Особливості фінансової діяльності АТ

До фінансово-господарських функцій  належать визначення найважливіших  господарських питань (основних напрямів діяльності товариства і порядку  покриття його збитків) і затвердження таких господарсько-правових актів, як плани та звіти про їх виконання; звіти правління про річні  результати діяльності товариства; звіти  і висновки ревізійної комісії; порядок  розподілу прибутку; договори (угоди), укладені на суму, що перевищує зазначену  в статуті товариства.

Правління здійснює оперативне управління діяльністю акціонерного товариства. Це орган, підзвітний загальним зборам, яки визначають персональний склад  правління, стратегію його діяльності.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або  обирається відповідно до статуту товариства. Голова правління акціонерного товариства має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Статутом може бути надано право представництва без довіреності і членам правління. Голова правління організує ведення протоколів засідання правління. Книга протоколів має бути у будь-який час надана акціонерам.

Спостережна рада акціонерного товариства є органом, який представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням  загальних зборів і в межах  компетенції, визначеної статутом, контролює  і регулює діяльність правління. В акціонерному товаристві, яке налічує  понад 50 акціонерів, створення спостережної ради є обов’язковим.

До складу спостережної ради можуть входити представники засновника, акціонерів (крім членів правління), уповноважені представники обслуговуючих банківських  установ, Антимонопольного комітету, а  також представники трудових колективів, органів приватизації, якщо товариство створюється в процесі корпоратизації чи приватизації.

Спостережна рада затверджує голову правління, за його поданням — членів правління; розглядає й аналізує звіти правління і ревізійної комісії; аналізує дії правління  щодо реалізації інвестиційної, технологічної  та цінової політики і т. ін. Рада не має права втручатися в оперативні дії товариства.

Ревізійна комісія обирається з  числа акціонерів, які не є посадовими особами товариства. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджують загальні збори  акціонерів згідно зі статутом товариства.

Перевірки фінансово-господарської  діяльності правління ревізійна  комісія проводить за дорученням загальних зборів, спостережної ради, з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють  у сукупності більш як 10% голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства мають бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи  та особисті пояснення службових  осіб на її вимогу. Про результати проведених нею перевірок ревізійна комісія  доповідає загальним зборам акціонерного товариства або спостережній раді.

2 ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ТА ФІНАНСОВОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

2.1. Походження й історія розвитку  товариства з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю є одним з різновидів корпорацій. Корпорація - це правова форма бізнесу, що відрізняється і відділена  від конкретних осіб, що ними володіють. Ці визнані урядом "юридичні особи" можуть здобувати ресурси, володіти активами, робити і продавати продукцію, брати в борг, надавати кредити, пред'являти позов і виступати в суді відповідачем. А також виконувати всі ті функції, що виконують підприємства будь-якого  іншого типу.

Переваги:

1) Найбільш ефективна форма організації  бізнесу в питаннях залучення  грошового капіталу. Корпораціям  притаманний унікальний спосіб  фінансування - через продаж акцій  і облігацій, - який дозволяє залучати  заощадження численних домогосподарств.  Через ринок цінних паперів  корпорації можуть поєднувати  в загальний фонд фінансові ресурси величезного числа окремих облич. Фінансування шляхом продажу цінних паперів має також визначені переваги. З погляду з покупців. Корпорації мають більш легкий доступ до банківського кредиту в порівнянні іншими формами організації бізнесу. Причина полягає не тільки в більшій надійності корпорації, але також у її здатності забезпечити банкам прибутковість рахунків.

2) Інша істотна перевага корпорацій - це обмежена відповідальність. Власники корпорацій (тобто власники  акцій) ризикують тільки тією  сумою, що вони заплатили за  покупку акцій. Їхні особисті  активи не ставляться під погрозу,  навіть якщо корпорація збанкрутує. Кредитори можуть пред'явити позов  корпорації як юридичній особі,  але не власникам корпорації  як приватним особам. Право обмеженої  відповідальності помітно полегшує  задачу корпорації в залученні  грошового капіталу.

3) Оскільки корпорація є юридичною  особою, вона існує незалежно  від її власників і в цьому  відношенні - від її власних посадових  осіб. Передача власності корпорації  через продаж акцій не підриває  її цілісності. Одним словом, корпорації  мають відому сталість, що бракують  іншим формам бізнесу, що відкриває  можливість перспективного планування  і росту.

Переваги корпорації величезні  і звичайно перевищують недоліки. І усе-таки вони існують.

Недоліки

1) Перший недолік корпорації  стосується питань, пов'язаних з  оподаткуванням прибутку корпорації. Мова йде про проблему подвійного  оподатковування: та частина доходу  корпорації, що виплачується у  вигляді дивидендів власникам  акцій, обкладається податком  двічі - перший раз як частина  прибутку корпорації, другий - як  частина особистого доходу власника  акцій.

2) При одноособовому підприємництві  і партнерстві власники нерухомості  і фінансових активів самі  безпосередньо керують цими активами  і їх контролюють. Але у великих  корпораціях, акції яких широко  розподілені серед сотень тисяч  власників, з'являється значна  розбіжність між функціями власності  і контролю.

Даний вид корпорацій - це винахід німецьких юристів, зроблений  наприкінці XІ століття і викликане  самостійними вимогами практики, що показав  недостатню еластичність акціонерних  компаній, з одного боку, і обмежені можливості повних товариств, що перешкоджають  їхньому широкому поширенню, з іншої. У 1892 році Рейхстаг прийняв Закон "Про  товариства з обмеженою відповідальністю". Запозичила цей інститут і Австрія, зберігши всі істотні риси німецького закону. Трохи пізніше товариства одержали поширення й у Росії (мається на увазі дореволюційна  і післяреволюційна Росія, яка включала в себе на той час більшість  країн сьогоднішнього СНД). Цікаво, що в США, Англії, Голландії, Бельгії  товариств з обмеженою відповідальністю не існувало. Там уже давно укоренилися  акціонерні товариства, яких ставало  більше. Німеччина і Росія стали  виключенням. Німеччина і Росія  в силу своїх географічних особливостей спізнилися в територіальному переділі світу. Вони практично не мали колоній, що дозволили б нагромадити багатство (хоча Росія, усе-таки, як визнають сучасні політологи, колонізувала територію за Уралом). Концентрація капіталу в цих країнах поступалася зосередженню матеріального капіталу в Англії і подібних їй країнах. От чому акціонерні товариства, придатні для використання досить великої маси капіталу, у країнах континентальної Європи виникли пізніше, та й, виникнувши, вони спочатку були екзотичним явищем. Та й зараз у Німеччині, Франції число товариств з обмеженою відповідальністю значно перевищує число акціонерних товариств.

Товариство з обмеженою відповідальністю є різновидом об'єднання капіталів, яка не потребує особистої участі своїх членів у справах товариства.

Характерними ознаками цієї комерційної  організації є розподіл її статутного капіталу на частки учасників і відсутність  відповідальності останніх по боргах товариства. Майно товариства, включаючи  статутний капітал, належить на правах власності йому самому як юридичній  особі і не утворює об'єкта часткової  власності учасників. Оскільки внески учасників стають власністю товариства, не можна сказати, що його учасники відповідають по боргах товариства в  межах внесених ними внесків. У дійсності  вони взагалі не відповідають по боргах товариства, а несуть лише ризик  збитків (утрати внесків). Навіть ті з  учасників, хто не уніс свій внесок цілком, відповідають по зобов'язаннях  товариства лише тією частиною свого  особистого майна, що відповідає вартості неоплаченої частини внеску.

Оскільки засновники товариства не зобов'язані особисто брати участь у його діяльності, товариство повинне  мати органи, що виражають його волю як юридичної особи.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство (товариство), що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими  документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх  внесків. У передбачених установчими  документами випадках учасники, що не цілком внесли внески, відповідають по зобов'язаннях товариства також  у межах невнесеної частини внеску (ст. 50 Закону України "Про господарчі товариства").

Установчими документами товариством  з обмеженою відповідальністю є  статут і установчий договір. Вони повинні  містити такі дані: вид товариства, предмет і мета діяльності, склад  засновників і учасників; найменування і місцезнаходження.

Переваги товариств:

1) Подібно одноособовому (частці) володінню, партнерство легко  організувати. Майже у всіх випадках  є письмова угода, причому бюрократичні  процедури необтяжливі.

2) Оскільки в партнерство (товариство) поєднується багато людей, початковий  капітал може бути більшим,  ніж в одноособовому приватному  підприємстві.

Керування фірмою може бути спеціалізовано. Кожний з партнерів може прийняти на себе відповідальність за конкретну  ділянку роботи. Наприклад, за керування  виробництва і т.п.

Недоліки товариств:

1) Коли кілька людей беруть  участь у керуванні, подібний  поділ влади може привести  до несумісності інтересів, до  неузгодженої політики чи політики  бездіяльності, коли вимагаються  рішучі дії. Ще гірше, коли  партнери розходяться по головних  питаннях. Через усі ці причини  керування партнерством може  бути неповоротким і важким.

2) Фінанси компанії усе ще  обмежені, хоча значно перевершують  можливості приватного володіння.  Фінансових ресурсів трьох чи  чотирьох партнерів може не  вистачити, чи вони можуть бути  такі, що все-таки будуть сильно  обмежувати потенційний ріст  прибуткового підприємства.

3) Безпосередньо в товаристві  з обмеженою відповідальністю, компаньйон  відповідає по боргах підприємства  в розмірі тих засобів, що  він у нього вклав. Однак  компаньйони в товаристві такого  роду не можуть приймати участі  у веденні бізнесу - принаймні  один з них усе-таки повинний  прийняти на себе повноту відповідальності.

2.2 Сутність та порядок створення  товариства з обмеженою відповідальністю

Відповідно до Цивільного кодексу  України, товариства відносяться до категорії комерційних організацій, тобто таких, основною метою діяльності яких є отримання прибутку. Згідно з цим положенням такі організації (за винятком унітарних підприємств  і інших передбачених законом) володіють  загальної (універсальної) правоздатністю. Такі юридичні особи можуть здійснювати  будь-як види діяльності, не заборонені законом. Окремі види діяльності, перелік  яких установлюється законом, юридична особа може здійснювати тільки на підставі дозволу (ліцензії).

Універсальна правоздатність може трансформуватися в спеціальну (предметну), що регламентується ГК України і  законодавством, де говориться, що універсальна правоздатність може бути "виразно  обмежена" Статутом товариства, затвердженого  засновниками при створенні товариства. Цікаво, що, якщо дозволена законом  універсальна правоздатність може перейти  в спеціальну, то встановлена законом  для деяких категорій юридичних  осіб спеціальна правоздатність не може за рішенням засновників трансформуватися в загальну.

Одним з обов'язкових ознак юридичної  особи є наявність відособленого  майна і самостійна відповідальність за своїми обов'язками цим майном. Усі  юридичні особи прийнято розділяти  на тих, котрі мають право власності  на відособлене майно і на тих, котрі володіють іншими речовими правами на закріплене за ними майно. Товариство з моменту реєстрації здобуває право власності на майно, передане йому засновниками як внески, товариство несе відповідальність за своїми обов'язками всім належним йому майном. У випадку неспроможності (банкрутства) товариства з вини його учасників чи з вини інших осіб, що мають право давати обов'язкові для товариства вказівки або іншим  способом мають можливість визначати  його дії, на цих учасників або  інших осіб у випадку недостатності майна товариства може бути покладена субсидіарна відповідальність по його зобов'язаннях.

Товариство повинне мати повне  фірмове найменування і вправі мати скорочене фірмове найменування російською мовою і на інших мовах. Повне фірмове найменування товариства російською мовою повинне містити  повне найменування товариства і  слова "з обмеженою відповідальністю". Скорочене

фірмове найменування товариства російською мовою повинне містити повне  чи скорочене найменування товариства і слова "з обмеженою відповідальністю" чи абревіатуру ТОВ.

Фірмове найменування товариства українською  мовою не може містити інші терміни  й абревіатури, що означають його організаційно - правову форму, у  тому числі запозичені з іноземних  мов, якщо інше не передбачено державними законами й іншими правовими актами України.

Фірмове найменування є також одним  з ознак юридичної особи і  виконує ідентифікаційну функцію. Юридична особа має виключне право  на використання свого фірмового  найменування і вправі жадати від  третіх осіб, що неправомірно його використовують, припинення даних дій і відшкодування  збитків.

Відповідно до Закону, товариство може створювати філії і відкривати представництва за рішенням загальних  зборів учасників товариства, прийнятому більшістю не менш двох третин голосів  від загального числа голосів  учасників товариства, якщо необхідність більшого числа голосів для прийняття  такого рішення не передбачена статутом товариства.