Латинскиские взаимствования в английском

3.3. Англійська та  французька фразеологія  латинського походження

      Фразеологічний  фонд латинської мови містить численні прислів’я та приказки, що увійшли  до складу багатьох мов світу не тільки у перекладній формі, а  й як прямі запозичення із збереженням  графіки та орфографії, властивих мові-джерелу. Ці влучні й дотепні вислови нерідко образно узагальнюють багатовіковий суспільно-історичний досвід народу, його культурну і мовну самобутність. Латинські афоризми – це і своєрідні слушні поради, і філософські міркування та судження щодо людського буття. Вони виразно і лаконічно відображають основи світогляду народу, його непохитні моральні та етичні приписи. Сконцентрована в прислів’ях і приказках народна мудрість передає безмежне розмаїття людських взаємин. Тому деякі з них заперечують одні одних, інколи у них відображено протилежні життєві ситуації або суперечливі погляди на них [7, с. 45].

      У щоденному спілкуванні ми намагаємося  чітко і дотепно висловлювати свої думки, уживаючи слова, вислови  і фразеологізми, що у сукупності становлять наш ідіолект. Як приємно, легко і цікаво спілкуватися з людиною, у якої багата й колоритна мова! Почувши лише декілька перших речень, ми вмить розпізнаємо високоерудовану, інтелектуально і духовно багату людину. Іноді ми навіть не зауважуємо, як мова і стиль співрозмовника, який дотепно та вміло вплітає у свою мовленнєву канву "золоті класичні скарби", захоплює нас, створює в нашій уяві адекватні ситуації, заставляє аналізувати, думати, хвилюватися. Звичайно, цього можна досягти, лише працюючи над своєю мовою, вникаючи у глибинний зміст кожного слова, зокрема прислів’їв та приказок, які припали до серця. В українській та інших слов’янських мовах чимало засвоєних (з латинської мови) скалькованих висловів не видаються запозиченнями, оскільки процес асиміляції на всіх рівнях мови відбувся у повному обсязі, спричинивши навіть виникнення паремічних варіантів [17, с. 37].

Чітку межу між прислів’ями та приказками провести важко. Прислів’я здебільшого  виражені повним реченням, висловлюють  окрему закінчену думку, судження і мають повчальний характер, тоді як приказки – це неповні речення, що містять лише натяк на якийсь висновок або судження і не мають чітко вираженого повчального значення. На увагу заслуговують відповідники латинських прислів’їв та висловів в інших мовах.

1. A capillo usque ad ungues. – Від волосся до пальців на ногах.

Укр. Від голови до ніг.

Англ. From head to foot. 

Фр. De la tête aux pieds 

2. Ad praesens ova cras pullis sunt meliōra. – Краще яйця сьогодні, ніж курчата завтра.

Укр. Краще синиця у жмені, ніж журавель в небі. 

Англ. A bird in the hand is worth two in the bush. 

Фр. Le moineau à la main vaut mieux que la grue qui vole. 

3. Aetas senīlis mala merx. – Старість – погана штука.

Укр. Старість – не радість. 

Англ. The feet are slow when the head wears snow.

Фр. La vieillesse est un pesant fardeau.. 

4. Amantes – amentes. – Коханці – шаленці. / Закохані – шалені.

Укр. Любов відбирає розум 

Англ. Love and reason do not go together.

Love and ambition admit no fellowship.

Фр. L’amour et la raison ne font pas bon ménage. 

5. Amor caecus. – Любов сліпа.

Укр. Любов сліпа. 

Англ. Love is blind. Love makes a good eye squint.

Фр. L’amour est aveugle. 

3.4. Класифікація паремій

     Паремії – словесні мініатюри ,що в процесі  формування закріпились як своєрідні усталені формули, образні кліше. Побутуючи,частина з них втратила  своє первісне значення, або набула більш сучасного сенсу.В багатьох прислів’ях міцно зафіксовані елементи давніх міфічних уявлень, риси доі сторичної епохи . що засвідчує їхнє давнє походження і дає підставу відносити цей жанр до найдавніших утворень усної словесності.Вони відображають народну мудрість, а мудрий, дотепний вислів характеризує співрозмовника [8, с. 5].

     Латинська мова свого часу виконала досить важливу роль у поширенні та активному запозиченню іншими мовами численних прислів’їв, приказок, крилатих висловів, слугуючи мовою надрегіонального спілкування. У час Середньовіччя вона охоплювала усі сфери суспільного життя. Це – канон для багатьох мов, які збагачувалися її лексичними скарбами. Щоб уявити значення цієї мови у наші часи, давайте уявимо, що перед нами фраза з газетної статті: “Декан філологічного факультету університету привітав студентів, аспірантів і професорсько-викладацький склад з початком навчального семестру”. Після багаточисельних замін наша фраза буде звучати так: “Керівник відділу , що займається вивченням минулих подій і є частиною навчального закладу , де вивчаються науки привітав тих, хто навчається в вищих навчальних закладах, тих , хто навчається на другому ступені вищого навчального закладу, успішно закінчивши основний курс навчання, а також викладачів і досвідчених викладачів, що мають особливі знання, з початком навчального півріччя” [7, с. 3].

      Латинські вислови-це слушні поради, філософські міркування та судження щодо людського буття, які виразно і лаконічно відображають основи світогляду народу,його непохитні моральні та етичні приписи. Народна мудрість передає розмаїття людських взаємин. Яку ми отримуємо насолоду від спілкування з людиною, у якої насичена і колоритна мова! Цікавим для дослідників і користувачів афористичних висловів є те, що значна їх кількість має не лише аналогічний зміст у різних мовах, але й структуру [1, с. 538]. Виникнення прислів’їв та приказок умовно можна віднести до двох теорій. Найпоширенішою є думка, побудована на матеріалістично-історичному принципі вивчення фольклору, яка формулює причину виникненя прислів’їв як прагнення людей до організації трудового досвіду в словесних формах, які найлегше і найміцніше  закріплювалися в пам’яті. Вірогіднішою являється друга точка зору,висловлювана представниками міфологічної школи фольклористики,яка пояснює прислів’я як “уламки”  творчості.Таким чином можна дослідити  розвиток усього жанру. У прислів’ях відобразилась і магія чисел − 3, 7, 13, 100:”Сім разів відмір, а один відріж’’.

 Лат. Deliberandum est diu,quod statuendum est semel.

 Анг.  Measure  thrice and cut once.

Фр. Il faut tourner sept fois  sa langue dans sa bouche avant de parler [9, с. 188].

Багато  висловів з’явилися на основі спостережень за різними життєвими явищами: Укр. Немає диму без вогню.

Лат. Flamma fumo proxima est.

Анг. There is no smoke  without fire.

Фр. Il  n’y  a pas de fumée sans feu [9, с. 134].

Укр. Яблуко від яблуні недалеко котиться.

Лат. Non prokul a proprio  stipite poma cadunt.

Анг. As the tree, so the fruit.

Фр. Le fruit ne tombe jamais loin de l’arbre [9, с. 248].

Багато  виникло прислів’їв на основі розвитку  ремесел і суспільних відносин:

Укр. Клин клином вибивають.

Лат. Clavum clavo pellere.

Анг. One neil drives out another.

Фр. Un clou chasse l’autre [9, с. 90].

Найближчі до сучасності приказки,в яких зафіксовані  певні суспільні відносини, реалії соціального життя, абстрактні поняття, моральні якості людей психічні стани  тощо.

Укр. Один за всіх і всі за одного.

Лат. Unus pro omnibus et omnes pro uno.

Анг.One for all, all for one.

Фр.Tous pour un, un pour tous [9, с. 152].

Укр. Краще  з розумним загубити ,ніж з дурнем знайти.

Лат.Malo cum Platone errare, quam cum aliis recte sentire.

Анг. Better be foolish with  all than wise by  yourself.

Фр. Mieux vaut  un sage ennemi  qu’un sot ami [9, с. 98].

У структурі  приказок  спостерігаються різні  композиційні прийоми: зіставлення, контрасту, антитези, паралелізму:

Укр. Яка  мама ,така й доня.

Лат. Qualis  mater, talis filia [7, с. 257].

Анг. Like mother, like daughter [6, с. 143].

Фр. Telle mere, telle fille [9, с. 250].

Поширені  вони і в вигляді дилеми, подвійного заперечення, причинно – наслідкового зв’язку, заперечення від протилежного.

Укр.Або вдома не бути,або волі здобути.

Лат. Aut vincere, aut mori.

Анг. Make or break.

Фр.Vaincre ou mourir [9, с. 6].

Укр. Ні слова, ні звук.

Лат. Taciturnior est statua.

Анг. As mute  as a fish.

Фр. Muet comme une carpe [9, с. 148].

Укр. Хоч камінь на шию - та в воду .

Лат. Ad restium res redit.

Анг. To be out in a corner.

Фр. Filer sa corde [9, с. 216].

Укр. Що посієш ,те й пожнеш.

Лат.Ut seres, іta metes.

Анг. As you sow, you will mow.We reap as we have sown.

Фр. Bon fruit vient  de bonne semence [ 9,с. 247].

Поширеними  є і тричленні приказки:

Укр. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

Лат. Audi multa, loquere  pauca.

Анг. Be swift to hear, slow to speak.

Фр. Ecoute  beaucouр, parle  peu [9, с. 42].

Основними тропами в прислів’ях виступають метафора, порівняння, метонімія.

Укр.Гни  дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!

Лат. Est arbuskula ,non truncus curvandus in uncum.

Анг. The tree must be bent while it is  young.

Фр. L’arbre se redress, quand il est  jeune [9, с. 41].

Укр. Ясно як Божий день.

Лат.Apparet et etiam caeco.

Анг. As clear as day. (As the at noonday). The case is as clear as daylight.

Фр. Même un aveugle le verrait [9, с. 256].

Метонімія є домінантним тропом для паремій ,бо пояснює їх лаконічність.

Укр. За дурною головою і ногам нема спокою .

Лат. Dum caput aegrotat, omnia alia membra dolent.

Анг. Little wit in the head makes much work for the feet.

Фр.Quand on n’a pas une bonne tête,il faut  avoir de bonnes jambes [9, с. 69].

Основною  рисою,що відрізняє романські мови від латинсько, є те, що граматичні значення, які латиною виражаються формою змінюваних слів ,в романських мовах часто передаються змінюваними словами. Виходячи з цієї відмінності, латинську мову можна віднести до мов так званої синтетичної будови, а романські мови до мов аналітичної будови. Якою б глибокою не була ця структурна відмінність,в багатьох  випадках романські мови донесли  до нашого часу такі давньолатинські риси, які спостерігаються в близькому до розмовної ,мови Плавта, але були відкинені літературною нормою класичного періоду .Порівняльне вивчення романських мов і зіставлення їх з латинською літературною мовою дозволяє таким чином  доповнювати ті дані, які можуть бути вилучені безпосередньо з тих, що збереглися  писемних пам’яток “вульгарної латини”.

      Жива  латинська мова зберігає основні характерні риси своєї будови приблизно до  V ст. н. е., до того часу,  коли Західна римська імперія перестала існувати як самостійне політичне ціле. З цього часу мова виявляється уже якісно новою, так що потрібно говорити не про єдину мову римлян – латинську, а про різні романські мови, коли національні мови Європи,ввібравши латинську і латино-грецьку термінологію, стали досить ефективними знаряддями наукової творчості [7, с. 120].

      Зібрання  національних прислів’їв та приказок  яскраво відображає побут , звичаї та інші специфічні особливості їх народу. Але існує й інший розряд таких же виразів,які відрізняються лише тим, що вони являються цитатами. Найбільш популярних латинських “крилатих слів” близько 3000.

Укр. Людина планує,Бог керує. (Фома Кемпийский).

Лат.Homo proponit, sed Deus  disponit.