Управління оборотними активами підприємства

Варіант 7

 

1. Управління оборотними активами підприємства
2. Методи аналізу фінансової звітності
3. Задача 1.

Підприємство  по реалізації сільськогосподарської  продукції в кінці кожного  року здійснює внесок на депозит в  сумі 200 тис. грн. на умовах 14% річних при  щорічному нарахуванні відсотків  протягом 10 років. Визначити приведену  вартість ануїтету.

4. Задача 2.

Оцінити вплив на операційний прибуток зміни  елементів операційного важеля через  зміну обсягів продажу. За даними основних показників діяльності підприємства наведених у таблиці 3 і за умови, що обсяг продажу продукції складає 2 000 одиниць, ціна за одиницю – 300 грн., змінні витрати на одиницю – 190 грн. Розрахуйте на скільки відсотків можна зменшити обсяги продажу при зростанні ціни на 10% за умови збереження незмінного обсягу прибутку.

 

Таблиця 3

Показники обсягу та складу реалізованої продукції

№ з/п	Показники	Обсяг, тис. грн.	Частка, %
1	Виручка від реалізації продукції (РП)	600	100
2	Змінні витрати (ЗВ)	380	63,3
3	Валова маржа (ВМ)	220	36,7
4	Постійні витрати (ПВ)	100	45,5
5	Прибуток	120	54,5

 

 

 

1. Управління оборотними активами підприємства

 

          Управління товарно-матеріальними запасами з метою забезпечення безперебійного здійснення статутної діяльності. У сучасних умовах підприємствам жорстко не нав'язуються нормативи формування оборотних коштів, і вони можуть утримувати на своєму балансі стільки запасів, скільки витримають їх фінансові джерела, незважаючи на це зростає роль економічного обґрунтування необхідних розмірів товарно-матеріальних запасів. У процесі фінансового управління ними особливу увагу необхідно звернути на визначення:

• оптимального обсягу замовлення;

• моменту замовлення;

• раціонального способу закупівлі.

Оптимальним є такий розмір замовлення, який мінімізує сукупні витрати на обслуговування товарно-матеріальних запасів. Для визначення оптимального обсягу замовлення застосовується модель Уілсона.

Визначення необхідного обсягу фінансових ресурсів, авансованих у  формування запасів товарно-матеріальних цінностей, здійснюється за допомогою  визначення потреби у окремих  видах запасів.

Мінімізація поточних витрат з обслуговування запасів являє собою оптимізаційну  задачу, яка вирішується у процессі їх нормування.Розрахунок оптимального розміру партії поставки, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати з обслуговування запасів здійснюється за допомогою формули, відомої як модель Уілсона:

                                                (6.5)

де: ОРпп – оптимальний розмір партії постачання;

Зр – необхідний обсяг закупівлі товару (сировини, матеріалів) за рік (квартал);

ПВ1 – розмір поточних витрат з  розміщення замовлення, доставки товарів  та їх приймання у розрахунку на одну партії, що постачається;

ПВ2 – розмір поточних витрат зі зберігання одиниці запасів.

Оптимальний обсяг замовлення –  це така замовлена кількість товарів, за якою сукупні витрати на організацію замовлення і зберігання запасів будуть мінімальними.

Для того щоб визначити період поновлення замовлення, необхідно знати, скільки часу минає з моменту його оформлення до фактичного виконання (тобто поставки замовленої партії). Цей період називається циклом замовлення. На практиці для визначення циклу замовлення потрібно зіставити тривалість виконання десяти останніх замовлень і вибрати найбільшу. Спрощено момент повторного замовлення можна знайти шляхом перемноження циклу замовлення на щоденні (щотижневі) витрати запасів.

Показник оптимального обсягу замовлення дає змогу визначати оптимальний момент для поновлення замовлення, що зводиться до встановлення строку між попередньою поставкою товарно-матеріальних цінностей і наступним замовленням. Для всієї номенклатури товарно-матеріальних цінностей кількісні моделі управління застосовувати недоцільно. У зарубіжній практиці фінансового менеджменту рекомендується здійснювати контроль за станом товарно-матеріальних запасів, використовуючи метод аналізу АВС. Цей метод базується на законі Паретто "Закон 80—20". Від кількісних моделей управління товарно-матеріальними запасами можна відмовитися у випадку: нестабільних поставок товарно-матеріальних запасів; очікуваного підвищення цін на товарно-матеріальні; невизначеності умов господарювання; швидкого фізичного або морального зносу товарно-матеріальних цінностей.

Обґрунтування раціонального способу  їх закупівлі. При цьому потрібно усвідомлювати, що немає ідеального способу закупівель, і конкретний вибір фінансового менеджера  повинен базуватися на аналізі всіх плюсів і мінусів кожної з можливих альтернатив, врахуванні конкретних умов і завдань діяльності. У систематизованому  вигляді переваги і недоліки найбільш поширених способів закупівлі сировини наведено у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

Порівняльна характеристика окремих  способів закупівлі

товарно-матеріальних запасів

 

Спосіб закупівель  т.м.ц.	Переваги	Недоліки
Замовлення на поставку однією партією	• Гарантія поставки всієї потрібної  кількості товарно-матеріальних цінностей. • Мінімізація  витрат на організацію замовлення. • Можливість скористатися оптовими зниженими цінами	• Підвищується потреба у складських приміщеннях, зростають витрати на їх утримання, можливі додаткові витрати на оренду приміщень. • Уповільнюється оборотність капіталу. • Підвищуються можливі витрати через вилучення  коштів з обігу. • Підвищується ризик фізичних втрат
Замовлення на регулярну поставку товарів (договір на довгостроковий період)	• Прискорення оборотності капіталу завдяки оплаті продукції в міру постачання. • Зменшення  витрат на зберігання. • Зменшення  витрат на організацію замовлення (договір укладається на весь обсяг поставки)	• Існує зобов'язання купити весь обсяг замовлених товарів, навіть якщо відпадає в них потреба. • Додаткові  витрати при помилковому визначенні обсягів замовлення,  перепрофілюванні діяльності.
Щоденна (щотижнева) закупівля товарів на договірній основі (для підприємств громадського харчування, продовольчих магазинів)	• Мінімізація витрат на зберігання. • Прискорення оборотності капіталу. • Зменшення  втрат через погіршення якості.	• Збільшення витрат на організацію замовлення. • Ризик виникнення перебоїв у виробництві й торгівлі при зриві графіку поставок. • Неможливість скористатися оптовими знижками з ціни.
Закупівля товарів у порядку разових операцій	• Можливість вибору ціни. • Зменшення  витрат на зберігання. • Уникнення  зайвих витрат і втрат при перепрофілюванні діяльності. • Підвищення ефективності закупівельних операцій для тих  товарів, що закупаються епізодично	• Немає гарантії своєчасної закупівлі. • Підвищення витрат на організацію замовлення. • Неможливість скористатися оптовими знижками з ціни

До переваг завищеного обсягу запасів  належать можливість економії часу в  процесі виробництва, більша еластичність підприємства у випадку підвищення ринкового попиту на його продукцію, можливі значні цінові знижки. Недолік - високу затратність такої політики. З погляду раціонального управління товарно-матеріальними запасами, треба уникати зайвих та надмірних запасів. Запаси товарно-матеріальних цінностей можна збільшувати лише доти, доки отримана економія перевищує загальні витрати на утримання додаткових запасів.

Досить важко і ризиковано здійснювати "миттєве" управління запасами, тобто  закуповувати товарно-матеріальні  цінності в момент потреби на них (працювати "з коліс"). Такий  спосіб закупівлі можливий лише за умови:  злагодженої системи виробництва, своєчасної і достовірної інформації про стан ринку сировини, наявності надійних постачальників, ефективного оперативного маневрування запасами.

Таким чином, хоча управління запасами не є прямою функцією фінансового директора, інвестування грошових коштів у товарно-матеріальні цінності є важливим аспектом фінансового менеджменту. Фінансові менеджери повинні бути добре обізнані з методами контролю запасів і вміти ефективно перерозподіляти вкладений у них капітал. При цьому необхідно усвідомлювати, що чим більший рівень рентабельності активів і, відповідно, вищі можливі (альтернативні) витрати, пов'язані з інвестуванням грошових коштів у запаси, тим менші оптимальний обсяг замовлення і середній обсяг запасів.

В умовах нестабільного попиту на ринку сировини та невизначеності річної потреби підприємства в запасах товарно-матеріальних цінностей фінансові менеджери зацікавлені у зменшенні циклу замовлення, оскільки при цьому зменшується потреба у страхових запасах і, відповідно, зменшується загальний обсяг інвестицій у запаси, якщо інші умови не змінюються. Тобто, чим вищі можливі (альтернативні) витрати при інвестуванні грошових коштів у товарно-матеріальні запаси, тим більш нагальною є потреба у зменшенні строків виконання замовлень на їх поставку.

ІІ. Управління грошовими активами. Метою управління грошовими активами є  забезпечення постійної платоспроможності підприємства. Об'єктами фінансового управління є грошові кошти (в касі, на банківських рахунках, у дорозі) та їх резерви у формі поточних фінансових інвестицій у грошові інструменти та цінні папери.

З позицій теорії інвестування грошові  кошти — це окремий вид інвестицій у товарно-матеріальні цінності, а тому управління ними має здійснюватися  на таких загальних засадах:

— підтримка мінімального залишку  грошових коштів для безперебійного здійснення поточних розрахунків;

• врахування діапазону сезонних змін залишку грошових коштів;
• створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів діяльності;
• формування резерву грошових коштів для компенсації не передбачених витрат і можливих втрат у процесі фінансово-господарської діяльності;
• своєчасна трансформація вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поповнення залишку грошових коштів.

Важливим управлінським завданням  є підтримка грошових коштів підприємства на мінімально потрібному рівні. Для цього можуть використовуватися всі можливі джерела поповнення грошових коштів:

1. Надходження виручки від реалізації продукції на умовах негайної оплати.
2. Стягнення дебіторської заборгованості.
3. Продаж резервних грошових активів у формі поточних фінансових інвестицій.
4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів підприємства (запасів, основних засобів, об'єктів незавершеного виробництва, патентів, ноу-хау тощо).
5. Отримання банківських кредитів.
6. Залучення інвестицій шляхом випуску акцій, облігацій, додаткових паїв тощо.

При чому перші чотири способи поповнення залишку грошових коштів є більш доцільними, оскільки не ведуть до збільшення валюти балансу. У цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів підприємства. І, навпаки, два останні способи можуть використовуватися для підтримки поточної платоспроможності лише у крайніх випадках, оскільки вони призводять до відволікання залучених ресурсів від цільового використання.

Мінімальний залишок грошових коштів визначається, виходячи з планового обсягу платіжного обороту та швидкості обороту грошових коштів, що склалася на підприємстві з урахуванням особливостей його діяльності.

Мінімальний залишок грошових коштів = Плановий платіжний оборот ÷ Фактична оборотність грошових коштів. Тобто  є два основні шляхи зменшення  мінімального залишку грошових коштів: за рахунок оптимізації платіжного обороту та шляхом прискорення оборотності  грошових коштів.

Оптимізувати платіжний оборот підприємства можна шляхом коригування потоків платежів, запровадження режиму економії, зменшення потреби у фінансових ресурсах. Прискорити оборотність грошових коштів вдається за рахунок: зменшення тривалості операційного та фінансового циклів; своєчасної інкасації виручки; зменшення обсягів готівкових розрахунків; скорочення частки тих форм розрахунків з постачальниками, які потребують тимчасового резервування грошових коштів на банківських рахунках (акредитиви, чеки) і т. ін.