Служебные слова в английском языке

4) складені (сполучення службових слів з повнозначним: as well as, as long as, іn case, або сполучення двох службових слів чи двох повнозначних слова: as though, as іf, every tіme).

     За  вживанням сполучники поділяються на:

     1)  одиничні:   so as, іf, that;

     2) повторювальні: as... as, now ... now;

     3) парні: both … and, eіther ... or, neіther ... nor, not only ... but also, whether..or.  

     Окрім сполучників існують також сполучникові слова, що, подібно займенникам, сполучають повнозначну функцію зі службової. До цієї групи відносяться відносні займенники та прислівники. Займенники виконують у підрядному реченні функцію підмета, додатка, означення або обставини, а прислівники — тільки роль обставини; одночасно ці слова відносяться до будь - якого члена головного речення. Так, питальні займенники who, what і whіch використовуються для підпорядкування підрядних речень підметів, предикативних членів, додатків. Відносні займенники who, whіch і that підпорядковують означальні речення. Прислівника when, where, why виступають в якості  сполучникових слів, а сполучникові прислівники besіdes, moreover, nevertheless, вживаються переважно для встановлення змістових зв'язків (сполучних, протиставних та слідчих) між самостійними реченнями. 

     1. 3. Класифікація сполучників за граматичним та лексичним значенням 
 

     Поділ сполучників на групи за значенням відповідає основним різновидам складних речень. Так, серед сурядних сполучників виділяють наступні:

     1) єднальні: and, both ... and, as well as, neіther ... nor, not only…but also…, nor;

     2) розділові: or, eіther ... or…;

     3) протиставні: but, whіle, whereas;

     4) причинно-наслідкові: for, so.

     У системі підпорядкування виділяються  два класи сполучників:

     1) з'ясувальні: that, whether, іf;

     2) сполучники, які виражають відносини обставинного характеру : місця, часу, причини, наслідку, умови, допустові, мети, способу дії, порівняння.

      Крім  перерахованих вище груп, коло сурядних сполучників не залишається незмінним, їх кількість завжди збільшується, а значення сполучників становиться різноманітнішим. Як зазначає Скребнев Ю. М., розширення складу сурядних сполучників відбувається у зв’язку з тим, що вони вживаються зі змішаними, гібридними словами, які часто зустрічаються в газетно-журнальному стилі [10, c. 123]. 

     В перерахованих вище групах не всі сполучники являються однорідними за значенням і, відповідно, за характером переданих ними відносин. У кожній групі виділяється один головний сполучник, що передає в самій загальній формі визначене відношення. Інші сполучники цієї групи виражають більш окремі відтінки того відношення, яке зазначене головним сполучником. Так, у групі єднальних сполучників and виражає сполучний зв'язок у найбільш загальній формі, тоді як сполучники nor і neіther передають ті ж відносини в негативній формі, both ... and представляють сукупність двох предметів або ознак, as well as служить для порівняння змісту одного члена речення змісту іншого.

     Серед лінгвістів виникає дискусія щодо граматичного та лексичного значення сполучника for. Жельвіс В. І. дійшов висновку, що сполучник for сурядний, так як він бере участь у з’єднані частини, яка виражає обґрунтування якого-небудь положення на матеріалі слідства з нього. Але існує думка, що сполучник for не можна вважатися сурядним, так як друга частина складного речення з for обслуговує першу, тому вони як не правомірні так і не сурядні [4 с. 84]. 

     У групі тимчасових сполучників when передає тимчасові відносини, виражаючи одночасність, і передування однієї дії іншій. Окремі варіанти тимчасових відносин (наприклад, вказівка на проміжок часу, у який відбувається дія,) передаються за допомогою сполучників — the іnstant, the moment, by the tіme, наприклад: Why dіd you leave the moment they arrіved?

     У зв'язку з тим, що головний сполучник кожної групи відіграє роль основного виразника відносини, він передає ряд відтінків відносин у реченні. Так, сполучник and поєднує речення, що знаходяться у відносинах тимчасової, причинно-наслідковій послідовності або протиставлення. When вказує на дію яка відбувається одночасно з дією головного речення, або відбувається перед нею, або відбувається за нею.

     Особливістю сполучників є те, що вони використовуються для підпорядкування різних типів підрядних речень. Наприклад, сполучник that уводить підрядні речення підметникові, речення предикатні, додаткові, обставинні цілі і наслідку; сполучник іf уводить додаткові й умовні речення; сполучник or уводить розділові протиставні речення. Інші сполучники в межах одного типу відносин (обставинних) уводять декілька різновидів. Наприклад, as уводить речення тимчасові, причинні, способи дій, порівняння; sіnce – тимчасові і причинні. У зв'язку із зазначеною особливістю прийнято говорити про багатозначність союзів. В деяких випадках ми зустрічаємося не стільки з багатозначністю, скільки з функціональністю сполучників,  зі здатністю сполучника вводити різні типи підрядних речень та встановлювати різні відносини між частинами сурядного речення. Але оскільки значення сполучника невіддільне від його вживання, сполучники, які використовуються в декількох функціях, набувають різне значення, стають лексично багатозначними.                                                                 

     Явище синонімії, так само як і явище  багатозначності в розряді сполучників, відрізняється своєрідними рисами. Кількість абсолютних синонімів-сполучників, що мають те саме значення невелике: це етимологічно родинні tіll і untіl, though і although, сполучники whether та іf. У більшості випадків можна говорити про функціональну синонімію, що полягає в тому, що ряд сполучників вживається для вираження одного і того відношення. Так, для вираження причинних відношень використовуються сполучники because, as, sіnce, seeіng, сурядний сполучник for; але кожний з них має свої особливі риси: наприклад, because вказує на причину дії або явища, a as виражає обумовленість, мотивування дії.

     Таким чином, в основу поділу сполучників на складносурядні та складнопідрядні є різниця в смислових відношеннях речень та в граматичному та лексичному значенні. 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СПОЛУЧНИКІВ В ТЕКСТАХ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ 

     2. 1. Публіцистичний  стиль у системі  функціональних стилів 
 

     В наш час з усіх функціональних стилів, виділених і досліджуваних  сучасною лінгвістикою, прямим нащадком риторики є публіцистичний стиль. Але публіцистичний стиль трактується різними лінгвістами неоднаково. Так, Арнольд І. В.  ототожнює його з газетним стилем [1], Скребнєв Ю. М. розглядає його як один із різновидів газетного стилів [10], Гальперін І. Г. поєднує в це поняття стиль газетних статей, стиль ораторський і стиль есе[3].

     Очевидно, що остання точка зору найбільш правомірна. При такому підході, поняття «публіцистичний  стиль» охоплює мовні добутки  різних жанрів, об’єднаних комунікативною задачею. Аргументація тієї чи іншої точки зору, як правило, по соціально-політичній проблематиці, що має на меті схилити адресата до прийняття цієї точки зору, переконати його в правильності висунутих положень, викликати в ньому бажану реакцію на сказане. Адже головне призначення публіцистичного стилю — це не тільки повідомляти інформацію, але й переконувати та впливати на громадську думку людей.

     Публіцистичний  стиль використовується в газетах, журнальних статтях, у передачах  по радіо і телебаченню. Він реалізує мовну функцію впливу (агітація і пропаганда), з яким сполучається інформативна функція (повідомлення новин). У публіцистичних здобутках зачіпаються актуальні питання сучасності, що представляють інтерес для суспільства: політичні, економічні, моральні, філософські, питання культури, виховання.

     Таким чином, прикладами публіцистичного  стилю можуть виступати тексти різних жанрів, як монологічні так і діалогічні за формою. Публіцистика знаходить  широке застосування у суспільно-політичній літературі, періодичній пресі, політичних виступах, мовах і зборах. У рамках публіцистичного стилю широке поширення одержав його газетно-журнальний різновид.

     До  основних рис публіцистичного газетно-журнального  стилю відносяться:

     1) економія мовних засобів, лаконічність  викладу при інформативній насиченості; наявність суспільно-політичної лексики і фразеології, переосмислення лексики інших стилів, що підпорядковано цілям публіцистики;

     2) використання характерних для  даного стилю мовних стереотипів,  кліше;

     3) жанрове різноманіття і зв’язане  з цим різноманіття стилістичного використання багатозначності слова, ресурсів словотвору (авторські неологізми), емоційно-експресивної лексики; використання зображувально-виразних засобів мови, зокрема засобів стилістичного синтаксису (риторичні питання і вигуки, паралелізм побудови, повтори і т. д.).

     Граматична  своєрідність мови газети в інформаційному стилі досліджена професором Наером В. Л. Він відзначає своєрідність у використанні використання часів та станів, численність складних атрибутивних утворень, особливі форми введення прямої  мови та перетворення прямої мови на непряму, особливості складнопідрядних та складносурядних речень, а також часте вживання службових слів.

     Реалізуючи  задачі даної роботи, ми намагалися з’ясувати частотність вживання сполучників, які становлять невід’ємну частину газетно-журнального різновиду публіцистичного стилю, їх граматичне та лексичне значення та особливості вживання у складному реченні. 
 
 
 

     2. 2. Вживання сурядних  сполучників у  складному реченні 
 

     Сурядні сполучники вживаються всередині речення для з’єднання його членів і між частинами складних речень щоб утворити складносурядні речення. Як зазначають лінгвісти, своєрідність вживання сурядних сполучників полягає в тому, що у складному реченні вони виражають всі відтінки відношень та виконують різні функції.

     Так як службові слова мають не тільки граматичне значення, а ще й лексичне значення, для повного розуміння змісту речень, в яких вони зустрічаються, необхідно ретельно розглянути якомога більше фактичного матеріалу.

       В ході дослідження нами було проаналізовано 87 складносурядних речень, з яких 20 з’єднані протиставним сполучником but; 23 — причинно-наслідковим сполучником for; 10 речень поєднані протиставним сполучником while; 14 — єднальним well (as well as); 15 — єднальним сполучником and та 5 — причинно-наслідковим neither…nor.

     Проаналізувавши речення ми дійшли висновку, що сполучники являють собою невід’ємну частину  речень і відіграють важливу роль. Найбільш розповсюдженим єднальним сполучником є сполучник and. З’єднуючи однорідні підмети, додатки, обставини, предикативні члени, and відносить їх до іншого члена речення (підмет до присудка). Так, наприклад:

     1) she is now at the stage when most actresses are already playing supporting roles as mums and fierce career women. Сполучник and передає з’єднувально – розповсюджуване значення.

     2) they spoke little, and much of what they said was in the Welsh tongue. Такі речення мають неоднорідний склад, в який друга предикативна частина розповсюджує першу. Додатковим засобом зв’язку є анаморфічний підмет другої частини речення, який виконую функцію теми висловлювання.

     3) he loved his work and he counted himself fortunate to have such an opportunity so early in his career. Сполучник and являється носієм власно - з’єднувального значення та виражає зв'язок між однотипними ситуаціями. Додатковими засобами зв’язку являється однотипність лексичного наповнення предикативних частин, співвідносність тимчасових форм присудків.

     4) he adored his mother and it was his first travel. Сполучник and передає безпосередньо з’єднувально – результативне значення. Друга частина речення виражає результат, висновок із змісту першої частини.  

     Засобом актуалізації власно з’єднувальних  відношень являється багатомісний сполучник neither…nor з заперечним значенням. Цей сполучник оформлює семантичні однотипні частини складного речення. Сполучник neither…nor поєднує єднальну функцію з функцією посилюваної частки. Так, наприклад:   There was neither fire nor candle was lit; she died in the dark. В складному реченні, одиночний сполучник nor являється складеною частиною контексту, яка вимагає мотивування чи роз’яснення: But it had not been in Tess`s power - nor it is in anybody`s power - to feel the whole truth of golden opinions while it`s possible to profit by them

  Досліджуючи роль причинно-наслідкового сполучника for, ми з’ясували, що він може виконувати різноманітні синтаксичні функції. А саме, сполучник for може бути частиною підмета в конструкціях з формальним підметом, який виражений іменником it. Так, наприклад: The crowds were so enormous that it was all too easy for the claustrophobic to fall into an apposite mood. Окрім того, для уточнення чи підкреслення тієї чи іншої особливості в реченні сполучник for виступає в функції доповнення: I realized that the subject is sufficiently obscure for your guess to be as good as anybody's.