Управління активами

а) виробничі будівлі і  приміщення;

 б) машини і устаткування, використовувані у виробничому  технологічному процесі;

 в) машини і устаткування, використовувані в процесі управління операційною діяльністю. 

На першому етапі визначається потреба в окремих видах машин  і устаткування, використовуваних у  виробничому технологічному процесі. Принципова формула розрахунку цієї потреби має наступний вигляд:

Поб =ОП*Се/ПРэ+У,   де

 Поб – потреба у  виробничому устаткуванні конкретного  вигляду; 

 ОП – планований  обсяг виробництва продукції,  що вимагає використання даного  вигляду обо­рудованія; 

 ПРе – експлуатаційна  продуктивність даного вигляду  устаткування (нормативний обсяг  виробництва продукції з розрахунку  на одиницю устаткування); 

 Се – вартість одиниці  даного вигляду устаткування;

На другому етапі визначається потреба в окремих видах машин  і устаткування, використовуваних в  процесі управління операційною  діяльністю (офісні меблі, електронно-обчислювальні машини, засоби зв'язку і тому подібне).

На третьому етапі визначається потреба в приміщеннях (будівлях) для здійснення безпосереднього  виробничого процесу (зі всіма допоміжними  його видами) і розміщення персоналу  управління.  

Потреба в нематеріальних активах визначається виходячи з  використовуваної технології здійснення операційного процесу.

При визначенні вартісного об'єму  внеоборотних операційних активів, потрібних підприємству, враховується форма задоволення потреби в  окремих їх видах — придбання  у власність, фінансова або оперативна оренда.   Потреба в запасах  товарно-матеріальних цінностей розраховується диференційовано в розрізі наступних  їх видів:  

 а) потреба в оборотному  капіталі, що авансується в запаси  сировини і матеріалів;

б) потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси готової продукції (для промислових підприємств);

  в) потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси товарів (для торгівельних підприємств).

Потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси товарно-матеріальних цінностей кожного виду, визначається шляхом множення одноденної їх витрати  на норму запасу в днях. Норми  запасів товарно-матеріальних цінностей  кожного виду встановлюються кожним підприємством самостійно виходячи з галузевих і інших особливостей його господарської діяльності (по нових підприємствах ці норми  включаються до складу показників бізнес-плану).

Потреба в грошових активах  визначається на основі майбутнього  їх витрачання на розрахунки по оплаті праці (виключаючи нарахування на неї); по авансових і податкових платежах; по маркетинговій діяльності (витрати  по рекламі); за комунальні послуги  та інші. У практиці формування грошових активів новостворюваних підприємств  потреба в них визначається в розрізі перерахованих видів платежів на майбутні три місяці (що забезпечує достатній запас платоспроможності на першому етапі функціонування підприємства). В процесі подальшої господарської діяльності нормативи активів в грошовій формі знижуються (особливо в умовах інфляції).

Потреба в інших активах  встановлюється методом прямого  рахунку по окремих їх різновидах з врахуванням особливостей створюваного підприємства. Розрахунок потреби в  інших активах здійснюється окремо по внеоборотним і оборотних активах. 

 За результатами проведених  розрахунків визначається загальна  потреба у внеоборотних і оборотних  активах новостворюваного підприємства Потреба у внеоборотних активах розраховується шляхом підсумовування потреби в основних засобах, нематеріальних активах і інших видах внеоборотних активів. Відповідно потреба в оборотних активах визначається шляхом підсумовування потреби в запасах товарно-матеріальних цінностей, грошових активів і інших видах оборотних активів.

Розрахунок потреби в  активах нового підприємства пов'язаний з вибором альтернативних рішень:

 а) орендою, будівництвом  або придбанням будівель (приміщень);

б) орендою або придбанням машин, механізмів і устаткування;

в) формуванням більшого або меншого розміру запасів товарно-матеріальних цінностей;

 г) придбанням готових  технологічних рішень (у формі  нематеріальних активів) або їх  самостійної розробки;

д) формуванням більшого або  меншого рівня платоспроможності, а відповідно і розміру грошових активів і тому подібне. Тому розрахунок потреби в активах нового підприємства доцільно здійснювати в трьох варіантах:

1) мінімально необхідна  сума активів, що дозволяє почати  господарську діяльність; 

2) необхідна сума активів,  що дозволяє почати господарську  діяльність з достатніми розмірами  страхових запасів по основних  видах оборотних коштів (матеріальним  і грошовим активам);

  3) максимально необхідна  сума активів, що дозволяє придбати  у власність всі використовувані  основні засоби і необхідні  нематеріальні активи, а також  створити достатні розміри страхових  запасів по всіх видам оборотних активів, потрібним на первинному етапі діяльності.

В процесі розрахунків  спочатку визначаються показники мінімального і максимального варіантів потреби  в активах, а потім в рамках цих її кордонів формується необхідна  їх сума. Максимальний варіант потреби  в активах може бути використаний згодом для першої стадії розширення підприємства.  

При визначенні мінімально необхідною обший суми активів нового підприємства слід враховувати вимоги чинного  законодавства до формування статутного фонду підприємств різних сфер діяльності (банків, страхових компаній, інвестиційних  фондів і компаній і тому подібне) і організаційно-правових форм (акціонерних  товариств, суспільств з обмеженою  відповідальністю). Загальна сума формованих активів по цих підприємствах не може бути нижче за мінімальний розмір їх статутного фонду, визначеного законодавством.

Забезпечення оптимальності  складу активів з позицій ефективності господарської діяльності. Така оптимізація  складу активів підприємства направлена з одного боку на забезпечення майбутнього  повного корисного використання окремих їх видів, а з іншої  – на підвищення сукупної потенційної  їх здатності генерувати операційний  прибуток. Про­цесс цієї оптимізації  здійснюється по наступних трьох  етапах:

На першому етапі оптимізується  співвідношення сукупних розмірів внеоборотних і оборотних активів підприємства, використовуваних в процесі його операційної діяльності.

На другому етапі оптимізується  співвідношення між активною і пасивною частиною внеоборотних активів. До активної частини внеоборотних активів відносяться машини, механізми і устаткування, безпосередньо задіяні у виробничому технологічному процесі. До пасивної частини внеоборотних операційних активів відносяться будівлі і приміщення; машини і устаткування, використовувані в процесі управління операційною діяльністю; нематеріальні активи, обслуговуючі операційний процес.

На третьому етапі оптимізується  співвідношення трьох основних видів  оборотних активів – суми запасів  товарно-матеріальних цінностей; суми дебіторської заборгованості; суми грошових активів.

Оптимізація складу внеоборотних і оборотних активів вимагає  обліку галузевих особливостей здійснення операційної діяльності, середньої  тривалості операційного циклу на підприємстві, а також оцінки позитивних і негативних особливостей функціонування цих видів  активів.

 Внеоборотниє активи характеризуються наступними позитивними особливостями:

а) вони практично не схильні  до втрат від інфляції, а отже краще захищені від неї; 

 б) їм властивий менший  комерційний ризик втрат в  процесі операційної діяльності  підприємства; вони практично захищені  від недобросовісних дій партнерів  з операційних комерційних операцій;  

в) ці активи здатні генерувати стабільний прибуток, забезпечуючи випуск різних видів продукції відповідно до кон'юнктури товарного ринку; 

г) вони сприяють запобіганню (або істотному зниженню) втратам  запасів товарно-матеріальних цінностей  підприємства в процесі їх зберігання; 

 д) їм властиві великі  резерви істотного розширення  об'єму операційної діяльності  в період підйому кон'юнктури  товарного ринку.

В той же час, внеоборотниє активи в процесі операційного використання мають ряд недоліків: 

 а) вони схильні до  морального зносу (особливо активна  частина виробничих основних  коштів і нематеріальні операційні  активи), у зв'язку з чим, навіть  будучи тимчасово виведеними  з експлуатації, ці види активів  втрачають свою вартість; 

 б) ці активи важко  піддаються оперативному управлінню, оскільки слабо мінливі в структурі в короткому періоді, в результаті цього будь-який тимчасовий спад кон'юнктури товарного ринку призводить до зниження рівня корисного їх використання, якщо підприємство не перемикається на випуск інших видів продукції; 

 в) у переважній частині вони відносяться до групи слаболіквідних активів і не можуть служити засобом забезпечення потоку платежів, обслуговуючого операційну діяльність підприємства.

Оборотні активи характеризуються наступними позитивними особливостями:   

а) високою мірою структурної  трансформації, в результаті якої вони легко можуть бути перетворені з  одного вигляду в іншій при  регулюванні товарного і грошового  потоків в операційному процесі; 

 б) більшою пристосовністю  до змін кон'юнктури товарного  і фінансового ринків – вони  легко піддаються змінам в  процесі диверсифікації операційної  діяльності підприємства;  

в) високою ліквідністю, при необхідності значна їх частина може бути конверсирована в грошові активи, необхідні для поточного обслуговування операційної діяльності в нових її варіаціях;  

г) легкістю управління; основні  управлінські рішення, пов'язані з  їх зворотом, реалізуються протягом короткого  періоду часу.

В той же час їм властиві наступні недоліки:

  а) частина оборотних  активів, що знаходяться в грошовій  формі і у формі дебіторської  заборгованості, значною мірою схильна  до втрати вартості в процесі  інфляції;  

б) тимчасово вільні (надмірно сформовані) оборотні активи практично  не генерують прибуток (окрім вільних  грошових активів, які можуть бути використані  в короткострокових фінансових вкладеннях), більш того, зайві запаси товарно-матеріальних цінностей, не лише не генерують прибуток, але викликають додаткові операційні витрати по їх зберіганню;   у) запаси оборотних товарно-матеріальних цінностей у всіх їх формах схильні до постійних втрат у зв'язку з природним спадом;   г) значна частина оборотних активів схильна до ризику втрат у зв'язку з недобросовісною партнерів по господарських операціях, а інколи і персоналу.   Для оцінки результатів оптимізації співвідношення оборотних і внеоборотних активів використовується показник – коефіцієнт маневреності активів, який розраховується по наступній формулі:

КМа=ОА/А,   де

КМа – коефіцієнт маневреності активів підприємства; 

      OA – загальна сума всіх сформованих активів підприємства.