Оподаткування прибутку підприємств

4. Значні переваги Податковий   кодекс  вносить    у      розвиток      інвестиційної діяльності. Так, першою є те, що протягом трьох років з моменту отримання першого прибутку звільняється від оподаткування прибуток, одержаний від реалізації інвестиційного проекту з інвестицією, що еквівалентна не менше, як 3 млн. дол. США, а для малих підприємств – не менше, як 500 тис. дол. США. По-друге: прибуток, одержаний від реалізації інвестиційного проекту з інвестицією, що еквівалентна менше, як 3 млн. дол. США, наступні три роки оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування. По-третє: дивіденди, що сплачуються інвестору суб’єктом господарювання, який реалізує інвестиційний проект, оподатковуються за ставкою 3 відсотки [9].

5. Включення статті про особливості оподаткування прибутку підприємств, отриманого у зв’язку із впровадженням енергоефективних технологій, я вважаю одним з найбільших здобутків нового Податкового Кодексу. Оскільки згідно з статтею 158 звільняється від оподаткування 80 відсотків прибутку підприємств, отриманого від продажу на митній території України товарів власного виробництва за переліком: устаткування, що працює на відновлюваних джерелах енергії; матеріали, сировина, устаткування та комплектуючі, які будуть використовуватись у виробництві енергії з відновлюваних джерел енергії; енергоефективне обладнання і матеріали, вироби, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів; устаткування для виробництва альтернативних видів палива.

Звільняється від оподаткування 50 відсотків прибутку, отриманого від  здійснення енергоефективних заходів та реалізації енергоефективних проектів підприємств, що включені до Державного реєстру підприємств.

Такі стимули є досить позитивними, бо спонукають виробників використовувати і виробляти екологічно чисту продукцію, крім того, економити вичерпні ресурси. 

Однак в нового Податкового Кодексу є і недоліки, пов’язані з оподаткуванням прибутку підприємств, до яких можна віднести:

1. Я не знайшла, щоб  в новому Податковому Кодексі було  враховано і переведено підприємства в обов’язковому порядку на прискорену амортизацію – це недуже позитивний факт, оскільки близько 80 % основних засобів в Україні зношені і застарілі, і потребують заміни;

2. Недоопрацювання є і в оподаткуванні сільськогосподарських підприємств: якщо раніше вони платили фіксований податок, то тепер близько 75 % с/г підприємств переведенні на звичайне оподаткування, що є не дуже сприятливим, бо в такому випадку ми можемо втратити значну кількість с/г виробників;

3. Ще однією з проблем Податкового Кодексу є питання дуже високого рівня оподаткування фонду оплати праці. За даними, які підтверджуються незалежними аналітичними інститутами, 43% від комерційного прибутку підприємства спрямовується на різноманітні взноси, відрахунки фонду оплати праці, тоді як в ЄС - в середньому 26%, в світі – десь на рівні 15-16%;

4. Крім того,  підозри викликає в новому ПК, за словами виконавчого директора Європейської бізнес-асоціації Ганни Дерев’янко, запровадження податкового планування, тобто, податки мають сплачуватися не «за фактом», а «за планом» а податківці, фактично, «призначатимуть» суму податків до сплати [12].

 

3. Приклад розрахунку податку на прибуток

за  старою і новою системою: чи стали ми платити менше?

 

 

Розглянемо  конкретний приклад розрахунку податку  на прибуток за старою і новою системою оподаткування. Стара система:

Валовий доход:	Сума, тис. грн.
1.доходи від продажу товарів (робіт, послуг);	123
2.приріст балансової вартості запасів;	14
3.  доходи від виконання довгострокових  договорів;	0,6
4. прибуток від операцій із  землею;	0,5
5. доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг;	3
6. суми страхового відшкодування за втрачене застраховане майно;	1
7. дохід від продажу цінних паперів, операцій з валютними цінностями і борговими зобов'язаннями;	0,5
8. доходи від операцій з основними  фондами, нематеріальними активами;	0,4
9. доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, від здійснення операцій лізингу (оренди);	21
10. доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги, а також у вигляді вартості безкоштовно наданих товарів;	7
11.  інші види доходів.	34
Загальна сума	205

 

 

 

 

Валові  витрати:	Сума, тис. грн.
1.суми всіх видів витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду ;	83
2.суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних об'єднань, в добродійні фонди і організації, але не більше 4% оподатковуваного прибутку у звітному періоді;	3
3. суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), що включаються в собівартість продукції, а також пені, штрафів, неустойок, сплачених за порушення господарських договорів або за рішенням суду;	4,5
4.суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок і виявлених у звітному періоді;	0
5. суми безнадійної заборгованості;	0,2
6. суми витрат на поліпшення основних фондів (капітальний ремонт, реконструкція та ін.) у межах 10% балансової вартості відповідних груп на початок року;	16,5
7. витрати на утримання та експлуатацію житлово-комунального господарства, об'єктів соціальної інфраструктури ;	2,8
8. витрати на проведення реклами по пропаганді переваг вироблених товарів, а також витрати, пов'язанні з організацією прийомів, презентацій з метою реклами, але не більше 2% від оподатковуваного прибутку;	14
9. витрати по операціях із борговими зобов'язаннями та валютними цінностями;	0
10. витрати по операціях із основними фондами та нематеріальними активами;	0,7
11. амортизаційні відрахування  по основних фондах та матеріальних  активах;	7,8
12. Інші витрати	45,3
Загальна сума	177, 8

 

Розрахунок податку  на прибутку за старою системою

Сума податку = (Валовий дохід – (Валові витрати + Амортизаційні відрахування)) × 0, 25

Сума податку =  (205 – 177,8) ×0,25= 6,8 тис. грн.

 

 

Нова система:

Собівартість  реалізованих товарів і послуг   + інші витрати	Сума , тис. грн.
1.собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт:
прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації  виробничих основних засобів та нематеріальних активів; вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);  - товари і послуги придбані у платника єдиного податку	69,3 -7,5 = 61,8
інші витрати:
загальновиробничі витрати; адміністративні  витрати; - витрати на послуги в сфері консалтингу, реклами, маркетингу надані нерезидентами, що мають офшорний статус	21,5 – 2,5 = 19
2.суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних об'єднань, в добродійні фонди і організації, але не більше 4% оподатковуваного прибутку у звітному періоді;	3
3. суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), що включаються в собівартість продукції, а також пені, штрафів, неустойок, сплачених за порушення господарських договорів або за рішенням суду;	4,5
4.суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок і виявлених у звітному періоді;	0
5. суми безнадійної заборгованості;	0,2
6. суми витрат на поліпшення основних фондів (капітальний ремонт, реконструкція та ін.) у межах 10% балансової вартості відповідних груп на початок року;	16,5
7. витрати на утримання та експлуатацію житлово-комунального господарства, об'єктів соціальної інфраструктури ;	2,8
8. витрати по операціях із борговими зобов'язаннями та валютними цінностями;	0
9. витрати по операціях із основними фондами та нематеріальними активами;	14,7
10. інші витрати	45,3
Загальна сума	167,8

 

Розрахунок податку  на прибуток за новою системою

Сума податку = ( Сума доходів звітного періоду – (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг + сума інших витрат звітного податкового періоду) × 0,23

 Сума податку =(205 -167,8) ×0,23 = 8, 556 тис. грн.

 

Отже, як бачимо, за новими правилами оподаткування прибутку підприємств наша абстрактна компанія сплачує більшу суму податку на прибуток, що пов’язано з переходом деяких категорій витрат до таких, що не включаються при оподаткуванні прибутку підприємств (але які раніше включалися у графу  «валові витрати», тому й зменшували оподатковуваний прибуток).

Якщо ж такий  платник податків захоче платити  за нульовою ставкою податку на прибуток, то він муситиме відповідати таким умовам:

Ряд умов, які такий платник податків повинен виконувати, щоб підпадати під нульову ставку.

його працівники (особи, які перебувають з ним у трудових відносинах) повинні отримувати зарплату розміром не менше 2х мінімальних заробітних плат, встановлених законом. платник податків повинен бути створеним після 1 квітня 2011 р.; протягом останніх трьох років (або, якщо з моменту створення пройшло менше трьох років протягом всіх попередніх періодів) одержувати щорічний дохід у розмірі не більше трьох мільйонів гривень, при цьому середня кількість найманих працівників за весь період не повинна перевищувати 20 осіб; в період до вступу Податкового Кодексу бути платником єдиного  податку, мати виручку  від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до 1 мільйона гривень та середню кількість працівників - до 50 осіб.

 

 

Висновки

 

 

Здійснивши  детальний аналіз основ і особливостей оподаткування прибутку підприємств  в Україні з урахуванням змін, пов’язаних з набуттям чинності нового Податкового Кодексу України, я дійшла наступних висновків:

По-перше, згідно з новими правилами оподаткування прибутку підприємств, знижується номінальна ставка податку. У результаті зниження ставки податку до 16% Україна буде мати одну з найнижчих номінальних ставок. Найнижчі ставки у ЄС застосовуються переважно у країнах Центрально-Східної Європи як наслідок конкуренції - змагання країн за залучення капіталу через формування максимального сприятливого податкового режиму.

По-друге, автори Податкового Кодексу спробували зблизити бухгалтерський та податковий обліки. Визначення прибутку для оподаткування буде відбуватися на основі даних бухгалтерського обліку з урахуванням тимчасових і постійних податкових різниць.

Доходи формуються з двох складових: "доходу від операційної діяльності" та "інших доходів". Аналогічним чином, але більш детально класифікуються і витрати підприємств. Вони включають "витрати операційної діяльності" та "інші витрати".

По  – третє, з формули визначення бази оподаткування видалені амортизаційні відрахування. Це пов'язано з тим, що амортизація Податковим кодексом включається до витрат. Вона диференціюється залежно від виду витрат. Окремо мають розраховуватися чотири види амортизації: амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт і наданням послуг у рамках визначення "витрат операційної діяльності"; амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого плану у рамках визначення загальновиробничих витрат за статтею "інші витрати"; амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання у випадку калькуляції адміністративних витрат за статтею "інші витрати"; амортизація за іншими підгрупами статті "інші витрати".

По  – четверте,  дискусійним є питання про визначення доходів та витрат. Податкові органи вбачають позитивним визначення дати отримання доходів і здійснення витрат  за датою переходу права власності на товар або за датою підписання акта в разі надання послуг - незалежно від фактичного надходження коштів. Однак підприємці вважають,  що перехід до методу нарахувань при визначені доходів в умовах зростання дебіторської заборгованості і зменшення практики авансування поставок товарів може негативно вплинути на ліквідність підприємств. База оподаткування буде включати ще не отримані кошти, тобто підприємства платитимуть податок з прибутку, якого ще не існує.

По-п’яте, Податковий Кодекс розширює базу оподаткування за рахунок заборони віднесення окремих витрат до таких, що враховуються для визначення бази оподаткування податку на прибуток. Найбільш дискусійним питанням стала заборона враховувати витрати на придбання товарів, робіт і послуг у фізособи-підприємця, який сплачує єдиний податок - за винятком платника єдиного податку у сфері інформатизації. Також Кодекс забороняє відносити до витрат оплату придбаних у нерезидента послуг з консалтингу, маркетингу, реклами в обсязі, що перевищує 4% доходу платника від реалізації за минулий рік - без врахування ПДВ та акцизного податку. Ці обмеження мають перекрити наймасовіші схеми мінімізації оподаткування і з точки зору держави є обґрунтованими.

Утім, слабких місць у 3-му розділі Податкового Кодексу теж вистачає.

По-перше, попри наближення податкового обліку до бухгалтерського, його ведення все ще залишається надто громіздким і затратним. Уряд намагався перекрити головні схеми мінімізації оподаткування, детально виписуючи, що можна, а що не можна враховувати при розрахунку бази оподаткування. Проте доки влада не створить умов для того, щоб підприємства самі були зацікавлені декларувати прибуток, їх бухгалтери будуть знаходити нові й нові прогалини у законодавстві для мінімізації оподаткування.