Основні способи творення ненормативної лексики в сучасній англійській мові

План

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ 1 Словотвір, як лінгвістична дисципліна і предмет її дослідження.

1.1              Поняття про словотвір та його основні питання………………………….6

1.2              Загальна характеристика засобів словотвору……………………………..8

Висновки до розділу 1………………………………………………………………….13

Розділ 2 Лінгвістичні аспекти та класифікація лайливої лексики

2.1  Прагматика лайливої лексикию…………………………………………..14

2.2  Класифікація лексичного складу лайки………………………………….18

Висновки до розділу 2…………………………………………………………21

Загальні висновки…………………………………………………………......22

Resume……………………………………………………………………………23

Список використаних джерел………………………………………………...24

Вступ

          Без знання пласту ненормативної лексики при вивчені іноземної мови обійтись дуже важко. Ця лексика становить достатньо вагому, абсолютно невід'ємну частину лексикону. Знайомство з нею потрібне - щоб розуміти повсякденну мову, щоб опанувати важливою частиною лінгвокраїнознавства, щоб в міти розшифрувати підтекст, асоціативний план висловлювань.

          Незаперечним є той факт, що практично у кожній мові, як в усному, так і в писемному мовленні, існують такі лексеми, що передають емоційний стан людини за певних обставин, ставлення суб'єкта до об'єкта чи до іншого суб'єкта. Вони можуть передавати як позитивні емоції, такі як любов, ніжність, здивування тощо, так і негативні, як, скажімо, ненависть, відразу, презирство і т. д. Сааме останній прошарок лексики вважається ненормативним. На підтвердження цієї думки наведемо уривок із розмови з професором філологічних наук Львівського державного університету ім. І. Франка Іваном Авксентійовичем Денисюком: "… Вживані у народі слова, які можна назвати сороміцькими, використовував у своїх творах той же Франко, Коцюбинський, інші письменники. Навіть за часів Радянського Союзу, коли було особливо небезпечно зловживати такими новаціями, у Московському університеті читався спецкурс із ненормативної лексики. На жаль, нині цим мовним пластом займається дуже обмежене коло науковців, а широка публіка частенько сприймає таку лексику як щось брутальне і некультурне. Воно, зрештою, так і є, коли лайка використовується для хизування, куражу, образи, коли вона перетворюється у парканну творчість" .Що ж cаме через недослідженість цієї теми в сучасній лінгвістиці нами було обрано тему для дослідження: "Основні способи творення ненормативної лексики в англійській мові".

          Актуальність даної теми полягає в тому,що у мові постійно зявляються нові слова, тому виникає потреба у їх дослідженні та детальному розгляді їх засобів творення.

           Мета даної роботи полягає у дослідженні та розкритті як теоретичних, так і практичних питань, щодо творення ненормативної лексики.

          Завдання дослідження:

1)на підставі словників, енциклопедій та інших посібників визначити, що таке ненормативна лексика та які засоби її творення існують в сучасній англійській мові;

2)виявити вплив ненормативної лексики на розвиток та розширення лексичного запасу слів в англійській мові;

3)дослідити дану проблему спираючись на праці вчених, словники та інші матеріали (посібники, підручники з англійської мови, журнальні статті, наукові роботи тощо).

          Об'єктом дослідження даної курсової роботи є засоби творення ненормативної лексики в сучасній англійській мові, їх функціонування і використання, а також подальше вживання в мові.

          Предметом даного дослідження є вивчення ненормативної лексики в сучасній англійській мові.

         Тоеретичне значення цієї курсової роботи полягає в тому,що застосування ненормативної лексики в повсякденному житті є досить широким.

          Практичне значення цієї курсової роботи полягає в тому, що її можна буде використати в подальшій роботі над даною темою, на лекціях та практичних заняттях з лексикології англійської мови, для доповнення публікацій на задану тему, а також як базовий матеріал для написання бакалаврської та дипломної робіт.  

          Наукова новизна полягає в тому,що раніше не приділялося стільки уваги до вивчення та творення ненормативної лексики.                     Робота складається зі вступу,де обгрунтовано необхідність вивчення даної теми, розділу 1, де вивчається  словотвір,як лінгвістична дисципліна і  предмет її дослідження", висновків до розділу 1, розділу 2, який присвячено лінгвістичним аспектам та класифікації лайливої лексики, висновків до розділу 2, загальних висновків та списку використаних джерел.

Розділ 1 Словотвір, як лінгвістична дисципліна і предмет її дослідження.

1.1              Поняття про словотвір та його основні питання

          Термін "словотвір" має два основних значення, які потрібно чітко розрізняти. В першому значенні він використовується для вираження постійного процесу творення нових слів у мові. Мова знаходиться в стані постійного розвитку, який складається з окремих мовних процесів, втому числі і процес творення нових слів. Цей процес має назву "словотвір".

В другому значенні, термін "словотвір" означає розділ науки, яка займається вивченням процесу творення нових лексичних одиниць[5;76]. Предметом дослідження словотвору є вивчення процесу творення нових лексичних одиниць та засобів, за допомогою яких цей процес відбувається (суфіксів, префіксів, інфіксів тощо).

          У своїй сукупності слова складають лексичні підвалини мови. Слова змінюються у мовленні за граматичними законами. Визначень слова, як одиниці мови, багато - в залежності від критеріїв, підходу, точок зору. У лексичному розумінні воно визначається як одиниця називання, що має лексико-семантичне наповнення і може виражати сформульоване поняття. У цьому відношенні слово має широкий лексико-граматичний діапазон: частини слова можуть змінюватись, варіюючи при цьому значення самого слова, а окремі форми його це значення зберігають, напр.: night - nightly (ніч - щоночно) [2;45].

          Центральне питання словотвору - це вивчення структури і змісту слів. Стосовно природи слів можна поставити кілька питань, серед яких головними є такі:

oяк слово утворюється?

oяк утворюється складне слово? Що таке складові частини складного слова (композита)?

oяк значення складного слова стосується значення його складових частин?

          Слово входить до складу словосполучення - найближчої граматичної одиниці, через яку воно реалізується в реченні. Звідси воно має опозиційні характеристики двобічного характеру:

Морфема ? слово ? словосполучення (або фразеологічна одиниця).

Морфема входить безпосередньо до структури слова.

1.2 Загальна характеристика засобів словотвору

          Морфема - це сполучення якогось значення і фонетичної форми. Проте морфема, у противагу слову, не автономна одиниця, хоча окремі слова можуть складатись лише з однієї морфеми. Звичайно в англійському слові розрізняємо дві-три (зрідка - більше) морфеми. Так, наприклад, у слові students маємо три морфеми - корінь stud із значення "навчання", суфікс -ent із значенням активної дії та закінчення -s з граматичним значенням множини. Подальше членування морфем приводить лише до виділення окремих звукових комплексів, що значення не мають вільна і залежна морфеми[8;с.98]. Морфема як частина слова частіше є залежною, ніж вільною. Це і зрозуміло, бо у даному випадку частина має належати до цілого.

          Вільна морфема регулярно відтворюється за моделями мови і може вживатися незалежно, не змінюючи свого значення. Дієслово stand, іменник stand є вільними морфемами, що зберігають відповідні лексико-семантичні значення. Такі морфеми можна назвати мінімальними вільними формами. Проте, корінь stand може входити до інших слів, напр.: withstand, standing. Морфологічний стан змінюється таким чином, що дієслово withstand фактично складається з двох вільних морфем - прийменника with і дієслова stand, а дієприкметник standing - з вільної та залежної морфем - суфікс ing окремо не вживається.[4;с.15]

          Словниковий склад, що споконвічно іменує поняття щоденного вжитку, звичайно складається з вільних морфем, які утворюють окремі слова, напр.: cow, sheep, boy, top, go, run та ін. Історія розвитку цих слів свідчить про те, що їхнє граматичне варіювання в окремих випадках відбивало наявність двох морфем - man - men, проте таких випадків у мові небагато.

          Лексична морфема може збігатись з коренем слова, тобто його головним складовим елементом, що передає лексичне значення. Структурна модель спільного германського кореня збігається із структурою індорівня. Останнім часом загальне визнання отримала теорія індоєвропейського кореня, яку розробив Е.Бенвеніст. За Бенвеністом індоєвропейський корінь завжди складається з трьох літер (приголосний + голосний "е" + приголосний), односкладовий і має два стани: І - корінь з наголосом та суфіксом у нульовому ступені і ІІ - корінь у нульовому ступені з наголошеним суфіксом. Якщо корінь має більше, ніж три елементи, і елементи можуть наростати, то він перетворюється в іменну основу. Корінь разом з афіксами (префіксами і суфіксами) утворює основу слова. Проста основа - це, найчастіше, той же корінь слова, що може вживатись відокремлено, напр.: awe, change, note, seem. Основа, що охоплює один або більше афіксів, є похідною.[4;с.28]

          Якщо основу позбавити афіксів, і вона не буде омонімічна жодному вільному слову того ж кореня, то така основа стане залежною. Так, у широко вживаному слові conduct і лексико-семантичному наборі, що його оточує - conductor, deduct, deduce, seduce, seductive та ін. - префікс con- може бути відокремлений лише формально. Корінь, що залишиться, запозичений з латинського ductio - "веду" і не утворює окремого слова. Таку основу і називаємо залежною. Явище це закономірне, бо основа запозиченого слова виникла і пройшла шлях історичного розвитку в іншій мові, напр.: cour-age, facul-ty, hon-est, mat-ure, royal-ty, senti-men-ty, un-cert-ain.

          Корінь вважається головним складовим елементом, що після вилучення функціональних афіксів не підлягає подальшому словотворчому аналізу[7;с.76]. В англійській мові корінь дуже часто збігається з формою слова. Фонетично це явище дуже часто відбувається в односкладових словах, напр.: aim, cat, get, hat, pig, set. Збіг кореня з формою слова є наслідком історичного розвитку структури власне англійських слів - наприкінці середньовічного періоду відбулося зникнення закінчень. Як наслідок цього процесу англійські слова відтоді не мають формальних ознак (закінчень), які вказували б на приналежність до певної частини мови. Переважна частина односкладових слів - це продуктивні, словотворчі корені, за допомогою яких утворюються нові, похідні слова.

          Тоді як корінь - до певної міри незалежна частина слова, афікси - завжди залежні елементи структури. І суфікс, і префікс мають семантичне навантаження, проте вони не вживаються у вигляді незалежних мовних одиниць.

          Суфікс - деривативний (похідний) елемент наприкінці слова (між коренем і закінченням), який є або був продуктивним елементом словотвору. Суфікс має лексико-семантичне значення, проте не вживається відокремлено, тобто не має ознак окремої частини мови. Однак, коли одне і те ж слово з різними суфіксами належить до однієї частини мови, то за допомогою суфікса розрізняються лексико-граматичні класи цих слів, наприклад: суфікси -er та -est для вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників: bigg-er - the bigg-est, sweet-er - the sweet-est. Суто семантичні зміни відбуваються у слові при зміні суфікса і дозволяють відносити це слово до однієї частини мови: collect-able, collect-ible. Нарешті, різні суфікси можуть утворювати як просту, так і подвійну опозицію різних частин мови, наприклад: cold -cold-ish (прикм.) - cold-ly (прислівн.) - cold-ness (імен.)[1;с.73].

          Завдяки тому, що за суфіксом зберігається одне лексико-семантичне значення, вживання останнього з основою певних груп слів спонукає до утворення відповідних частин мови. Звідси суфіксація - важливий вид словотвору в англійській мові з типами, що склались історично.

           Префікс - це морфема, що стоїть перед коренем слова і модифікує його значення. Префікси в сучасній англійській мові завжди деривативні. Префікс майже не допомагає розрізнювати частини мови за винятком тих випадків, коли він присутній у складі дієслова або слова категорії стану, напр.: a dress - to undress, dust - adust, float - afloat. Інколи за допомогою префікса можна розрізнити перехідні та неперехідні дієслова: cry - outcry, play - outplay.

           Інфікс - афікс, що зустрічається в середині основи. Інфіксація, як тип словотвору, не продуктивна. Інфікс - явище загально індоєвропейського характеру. Це, головним чином, приголосний "п", що зустрічається при морфологічному пере розкладі слова: stand - stood.

          Комбінуюча форма - запозичене з грецької чи латинської мови слово, яке може набирати вигляду афікса. Оскільки слово типу cyclo-, poly-, stereo-, trans-, tele- вільно існувало у мові, з якої воно запозичене, його слід відрізняти від афікса. Комбінуючі форми мають інтернаціональний характер. Проте вони відрізняються від інших запозичень з тієї причини, що складні слова і деривативи, до структури яких входять комбінуючі форми, не існували в класичних мовах, а були утворені протягом новітнього часу.: cyclo-tron, poly-glot, stereo-type, tele-scope. Окремі комбінуючи форми тяжіють до самостійного вжитку у розмовній мові, наприклад: auto, stereo та ін.[1;с.34]

          Аломорфи - це різновидність або варіант морфеми, що характеризується зміною літери чи звука у своїй структурі. Звідси аломорфа може мати позиційні варіанти. Аломорфи префікса in-, наприклад, є il-, im-, ir-: il-liberal (перед приголосним l), ir-relevant (перед приголосним r), im-brute, im-mature (перед губними приголосними). Аломорфи зустрічаються при утворенні множини іменників за допомогою морфеми -s: boxes - cats, та форм дієслів минулого часу і дієприкметників, де спостерігається опозиція дзвінкого/глухого варіантів суфікса -ed: collected - passed.