Істричні аспекти розвитку фінансового менеджменту

       З цих позицій більш логічно  під час управління фінансами  застосовувати в комплексі концепції  адаптації західної теорії і  створення вітчизняної теорії  менеджменту і при цьому використовувати західний досвід фінансового менеджменту лише в тій частині, яка може виявитися корисною в специфічних умовах української економіки.

     Аналіз  розвитку вітчизняного фінансового  менеджменту дає змогу зробити  висновок, що на початковому етапі  його становлення головною особою в  організації фінансів більшості  підприємств, особливо малих і середніх, є головний бухгалтер, до функцій  якого належать збір та обробка первинної  фінансової інформації, облік витрат, обґрунтування цін на продукцію, прийняття рішень щодо доцільності  кредитування, організація взаємовідносин з кредиторами та дебіторами, органами фінансового та податкового контролю.

     На  великих корпоратизованих підприємствах  в міру ускладнення управлінських  завдань відбувається поступальний розвиток фінансового менеджменту  в напрямку виділення його окремих  функцій (планування, організація, мотивація  і контроль) і створення спеціалізованих  фінансових служб. Тобто мова вже  йде про функціональний підхід до управління фінансами з використанням  загальних стандартизованих фінансових методів, процедур і технологій. Відповідно, на цій стадії підвищується роль фінансового  директора як координатора діяльності окремих фінансових підрозділів  підприємства.

     Враховуючи  нестабільність розвитку вітчизняної  економіки, основний акцент під час  розробки теорії та практики управління фінансами робиться на особливостях антикризового менеджменту, методах  підтримки фінансової стійкості, обґрунтуванні  фінансових рішень в умовах інфляції.

     Водночас, з розвитком вітчизняного фінансового  менеджменту все більше уваги  приділяється пошуку шляхів ефективного  використання обмежених фінансових ресурсів, обґрунтуванню напрямків  інвестування коштів в активи з найвищим доходом за мінімального рівня ризику, виявленню альтернативних можливостей  формування і розподілу фінансових ресурсів, збалансуванню джерел фінансування бізнесу відповідно до обраних пріоритетів  діяльності, вибору оптимальних схем розподілу прибутку.

     І, як свідчить досвід роботи вітчизняних  підприємств, ті суб'єкти господарювання, які активно використовують нові фінансові інструменти та важелі у довгостроковому фінансовому  плануванні й активно впроваджують спеціальні інформаційні системи підтримки  фінансових рішень, змогли вчасно переорієнтуватися  на стратегію і тактику виживання, адекватну принципово новим умовам роботи в ринковому середовищі.

     В умовах посилення ринкової конкуренції, постійної зміни зовнішніх та внутрішніх чинників на вітчизняних  підприємствах у найближчому  майбутньому утвердиться системний  підхід до управління фінансами. Зазначений підхід полягає у врахуванні взаємодії  окремих структурно-функціональних елементів фінансової системи, всіх її рівнів і підсистем з метою  отримання загального (системного) ефекту від управлінських рішень[5].

     Як  показує практичний досвід, покращити  кінцевий результат фінансово-господарської  діяльності підприємств вдасться завдяки  формуванню комплексу взаємопов'язаних управлінських завдань, використанню системи фінансових методів і  важелів, цілеспрямованому і комплексному впливу на систему різноманітних  фінансових відносин.

     Якнайшвидше впровадження системного підходу в  практику управління фінансами вітчизняних  підприємств дасть змогу більш  гнучко реагувати на зміни зовнішнього  середовища і досягти синергійного ефекту від управлінських дій. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 

     Фінансовий  менеджмент як наука й навчальна  дисципліна вперше заявив про себе наприкінці 90-х років XIX ст. В історії  його розвитку можна виокремити кілька етапів.

     ■ Перший — кінець 90-х років XIX ст. — 30-ті роки XX ст.

     На  цьому етапі головними проблемами, які намагалися розв'язати за допомогою  фінансового менеджменту, стали:

     • розширення фірм шляхом створення відкритих  акціонерних товариств з відповідним  залученням додаткового капіталу за допомогою емісії цінних паперів;

     • правові аспекти злиття та подрібнення  компаній.

     ■ Другий — 30-ті —40-ві роки XX ст.

     Характерною ознакою цього періоду стала  депресія, яка охопила економіку  США та інших країн Заходу. Численні банкрутства змусили підприємців  шукати засоби збереження капіталу, мінімізації  втрат і підтримки платоспроможності  фірми.

     ■ Третій — 40-ві—60-ті роки XX ст.

     Цей етап характеризується виходом з  депресії та початком швидкого економічного зростання. Головна увага у фінансовому  менеджменті приділяється поліпшенню управління активами, підвищенню рентабельності підприємств. За допомогою впровадження методів фінансового аналізу, економіко-математичного  моделювання й розширення використання комп'ютерної техніки якісно підвищується рівень фінансового планування і  прогнозування, управління запасами і  т. ін.

     ■ Четвертий — 60— 70-ті роки XX ст.

     В цей період на шляху пошуку джерел поповнення капіталу та оптимізації  його структури найвизначнішими  напрямами в розвитку теорії фінансового  менеджменту стали створення "теорії портфеля цінних паперів" та оптимізація  методів фінансування.

     ■ П'ятий — 70—90-ті роки XX ст.

     Розширюється  масштабність фінансового аналізу  з урахуванням інфляції та її наслідків  під час прийняття ділових  рішень. Значно зменшується вплив  держави на фінансово-кредитні установи, що сприяє утворенню великих фінансових корпорацій, діяльність яких спрямована на обслуговування галузей економіки. Значно зростає значущість світових фінансових ринків. У прийнятті фінансових рішень широко використовуються економіко-математичні  методи, комп'ютерна техніка, що посилює  їх обгрунтованість.

     ■ Шостий — сучасний етап.

     Роль  фінансового менеджменту як системи  знань і вмінь щодо вибору управлінських  рішень, спрямованих на підвищення вартості бізнесу, значно зросла. Знання фінансового менеджменту тепер  необхідні не лише фінансистам, але  й керівникам служб маркетингу, виробничих підрозділів і т. п. Основну увагу  менеджери тепер приділяють пошуку шляхів ефективного використання обмежених  фінансових ресурсів та інвестуванню коштів у найменш ризиковані високодоходні  проекти. Наголос робиться також  на оптимізації структури капіталу та проведенні виваженої розподільчої політики. Актуалізується й проблема довгострокового планування, використання нових фінансових інструментів, оцінки впливу на діяльність вітчизняних підприємств  міжнародних фінансів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Бродель Ф. Игры обмена.
2. Верланов Ю.Ю. Фінансовий менеджмент: Навчально- методичний посібник. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. − 344 с.
3. Гридчина М. В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. — 3-е изд., стереотип. — К.: МАУП, 2004. — 160 с.
4. Дранко О.И. Финансовый менеджмент.Учеб. пособие для вузов. М:2004. – 351с.
5. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. noci6. — 3-тє вид., випр. i доп. — К.: Знания, 2008. — 483 с.
6. Левек П. Античный мир. – М.: Наука, 1987. – 250 с.
7. Пепа Т.В., Шокун В.В., Пішеніна Т.І. Основи фінансового менеджменту. Навчальний посібник для дистанційного навчання. - К.: Ун-т "Україна", 2008.
8. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 192 с.
9. Финансовый менеджмент: Учебник для вузов / Н.Ф. Самсонов, Н.П. Баранникова, А.А. Володин и др.; Под ред. проф. Н.Ф. Самсонова. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 2001. - 495 с.
10. Фінансовий менеджмент Г.Г. Кірейцев, Житомир: ЖІТІ, 2001. – 440 с.