Оподаткування прибутку підприємств

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра фінансів підприємств

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

з дисципліни: «Фінанси підприємств»

 

Тема:

«Оподаткування прибутку підприємств»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ ¾ 2011

 

ПЛАН

 

 

вступ

1. Чинний порядок оподаткування прибутку підприємств в Україні

2. Оподаткування прибутку підприємств: переваги і недоліки нового Податкового Кодексу

3. Приклад розрахунку податку на прибуток за старою і новою системою: чи стали ми платити менше?

Висновки

Список використаної літератури

Додаток

 

ВСТУП

 

 

В сучасних умовах становлення і розвитку економічних  відносин України провідну роль відіграє діяльність підприємств, особливо це стосується його регулювання з боку держави. Дане регулювання здійснюється через систему оподаткування, провідне місце в якій посідає податок на прибуток.

Податок на прибуток є важливим як для підприємств  так і для держави, що спрямовує  здійснення фіскальної функції податків. Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення, має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватися як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів.

Питанню оподаткування  прибутку підприємств в Україні присвятили свої праці багато вітчизняних науковців, зокрема: Гарасим П. М., Горова Т. М., Грицина О. В., Гусакова О. С., Десятник О. М., Журавель Г. П., Іванов Ю.Б., Ільєнко Н. О., Крисоватий А. І., Олійник О.В., Онисько С. М., Сердюк В. М., Ткаченко Н. М., Тофан І. М., Хомин П. Я., Якушик І. Д. та інші.

Як відомо, 1 квітня 2011 року, згідно з підрозділом 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, почав діяти розділ ІІІ, присвячений податку на прибуток підприємств. З набранням чинності цього розділу більшість підприємств і обслуговуючих їхніх юристів очікують суттєві зміни.

Тож які саме зміни несе собою новий  Податковий Кодекс України в контексті оподаткування прибутку підприємств? Який нині в Україні чинний порядок оподаткування прибутку підприємств? Які переваги і недоліки оподаткування прибутку підприємств криються серед норм нового Податкового Кодексу України? На ці та інші запитання я спробую дати відповіді в даній роботі.

 

1. Чинний порядок оподаткування прибутку

підприємств в Україні

 

 

З 1 січня  2011 року у зв'язку з набуттям чинності Податковим кодексом України Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» практично втратив чинність, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діятиме до 1 січня 2013 року.

 Пункт 1.20 стосується визначення  звичайної  ціни.  Ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати [1].

В новому Податковому Кодексі окремим платником податків крім звичайних суб’єктів господарювання, що проводять господарську діяльність на території України (резидентів і нерезидентів), є управління залізниці та підприємства залізничного транспорту, а також неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності.

У цьому Кодексі об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 – 137 Податкового Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, тоді як в попередньому законі  прибуток визначався як різниця між валовим доходом та валовими витратами, до яких включалась амортизація.

Згідно нового Податкового Кодексу до доходів при оподаткуванні прибутку підприємств включаються:  

þ Доходи від   операційної   діяльності;

þ Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій  з  надання  фінансових  послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними  паперами,  борговими  зобов'язаннями  та вимогами;

þ Доходи від  спільної  діяльності;

þ Дивіденди,  отримані  від  нерезидентів; 

þ Доходи від здійснення операцій лізингу (оренди); 

þ Суми безповоротної фінансової допомоги;

þ Суми неустойки (штрафів чи пені), фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

þ Суми акцизного податку, дотацій, субсидій, капітадбні інвестиції, доходи від реалізації необоротних активів, майнових комплексів та ряд інших доходів, визначених нормами статті 135 Податкового кодексу України [2].

Не включаються до доходів при оподаткуванні підприємств: 

ý Сума  попередньої  оплати  та  авансів,  отримана  в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

ý Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг).

ý Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків.

ý Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів.

ý Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих  інвестицій  або реінвестицій у корпоративні права.

ý Кошти або майно,  які повертаються  власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента або після закінчення  договору  про  спільну  діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).

ý Ряд інших надходжень, прямо визначених нормами статті 136 Податкового кодексу України [2].

Дохід  від  реалізації  товарів  визнається  за  датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та  виконання  робіт  визнається  за датою складення акта або іншого документа,  оформленого відповідно до вимог чинного законодавства,  який підтверджує виконання  робіт або надання послуг. Фактично, це означає перехід до методу нарахувань, що неоднозначно оцінюється податковими органами і самими підприємцями. Якщо перші виступають «за», то другі говорять про те, що в умовах збільшення дебіторської заборгованості та скорочення авансування поставок може виникнути загроза ліквідності підприємства, коли воно змушене буде платити податок з прибутку, якого ще не існує.

До складу витрат при оподаткуванні прибутку підприємств включаються:  витрати операційної діяльності та інші витрати, тобто:

þ Собівартість реалізованих товарів,  виконаних робіт,  наданих  
послуг, яка складається з:

     à прямих матеріальних витрат;

     à прямих витрат на оплату праці;

     à амортизації виробничих  основних  засобів  та  нематеріальних активів,  безпосередньо   пов'язаних   з   виробництвом   товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

     à вартості придбаних  послуг,  прямо  пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

     à інших прямих  витрат,  у  тому  числі  витрат   з   придбання  
електричної енергії (включаючи реактивну);

þ Витрати банківських установ;

þ Інші витрати, а саме:

à загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати   на   опалення,    освітлення,    водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень та ін.);

à адміністративні витрати (загальні корпоративні витрати, витрати на відрядження, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші   послуги, витрати  на  оплату  послуг  зв'язку   (пошта,   телеграф, телефон,  телекс,  телефакс,  стільниковий зв'язок та інші витрати));

à витрати на збут (витрати на пакувальні матеріали, на ремонт тари, на рекламу, на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування та ін. витрати);

à інші операційні витрати;

à фінансові витрати;

à інші витрати звичайної діяльності, не пов’язані безпосередньо з виробництвом [2].

Собівартість  придбаних та реалізованих товарів  формується відповідно до ціни їх придбання  з урахуванням ввізного мита і  витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

А не включаються до складу витрат при оподаткуванні прибутку підприємств: 

ý Витрати пов’язані з проведенням прийомів, презентацій, свят, відпочинку;

ý витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів;

ý Витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання;

ý Витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному [2].

Як  бачимо, Податковий Кодекс розширює базу оподаткування за рахунок заборони віднесення окремих витрат до таких, що враховуються для визначення бази оподаткування податку на прибуток. Найбільш дискусійним питанням стала заборона враховувати витрати на придбання товарів, робіт і послуг у фізособи-підприємця, який сплачує єдиний податок - за винятком платника єдиного податку у сфері інформатизації. Також Кодекс забороняє відносити до витрат оплату придбаних у нерезидента послуг з консалтингу, маркетингу, реклами в обсязі, що перевищує 4% доходу платника від реалізації за минулий рік - без врахування ПДВ та акцизного податку. Ці обмеження мають перекрити наймасовіші схеми мінімізації оподаткування і з точки зору держави є обґрунтованими.

Найбільшою відмінністю є ставки оподаткування, якщо в минулому ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковувався за ставкою 25 %, то за  теперішніх умов ситуація така: основна ставка податку становить 23 %; за ставкою 0 % прибутку від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, якщо страховик займається страхуванням життя; за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 % доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 Податкового Кодексу: нерезиденти, що проводять страхування у межах системи міжнародних договорів "Зелена карта" - за ставкою 0 %; проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, доходи від продажу нерухомого майна, прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами – за ставкою 15 %; інші послуги страхування від 4 – 12 %, резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 % суми таких виплат за власний рахунок [10, ст. 45].

2. Оподаткування прибутку підприємств:

переваги  і недоліки нового Податкового Кодексу

 

 

 

На обговоренні  нового Податкового Кодексу  Анатолій Кінах сказав: «Що у влади є наміри знизити фіскальний тиск, включаючи зниження ставки податку на прибуток, є деякі напрямки, які стосуються стимулювання інноваційних проектів, особливо енергозбереження». В світлі цих слів, до головних переваг нового Податкового Кодексу в контексті оподаткування прибутку підприємств можна віднести:

1. Поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств з 25 % до 16%. Наслідком існування таких ставок є не тільки загальне зниження ставки податку на прибуток, а і швидке безпосереднє наповнення місцевих бюджетів, що в свою чергу покращуватиме місцеву інфраструктуру, та побутово-соціальні потреби населення [8, ст. 33];

2. Каменем спотикання в минулому податковому законодавстві є визначення дати виникнення доходів. Як відомо, цією датою вважалася перша подія або дата відвантаження товарів (робіт, послуг), або дата отримання коштів за такі товари (роботи, послуги). Це обумовлювало розбіжності у часі між відвантаженням, тобто формуванням доходу, та оприбуткуванням товарів.  Новим Податковим Кодексом же передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар та від надання послуг та виконання робіт – за датою складення акта, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

3. Чудовою подією для суб'єктів підприємницької діяльності є те, що розрахунок об’єкта оподаткування буде здійснюватися з урахуванням зазначеного збитку попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення. Як відомо, за старої системи  у складі валових витрат платника податку враховувалася лише 20 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток.