Розвиток категорії стану в англійській мові

     У середньоанглійський період морфологічний  суб'юнктив був витіснений модальними перифрастичними конструкціями. У цей період відбувається зростання кількості умовних речень для вираження ЕМ. У давньоанглійський період для передачі різноманітних відтінків дії, що так чи інакше були дистанційовані від ствердження реального факту її протікання, використовувався умовний спосіб. Ідеться про різного роду оптативні вживання, формулювання реальної чи нереальної умови, за якої дія могла відбутися.

     Давньоанглійське  і сучасне англійське речення  з переказуванням оформлені по-різному. Зокрема, перше стабільно має присудок в умовному способі, особисте ставлення мовця до первинного тексту в прямій мові ніякої ролі тут не відіграє. Вираження вірогідності переказаної мови у сучасному англійському реченні є факультативним елементом: вона може бути відзначена, але це не є обов'язковим [20].

     Умовний спосіб у давньоанглійський період також широко використовувався у  сполученнях претерито-презентних дієслів scullan/willan, які є атематичними, з інфінітивом.

     З переходом парадигми дієслова англійської  мови від флективної, де показниками особових та способових форм були флексії, до аналітичної, де граматичними маркерами модальності стають допоміжні дієслова, змінювалися функції, значення і форма її способу. Умовний спосіб, оформлений аналітичними конструкціями, спеціалізувався на вираженні гіпотетичних дій, які відбувалися раніше від інших або здійснювалися паралельно з ними. Це зумовило появу типової для дієслів умовного способу синтаксичної конструкції – складного речення з підрядною умовною частиною, в якій визначено умови виконання певної нереальної дії, вираженої в головній частині, з погляду мовця, його знань про стан речей [18].

    Аналіз  матеріалу свідчить про зменшення  питомої ваги безсполучникового  зв'язку в реченнях, котрі можна  інтерпретувати як умовні або умовно-наслідкові, зростання кількості складнопідрядних речень цього типу, де зв'язок між ними допомагають оформити сполучники thanne; and; if; whan; though, although; as though та as if. Частішають випадки використання в цих реченнях конструкцій допоміжного дієслова + дієслова в інфінітиві, а також закріплення цих дієслівних конструкцій у кінцевій позиції підрядних речень. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.2. Сучасний стан категорії способу

    В англійській мові, як і в українській, існує таке поняття як спосіб. Спосіб як граматична категорія притаманний  дієслову. В англійській мові існують  три способу: дійсний (the Indicative Mood), наказовий (the Imperative Mood) та умовний (the Subjunctive Mood). Усі форми дієслова виражають дію як реальний факт у теперішньому, минулому і майбутньому часах, і є формами дійсного способу [7].

    Дійсний спосіб (the indicative mood) виражається формами Present, Past і Future. Система всіх дієслівних форм у Present, Past і Future і є дійсним способом. Кожна з форм Present, Past і Future є формою, як часу, так і способу; в цих формах виражено як тимчасове, так і модальне значення. Ці значення органічно пов'язані одне з одним, але в кожному окремому випадку вживання форми в ній може яскравіше проявлятися то одне, то інше значення. Форми Present висловлюють об'єктивно існуючий час взагалі, без будь-яких обмежень, включаючи і момент повідомлення. Як форми дійсного способу, форми Present означають, що до якого б часу те, про що повідомляється не стосувалося, воно реально відповідає дійсності. Все це відноситься до будь-якої форми Present незалежно від того, виражене дієслово у формі тривалого виду або загального виду, в перфектно або неперфектній формі [11].

    Форми Past вказують час, який насправді вже минув, що пішов у минуле. Отже, дієслово у формі Past виражає те, що вже здійснилося або існувало в минулому: це реальний факт минулого, не пов'язаний з сьогоденням.

    Форми Future виражають час, що ще не настав, щовідноситься до майбутнього. Отже, дієслово присудок у формі Future виражає те, що здійсниться через певний час і стане реальним чинником майбутнього.

    Специфікою модального значення Future є те, що воно завжди робить те, що повідомляється в якійсь мірі гіпотетичним, проблематичним. Модальне значення форми майбутнього часу ясно проявляється при незвичайному вживанні її в додаткових реченнях часу та умови.

     Умовний спосіб виражає дію не як реальну, а таку, що могла б відбутися за певних умов, або є бажаною (небажаною) реальною чи нереальною [23].

     В українській мові умовний спосіб виражається за допомогою дієслова у минулому часі з часткою б, би, в англійській мові — багатьма формами.

     За  однією з класифікацій пропонується ділити форми умовного способу на три групи.

     До першої групи належать Present Subjunctive, Past Subjunctive і Past Perfect Subjunctive [15].

     Present Subjunctive збігається з інфінітивом без частки to і вживається для вираження необхідної, бажаної дії:

     It is important that she be there. Важливо, щоб вона була там.

     It is desirable that Fred take part in the meeting. Бажано, щоб Фред взяв участь у зборах.

     Present Subjunctive не має часових форм: та сама форма може вживатись стосовно теперішнього, минулого і майбутнього часів [10].

     The teacher suggested that the book be read on Sunday. Вчитель пропонує (запропонував, пропонуватиме) щоб книжку прочитали в неділю.

     Past Subjunctive збігається за формою з Past Indefinite дійсного способу і виражає нереальну дію, що відноситься до теперішнього або майбутнього часу, при цьому дієслово to be має форму were для всіх осіб однини і множини [4].

     If she were here, she would help us. Якби вона була тут, вона допомогла б нам.

     If I saw her tomorrow, should ask her about it. І Якби я побачив її завтра, я запитав би її про це.

     Past Perfect Subjunctive збігається з Past Perfect дійсного способу і виражає нереальну дію в минулому.

     If I had seen him yesterday, I should have asked him to help me. Якби я побачив його вчора, я попросив би його допомогти мені.

     До  другої групи умовного способу належить поєднання should (для всіх осіб однини і множини) з Indefinite Infinitive і з Perfect Infinitive [13].

     It is desirable that the work should be ready by 7 o'clock. Бажано, щоб робота була закінчена до 7-ї години.

     I am sorry that he should think so. Шкода, що він так думав.

     Why should they think so? Чому вони так думають?

     До  третьої групи належить поєднання  should (для 1-ї особи однини і множини) і would (для решти осіб однини і множини) з Indefinite Infinitive та Perfect Infinitive.

     If he had read this book yesterday, he would have answered the question. Якби він прочитав цю книжку вчора, він би відповів на запитання.

     http://shkola.ua/book/read/107/page161

     Дієслова  у наказовому способі виражають спонукання до дії, тобто наказ, прохання, пораду тощо [7].

     Стверджувальна  форма другої особи наказового способу  збігається з формою інфінітива, але  без частки to:

     to write — Write! Пиши! Пишіть!

     to go — Go! Йди! Йдіть!

     Заперечна форма другої особи наказового способу утворюється з допоміжного дієслова to do, заперечної частки not та інфінітива основного дієслова без to. В усному мовленні замість do not звичайно вживається скорочена форма don't.

     Don't (do not) write! He пиши!/Не  пишіть!

     Don't (do not) be late! He спізнюйся!/Не спізнюйтесь!

     Для утворення форм наказового способу  першої і третьої особи однини й множини вживається дієслово let у сполученні з відповідним особовим займенником в об'єктному відмінку або іменником у загальному відмінку та інфінітивом основного дієслова без частки to [8].

     Let us (let's) read. Давай(те) почитаємо. /Почитаймо.

     Let him read. (Не)хай він  почитає.

     Let this boy answer. (Не)хай цей хлопець відповідає.

     Заперечна форма першої і третьої особи  утворюється за допомогою don't let (do not let):

     Don't let him go. (Не)хай він не йде./Не дозволяйте) йому йти.

     Don't let me go. He дозволяй(те) мені йти.

     Don't let them speak Ukrainian at an English lesson. He дозволяй(те) їм говори ти по-українському на уро ці англійської мови. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ КАТЕГОРІЇ СПОСОБУ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ 21

     2.1. Аналіз розвитку категорії способу в давньоанглійській мові

     В даноу підрозділі ми проаналізуємо  використання категорії способу  в давньоанглійській мові на прикладі речень з стародавніх текстів.

     Ic Beda...sende gretan one leofastan cyning Ceolwulf [Bede's Ecclesiastic History of the English People, 1] — Я, Беда, шлю привітання свої дорогому королеві Кеольвульфу. Nu bidde ic. [The Sermones Catholici] — Зараз я прошу. — У цих реченнях використаний суб'юнктив, що за формою не відрізняється від індикатива в 1 особі однини теп. часу

     Nu sume men secga t a beteran wren [Pres. Subj.] onne nu sien [Pres. Subj.] [Orosius, 2.5.7. – 8; 86] — Дехто говорить, що тоді кращі були часи, ніж вони є тепер. — У цьому реченні використаний суб'юнктив при передачі непрямої мови з метою дистанціюватися від змісту чужих слів. Це речення часу,результату.

     He sde eah t land sie swie lang north onan [Orosius, 17. 3]. — Однак, він зауважив, що земля та (нібито) розташована далеко на схід звідси. — У цьому реченні використаний суб'юнктив, що вжитий у випадку переказування чужих слів, виражаючи незгоду мовця з почутим на основі своїх власних знань.

     Ne forealdige eos hond fre [Bede's Ecclesiastic History of the English People, 166. 10]. — Не ослабне та рука ніколи. — У цьому реченні використаний суб'юнктив теп. часу, що зорієнтований на дію в майбутньому.

     Аc he frgn ofer eal undearninga // Deormod hle, hwa a duru heolde (imperfect) [Battle of Finnsburh, 22]. — Однак він спитав спершу відкрито, герой з безстрашним серцем, який оберігав ворота. — У даному реченні використаний суб'юнктив минулого часу. Він виражає такі ж часові відношення, що й минулий час: незавершену, звичну в минулому дію.

       Frgn gif him wre // fter neodlaum niht getse (pluperfect) [Beowulf, 1319] —Він спитав, чи ніч ... пройшла спокійно у душі принца. — В даному реченні суб'юнктив минулого часу виражає дію завершену.

     Ond s ofer stron gefor ered cyning; ond he ricsode fif gear [Orosius, 15. 1] — І потім після Великодня помер король Альфред, і правив він п'ять років. — Суб'юнктив мин. часу передає завершену (доконану) дію, що передує іншій дії в минулому.

     ... t hig s elinges eft ne wendon, t he sigehreig secean come [Beowulf, 1596] — Воїн не посмів би, вони думали, горді перемогою, знову прийти на пошуки... — Суб'юнктив мин. часу набув значень залежного майбутнього (Future in the Past).

     I grant thee lyf, if thou kanst tellen me // What thing is it that wommen moost desiren [J.Chaucer, Canterbury Tales].

     "Nay, by my fader soule, that he schall nat!" // Seyde the Shipman, "heer schall he nat preche" [J.Chaucer, Canterbury Tales]. — В даному реченні використаний індикатив мин. часу, що вжитий на позначення необхідності, обов'язку.

     He wolde smyle and holden it folye, // And seye hym thus, "god woot, she slepeth softe ... [J.Chaucer, Canterbury Tales] — Модальне дієслово ought(e) набуло значення теперішнього часу,застосовується в даному реченні для позначення волевиявлення.

     He sde t het sumum cirre wolde fandian hu longe t land norryhte lge, oe hwer nig mon be noran m westenne bude [The Voyage of Ohthere]. — Він сказав, що колись (нібито) хотів з'ясувати, як далеко простягається земля на північ, чи хто-небудь жив на півночі пустиря. — В даному реченні використаний умовний спосіб виражений за допомогою сполученнях претерито-презентних дієслів scullan/willan, які є атематичними, з інфінітивом. 
 

     2.2. Аналіз розвитку категорії способу  в сучасній англійській мові 

    В першому розділі ми детально дослідили  три способи: дійсний (the Indicative Mood), наказовий (the Imperative Mood) та умовний (the Subjunctive Mood). В даному пункті ми розглянемо та проаналізуємо вживання кожного виду способу в сучасній англійській мові.