект викликали серйозні проблеми з ліквідністю у деяких болгарських банків з-за крупних вилучень депозитів. Ухвалення ж закону викликало хвилю панічних вилучень внесків. Цій руйнівній дії піддалися практично всі банки, оскільки інвестори не знали, які з них будуть закриті.

     В результаті банки були вимушені встановити строгі квоти на щоденні виплати  грошей по внесках. Зупинити процес вилучення депозитів не змогло і ухвалення Закону «Про гарантування державою банківських депозитів» (100% – для фізичних і 50% – для юридичних осіб).

     Першим  результатом ухвалення Закону «Про банкрутство» стало закриття Національним банком Болгарії і звернення до міського суду Софії із заявою про оголошення банкрутства двох найбільших банків країни – Першого приватного банку і Мінералбанка.

     Створений в 1981 році Мінералбанк зазнав в 1995 році збитки на суму 121 млн. доларів, а їх борг іноземним кредиторам склав 240 млн. доларів. Крім того, ЦБ Болгарії заявив про те, що заохочуватиме злиття банків з метою концентрації банківського сектора. В результаті до травня 1997 року розорилися 14 банків країни, зокрема 5 з 11 держбанків. Це привело до падіння курсу лева з 70 до 3000 за долар, перш ніж ЦБ зміг стабілізувати в лютому 1997 року курс на відмітці 1500 за долар. В ході цього руйнівного процесу випарувалися інвалютні резерви країни, оскільки болгарські компанії перевели тверду валюту за рубіж, а місцеві вкладники, втративши довіру до банків, зберігають наявну валюту у себе. Хоча дрібні вкладники болгарських банків, завдяки системі страхування депозитів, і змогли повернути заморожені засоби в повному об'ємі, багато хто з них вважав за краще відразу отримати свої валютні внески в левах по фіксованому курсу і не чекати їх повернення в доларах і німецьких марках в розстрочку. Але це не змогло відновити довіру до банківської системи, і розмір наявної валюти, що знаходиться в Болгарії на руках населення, за різними оцінками еквівалентний 600–1000 млн. доларів. Скороченню валютних резервів також сприяли виплати західним кредиторам, пов'язані з обслуговуванням зовнішнього боргу (11,5 млрд. доларів).