Ігрові методики ознайомлення з іноземними мовами дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

Інститут  післядипломної освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

Тема: Ігрові методики ознайомлення з іноземними мовами дітей дошкільного  віку (5-6 років)

 

 

Виконала Івлева М.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2010

 

Зміст

навчання дошкільник іноземна гра

Вступ

1. Готовність дошкільнят до навчання
2. Цілі, завдання та принципи навчання дошкільнят іноземної мови
3. Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання ігор на заняттях іноземною мовою
4. Ігрові методи як основа здійснення навчального процесу
5. Рецептивні ігри
6. Репродуктивні (відтворюючі) ігрові вправи
7. Продуктивні (творчі) ігри
8. Навчання дошкільнят вимові
9. Навчання дошкільнят лексиці

Висновки

Використані джерела

 

Вступ

 

Дошкільне навчання дітей англійської мови набуло широкого розповсюдження. Групи  з вивчення англійської мови створено у багатьох дошкільних закладах, для  учнів перших класів загальноосвітніх шкіл, у сфері освітніх послуг. У  родинах проводиться індивідуальне  навчання, навчання «методом гувернантки». Педагогічна наука і освітянська практика довели, що якщо таке навчання здійснюється правильно з методичного та лінгвістичного погляду, то воно стає важливим чинником пришвидшеного інтелектуального розвитку дітей, сприяє засвоєнню ними мінімізованого іншомовного матеріалу, створює передумови для успішного оволодіння у школі будь-якою іноземною мовою. Педагоги, зайняті дошкільним навчанням англійської мови, стикаються з цілою низкою непростих проблем. У їхньому розпорядженні немає обгрунтованих рекомендацій, з якого віку розпочинати і у якому обсязі вивчати англійську мову, як будувати навчально-виховний процес, які форми і методи використовувати, якими мають бути результати навчання. Навчання іноземної мови є не обов 'язковим, але бажаним компонентом дошкільної освіти. Таке навчання є важливим засобом гармонійного розвитку особистості, формування її життєвої компетенції. Побудований правильно з дидактичного та лінгвістичного поглядів, процес навчання сприяє реалізації змісту всіх сфер життєдіяльності дітей, визначених Базовим компонентом дошкільної освіти («Я сам», «Люди», «Культура», «Природа»), і має самостійне освітнє значення. Діти, які у дошкільному віці один-два роки залучалися до вивчення іноземної мови, за умови, що це навчання організовувалося методично правильно, успішніше навчаються у школі, краще засвоюють курс будь-якої іноземної мови.

Навчання дошкільників англійської  мови — це особливий вид освітньої  діяльності. У процесі навчання мова виступає водночас предметом і провідним засобом навчання. У процесі навчання діти не вивчають складових частин незнайомої мови, а одразу опановують її як засіб спілкування. Навчання відбувається в умовах штучного білінгвізму, і це, на відміну від природного двомовного середовища, призводить до додаткових труднощів. Усі малята спочатку з радістю починають вивчення нової мови, та вже через кілька занять у більшості цей інтерес може зникнути. Адже у дошкільників ще не сформовані ті види мотивації, що дають змогу їм розуміти, яке вагоме значення матиме знання іноземної мови у їхньому майбутньому дорослому житті.

Розвиток  психічних та фізіологічних процесів більшості старших дошкільників сягає рівня, який створює передумови для забезпечення системності їх іншомовного навчання. Педагогічна  теорія довела, освітянська практика підтвердила, що діти п'яти-шестирічного віку можуть успішно оволодівати англійською мовою, не втрачаючи інтересу до її вивчення. Це пояснюється тим, що у старшому дошкільному віці кожна дитина «є спеціалістом засвоєння будь-якої іноземної мови» (Е.Пулгрем), а правильно організоване навчання сприяє пришвидшеному становленню важливих психічних процесів, формуванню нових психічних якостей особистості.

 

1. Готовність дошкільнят до навчання

 

За останні роки віковий  поріг початку навчання дітей  іноземної мови все більше знижується. Як правило, дитина чотирьох років вважається вже цілком підготовленою до занять, деякі ж батьки прагнуть віддати в групи англійської мови трирічних дітей. Як до цього ставитися, і який вік вважати найбільш підходящим для початку навчання?

Відомо, що можливості раннього віку в оволодінні іноземною мовою  воістину унікальні. Ще К.Д. Ушинський писав:''Дитя привчається в кілька місяців так говорити іноземною мовою, як не може привчитися в кілька років''.

Унікальна схильність до мови (а зоною найбільшого сприяння в оволодінні іноземною мовою  є віковий період від 4 до 8-9 років), пластичність природного механізму  засвоєння мови, а так само певна  незалежність цього механізму від  дії спадкових факторів, пов'язаних до приналежності до тієї чи іншої  національності, - все це дає дитині можливість при відповідних умовах успішно оволодіти іноземною мовою. З віком ця здатність поступово згасає. Тому всякі спроби навчити другої іноземної мови (особливо у відриві від мовного середовища) дітей більш старшого віку пов'язані, як правило, з цілим рядом труднощів.

Успішне оволодіння іноземною  мовою стає можливим ще й тому, що дітей (особливо дошкільного віку) відрізняють  більш гнучке та швидке, ніж на наступних  вікових етапах, запам'ятовування мовного  матеріалу; наявність глобально  діючої моделі і природність мотивів  спілкування; відсутність так званого  мовного бар'єру, тобто страху гальмування, що заважає вступити в спілкування іноземною мовою навіть за наявності необхідних навичок; порівняно невеликий досвід у мовному спілкуванні рідною мовою та інше. Крім того, гра, будучи головним видом діяльності дошкільника, дозволяє зробити комунікативно цінними практично будь-які мовні одиниці.

Все це дає можливість у  ранньому віці оптимально поєднувати комунікативні потреби і можливості їх вираження іноземною мовою  дітьми даного віку і тим самим  уникнути одного істотного протиріччя, яке постійно виникає при більш  пізньому початку навчання цього  предмету між комунікативними потребами (бажання дізнатися і сказати  багато) і обмеженим мовним досвідом (незнання, як це багато висловити малою кількістю лексики).

Отже, зі скількох років треба  починати навчання іноземної мови? На думку автора навчального посібника''Як навчити дітей говорити по-англійськи'', Шолпо І.Л., краще всього починати вчитися іноземної мови у віці п'яти років. Навчання дітей 4 року життя, на її думку, звичайно можливо, але малопродуктивно. Чотирирічні діти засвоюють матеріал набагато повільніше, ніж п'ятирічні. Їх реакції спонтанні, емоції б'ють через край, увага постійно переключається з одного предмета на інший. Дітям цього віку, важко обходитися без присутності батьків, крім того, у них ще не сформоване як слід відчуття смішного, - а це важливо при організації навчання іноземної мови. Крім того, чотирирічні діти ще недостатньо добре володіють рідною мовою: у них не розвинена здатність до спілкування, не сформована регулююча функція мови і внутрішнє мовлення. Не досягла розвинених форм і рольова гра, яка має найбільше значення при навчанні іноземної мови дошкільників.

П'ятирічний вік, є найбільш підходящим (як у фізіологічному, так  і в психологічному плані) для  початку будь-якої навчальної діяльності. У цьому віці дитина здатна до більш-менш тривалої концентрації уваги, у неї з'являється здатність до цілеспрямованої діяльності, вона опановує достатню кількість мовних моделей для задоволення своїх комунікативних потреб. У п'ятирічних дітей формується почуття смішного, рольові ігри носять розвинутий, складний характер. Очевидно, що для свідомого оволодіння мовою передумови створюються, як правило, до п'яти років.

 

2. Цілі, завдання та принципи навчання дошкільнят іноземної мови

 

Методика педагогічної роботи визначається цілями і завданнями, які ставить перед собою педагог. Головними цілями в навчанні дошкільників іноземної мови є:

• формування у дітей первинних навичок спілкування іноземною мовою;
• уміння користуватися іноземною мовою для досягнення своїх цілей, вираження думок і почуттів в реальних ситуаціях спілкування;
• створення позитивної установки на подальше вивчення іноземних мов;
• пробудження інтересу до життя і культури інших країн;
• виховання активно-творчого та емоційно-естетичного ставлення до слова;
• розвиток лінгвістичних здібностей учнів з урахуванням вікових особливостей у старших дошкільників;
• децентрація особистості, тобто можливість подивитися на світ з різних позицій.

Сучасні погляди на організацію навчального  процесу у дошкільних закладах, що має здійснюватися на основі демократизації, гуманізації, гуманітаризації та варіативності, вимагають, щоб загальні дидактичні та спеціальні принципи комунікативно-орієнтованого  навчання іноземних мов були уточнені і деталізовані. З цих позицій принципи дошкільного навчання англійської мови доцільно виділити у такому поєднанні:

• врахування мовленнєвого розвитку дітей;
• врахування переваги у дітей мимовільної уваги та пам'яті над довільною;
• врахування провідного характеру ігрової діяльності над іншими видами діяльності;
• зацікавленості та свідомості;
• використання рідної мови;
• мислиннєво-мовленнєвої активності;
• використання рольових ігор, моделювання ситуацій спілкування;
• інтерактивності (обов'язкової участі двох комунікантів), колективного характеру спілкування;
• наочності;
• індивідуалізації;
• розвиваючого навчання;
• нерозривної єдності навчання і виховання;

 

3. Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання ігор на заняттях іноземною мовою

 

Гра поряд із працею й  навчанням – один з основних видів  діяльності людини, дивний феномен  нашого існування. Гра як феномен  культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок, вносячи  в зміст дозвілля нескінченні  сюжети і теми. Російський письменник Ю. Нагибін так оцінює значення гри  в дитинстві: «У грі виявляється  характер дитини її погляди на життя, її ідеали. Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються до рішення складних життєвих проблем».

К.Д. Ушинський (1824–1871), автор  теорії духовного розвитку дитини в  грі, уперше висунув ідею про використання гри в загальній системі виховання, у справі підготовки дитини через  гру до трудової діяльності. К.Д. Ушинський  стверджував, що в грі з'єднуються  одночасне прагнення, відчуття і  уявлення.

По визначенню, «гра –  це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і  засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється  самоврядування поводженням».

У людській практиці гра  виконує такі функції:

• розважальну (це основна функція гри – розважити, надихнути, розбудити інтерес);
• комунікативну: освоєння діалектики спілкування;
• самореалізації в грі як полігоні людської практики;
• терапевтична: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;
• діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;
• функцію корекції: внесення позитивних змін у структуру особистісних показників;
• міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;
• соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського гуртожитку.

Ігри мають чотири головні  риси:

• вільна розвиваюча діяльність, що починається лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності (процедурне задоволення);
• творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності («поле творчості»);
• емоційна піднесеність діяльності, емоційна напруга;
• наявність прямих чи непрямих правил, що відбивають зміст гри, логічну послідовність її розвитку.

У структуру гри як діяльності органічно входить з’ясування мети, планування, реалізація мети, а також  аналіз результатів, у яких особистість  цілком реалізує себе як суб'єкт. Мотивація  ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагальності, задоволення  потреби в самоствердженні, самореалізації.

У структуру гри як процесу  входять:

• ролі, узяті на себе граючими;
• ігрові дії як засіб реалізації цих ролей;
• ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;
• реальні відносини між граючими;
• сюжет (зміст) – область дійсності, умовно відтворена в грі.

Значення гри неможливо  вичерпати й оцінити розважально-рекреактивними можливостями. У тім і складається  її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів  у праці.