Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Февраля 2012 в 01:42, курсовая работа
В умовах розбудови України дедалі більшого значення набувають проблеми управління. Назріла об’єктивна необхідність створити управлінський механізм, де б існувала реальна можливість обмеження стихійних чинників розвитку. Тож осмислення управлінських проблем, що виникають у процесі будівництва такого механізму, - одне з найважливіших завдань науки управління.
ВСТУП………………………………………………………………….…3 с.
Розділ 1. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА
1.1.Сутність управлінської діяльності………………………..6 с.
1.2. Методологічні основи управління персоналом………..18 с.
1.3. Система управління кадрами …………………………...33 с.
Розділ 2. СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1. Основні підходи до управління персоналом……..……..40 с.
2.2. Кадрова політика і планування…………………………..44 с.
2.3. Управління персоналом на різних стадіях
розвитку організації……………………………………….55 с.
Розділ 3. ТЕХНОЛОГІЇ И МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
ОРГАНІЗАЦІЇ
3.1. Методи формування кадрового складу…………..……...62 с.
3.2. Методи підвищення продуктивності персоналу…...…...71 с.
3.3. Методи оптимізації управління персоналом організації.84 с.
ВИСНОВОК……………………………………………………………….91 с.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………
· управління якістю;
· планування процедур, підвищення ефективності;
· вимір трудовитрат і нормування праці;
· бухгалтерський облік і фінансовий контроль.
Необхідно брати до уваги і фактори, що перешкоджають росту продуктивності, такі, як зниження ціни праці при постійному рості рівня життя і збільшення рівня витрат на відновлення працездатності.
Нормування праці - це заходи щодо оцінки кількості праці, що повинно бути реалізоване в рамках заданої технології.
Діяльність по нормуванню праці в управлінні персоналом є комплексної і дає можливість вирішувати суміжні задачі. Основні цілі нормування:
· планування виробництва і визначення потреби в персоналі (якість і кількість);
· розрахунок витрат на заробітну платню;
· оцінка зміни продуктивності, ефективності виробництва.
Для створення ефективної системи нормування праці на підприємстві необхідно здійснювати:
1) аналіз діяльності;
2)
розрахунок і твердження
3)
моніторинг технічного рівня
виробництва, планування
4)
упровадження форм
5) моніторинг норм праці.
До основних методів нормування праці відносять:
· традиційний - хронометраж,
при якому шляхом численних вимірів проводиться
розрахунок часу на виробництво одиниці
продукції;
· оцінка "вартості
праці" - вартість праці за 1 годину
роботи визначається множенням одного
бала за годину (затверджується керівництвом)
на суму балів по факторах: рівень кваліфікації,
умови праці на робочому місці, інтенсивність
праці, відповідальність роботи;
· визначення "плаваючого тарифу”
Нормування управлінської праці. Через нерегламентованість, мінливість діяльності інженерно-технічного та управлінського персоналу традиційні методи нормування їх праці можуть виявитися неефективними.
В даний час використовуються такі методи управлінської праці:
· метод аналогії - заснований на урахуванні досвіду роботи ефективно чинних підприємств;
· метод укрупнених нормативів чисельності - заснований на непрямому вимірі трудомісткості робіт і розрахунку чисельності ІТП і управлінців для усього виробництва і по підрозділах;
· метод прямого нормування (для постійно повторюваних робіт або робіт, що можуть бути розчленовані на повторювані операції) - через розчленовування на операції та аналіз часу, необхідного для проведення операцій.
Етапи оцінки праці на конкретному робочому місці припускають:
· опис функцій;
· визначення вимог;
· оцінку по факторах (конкретного виконавця);
· розрахунок загальної оцінки;
· зіставлення зі стандартом;
· оцінку рівня співробітника;
· доведення результатів оцінки до підпорядкованого.
Говорячи про системи оцінки праці, можна виділити три основних рівня оцінки: Таблиця 7.
Рівень оцінки | Періодичність | Метод | Можливості
використання |
1.Повсякденна
оцінка фахової діяльності (сильних
і слабких сторін) |
Один раз
на день, один раз на тиждень |
Анкетування по
фактичних діях
Обговорення |
Зворотний
зв'язок з оцінюваним із метою
модифікації поводження і |
2.Періодична оцінка виконання обов'язків | Один раз у півроку, рік | Анкетування по
фактичних діях і результатах
праці
Інтерв'ю Обговорення |
Визначення
перспективи і розробка
спільних
цілей |
3.Оцінка потенціалу | Разова, перманентна | Тестування
Центр оцінки |
Побудова кадрового
прогнозу, планування кар'єри |
Основні підходи до оцінки праці
Існують таки методи індивідуальної оцінки.
· Оцінна анкета являє собою стандартизований набір питань або описів.
· Модифікація оцінної анкети - порівняльна анкета.
· Використовують також анкету заданого вибору, в якій задаються основні характеристики і перелік варіантів поводження оцінюваного.
· Шкала рейтингів поведінкових установок, де описуються вирішальні ситуації фахової діяльності.
До методів групової оцінки відносять:
· Метод класифікації.
· Метод альтернативної класифікації.
· Порівняння по парах.
· Метод заданого розподілу.
Атестація
персоналу це кадрові заходи, що покликані
оцінити відповідність рівня праці, якостей
і потенціалу особистості вимогам виконуваної
діяльності. Головне призначення атестації
- не контроль виконання (хоча це теж дуже
важливо), а виявлення резервів підвищення
рівня віддачі робітника.
Функції по проведенню атестації розподіляються між лінійними керівниками (менеджерами) і менеджерами з персоналу (кадровими службами):
Таблиця 8.
|
З урахуванням цілей атестації можна говорити про дві її складові частини: оцінку праці та оцінку персоналу.
Оцінка праці спрямована на зіставлення утримання, якості та обсягу фактичної праці з планованим результатом праці, що подана в технологічних картах, планах і програмах роботи підприємства. Оцінка праці дає можливість оцінити кількість, якість та інтенсивність праці.
Оцінка персоналу дозволяє вивчити ступінь підготовленості робітника до виконання саме того виду діяльності, яким він займається, а також виявити рівень його потенційних можливостей для оцінки перспектив росту.
Аналіз практиці управління показує, що корпорації використовують у більшості випадків одночасно обидва види оцінки діяльності робітників, тобто оцінку праці та оцінку якостей, що впливають на досягнення результатів.
Кадровий резерв - це група керівників і спеціалістів, що володіють спроможністю до управлінської діяльності, що відповідають вимогам, запропонованим посадою того або іншого рангу, що підвергнулись відбору і минули систематичне цільове кваліфікаційне підготування.
Існують такі етапи роботи з резервом.
Етап 1. Аналіз потреби в резерві.
Е т а п 2. Формування та упорядкування списку резерву.
Е т а п 3. Підготування кандидатів.
План роботи з резервом керівних кадрів.
Плани
кадрового резерву можуть складатися
у виді схем заміщення, що мають різноманітні
форми в залежності від особливостей і
традицій різноманітних організацій.
Можна сказати, що схеми заміщення являють
собою варіант схеми розвитку організаційної
структури, орієнтованої на конкретні
особистості з різноманітними пріоритетами.
В основі індивідуально орієнтованих
схем заміщення лежать типові схеми заміщення.
Вони розробляються службами керування
персоналом під організаційну структуру
і являють собою варіант концептуальної
моделі ротації робочих місць.
Управління діловою кар'єрою в організації
Ділова кар'єра - поступальне просування особистості в якийсь сфері діяльності, зміна навичок, спроможностей, кваліфікаційних можливостей і розмірів винагороди, пов'язаних із діяльністю; просування вперед по якось обраному шляху діяльності, досягнення популярності, слави, збагачення.
Кар'єра - це індивідуально усвідомлена позиція і поводження індивіда, пов'язана з трудовим досвідом і діяльністю протягом робочого життя людини.
Кар'єра внутрішньоорганізаційна означає, що конкретний робітник у процесі своєї фахової діяльності проходить усі стадії розвитку: навчання, надходження на роботу, фаховий ріст, підтримка і розвиток індивідуальних фахових спроможностей, відхід на пенсію.
Кар'єра міжорганізаційна означає, що конкретний робітник у процесі своєї фахової діяльності проходить усі стадії розвитку: навчання, надходження на роботу, фаховий ріст, підтримка і розвиток індивідуальних фахових спроможностей, відхід на пенсію.
Кар'єра вертикальна - вид кар'єри, з яким частіше усього зв'язують саме поняття ділової кар'єри, тому що в цьому випадку просування найбільше зримо. Під вертикальною кар'єрою розуміється підйом на більш високий щабель структурної ієрархії (підвищення в посаді, що супроводжується більш високим рівнем оплати праці).
Кар'єра
горизонтальна - вид кар'єри, що припускає
або переміщення в іншу функціональну
область діяльності, або виконання
визначеної службової ролі на щаблі,
що не має жорсткого формального
закріплення в організаційній структурі
(наприклад, виконання ролі керівника
тимчасової цільової групи, програми і
т.п.); до горизонтальної кар'єри можна
віднести також розширення або ускладнення
задач на старому щаблі (як правило, з адекватною
зміною винагороди). Поняття горизонтальної
кар'єри не означає неодмінне і постійне
прямування нагору по організаційній
ієрархії.
Планування кар'єри - одне з напрямків кадрової роботи в організації, орієнтоване на визначення стратегії та етапів розвитку і просування спеціалістів.
Це процес зіставлення потенційних можливостей, спроможностей і цілей людини, із вимогами організації, стратегією і планами її розвитки, що виражається в упорядкуванні програми фахового і посадового росту.
Информация о работе Організація управління персоналом підприємства