Матюкайтеся українською

Матюкайтеся українською

 

 

Перечитуючи стрічку друзів в Живому Журналі натрапив на цікаву статтю. Викладаю її тут.

Теоретична розвідка в  добряче підзабуту й занедбану практиками царину української брудної лайки, а також деякі настанови по її вживанню

 

Національне самоусвідомлення українців зростає. Це помітно – у Києві українську мову чути дедалі частіше. Багато людей, особливо з-поміж інтелігенції, перейшло на українську. І зіткнулося з виразними труднощами. Адже творчий процес немислимий без смачного матюка. Оте саме „бля” та інші відшліфовані щоденним ужитком перли так стимулюють інтелектуальну діяльність! А тут раптом виявляється, що матюки – явище „істінно рускоє”. Як же бути свідомому патріотові?

Наш народ, слава Богу, має  доробок і в цій царині. Хоч  і не такий значний, як у братів, але дещо є.

Система української лайки  ґрунтується геть на інших засадах, аніж лайка московська. Кацапські матюки – сексоцентричні або ж відгенітальні. В основі їх – статевий акт, часто збочений, органи, що беруть у ньому участь, та особи, які мають ті чи інші сексуальні характеристики.

Матюки українські – копроректального типу, вони пов’язані з актом дефекації з ефекторним органом та продуктом цього акту. Цим українська лайка близька до лайки європейської. Порівняйте французьке merde, німецьке Scheisse, Dreck, Zecken, Sie mir Arsch, польське gowno. Принагідно зауважимо, що термін копроректальний не є цілковито адекватним, бо образотворчою функцією народ наділяє не rectum як такий, і не anus, а сраку в широкому розумінні цього слова, насамперед обидва Musculus gluteus maximus. На доказ цього твердження можна навести той факт, що демонстрування оголених сідничних м’язів традиційно є найефективнішим ендшпільним ходом у міжсусідському конфлікті „за межу” чи „за курку”.

Одначе перейдемо від  сухих дефініцій до зеленого дерева практичних настанов. Отож, якщо вам  треба дати стислу й високоемоційну оцінку якоїсь особи, предмета, ситуації чи процесу, вживайте слова: гімно, гімно  собаче, срака, гімнюк (гімнючка), засранець (засранка), серун (серуха), дристун, бздюха, бздюх. Іноді для означення молодших за вас осіб вживається позасистемно слово сцикун (сцикуха).

Для відтінення чиєїсь неправоти, як аргумент у суперечці побажання тощо, вживаються фразеологізми: насеру його матері! Насеру твоїй матері (Увага: твоїй вимовляється через два т), поцілуй мене в сраку! Поцілуй собаку в сраку! Йди ти в сраку! Щоб ти всрався!

Матеріальні збитки підсумовуються виразом – собаці під хвіст.

Коли хтось перебирає  харчами, йому можна дати пораду: то гімно з’їж.

Московські матюки дають  можливість пунктуації усного мовлення (бля замість коми тощо). Українська лайка, на превеликий жаль, позбавлена цієї чудової властивості. Можливе  тільки позначення абзаців і знаків оклику виразом насеру його матері та редукованими формами даного фразеологізму насеру матері і серу – матері (вимовляється як одне слово). Проте застерігайте – будьте обережні вживаючи цей вираз, бо існує на нього нещадний контраргумент у вигляді фрази „насери собі в голову, щоб м’якше спати було!”

Якщо ж на заваді вашому самовираженню через здорову  українську лайку стоять якісь чинники  внутрішнього (інфантилізм) чи зовнішнього (по пиці дадуть) характеру, то вживайте індиферентні вирази – матері його ковінька, трясця його матері, сто копанок  чортів тобі в печінку абощо. Можливе  використання евфемізмів типу: к чорту, к бісу, під три чорти, галицизмів холера.

Любі друзі! Оволодівайте лексичним та стилістичним багатством української лайки, несіть її в маси, пропагуйте її повсюдне вживання, широко користуйтесь нею у побуті! Пам’ятайте – ніщо так не знімає стресів, як широкий матюк, ніщо так не допомагає розкрити глибини вашої душі, як здорова лайка!

 

(за матеріалами журналу українців Польщі “Відрижка”)

 

МАТЮКИ ПРИЙШЛИ З ПІВНОЧІ

 

Українська мова, як і  будь-яка інша розвинена жива мова, крім слів питомо національних, що становлять її основу, містить певну кількість слів чужомовного походження. Вони в різний час увійшли до її словникового складу. За висновками дослідників, кількість запозичених слів у нашій мові не перевищує 8 відсотків. Багато це чи мало? Все пізнається в порівнянні. Наприклад, у такій високорозвиненій і поширеній, як англійська, цей відсоток утричі більший.

 

Окрему групу серед  чужомовних запозичень в українській  мові становлять лайливі слова, різного виду вульгаризми. Прийшли вони до нас із російської мови. До речі, порівняно недавно, внаслідок інтенсивних контактів між обома народами. Укорінилися вони в результаті багатьох трагічних подій, зокрема, воєн, коли нашою землею пройшли мільйони людей, які з дитячого віку були привчені брутально лаятися і які самі не усвідомлювали значення того, що вони кажуть. Другою причиною поширення російської лайки було перебування мільйонів українських чоловіків у російських тюрмах і в російській, а потім радянській армії. Третьою - масові переселення людей у часи “побудови комунізму”.

 

Нині брудну лайку, передусім  матюки, використовують у розмовах між собою всі групи населення - вікові й соціальні. Їх можна почути в розмовах школярів, щоправда, поки що лише в розмовах між собою, а не з батьками або вчителями, як це має місце в одній сусідній країні.

 

Один відомий політик, у минулому директор великого заводу, нещодавно, не соромлячися, привселюдно  заявив, що в розмовах зі своїми підлеглими постійно користується ненормативною лексикою, тобто матюками. Брутальні вислови нібито допомагають йому “ясніше й чіткіше” формулювати свої думки й доносити їх до інших. Вони служать для зв’язку слів у реченнях. Це особливо стає помітним, коли ми чуємо, як він розмовляє з людьми під час поїздок країною. Помічаємо, що навіть тоді, коли він знає, про що говорить, в його мові виникають недоречні паузи. Мабуть, це для того, щоб стримати себе й не заматюкатися.

 

Але звідки ж з’явилися  матюки та інші брутальні слова в російській мові? Існує декілька пояснень цього факту. Одні дослідники кажуть, що їх створив сам російський народ в часи свого формування з суміші різних племен - слов’ян, балтів, угро-фіннів і татарів. Тобто десь у XIII-XV століттях. Бо раніше, в X-XII століттях, жоден літопис не фіксує матюків, хоча цензури тоді не було. Ці дослідники-лінгвісти рішуче виступають проти вилучення ненормативних слів з російської мови. Бо в такому разі, стверджують вони, російська мова втратить свій колорит, питому національну самобутність, важливу складову духовної спадщини народу. Більше того, на думку цих науковців, матюки та інші лайки треба широко використовувати в літературній мові, художніх творах тощо. Щоб не відступати від правди життя й фіксувати живу розмовну мову.

 

Друга група науковців  стверджує, що матюкатися росіяни навчилися від татаро-монголів у той період, коли вони майже 300 років перебували під владою Золотої орди. А в татарів матюки, буцімто, були не лайкою, а похвальними словами, мало не компліментами. А можливо, і молитвами до поганських богів і різними закляттями.

 

Чому росіяни сприйняли  ці лайки від татарських поневолювачів? Виявляється, вони запозичили від золотоординців багато чого, починаючи від способів і методів здійснення верховної  влади, аж до пісень-”частушок”. Московські великі князі та їхні придворні вільно володіли татарською мовою, запроваджували татарські звичаї і традиції в сім’ях, при князівському дворі і в державі. Цьому сприяли змішані шлюби, переходи татарських загонів на службу до московського князя. Одне слово, за вдалим висловом відомого діяча російської культури, матюки стали результатом наскрізного “протатарення” Росії.

 

Пам’ятаймо про чужинське  походження словесного бруду й оберігаймо нашу мову, наші душі від усілякої зловорожої скверни.

(за матеріалами http://www.natali.ua/forums)

 

Є типові українські лайливі  слова та вирази.

Оскільки, це - так би мовити, народна творчість, то наведемо те, що змогли “накопати”:

 

Що казали класики:

 

” - Мати божа, царице небесна,- гукала баба в саме небо,- голубонько моя,

святая великомученице, побий  його, невiгласа, святим твоїм омофором! Як

повисмикував вiн з сирої землi оту морковочку, повисмикуй йому, царице

милосердна, i повикручуй йому ручечки й нiжечки, поламай йому, свята

владичице, пальчики й суставчики. Царице небесна, заступнице моя

милостива, заступись за мене, за мої молитви, щоб рiс вiн не вгору, а

вниз, i щоб не почув вiн нi зозулi святої, нi божого грому.

Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрiю, святий Григорiю на бiлому

конi, на бiлому сiдлi, покарайте  його своєю десницею, щоб не їв вiн тiєї

морковочки, та бодай його пранцi та болячки з’їли, та бодай його шашiль

поточила…

Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтiла вся од хрестiв.”

 

“Зачарована Десна” О.Довженко

 

“…спершу з мене вибивали дурування i примовляли, який я бузувiр, опришок, урвиголова, харциз, каламут i навiть химород. На таке противне слово я нiяк у душi не мiг погодитись.

…я мав i покаятись, i набратися  розуму, якого усе чомусь не вистачало менi. Та я не дуже цим i журився, бо не раз чув, що такого добра бракувало не тiльки менi, але й дорослим. I в них теж чогось вискакували клепки, розсихались обручi, губились ключi вiд розуму, не варив баняк, у головi лiтали джмелi, замiсть мiзкiв росла капуста, не родило в черепку, не було лою пiд чуприною, розум якось втулявся аж у п’яти i на в’язах стирчала макiтра…”

“Гуси-лебіді летять” М.Стельмах

 

ЛАЙЛИВІ ВИРАЗИ:

 

А добра б тобі не було…

А щоб в тебе пір’я в роті поросло…

Трясьця твоїй матері…(трясця - це лихоманка, хворобливий стан, коли людину періодично кидає то в жар, то в холод)

Ти нечиста сило…

А щоб швидкою Настею тут  тебе зносило…

А щоби нижче пояса зціпило  за пупа…

А щоби пуп той вилисів , як від маку ступа…

А щоб тобі чорне було…

А щоб тобі відмовили , як чогось попросиш…

А щоб твоєю мордою просо молотили …

А щоб твоя дружинонька з кумом повелася…

А щоби твоя срака по шву розійшлася…

А щоб ти щастя не знав …

А щоб ти лýснув…

А щоб тобі зацíпило …

А щоб тобі повилазило… (вживається коли хтось чогось не бачить, або не побачив)

А щоб тобі заклáло…

А щоб ти не діждáв…

А щоб ти всрáвся, як маленький  був…

А щоб вам пусто булó…

А щоб тебе підняло і гéпнуло (вертіло)…

А щоб тебе грім побив…

А щоб тебе злидні обсіли…

А щоб йому голова облізла…

А щоб тебе Морана побила…

А бодай тебе чорти вхопили…

А щоб тобі добре було…(вживається і як лайка)

А щоб ти здоровий був…(вживається і як лайка)

А щоб ти падло дристало та й дристало…

А шоб тобі булька з носа вискочила…

А щоб тебе муха вбрикнула…

А шоб тебе колька сколола…

А щоб тобі курка на ногу наступила …

А щоб вас лиха біда стороною обходила…(вживається і як лайка)

А щоб тобі рачки лазити…

А щоб ви згинули…

А щоб ти скис!

А щоб ти сказився!…

Дурний як ціп…

Стара кляча…

Срав пес їхній матері…

Най ті качка копнé!…

Всрався тай криво!…

Кров би тебе нагла заллєла сучий ти сину!…

Дідька лисого тобі дам  …

Сто чортів в печінку…

Іди до бісової матері…

Бісовий син…

Вражий син…

Вражі діти…

Бісова ковінька…

Дурний тебе піп хрестив (Про “нерозумну людину”)…

Матері твоїй ковінька…

Матері твоїй хиря…

Дам по макітрі…

Відвідаєш макогона…

Бісова душа…

Арештанська душа…

Подла душа…

Подлої матері син…

Подлого стерва робота…

Подлого сина (дочки) робота…

Най би тебе пранці з’їли…

Хай вам грець…

Ти, гімно нероздушене!

 

ПРОСТО ВИРАЗИ:

(тут будемо наводити  цікаві, на наш погляд, вирази)

 

A, cобача кров!

Дідька лисого…

Дідько б його взяв (вхопив)!

Де його чорти понесли? (вживаеться, як хтось кудись пішов, або десь забарився)

Пан хоче мати чудову гаму кольорів на обличчі?

Зацідить в зуби…

За патли та в пику (потилицю)…

Діждався сраної нéмочі…

Морда - хоч пацюків бий…

Морда - що й возом не об’їдиш…

Стули пéльку… (теж саме, що й “закрий рота”)

Тю (тьху), на тебе!

Чого балухи вилупив? ( те саме. що й “чого дивишся?”)

Чого шкіришся? ( те саме. що й “чого сміешся?”)

Одною сракою на два базари…( те саме. що й “сидіти на двох стільцях?”)

Срали-мазали…( те саме. що й “зробити щось аби як”)

Тиць моя радість…

 

СЛОВА:

 

Бздун (бздюха)

 

бевзень (лайл. Вайло, йолоп, бовдур)

 

бешкетник (Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. // Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує)

 

біс (Уявна надприродна  істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з  козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана. 2. Уживається як лайка. ** Де в біса! – уживається як заперечення, спростування у знач. ні!, де там! До біса: а) (у сполуч. зі сл. посилати, проганяти і т. ін.) геть; на всі чотири вітри; б) (чого) багато, безліч. На [якого] біса – нащо, для чого. Один біс – однаково, все одно. У (в) біса – уживається у знач. підсил. част. при займ. хто, що, який або присл. д е, коли, куди, як. Що за біс? – уживається для вираження здивування. Якого біса? – уживається для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому)

 

блазень (1. застаріле - Особа  при дворі монарха або вельможного  пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін. 2. Комедійний персонаж у старовинних виставах. 3. переносне, зневажливе - Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря. 4. лайл. Дурень, телепень. 5. діал. Молокосос, малюк.)

 

бовдур (1. Димар (у хаті, на хаті). 2. діал. Стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін. 3. лайл. Про грубу, нерозумну людину)

 

бусурман (Про людину іншої  віри (перев. про магометанина). 2. Уживається як лайливе слово.)

 

вайло (розм. Неповоротка, незграбна людина; тюхтій)

 

вилупок (зневажливо 1. Про дитину. 2. Про людину з негативними рисами)

 

виродок (1. Зовнішньо потворна людина. 2. Людина, що втратила кращі якості; недолюдок. // лайл.)