Отчет по практике в Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль»

Унікальний багаторічний досвід роботи банку на українському ринку в поєднанні з можливістю вивчати та впроваджувати кращу  міжнародну практику групи Райффайзен зумовили появу та розвиток саме таких послуг, які відповідають сучасним потребам і великих українських компаній, і транснаціональних корпорацій.

Райффайзен Банк Аваль  має статус повноправного учасника (Principal Member) міжнародних платіжних  систем Visa International і MasterCard International з 1996 року. Статус Principal Member – це найвища категорія участі в платіжних асоціаціях, яка дозволяє емітувати всі типи карт VISA та MasterCard. Сьогодні випуск та обслуговування платіжних карток належать до пріоритетних напрямів діяльності банку. У 2007 році банк емітував зарплатні та пенсійні картки, кредитні картки, платіжні картки для приватних осіб та корпоративні платіжні картки. Разом із партнерами банк пропонує спільні карткові продукти – МТС-Visa, Isic-Maestro та Mercedes Card – Visa. На цей час банк є спонсором (поручителем) для 19 банків – асоційованих та афілійованих членів міжнародних платіжних систем, 27 банків мають агентські угоди еквайрінгу з Райффайзен Банком Аваль.

Райффайзен Банк Аваль  є активним учасником міжбанківського фінансового ринку. У 2010 році він займав лідируючі позиції практично в усіх сегментах українського фінансового ринку, включаючи грошовий та валютний ринки, а також ринок цінних паперів. Казначейство банку підтримувало регулярні торговельні операції з більш ніж 190 банками, у тому числі зі 145 українськими та 45 іноземними установами.

Прагнучи диверсифікувати  свої активи, банк продовжував інвестувати  в державні та корпоративні цінні  папери. Портфель державних цінних паперів банку в 2010 році зріс більш ніж утричі.

Райффайзен Банк Аваль  є визнаним лідером за обсягами продажу  готівкової валюти на українському ринку.

Ринкова частка банку  в цьому сегменті складає 25-30% залежно  від виду валюти.

Банк провадить активну  політику у сфері кореспондентських  відносин із українськими та іноземними банками. Ця політика ґрунтується на принципі взаємовигідного співробітництва з банками – резидентами та нерезидентами. Однією з основних послуг банкам-кореспондентам є відкриття та ведення мультивалютних кореспондентських рахунків.

Станом на 31 грудня 2011 року Райффайзен Банк Аваль обслуговував кореспондентські рахунки 155 банків України, країн далекого та ближнього зарубіжжя.

Банк має широку мережу кореспондентських рахунків НОСТРО, відкритих у 12 банках країн СНД  та Балтії, а також у 24 найбільших банках Європи, Америки. Райффайзен Банком Аваль укладено генеральні угоди з 257 банками-контрагентами.

Завдяки розгалуженості кореспондентської мережі, активній діяльності на міжбанківському ринку  та зваженій лімітній політиці, Райффайзен Банк Аваль протягом тривалого часу утримує лідерські позиції на ринку України.

Протягом 2012 року Банк здійснив інвестиції в дочірні компанії в сумі 9 040 тис. грн.: ТОВ «Компанія з управління активами «Райффайзен Банк Аваль» – 5 583 тис.грн., ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» – 3 457 тис.грн.

Основним джерелом формування ресурсної бази Банку є залучені кошти клієнтів – фізичних та юридичних  осіб, які склали 23 011 462 тис.грн. і  збільшились в порівнянні з 2006 роком  на 5 929 387 тис.грн. В структурі вказаних пасивів кошти фізичних осіб складають 69,1 %, кошти суб’єктів господарювання – 26,9 % і лише 4 % займають кошти бюджету, небанківських фінансових установ та інші зобов’язання перед клієнтами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  4. Аналіз маркетингової діяльності підприємства та напрями її вдосконалення.

Джерела формування банківських ресурсів відображаються у правій частині балансового  звіту і називаються пасивами банку. За джерелами формування пасиви не однорідні і складаються з  власного капіталу та зобов’язань банку перед вкладниками і кредиторами.

За економічним змістом  капітал банку — це власні кошти  засновників або акціонерів (власників  банку), внесені ними на свій ризик  для отримання доходів. Ризик  власників полягає в тому, що рівень дохідності капіталу може бути низьким або діяльність спричиниться до збитків, банк збанкрутує, через що вони можуть втратити свої кошти.

Банківський капітал  відіграє визначальну роль у процесі  створення  та функціонування комерційного банку, хоча за величиною становить незначну частину сукупних ресурсів банку. Частка власного капіталу у ресурсах банку має бути не нижчою за 8 %, тоді як для промислових підприємств це співвідношення, як правило, становить 50 % і вище.

Формування власної  капітальної бази є необхідною умовою майбутньої діяльності банку. Тому одна з найсерйозніших  проблем, що постають перед менеджментом банку, полягає у залученні  та   підтримці достатнього обсягу власного капіталу.

Власний капітал банку виконує такі функції:

1) захисну;

2) оперативну;

3) регулюючу.

Власний капітал комерційного банку  може також   використовуватися для участі у власності акціонерних та спільних підприємств.

Банківський капітал  неоднорідний за своїм складом і  включає основний капітал та додатковий капітал.

Основною складовою  власного капіталу банку, як за значенням, так і за величиною, є статутний  капітал, що формується з акціонерного або приватного капіталу емісією  акцій чи внесків засновників. Статутний фонд може створюватися лише за рахунок власних коштів учасників чи акціонерів. Не допускається його формування за рахунок банківських кредитів, коштів неприбут­кових організацій (таких, які за  статутом не мають права на здійснення  комерційної діяльності та отримання   прибутку), бюджетних коштів, які мають інше цільове призначення.

За рахунок прибутку комерційні банки створюють також спеціальні фонди, що включаються до складу капіталу і призначені для виробничого та соціального розвитку банківської установи.

Оскільки власний капітал є основою діяльності банку, то до нього ставляться спеціальні вимоги у формі обов’язкових нормативів. Для цього у вітчизняну банківську практику введено поняття регулятивного капіталу банку,   який     використовується   Національним банком  України    для регулювання діяльності комерційних банків.

Національним банком України встановлюються обов’язкові   вимоги щодо розміру регулятивного капіталу, які зобов’язані виконувати комерційні банки.   Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу банків (Н1) визначається в грошових одиницях (тис. євро) диференційовано для діючих і новостворених банків, які  поділено на три групи   залежно від масштабів діяльності.

Для забезпечення процесу реальної капіталізації банківської системи НБУ розроблено систему заходів щодо визначення  рівня  достатності  та поповнення капіталу банків. Згідно з цим підходом за рівнем достатності капіталу   всі   банківські    установи  поділяються    на   п’ять груп:  добре капіталізовані;     достатньо  капіталізовані;     недокапіталізовані;        значно недокапіталізовані; критично недокапіталізовані.

Для характеристики власного капіталу банку розглянемо таблицю 2.1, яка складена згідно балансу банку за 20010-2012 рр.

 

 

Таблиця 2.1

Власний капітал

	Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.
1	Статутний капітал	2279935	2099935	1499997
2	Капіталізовані дивіденди	0	0	0
3	Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників)	0	(2013)	(27189)
4	Емісійні різниці	1423603	68164	0
5	Резерви та інші фонди  банку	299213	66790	48376
6	Резерви переоцінки, у  тому числі:	611863	622965	190284
7	Резерви переоцінки необоротних  активів	607814	622445	191130
8	Резерви переоцінки цінних паперів	481	520	(846)
9	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) минулих років	20819	17082	14072
10	Прибуток/Збиток звітного року, що очікує затвердження	587424	344155	22716
11	Усього власного капіталу	5223338	3217078	1748256

 

Під зобов'язаннями банку  слід розуміти вимоги до активів банківської установи, що зобов'язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. У бухгалтерському обліку до зобов'язань включаються кошти   на  поточних  рахунках   клієнтів,   кредиторська      заборгованість, заборгованість  за  нарахованими    процентами та відстрочена дебіторська заборгованість    за   доходами, але  не  входять    доходи,      прибуток  та внутрішньобанківські розрахунки. Структура зобов'язань банку наведена на рис.2.2.

Рис. 2.2. Структура зобов'язань банку

 

Оскільки   банк -   це    установа,   яка здійснює операції переважно із залученими   коштами,  то   співвідношення  між  балансовим капіталом та зобов'язаннями має бути не менше ніж 1: 5

Аналіз  зобов'язань банку починають з визначення їх суми за балансом, для цього обчислюють   залишки коштів за названими рахунками на підставі балансу банку. На цьому ж етапі аналізу дається характеристика зміни суми зобов'язань  банку у динаміці, а також їх структури. Для зручності аналізу зобов'язання банку    класифікуються   за  різноманітними ознаками,   тобто залежно від вкладників, за групами клієнтів, від форми власності, від строку і порядку повернення, за ціною ресурсів тощо.

Так, за якісним складом  зобов'язання поділяються на такі групи:

• цінні папери власного боргу;
• субординована заборгованість;
• депозити;
• кошти до запитання клієнтів та коррахунки інших банків;
• строкові депозити;
• депозити та кредити інших банків;
• кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій;
• кредиторська заборгованість банку;
• за податками до бюджету;
• позабюджетним фондам;
• працівникам банку;
• інша кредиторська заборгованість.

Цей аналіз дає змогу визначити, з яких секторів економіки, на який строк, у якій формі залучається основна маса коштів.

В економічній   літературі  зобов'язання   поділяють на залучені  та запозичені кошти.

Депозит (вклад) -  кошти,  що надаються фізичними чи юридичними особами в управління   резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з законодавством України, або нерезиденту на строк та під відсоток. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних)   сертифікатів. Правила   здійснення     депозитних   операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ - Кабінетом Міністрів України.

Депозити заведено поділяти на такі:

- до запитання;

- строкові на визначений  термін;

- ощадні внески населення;

- ощадні (депозитні) сертифікати.

Депозити до запитання  — це зобов'язання, які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Це  кошти, що   знаходяться  на   поточних,  бюджетних рахунках   комерційних  банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за залишками  коштів  за такими   рахунками  визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток.

 

 

Розділ 5. Особливості діяльності відділу  міжнародних розрахунків та валютного  контролю банків.

Основні види зовнішньоекономічної діяльності передбачені Законом  України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» і до них в банківській діяльності можна віднести:

- міжнародні фінансові  операції й операції з цінними  паперами у випадках, передбачених  законами України;

• кредитні і розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономіч-ної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності;
• створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, страхових і кредитних установ за межами України;
• операції по покупці, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, орендні, у тому числі лізингові, операції;

- операції на валютних  біржах і на міжбанківському  валютному ринку;

Міжнародні розрахунки - це регулювання  платежів за грошовими зобов'язаннями та вимогами, які виникають між  юридичними особами та громадянами  різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. Серед міжнародних розрахунків переважають платежі з зовнішньої торгівлі, кредитів та інвестицій. Міжнародні розрахунки в основному провадяться через банки за допомогою кореспондентських відносин, що обумовлюють ведення кредитними установами кореспондентських рахунків. Ці рахунки провадяться переважно у безготівковому порядку.

Сьогодні «Райффайзен Банк Аваль» проводить активну політику в  галузі кореспондентських відносин як за банками України, так і з банками країн близького і далекого зарубіжжя. Ця політика ґрунтується на принципі взаємовигідного співробітництва з банками резидентами та нерезидентами.

Однією з основних послуг банкам-кореспондентам є відкриття і ведення мультивалютних кореспондентських рахунків. Співробітництво у цій галузі дає можливість банкам використовувати переваги унікальної багатофункціональної розрахункової системи банку для прискореного здійснення розрахунків, а також для реалізації різноманітних проектів, що забезпечують великий обсяг платежів зі структурними підрозділами «Райффайзен Банк Аваль».