Система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту

Принцип періодичності передбачає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності.

Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати  постійно за складання фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Дотримання цього принципу є передумовою порівнянності фінансових звітів. Адже користувачі отримують можливість визначати відмінності ведення бухгалтерського обліку, які використовуються самим підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися узгодити усі перелічені принципи так, щоб досягти належних якісних  характеристик фінансової звітності.

Прискорення науково-технічного прогресу пред'являє усе більш  високі вимоги до інформаційного забезпечення органів управління. Ефективність цього  виду діяльності, що ставить своєю  метою підготовку й обґрунтування  управлінських рішень, багато в чому визначає ефективність менеджменту  в цілому. Підвищення ефективності використання інформаційних систем досягається шляхом наскрізної побудови і сумісності інформаційних систем, що дозволяє усунути дублювання і забезпечити багаторазове використання інформації, установити визначені інтеграційні зв'язки, підвищити ступінь використання інформації. Інформаційне забезпечення припускає: поширення інформації, тобто представлення користувачам інформації, необхідної для рішення управлінських, науково-виробничих і інших питань, що виникають у процесі діяльності; створення найбільш сприятливих умов для ефективного поширення інформації.   

У наш час інформація відіграє вирішальну роль у діяльності менеджера  з будь-яких питань. Від неї залежить існування компанії. Досвід процвітаючих компаній переконує, що їхній успіх  завдячується наявністю добре функціонуючої  інформаційної системи.       

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про  фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів

З цією метою підприємство повинно розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.

Адміністрація підприємства, що потребує інформації для визначення потреби у фінансових ресурсах та оцінювання ефективності прийнятих управлінських рішень.

Кредитори, які надають  підприємству тимчасову позику і зацікавлені у фінансовій звітності для обґрунтування доцільності надання або подовження кредиту, визначення схеми його повернення, встановлення розміру процентів залежно від кредитного ризику.

Засновники та інвестори, що вкладають у підприємство капітал з певним ризиком з метою отримати прибуток у майбутньому. Інвесторам потрібна фінансова звітність для обґрунтування управлінських рішень про доцільність вкладення грошей в цінні папери підприємства. Крім того, інформація про фінансовий стан цікавить власників засобів підприємства, яким необхідно визначити, збільшилася чи зменшилася частка їхнього власного капіталу.

Постачальники зацікавлені  у фінансовій звітності, щоб визначити, наскільки вчасно буде погашена заборгованість підприємства перед ними. Чим більше постачальник залежить від підприємства як клієнта, тим уважніше він стежитиме за його фінансовими результатами для того, щоб оцінити ступінь надійності збуту своєї продукції. 
Покупці, що залежать від підприємства як постачальника необхідних їм товарів та послуг, і зацікавлені у стабільності поставок. Чим більша залежність клієнтів від постачальника, тим більше вони зацікавлені в його фінансовій звітності для прогнозування динаміки цін та фінансової стабільності.

Податкові органи потребують фінансової звітності для контролю за правильністю нарахування податків та інших обов'язкових платежів, своєчасністю їх справляння.

Працівники підприємства та їх профспілки зацікавлені в отриманні вичерпної фінансової інформації про стабільність і прибутковість діяльності підприємства-роботодавця та його здатність своєчасно виплачувати заробітну плату і забезпечувати працевлаштування у майбутньому. 
Преса та населення регіону, в якому діє підприємство, зацікавлені в отриманні достовірної інформації про його фінансовий стан і тенденції його зміни, оскільки від цього залежать: зайнятість в регіоні; орієнтація на місцевих постачальників;  користування послугами місцевих банків; 
вкладення коштів у соціально-економічний розвиток регіону.

Крім того, опосередковано зацікавлені у результатах фінансової діяльності підприємств біржі цінних паперів, консультанти, експерти, юристи і та ін.

Незалежно від групи, до якої належать користувачі фінансової інформації, всі вони зацікавленні в її повноті, правдивості, неупередженості та своєчасності надання. Для того щоб відповідати цим вимогам користувачів, наведена у фінансовій звітності інформація має: 
бути дохідливою і однозначно тлумачитися користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації; 
містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу оцінити минулі, нинішні та майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні дані у минулому; 
бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів цієї звітності. 
Саме такі засади формування фінансової звітності покладено в основу національної системи бухгалтерського обліку згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99. Головною метою введення національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (скорочено П(С)БО) є узгодження системи фінансового обліку в Україні з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО), розробленими Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Приєднання нашої  країни до міжнародної системи бухгалтерського  обліку не є самоціллю. Однак світовий досвід свідчить, що викладені в міжнародних стандартах принципи, з одного боку, найбільшою мірою відповідають інтересам потенційних користувачів фінансової інформації, а з іншого — дають змогу уніфікувати фінансову звітність і зробити її зручною в користуванні.

Слід зазначити, що застосування нових принципів  бухгалтерського обліку значно розширює функціональні можливості фінансових менеджерів та підвищує їхню роль в управлінні фінансовими процесами підприємств. 
Важливою перевагою нових засад інформаційного забезпечення фінансового менеджменту є контроль показників фінансової звітності підсистемного управлінського обліку та контролю, що гарантує систематичний та повний облік активів, зобов'язань та капіталу підприємств. У результаті забезпечується більш достовірна оцінка ринкової вартості підприємства і відповідно підвищується його рейтинг на ринку капіталу, зростає курс випущених ним в обіг цінних паперів.

У поєднанні з  ефективним внутрішнім контролем нова система фінансової звітності має  працювати на підвищення рівня рентабельності господарських операцій і створювати передумови для широкомасштабного застосування методів і важелів фінансового менеджменту.

До основних переваг  нової системи інформаційного забезпечення управлінських рішень слід віднести:підвищення якості представленої у формах звітності фінансової інформації, забезпечення її реальності і більшої придатності для економічного обґрунтування рішень і попередження ризику у виробничо-господарській та фінансовій діяльності підприємства; 
можливість самостійного вибору облікової політики підприємства і представлення інформації у найбільш зручному для користувачів вигляді; 
адаптацію системи звітності України до міжнародних стандартів, створення передумов для інтеграції України в систему міжнародного розподілу праці; 
можливість представлення інформації про результати фінансово-господарської діяльності підприємств та напрями їх розвитку не тільки національним, а й іноземним інвесторам з метою залучення додаткових інвестицій.

Належна організація  фінансового та управлінського обліку відповідно до міжнародних стандартів дає змогу здійснювати ефективний моніторинг фінансової діяльності підприємства. Взагалі, моніторинг фінансової діяльності підприємства полягає у забезпеченні постійного контролю за найважливішими поточними результатами цієї діяльності в умовах зміни ринкової кон'юнктури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Практична частина

Задача №1

На підставі вихідних даних, наведених  у табл. 2.1 визначити рівень ефективності  використання сукупного капіталу підприємства за два суміжних періоди. Використовуючи спосіб абсолютних різниць виявити вплив на зміну результуючого показника чинників першого порядку (рентабельності продажу і оборотності активів). Зробити висновки щодо потенційних можливостей збільшення дохідності сукупного капіталу підприємства.

Таблиця 2.1 – Вихідні данні для задачі №1

Варіанти	Загальний прибуток  до оподаткування, тис. грн.		Чистий дохід  підприємства (виручка без ПДВ), тис. грн.		Середньорічна вартість майна підприємства, тис. грн.
	T0	T1	T0	T1	T0	T1
2	15150	28900	80150	120500	450678	465980

 

Розв’язання:

Ефективність  використання капіталу підприємства характеризується його дохідністю (рентабельністю) –  відношенням суми балансового прибутку до середньорічної вартості сукупного  капіталу.

Для характеристики інтенсивності  використання капіталу розраховується коефіцієнт його обертання (відношення виручки від реалізації продукції  до середньорічної вартості капіталу).

Взаємозв’язок між показниками рентабельності сукупного капіталу та його оборотності  виражається наступним чином:

 

,                               

 

де Пб – балансовий прибуток,

В – виручка  від усіх видів продажу,

Аср –  середньорічна вартість активів  підприємства.

Інакше  кажучи, рентабельність сукупних активів (Ра) визначається як добуток рентабельності продажу (Рпр) та коефіцієнту обертання  капіталу (Коб):

 

Ра= Рпр · Коб,

Рпр ₀ =

Рпр ₁ =

Коб ₀ =

Коб ₁ =

 

Р_{а 0} = 0,819∙ 0,178 = 0,15

Р_{а 1} = 0,239∙ 0,259 = 0,06

Δ Р_а = Р_{а 1}- Р_{а 0} = 0,15 – 0,06= 0,09

Визначення  впливу чинників першого порядку  на зміни рівня рентабельності сукупного  капіталу можна розрахувати  методом  абсолютних різниць:

- вплив  коефіцієнту обертання:

 

∆Ра(Коб) = ∆Коб · Роб₀;

Δ Ра (Коб) = (0,259-0,178) • 0,698 = 0,057

- вплив  рентабельності продажу:

∆Ра(Рпр) = Коб₁ · ∆Роб;

Δ Р_а (Р_пр) = (0,239-0,819) ∙ 0,259 = - 0,1502

Загальна  зміна рентабельності сукупного капіталу дорівнює:

Δ Р_а = ΔР_а (К_об) + ΔР_а (Р_об)  = 0,057+ (-0,1502) = - 0,207

Висновок: загальна зміна рентабельності сукупного капіталу = - 0,207.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача №2.

Прийняти рішення щодо доцільності використання позикового капіталу на підприємстві за допомогою  показника ефекту фінансового важеля, використовуючи вихідні данні задачі №1 і наведені в таблиці 2.2 додаткові показники. Визначити, як вплине розрахований ефект на зміну власного капіталу підприємства.

Таблиця 2.2 – Вихідні дані для задачі №2

Варіант	Середньозважена вартість позикового капіталу, %		Сума податкових відрахувань  з прибутку, тис. грн		Частка позикових коштів у сукупній вартості капіталу, %
	T0	T1	T0	T1	T0	T1
2	24,3	25,9	4550	6450	40	45