Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Февраля 2012 в 01:42, курсовая работа
В умовах розбудови України дедалі більшого значення набувають проблеми управління. Назріла об’єктивна необхідність створити управлінський механізм, де б існувала реальна можливість обмеження стихійних чинників розвитку. Тож осмислення управлінських проблем, що виникають у процесі будівництва такого механізму, - одне з найважливіших завдань науки управління.
ВСТУП………………………………………………………………….…3 с.
Розділ 1. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА
1.1.Сутність управлінської діяльності………………………..6 с.
1.2. Методологічні основи управління персоналом………..18 с.
1.3. Система управління кадрами …………………………...33 с.
Розділ 2. СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1. Основні підходи до управління персоналом……..……..40 с.
2.2. Кадрова політика і планування…………………………..44 с.
2.3. Управління персоналом на різних стадіях
розвитку організації……………………………………….55 с.
Розділ 3. ТЕХНОЛОГІЇ И МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
ОРГАНІЗАЦІЇ
3.1. Методи формування кадрового складу…………..……...62 с.
3.2. Методи підвищення продуктивності персоналу…...…...71 с.
3.3. Методи оптимізації управління персоналом організації.84 с.
ВИСНОВОК……………………………………………………………….91 с.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………
Мал. 4. Схема сучасної організаційної структури системи управління персоналом великої організації
єдності розпорядництва; відбору, добору і розставління кадрів; сполучення єдиноначальності і колегіальності, централізації і децентралізації; лінійного, функціонального і цільового управління; контролю виконання рішень та ін.
Принципи побудови системи управління персоналом (ППСУП) - правила, основні положення і норми, яким повинні слідувати керівники і спеціалісти підрозділів управління персоналом при формуванні системи управління персоналом організації. Принципи побудови системи управління персоналом являють собою результат узагальнення людьми об'єктивно діючих економічних законів, властивих їм загальних рис, початків їх дії. Принципи об'єктивні так само, як об'єктивні економічні закони.
Розрізняють
дві групи принципів побудови
системи управління персоналом: принципи,
що характеризують вимоги до формування
системи управління персоналом організації,
і принципи, що визначають напрямки розвитку
системи управління персоналом організації.
Всі принципи побудови системи управління
персоналом реалізуються у взаємодії.
Їх сполучення залежить від конкретних
умов функціонування персоналу в організації.
Таблиця 1.
Принципи
побудови системи управління персоналом
в організації
Принцип | Зміст принципу |
Принципи, що характеризують вимоги
до формування системи | |
Обумовленості функцій управління персоналом цілям виробництва | Функції
управління персоналом |
Первинності функцій управління персоналом | Склад підсистем
системи управління персоналом,
організаційна структура, |
Оптимальності
співвідношення інтра- і |
Визначає
пропорції між функціями, |
Продовження таблиці 1. | |
Оптимального
співвідношення управлінських |
Диктує необхідність
випередження орієнтації |
Потенційних імітацій | Тимчасове
вибуття окремих робітників не
повинно переривати процес |
Економічності | Припускає
найбільше ефективну і |
Прогресивності | Відповідність
системи управління персоналом
передовим закордонним і |
Перспективності | При формуванні системи управління персоналом варто враховувати перспективи розвитку організації |
Комплексності | При формуванні
системи управління персоналом
необхідно враховувати усі |
Оперативності | Своєчасне прийняття рішень по аналізу та удосконалюванню системи управління персоналом, попереджаючих або оперативно усунуючих відхилення |
Оптимальності | Різноманітна проробка пропозиції по формуванню системи управління персоналом і вибір найбільше раціонального варіанта для конкретних умов виробництва |
Простоти | Ніж простіше
система управління персоналом,
тим краще вона працює. Безумовно,
це виключає спрощення системи
управління персоналом на |
Продовження таблиці 1. | |
Науковості | Розробка
заходів щодо формування |
Иєрархичності | В будь-яких вертикальних розтинах системи управління персоналом повинно забезпечуватися ієрархічна взаємодія між ланками управління (структурними підрозділами або окремими керівниками), принциповою характеристикою якого є несиметрична передача інформації «униз» (дезагрегировання, деталізація) і «нагору» (агрегировання) по системі управління |
Автономності | У будь-яких горизонтальних і вертикальних розтинах системи управління персоналом повинна забезпечуватися раціональна автономність структурних підрозділів або окремих керівників |
Узгодженості | Взаємодії
між ієрархічними ланками по
вертикалі, а також між щодо
автономними ланками системи
управління персоналом по |
Стійкості | Для забезпечення
стійкого функціонування |
Багатоаспектності | Управління
персоналом як по вертикалі,
так і по горизонталі може
здійснюватися по |
Прозорості | Система
управління персоналом повинна
мати концептуальну єдність, |
Продовження таблиці 1. | |
Комфортності | Система
управління персоналом повинна
забезпечити максимум |
Принципи, що визначають напрямки розвитку системи управління персоналом | |
Концентрації | Розглядається
в двох напрямках: |
Спеціалізації | Поділ праці
в системі управління |
Рівнобіжності | Припускає одночасне виконання окремих управлінських рішень, підвищує оперативність |
Адаптивності
(гнучкості) |
Означає
пристосовуваність системи |
Спадкоємності | Припускає
загальну методичну основу |
Безперервності | Відсутність перерв у роботі робітників системи управління персоналом або підрозділів, зменшення часу пролеживання документів, простоїв технічних засобів управління і т.п. |
Ритмічності | Виконання
однакового обсягу робіт у
рівні проміжки часу і |
Прямоточності | Упорядкованість
і цілеспрямування необхідної
інформації з виробітку |
Наука і практика виробили інструментарій вивчення стана діючої системи управління персоналом організації, побудови, обґрунтування і реалізації нової системи – методи побудови системи управління персоналом.
Таблица 2.
Класифікація методів аналізу і побудови системи управління персоналом організації
Методи обстеження (збір даних) | Методи аналізу | Методи формування | |
Самообслідування
Інтерв'юіровання, бесіда Активне спостереження робочого дня Моментне спостереження Анкетування Вивчення документів Функціонально-вартісного аналізу |
Системний
аналіз
Економічний аналіз Декомпозиція Послідовної підстановки Порівнянь Динамічний Структуризації цілей Нормативний Параметричний Моделювання Функціонально-вартісного аналізу Головних компонент Балансовий Кореляційний і регрєсійній аналіз Дослідний Матричний |
Системний підхід
Аналогій Експертно-аналітичний Параметричний Блоковий Моделювання Функціонально-вартісного аналізу Структуризації цілей Дослідний Творчих нарад Колективного блокноту Контрольних питань 6-5-3 Морфологічний аналіз | |
Методи обґрунтування | Методи впровадження | ||
Аналогій
Порівнянь Нормативний Експертно-аналітичний Моделювання фактичного і бажаного стану досліджуваного об'єкта Розрахунок кількісних і якісних показників оцінки економічної ефективності запропонованих варіантів Функціонально-вартісного аналізу |
Навчання,
перепідготовка і підвищення
кваліфікації робітників Матеріальне і моральне стимулювання нововведень Притягнення громадських організацій Функціонально-вартісного аналізу |
Системний
аналіз служить методичним засобом
системного підходу до рішення проблем
удосконалювання системи
Метод декомпозиції дозволяє розчленувати складні явища на більш прості. Чим простіше елементи, тим повніше проникнення в глиб явища і визначення його сутності
Метод
послідовної підстановки
Метод порівнянь дозволяє
Динамічний метод передбачає розташування даних у динамічному ряду і виняток із нього випадкових відхилень.
Метод структуризації цілей передбачає кількісне та якісне обґрунтування цілей організації в цілому і цілей системи управління персоналом із погляду їх відповідності цілям організації.
Експертно-аналітичний
метод удосконалювання
Нормативний метод передбачає
застосування системи
Параметричним
методом здійснюється встановлення
функціональних залежностей між
параметрами елементів
Метод функціонально-вартісного аналізу дозволяє виявити зайві функції управління, що по тим або іншим причинам не виконуються.
Метод головних компонент дозволяє відбити в однім показнику (компоненті) властивості десятків показників.
Балансовий метод дозволяє зробити балансові зіставлення, ув'язування.
Дослідний
метод базується на досвіді попереднього
періоду даної системи
Метод
аналогій полягає в застосуванні
організаційних форм, що виправдали себе
у функціонуючих системах управління
персоналом із подібними економіко-
Таким
чином, нами розглянуті методологічні
основи управління персоналом організації.
1.3. Система управління кадрами.
Управління кадрами – багатогранний і винятково складний процес, що має специфічні особливості і закономірності. Знання їх украй необхідно керівникам і спеціалістам сучасного виробництва, робітникам кадрових служб і соціального розвитку для постійного забезпечення підвищення ефективності, якості роботи і продуктивності праці. В умовах переходу до ринкової економіки управління персоналом повинне набути системність і завершенність на основі комплексного рішення кадрових проблем, упровадження нових і удосконалювання існуючих форм і методів кадрової роботи.
Комплексний підхід до управління кадрами припускає урахування організаційно-економічних, соціально-психологічних, правових, технічних, педагогічних та інших аспектів в їх сукупності і взаємозв'язку при визначальній ролі соціально-економічних факторів.
Системний підхід відбиває урахування взаємозв'язків окремих аспектів управління кадрами і виражається в розробці кінцевих цілей, визначенні шляхів їх досягнення, створенні відповідного механізму управління, що забезпечує комплексне планування, організацію і стимулювання системи роботи з кадрами на виробництві.
Головним
елементом усієї системи
Під управлінням кадрами розуміється процес планування, добору, підготування, оцінки і безупинного утворення кадрів, спрямований на раціональне їх використання, підвищення ефективності виробництва і, в остаточному підсумку, поліпшення якості життя. Предметом управління кадрами як науково-практичного напрямку виступає вивчення відношень робітників у процесі виробництва з погляду найбільше повного та ефективного використання їх потенціалу в умовах функціонування виробничих систем. Основною метою управління кадрами в сучасних умовах є сполучення ефективного навчання персоналу, підвищення кваліфікації і трудової мотивації для розвитку спроможностей робітників і стимулювання їх до виконання робіт більш високого рівня.
До кадрів управління ставляться робітники, що виконують або сприяють виконанню конкретних управлінських функцій. Вони підрозділяються на три основні групи:
а) керівники спрямовуючі, координуючі і стимулюючі діяльність учасників виробництва (так називані лінійні керівники - директора заводів, начальники цехів, майстра і т.д.);
б) спеціалісти, що роблять кваліфіковану поміч керівникам при аналізі і рішенні питань розвитку виробництва (інженери, економісти, юристи, психологи та ін.) або самостійно керівні інженерно-технічними, планово-економічними, соціальними та іншими функціональними службами (так називані функціональні керівники - начальники відділів, головні спеціалісти, керівники бюро, груп, секторів і т.п.);
в) допоміжні робітники, що здійснюють технічне та інформаційне обслуговування апарата управління - збір, первинне опрацювання, збереження і передачу інформації (креслярі, стенографістки, архіваріуси, діловоди та ін.)
За рівнем управління керівники підрозділяються на керівників: низового (майстра, начальники ділянок, відділень, цехів, бюро, відділів, груп на підприємстві), середнього (керівники підприємств і організацій, їх заступники) і вищого (керівники міністерств і відомств, крупних об'єднань, їх заступники) рівня управління.
Управління кадрами
Информация о работе Організація управління персоналом підприємства