Портрет перекладача: Михайло Тадейович Рильський

Как величавая луна,  
Средь дев и жен блестит она...  
Рильський перекладає:  
Зорею ранньою вона  
Блищить серед зiрок одна, 

Керуючись глибоким розумiнням iдейного задуму, духу i стилю оригiналу, Рильський широко використовує прийом творчої компенсацiї образу, коли образи або характернi стилiстичнi звороти, випущенi в одному мiсцi перекладу, переносяться у найближчi строфи чи рядки. Чимало прикладiв Цього можна знайти у видатних творчих досягненнях Рильського - перекладах "Євгенiя Онєгiна" та "Мiдного вершника" Пушкiна i одного з найбiльших творiв польської лiтератури, романа-епопеї Мiцкевича "Пан Тадеуш". 

Працювати над  цим перекладом Рильський почав  ще в двадцятих роках. Перше видання  перекладу з'явилось у 1927 роцi i дiстало високу оцiнку у радянськiй i польськiй критицi. Проте поет не зупинився на цьому першому варiантi, ще понад два десятилiття працював над ним i в 1948 роцi випустив новий варiант, який без перебiльшення можна визнати найкращим з усiх перекладiв цього твору на iнослов'янськi мови. 

Епiчний спокiй, пильнiсть зору, що помiчає найдрiбнiшi деталi побуту, м'який гумор, багатство  барв i звукiв - усi цi риси поеми Мiцкевича  з надзвичайною майстернiстю вiдтворено в перекладi Рильського [8: 11]. 

Робота над  перекладом "Пана Тадеуша" була для  Рильського прекрасною школою поетичної  майстерностi, де йому доводилося бути i мовознавцем, i iсториком лiтератури. У  численних статтях i передмовах до цього i до iнших перекладiв з улюбленого польського поета Рильський пiдкреслював в його творчостi глибокий патрiотизм, волелюбнi устремлiння, мрiї про майбутнє братерство слов'ян, що спорiднюють Мiцкевича з Пушкiним i Шевченком. Цими статтями i перекладами М. Рильський вийшов у перший ряд знавцiв Мiцкевича не тiльки на Українi, а й у всьому Радянському Союзi. У рiзних власних творах, особливо в поемi "Марина", Рильський творчо продовжував благороднi традицiї не тiльки Шевченка, а й великого польського поета [6: 97]. 

Нелегко було знайти вiршовий розмiр, що якоюсь мiрою наближався б до силабiчної системи польського оригiналу. Рильський нарештi зупинився на "александрiйському вiршi" - шестистопному ямбi - як на ритмi, найбiльш вiдповiдному широтi епiчного задуму Мiцкевича. У передачi "Епiлога" перекладач зважив на змiну ритму i для цiєї частини використав п'ятистопний ямб. 

У прикiнцевих рядках "Епiлога" польський поет висловлював сподiвання, що твiр його стане народним здобутком:  
Коли б до тої я дожив потiхи,  
Щоб заблукали цi пiснi пiд стрiхи  
I щоб селянки, тихою порою  
Спiваючи за пряжею тонкою...  
...Щоб узяли до рук оце писання,  
Таке ж немудре, як i їх спiвання.  
           Цiй вимозi народностi твору цiлком вiдповiдає переклад М. Рильського, написаний простою i легкою мовою, прозорими i мелодiйними вiршами, - один iз шедеврiв Рильського як поета-перекладача. 

Нове видання  перекладу поеми Мiцкевича (вiдзначене в 1950 роцi Державною премiєю) вийшло у свiт саме в той час, коли молода демократична Польща вiдзначала 150 рокiв  з дня народження свого великого поета. Своїм прекрасним перекладом поет Радянської України гiдно вшанував його пам'ять i створив ще один видатний поетичний документ про мiцну дружбу двох слов'янських народiв [3: 216]. 

Дiяльнiсть  Рильського в галузi художнього перекладу - не епiзод в його поетичнiй творчостi, а великий подвиг поета i громадянина. Щороку розширюється сфера об'єктiв його поетичної дiяльностi: крiм класикiв свiтової лiтератури, вiн перекладає твори поетiв-сучасникiв iз братнiх республiк Союзу - М. Тихонова, М. Светлова, М. Iсаковського, Я. Купали, Я. Коласа, М. Танка, Г. Табiдзе, С. Чiкованi, А. Iсаакяна, М. Миколайтiса-Путiнаса та багатьох iнших. А водночас iз цим вiн продовжує i свою оригiнальну творчiсть. 

 

 

Список використаної літератури

1. Агеєва В. Українська літературна енциклопедія / В. Агеєва. - Київ, 1994.

 

2. Денисенко Л. «Про Анжеліну Ісідору Дункан, Максима Рильського, Ігора Стравінського, Астрід Ліндґрен, Джонні Хрістофера Деппа ІІ» / Л. Денисенко. — К. : Грані-Т, 2008. — С.128. 

3.Дончик В. Г. Історія української літератури ХХст. Кн.1 / В.Г.Дончик. - К.,1993.-с.124-230. 

4 Ільєнко І. Жага: Труди і дні Максима Рильського / І. Ільєнко.—К., 1954.  
Козир І.М. Українська та зарубіжна культура. Посібник /  І. М. Козир. – К., 2001.

 

5. Непорожній О., Семенчук У. Українська література /О. Непорожній, У. Семенчук. – К.,1995. –С.165-183. 

6. Новиченко Л.М. Поетичний світ Максима Рильського, кн.1 / Л.М. Новиченко. — Київ, 1980.  
 
7. Рильський М. Художній переклад з однієї слов'янської мови на іншу / М.Рильський. - К.: Вид-во АН УРСР, 1958. -  С. 4—5.

 

8. Стеценко О. Тема кохання в творчості Рильського/ О. Стеценко. -  К.:Дивослово, 1995 С. 10—11. 

9.Храпко П. Українська література/ П. Храпко. - К.,1994. – С. 438-450

 

 

 

 

 

 

Хронологічнаа таблиця

Рік	Подія
19.03.1895	Народився Максим Рильський
1902	Смерть батька, переїзд з Києва до Романівки
1907	Надрукований перший вірш
1910	Перша юнацька збірка «На білих островах»
1915-1918	Навчання на медичному  факультеті Київського університету Св. Володимира
1919-1929	Вчителювання у селі
1927	Переклад поеми Адама  Міцкевича «Пан Тадеуш»
1931	Був арештований та майже  рік відбував покарання у Лук’янівській  в’язниці
1932	Перша збірка після арешту «Знак терезів»
1935	Переклад Шекспіра «Дванадцята ніч»
1936	Переклад Мольєра «Мізантроп»
1937	Переклад Вольтера «Орлеанська діва»
1944-1964	Директор Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України
1946	Переклад Пушкіна «Мідний вершник»
1948	Переклад Гоголя «Майська ніч»
1949	Друга редакція перекладу А.Міцкевича «Пан Тедуш»
1953	Переклад Пушкіна «Евгеній Онєгін»
1957	Бедье «Тристан та Ізольда»
1958	Переклад Буало «Мистецтво поезії»
1950	Отримав державну премію СРСР
1960	Отримав Ленінську премію
24.07.1964	Помер, похований на Байковому  кладовищі