Лескика загального та обмеженого вживання

Вступ

За сферою використання словниковий склад сучасної української  мови

ділиться на 2 групи:

1) загальновживана, або загальнонародна,  лексика;

2)  лексика обмеженого вживання.

До загальновживаної лексики входять  слова, використовувані в різних

мовних сферах і зрозумілі будь-якому носієві мови незалежно від того, де

він живе, професії, способу життя, наприклад: картопля, школа, журнал,

море, п'ять, літо, понеділок, тисяча, високий, зелений, низько, радісно

тощо. Загальнонародна мова становить  основу української мови.

Певні обмеження сфери функціонування виявляють діалектна, спеціальна,

жаргонна, арготична лексика.

Спеціальна лексика (лексика обмеженого вживання)— це слова і вирази, які вживаються групами людей,

об'єднаними професійною спільністю. У ній виділяються два основні шари:

терміни і професіоналізми.

Термінами називаються слова, що є  спеціальними назвами наукових,

технічних, сільськогосподарських, суспільних понять. Сукупність термінів

певної галузі науки, виробництва становить її термінологію. Існує,

наприклад, термінологія технічна, біологічна, географічна, математична,

наприклад, термінологія технічна, біологічна, географічна, математична,

філологічна, філософська, хімічна тощо.

Для термінології не властива багатозначність. Якщо ж термін має  кілька

значень, кожне із значень  належить до різних термінологій. Як приклад

можна навести значення термінів стопер та стела стопер — 1) машина для

буріння свердловин, спрямованих  уверх; 2) захисник у футболі та деяких

інших спортивних іграх. Стела — 1) вертикальна кам'яна плита чи стовп з

рельєфним зображенням  чи написом; 2) центральна частина стебла й кореня

вищих рослин, у якій міститься  провідна система всіх осьових органів.

 

У межах конкретної галузевої  термінології термін в ідеалі має  бути

однозначним, щоб забезпечити точність передачі наукового поняття. Однак

існують випадки порушення  цієї вимоги, наприклад: караул — 1) збройна

варта, сторожа; 2) збройний підрозділ для охорони військових об'єктів

або для віддання військових почестей; 3) несення охорони; 4) місце, де

розташована варта, сторожа. Репертуар — 1) сукупність творів, які

виконуються в театрі за певний час; 2) ролі, в яких виступає актор; 3)

добір музичних, літературних творів тощо, з якими виступають актор,

співак, музикант, читець. Контроль — 1) перевірка, облік, спостереження

за чим-небудь; 2) установи, особи, що перевіряють діяльність будь-якої

іншої організації або  відповідальної особи, звітність тощо; 3) заключна

функція управління.

Наявність багатозначних  термінів у межах однієї наукової галузі є виявом

невпорядкованості конкретної термінології.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Лексика загального вживання

А) Характеристика лексики загального вживання

Найважливішою частиною словника української мови у всьому його різноманітті є загальновживана  лексика. Це то лексичне ядро, якого немислимий мову, неможливо спілкування, її становлять слова, які є висловлюваннями найнеобхідніших життєво важливих понять.

Загальнонародна лексика – кістяк загальнонаціонального літературного словника, найбільш необхідніший лексичний матеріал висловлення думки українською, той фонд, з урахуванням що його першу чергу відбувається подальше удосконалювання принципів і збагачення лексики. Переважна більшість слів, які входять у неї стійкі у своєму вживанні і переважають у всіх стилях мови.

        До загальновживаної лексики входять слова, використовувані в різних

мовних сферах і зрозумілі будь-якому носієві  мови незалежно від того, де він живе, професії, способу життя, наприклад: картопля, школа, журнал, море, п'ять, літо, понеділок, тисяча, високий, зелений, низько, радісно тощо. Загальнонародна мова становить основу української мови.

У складі лексики української  є слова, які відомі та зрозумілі  всіма,  можуть бути вжиті як і усній, і у письмовій мові. Наприклад: вода, земля, ліс, хліб, йти, є, їсти, зима, яскравий, працювати, читати, журнал, дівчина, слово, голова та інші. Серед цих слів виділяються слова стилістично нейтральні, тобто, такі слова, які однаково можна почути й у науковій доповіді, й у повсякденній розмові, які можна прочитати й в діловому документі, й у дружньому листі. Таких слів в українській мові переважна більшість. Їх можна назвати також загальновживаними у сенсі слова.

Крім стилістично нейтральних слів в загальновживаній лексиці виділяються також слова, що потенційно можуть вживатися усіма, але вже у разі. Так, слова водиця, простак, журнальчик, вусатий, дворик, слівце та інших, на відміну слів стилістично нейтральних, мають експресією, або емоційно вирізняються. Відтінки емоційної забарвленості створюються різними зменшувально-пестливими суфіксами, а експресивність передається особливою зображальністю слів мови (простак, вусатий, водій, спритник). Застосовуючи таке слово, можна зрозуміти, що провіщає твоє висловлювання - позитивне чи негативне ставлення до предмета, явища. Ці слова зустрічаються у науковій доповіді, в діловому документі. Вживання експрессивно-емоційних слів обмежена певними стилями мови: частіше їх використовують в розмовному стилі, нерідко – в публіцистичному.

Проте, вищесказане значить, що загальновживана лексика становить замкнуту групу слів, не піддатливу ніяким впливам.

З іншого боку, деякі загальновживані  слова з часом можуть виходити із загального обороту, звужувати сферу  свого вживання.

Б) Основні тематичні групи загальнонародної лексики

Загальновживана (або загальнонародна) лексика включає в себе лексику як власне українську, так і загальновідому запозичену.

       Основними тематичними групами цієї лексики є:

• спорідненості людей (батько, мати, дід, бабуся, внук, тесть, свекруха)
• частин тіла (голова, вухо, груди, зуби, рука, серце, ребро),
• свійських і широко відомих диких тварин (кінь, корова, вовк, лисиця, ворона, ластівка, чайка, карась, щука),
• культурних і широко відомих диких рослин (яблуня, слива, жито, мак, картопля, граб, калина, суниці, полин),
• пов’язані з харчуванням (хліб, сіль, молоко, їсти, пити),
• будівель, господарських предметів та домашнього начиння (будинок, двері, поріг, віник, граблі, відро, миска),
• одягу і взуття (сорочка, шапка, черевики),
• почуттів (радість, щастя, жаль),
• різних дій (сидіти, мити, сіяти, хотіти, могти),
• кольору, смаку, розміру, інших якостей (зелений, блідий, солоний, кислий, великий, добрий чистий),
• відомих явищ культури і мистецтва (музика, кіно, книга, картина, олівець),
• числових понять (один, два, тридцятий),
• вказівних й службових слів (я, ти, він, від, над, при, і, та, тому що) та ін.

2. Лексика обмеженого вживання

Спеціальна лексика (лексика  обмеженого використання) не має загального поширення і функціонує у вузькому колі носіїв мови, пов”язаних між собою  територіальною, професійною, соціальною близькістю. Кількісно це менший шар словника української мови; ця лексика підпорядкована загальнонародній і функціонує в :

1) різних сферах професійної  діяльності;

2) різних територіальних  діалектах;

3) мовленні різних соціальних груп людей.

На відміну від загальновживаної, лексика вузького стилістичного призначення є стилістично забарвленою, оскільки вона задовольняє потреби певного стилю (іноді – кількох стилів). У ній виділяються такі групи: науково-термінологічна, офіційно-ділова, професійно-виробнича, емоційно-експресивна лексика.

Науково-термінологічна лексика поділяється на загальнонаукову, яка використовується в усіх галузях знань(принцип, метод, гіпотеза, класифікація, аналіз, синтез, тотожність, аналогія), і спеціально-термінологічну, що вживається лише в певній галузі науки, техніки чи мистецтва. Наприклад, мовознавство послуговується такою спеціальною термінологією: фонема, морфема, афікс, суфікс, префікс, лексичне значення, омонім, паронім, антонім, підмет, присудок, додаток, означення і под. Отже, термін - це слово чи словосполучення спеціальної сфери вживання, яке є найменуванням спеціального поняття. Він має бути точним, однозначним, без експресивного й емоційного забарвлення.

Названі риси властиві й офіційно-діловій лексиці, яка, окрім офіційно-ділового стилю, обслуговує і стиль публіцистичний: угода, заява, звернення, протокол, розпорядження, звіт, референдум, пропозиція.

Професійно-виробнича лексика включає професійні слова, терміни певної галузі знань, а також загальновживану й офіційно-ділову лексику, яка використовується в певній сфері діяльності. До професійних належать слова і словосполучення, що називають знаряддя праці, спеціальні виробничі процеси, продукти виробництва та ін. У мові шахтарів, наприклад, поширені професіоналізми забій, штрек, шпур, кріпильний ліс та ін., у мові моряків – бот, стапель, швартові тощо.

Емоційно-експресивна лексика, що використовується в художньому та публіцистичному стилях, служить для вираження позитивних чи негативних оцінок, емоцій, почуттів: чарівність, витонченість, божественний, любий, гидкий, бридкий та ін.

Похідні від загальновживаних стилістично нейтральних слів завдяки  словотворчим суфіксам також набувають  емоційно-експресивного забарвлення: котик, зіронька, донечка, щастячко, малесенький, дрібнюсінький, гарненький, ледащо, здоровило, волоцюга тощо.

3. Територіальні та соціальні діалекти у складі лексики обмеженого вживання

Мова жителів певної місцевості називається діалектною, а слова, вживані на певній території і відсутні у літературній мові, називаються діалектизмами. Функціонування діалектизмів можливе на всіх мовних рівнях:

- фонетичному (шос  – щось, сатона - сатана);

- морфологічному (щоби  с – щоб, му - йому);

- синтаксичному (що  чути селом; я не требую їхнею згодою).

Приклади взято з "Тіней  забутих предків” М.Коцюбинського.

Нас же цікавлять лексичні діалектизми, які, залежно від того, в якому відношенні перебувають  з відповідними елементами мови літературної, можуть бути:

1. Власнелексичні діалектизми – це слова, що за значенням збігаються з літературними нормативними, загальновживаними, але виражені абсолютно іншою основою Це своєрідні дублети загальновживаних слів Найпомітніше представлені вони у системі повнозначних частин мови (чічка – квітка, крумплі – картопля, кибель – відро, стрий - дядько).

У різних говорах у  складі діалектної лексики помітний шар специфічних емоційно забарвлених  вигуків та часток: ади – дивись; бігме, делебі – їй-богу, справді; гейби  – немов; к, ік – до.

Іноді лексичні діалектизми поповнюють систему загальнонародної лексики, функціонуючи у синонімічних рядах загальновживаних слів, часто виступаючи на периферії синонімічного ряду як емоційно забарвлені елементи. На межі діалектної і розмовної лексики загальнонародного вживання стоять такі слова: банітувати – лаяти; пантрувати – стерегти; файний – гарний; видіти – бачити.

2. Етнографічні діалектизми  – назви місцевих реалій і  понять, що не відомі або не  використовуються поза межами  певного говору. У побуті, матеріальній  культурі, характері занять і трудової діяльності, у звичаях і традиціях жителів певної території є місцеві особливості, які і відбито у повсякденному словнику. Етнографічні діалектизми не мають відповідників у загальнонародній мові і пояснити їх можна лише опосередковано. Серед них виділяють групи:

1. Назви одягу і  взуття (кобеняк – верхній одяг  без рукавів; крисаня – чоловічий  капелюх; сардак – зимовий  одяг із домашнього сукна).

2. Назви страв (галагани  – вид печива; жур – страва  з вівсяного борошна, гуслянка  – ряжанка з овечого молока; плачинда – різновид печива; лабухи – від печива; кваша – солодка страва з житнього борошна; потапці – їжа з накришеного хліба, перемішаного з олією).

3. Назви житлових і  господарських приміщень та їх  частин, знарядь праці, предметів побуту (абцаба – одвірок, лутка, стовп у стіні; ковганка – дерев'яний посуд для затовкування сала; колиба – чабанський курінь; кошниця – повітка для зберігання качанів кукурудзи).

4. Назви народних музичних  інструментів (дримба – залізний  інструмент у вигляді пружинистої залізної пластинки; трембіта – духовний музичний інструмент).

5. Демонологічні назви  (арідник – злий дух; мольфар  – чарівник; мавка – казкова  лісова істота).

3. Семантичні діалектизми.  До семантичних діалектизмів  зараховують слова, які однакові щодо вираження з загальновживаними, але відмінні від них за значенням (вага – колодязний журавель; вино - виноград; губа - гриб; пасіка – просіка; хвиля – гарна погода; берег – гора, схил гори; іти – їхати; підлий –поганий; верх – димар; гостинець – шлях; година – гарна погода).