Оцінка зеленого сектору в освіті

Економіки провела всеохопний аналіз та консультації з метою з’ясувати, що необхідно для подальшого переходу до зеленої економіки, у тому числі для формулювання наступних десяти високорівневих умов, які являтимуть собою першу ланку наведеної нижче дорожньої карти МТП з переходу до зеленої економіки у довгостроковій перспективі.

Схема 1 - Ланки розвитку задорожньої картою МТП з переходу до зеленої економіки у довгостроковій перспективі

Схема 2 - Взаємозалежність десяти умов переходу до зеленої економіки

 

 

 

 

 

3.1 Соціальна інновація, оцінка зеленого сектору в освіті

 

Освіта має вирішальне значення для досягнення стійкого розвитку,  зокрема сприянню зеленої економіки та сталому суспільству,  подоланню соціальної і економічної нерівності та сприянню міжнародній і внутрішньорегіональній солідарності, миру і відповідальному способу життя.

• Обізнаність

Перехід до зеленої економіки потребує обізнаності щодо складності глобальних економічних, екологічних та соціальних проблем, а також щодо нових можливостей. Обізнаність та розуміння є передумовами визначення пріоритетів та дій і вимагають зміни напрямку у глобальній полеміці. Це є спільним пріоритетом та викликом для всіх акторів процесу, як для уряду міжурядових органів та бізнесу, так і для громадянського суспільства та споживачів.

• Освіта і навики

Освіта є першорядним критерієм  для переведення зеленої економіки в режим функціональності. Підвищення рівня освіти повинне заохочуватися розробниками політики, науковими та діловими колами з метою набуття навичок та розвитку підприємництва, що є необхідними для реалізації проекту. Всі вимоги щодо кваліфікації залежатимуть від постійно зростаючих рівнів екологічного і наукового розуміння. Зелена економіка має бути спрямована на набуття необхідних навиків у сфері НТІМ та на розвиток міжпредметних дисциплін, набуття кваліфікаційних навиків у сфері людського та природнього капіталу, та сприяти сталому забезпеченню засобів до існування та розвитку потенціалу.

• Зайнятість

Працевлаштованість є критичною  складовою економічного, екологічного та соціального розвитку.

Зелена економіка є джерелом достойної і високооплачуваної  роботи та підвищує рівень зайнятості по всьому світові, особливо в якості засобу подолання бідності. Стратегії, спрямовані на створення так званих «зелених (екологічних) робочих місць», не мають будуватися за рахунок скорочення абсолютного рівня робочих місць у світовій економіці. Слід уникати розмежування робочих місць на «екологічні» та «неекологічні», оскільки всі вони роблять свій внесок в «озеленення» всіх аспектів економіки.

 

3.2 Екологічна інновація

• Ефективність використання ресурсів та зменшення негативних наслідків

Зелена економіка визнає, що світові  ресурси не безмежні та з ними слід поводитися ощадливо. Вона підвищує ресурсну ефективність матеріальних потоків завдяки принципу «більше з меншого». Вона також бере у розрахунок економічну цінність природного капіталу та екосистемних послуг. У довгостроковій перспективі зелена економіка прагне збільшити економічні,соціальні та екологічні вигоди, досягти сталості розвитку, вивівши негативні наслідки від господарської діяльності та суспільного розвитку для навколишнього середовища за рамки рівняння.

• Концепція життєвого циклу

Зелена економіка висуває концепцію  життєвого циклу, яка означає  подальшу мінімізацію екологічного  впливу від всієї господарської діяльності завдяки застосуванню науки та визнанню важливості знань, що розвиваються. Життєвий цикл продукту починається з видобутку сировини, за ним іде дослідження по концептуальному проекту та розробка продукції і послуг, виробництво, розповсюдження, використання і такі варіанти утилізації наприкінці життєвого циклу, як рециркуляція, відновлення та повторне використання або повна модернізація. На кожному етапі життєвого циклу продукту, процесу, технології або послуги розглядаються важливі питання стосовно витрат, вигід, відповідальності за навколишнє середовище та соціальних аспектів діяльності. Концепція життєвого циклу також допомагає виявити скриті можливості та враховує непередбачені наслідки,побічні результати та конкуренцію за ресурси.

 

 

3. 3 Економічна інновація

• Відкриті та конкурентоспроможні ринки

Зелена економіка звертає особливу увагу на важливість сталого зростання  і доступу до відкритих, добре функціонуючих та ефективних ринків. Вона визнає те, що спиранняна ринки є необхідним для плавного переходу, як суспільств, так і компаній, до більш екологічної господарської діяльності та процвітання.

Для того, щоб стати функціонуючою  економічною системою, зелена економіка  маєстати складовою міжнародних та глобальних ринків та має бути переведена в операційний режим на ринку і на балансових звітах підприємств. Слід брати на озброєння підходи, що охоплюють сприйнятливі ринки для отримання комерційних вигод, постачання конкурентоздатних товарів та послуг по ланцюгу створення вартості.

• Система показників, облік та звітність

Для того, щоб зробити зелену економіку  функціонуючою, необхідно розробити  індикатори, систему показників, заходи з обліку, кращого розкриття інформації і звітності, які б були зрозумілими в економічному сенсі та, у кінцевому рахунку, одночасно б включали вартість збитків, завданих навколишньому середовищу.

Це одночасно зумовить необхідність проведення роботи над розробкою  оперативних заходів зі стимулювання зеленого зростання на рівні компанії (знизу-вгору) та стратегічних макрополітичних стандартів обліку і економічних індикаторів на системному рівні поза межами валового внутрішнього продукту (ВВП; зверху-вниз).  Гнучкий підхід, що збалансовує витрати і вигоди, залишається запорукою успіху; гнучкість також буде необхідною, щоб інтегрувати нові знання та наукове розуміння у наступні десятиліття.

• Фінансування та інвестиції

Зелена економіка активно рухає  інновації у сфері приватного і державного фінансування та у сфері інвестицій у напрямку до сталого розвитку. Щоб зробити ї успішною, необхідно впровадити політику підтримки та нормативну базу, які б сприяли прийняттю обґрунтованих рішень щодо вкладення коштів як державними, так і приватними інвесторами. Через свою прозорість вона стимулює новий попит на новаторські та відповідальні підприємства і на урядові послуги. Вона, також, забезпечує відповідні механізми взаємодії між державним та приватним секторами, у яких увага не загострюється на тимчасових незручностях, а фокусується на створенні спільної цінності на довгострокову перспективу.

Взаємопосилюючі та міжсекторні елементи

• Комплекснаекологічна, соціальна та економічна політикаі прийняття рішень

Зелена економіка потребує цілісного  підходу до процесу прийняття  рішень. Вона об’єднує і балансує стратегії відносно екологічних, соціальних та економічних пріоритетів шляхом врахування передбачуваних і непередбачуваних наслідків від взаємопов’язаних стратегій, які можуть як призвести до синергії або створення бар’єрів, так і посприяти або перешкодити зеленому зростанню в економіці. Отже, важливо збільшити науковий внесок та врахувати позиції різних зацікавлених сторін, оцінити політичні напрями та поліпшити процеси руху вперед.

• Управління і партнерства

Зелена економіка спирається на структури управління, що дають можливість всім учасникам процесу виконувати свої зобов’язання. Структури управління на місцевому, регіональному, державному та глобальному рівнях мають об’єднатися та посилювати одна одну на взаємній основі задля втілення інновацій у життя. Елементи містять, але не обмежуються наступним: багатостороння торгівля та інвестування на основі правил; стабільне економічне середовище, що керується верховенством права, у тому числі ефективний захист прав інтелектуальної власності; непохитні контрактні домовленості та безпечні і стабільні громади.

Ключовим способом дії зеленої  економіки є застосування нових підходів, які сприяють інноваційному співробітництву між бізнесом, урядом та громадянським суспільством. Таке співробітництво може відбуватисяу багатьох формах, у тому числі через державно-приватні партнерства, через участь у ланцюгу створення вартості підприємства та альянси з науковими колами і споживачами. Ніхто не зможе це зробити поодинці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

 

Розвиток «зеленої» економіки  відбувається і в Україні, приваблюючи  нові зарубіжні інвестиції та сучасні  технології. Ці паростки нового господарства, звичайно, не замінять індустріальну  економіку, але саме вони формують основні  стратегічні пріоритетні напрями  економічної безпеки України  в найближчі десятиріччя.

Формування «зеленої» економіки  є сучасним трендом забезпечення економічної безпеки держави  в умовах глобалізації. Серйозної  уваги потребує зменшення бідності, контролю за використанням природних  ресурсів, збільшення кількості робочих  місць. Застосування ринкових механізмів рекомендується поєднувати з державним  та міжнародним регулюванням економічних  процесів. Покращання екологічної ситуації перестає бути рядком витрат державного бюджету, а стає власне суттю нової  економічної системи. Таким чином  держава формує нові економічні умови  ведення бізнесу, які приваблюють  інвестиції саме в розвиток нових  «зелених» галузей та екологічної  трансформації («озеленення») традиційного господарства.

В умовах ресурсної та енергетичної залежності України, яка сформована ситуацією, коли екологічно шкідливі технології використовуються на застарілих енергонеефективних підприємствах, саме поступова заміна «коричневої» індустріальної економіки на нову «зелену» як стратегічний пріоритет розвиту дає шанс забезпечити національну безпеку держави в найближчі десятиріччя.

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

1. Junus М. Creating A World Without Poverty: Social Business and The Future of Capitalism / Мuhammad Junus. – New York : Public Affairs, 2007. – 296 p.

2. Report of the World Commission on Environment and Development: Our Common Future [Електронний ресурс] // General Assembly of United Nations. –Режим доступу: http://www.un-documents.net/wced-ocf.htm

3. Rockstrom et al. 2009. Planetary Boundaries: Exploring the Safe Operating Space for  Humanity. Nature 461: 472-475.

4. Tennenbaum, J. 2005. Principles of physical economy. Eurasian Infrastructure and the  Noösphere. Executive Intelligence Review. February 18, 2005.

5. Глобальный новый зеленый курс. Доклад ЮНЕП. Март 2009. - www.unep.org/greeneconomy

6. Навстречу «зеленой» экономике : Доклад ЮНЕП для властных структур, 2011 [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.unep.org/greeneconomy/Portals/88/documents/ger/GER_synthesis_ru.pdf

8.  Основні терміни та визначення  до Концепції переходу України  до сталого розвитку /  Закон України "Концепція сталого розвитку населених пунктів, затверджена Постановою Верховної ради України від 24.12.99 № 1359- XIV".

9. Соловій І.П. Політичний курс «Зеленої економіки» у контексті переосмислення та імплементації ідей сталого розвитку / І.П. Соловій // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – вип. 21.19. – С. 196-205

10.  Сталий розвиток [Електронний ресурс] //  Вікіпедія:  вільна енциклопедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Сталий_розвиток.