Оцінка зеленого сектору в освіті

 

Дніпропетровський університет

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни: Фінансовий менеджмент

на тему: «Оцінка зеленого сектору в освіті»

 

 

 

 

Виконала:                                                                                

 студентка групи

                                                                         

Перевірила:                                                                                  

проф.

 

 

 

 

2012

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………...…...3

1.  «Зелена» економіка в системі стратегічного розвитку ………..……………5

2. Сталий розвиток …………………………………………………………...…..8

3. Умови переходу до «зеленої» економіки ……………………………...……10

3.1 Соціальна інновація, оцінка зеленого сектору в освіті……………………12

3.2 Екологічна інновація……………..………………………………………….13

3.3 Економічна інновація…………………………………………………..……14

ВИСНОВОК………………………………………………………………......….17

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ……………………………………………………….…18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

"Зелена"  економіка,  згідно  з визначенням ЮНЕП, це – економіка,  яка покращує добробут людей,  забезпечує соціальну справедливість,  одночасно істотно знижуючи ризики  для довкілля і виснаження  природних ресурсів. Іншими словами,  в зеленій економіці відбувається  інтерналізація витрат, пов'язаних із деградацією довкілля,  а екологічно чисті та ефективні технології і стале сільське господарство є основними чинниками високих темпів економічного зростання,  створення робочих місць і скорочення масштабів бідності. "Зелений"  розвиток сприяє скороченню рівня викидів парникових газів,  уповільненню темпів змін клімату та збереженню екологічної рівноваги. Позитивний ефект "зеленої економіки" у сфері зміни клімату і попередження втрати послуг екосистем доповнюється іншим,  який полягає в тому, що довготерміновий економічне зростання в "зеленому" сценарії розвитку не буде стримуватися зростаючим дефіцитом природних ресурсів.

Згідно з оцінками, сценарій глобального "зеленого" розвитку вже через 5-10 років забезпечить вищі річні  темпи економічного зростання, порівняно  з діючим "коричневим" сценарієм, і збільшить при цьому запаси поновлюваних ресурсів, необхідних для  розвитку світової економіки.

"Зелена"  економіка передбачає  необхідність  "озеленення"  за такими напрямами: а) розвиток  відновлюваних джерел енергії  (сонячна, вітрова, геотермальна  енергія, біогаз); б) "озеленення" сектору ЖКГ" ("зелені" будівлі  з ефективним енерго- та водопостачанням, використання "зелених" матеріалів у будівництві та ін.);  в)  розвиток  "чистого"  транспорту  (планування та розширення громадського транспорту, г) застосування альтернативних видів палива, широке використання електромобілів та інших "чистих" транспортних засобів,  розроблення і реалізація спеціальних програм із почергового використання автомобілів);  г)  удосконалення управління відходами  (рециклінг,  переробка муніципальних твердих відходів, відновлення ділянок з покинутими об'єктами промислової забудови, використання "екологічно чистих" пакувальних матеріалів); д) "озеленення" у сфері управління водними ресурсами (очищення води,  система повторного використання води,  система використання дощової води); е) "озеленення" у сфері управління земельними ресурсами (напр. "екологічно чисте" сільське господарство, лісовідновлення та лісорозведення)[9; с. 197].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  «Зелена» економіка в системі стратегічного розвитку

 

Більшість стратегій економічного розвитку та зростання заохочувала  швидке накопичення фізичного, фінансового  і людського капіталу, проте через  надмірне виснаження природного капіталу природні ресурси та екосистеми були принесені у жертву. «Вільні ринки  не призначені для вирішення соціальних проблем» [1; с. 5], а тому існує потреба в удосконаленні державної політики шляхом запровадження заходів у сфері ціноутворення і регулювання з метою зміни тих ринкових стимулів, що обумовлюють нераціональний розподіл капіталу та ігнорують соціальні й екологічні наслідки. 

ЮНЕП визначає «зелену» економіку  як таку, що підвищує добробут людей  і забезпечує соціальну справедливість, при цьому істотно знижує ризики для навколишнього середовища та збіднення населення. Зростання  доходів і зайнятості забезпечується державними та приватними інвестиціями, що зменшують викиди вуглецю і  забруднення середовища, підвищують ефективність використання енергії  та ресурсів, запобігають втраті біорізноманіття і сприяють наданню екосистемних послуг. Ці інвестиції необхідно підтримувати за допомогою цільових державних витрат, реформ у сфері політики та зміни системи регулювання. Окреслений шлях розвитку повинен зберігати, збільшувати і, де це необхідно, відновлювати природний капітал як найважливіший економічний актив та джерело суспільних благ, особливо для бідних верств населення, джерела доходу і захищеність яких залежать від природи.

За оцінками ЮНЕП потреба у щорічному фінансуванні на «озеленення» світової економіки складає від 1,05 до 2,59 трлн. дол. США, що становить менш як 1/10 всіх річних світових інвестицій (світового валового нагромадження основного капіталу, який становив у 2009 році 22% від світового ВВП).

 

Таблиця 1 –  Завдання та кінцеві цілі державної політики у зелених секторах економіки [5]

	Сектор економіки	Напрями озеленення  сектору	Кінцеві цілі
1.	Підвищення енерго-ефективності житла	Реконструкція житла, гнучке проектування, створення будівель з нульовим рівнем шкідливих викидів; нульовим споживанням енергії та енергоактивних будівель	Скорочення енергоспоживання майже на 80% порівняно з традиційним проектуванням будівель, створення мільйонів робочих місць
2.	Сталий транспорт	Перехід на низьковуглецеві види палива. Інвестування в енерго-ефективні види транспорту, електрифікацію, залізничний транспорт. Планування зеленої міської інфраструктури для транспорту.	Скорочення споживання палива світовим парком автомобілів до 2050 року на 50 %, попередження викидів СО2 щорічно обсягом 2 гигатонн19, створення 3,8 млн. нових робочих місць у світі.
3.	Стала енергетика	Інвестування в інтелектуальні енергорозподільчі системи типу «smart grids», в інфраструктуру відновлювальних джерел енергії, використання  технологій альтерна-тивної енергетики	Понад 20 млн. додаткових робочих місць: 2,1 млн. у вітроенергетиці, 6,3 в геліофото-електричній галузі, 12 млн. в сільське господарство і промисловість, пов»язані з виробництвом біопалива. Зменшення викидів вуглецю
4.	Стале сільське господарство	Інвестування у стале сільське господарство, включаючи органічне земле оброблення. Відрахування розвинутими країнами частини стимулюючих пакетів на користь країн, що розвиваються.	До 2050 р., згідно прогнозів, один гектар Землі повинен прокормити від 6,1 до 6,4 осіб проти 4,5 осіб у 2005 р. Створення на 30% більше робочих місць.
5.	Прісна вода	Інвестування в інфраструктуру забезпечення чистою водою	До 2015 р. удвічі зменшити кількість людей, що не мають постійного доступу до безпечної води та базової санітарії. Глобальний виграш у 38 млрд. дол. США у річному обчисленні
6.	Екологічна інфраструктура	Інвестування у здорові екосистеми: водозбірні басейни, річкові системи, водно-болотні угіддя, ґрунти, ліси, океани та коралові рифи, що надають важливі економічні послуги.	Створення значної кількості додаткових  робочих місць (від 10% до 40% від обсягу інвестицій). Скорочення використання природних ресурсів
7.	Ефективне використання матеріалів та енергії у вироб-ничих процесах		Субсидії на викопні види палива та не відображення витрат на надмірне використання матеріалів у вартості продукції протидіють швидкому отриманню результатів;
8.	Утилізація відходів, та вторинна переробка матеріалів	Включення у вартість продукції вартості шкоди для довкілля. Забезпечення безпечного і чистого відвантаження, вивозу, збереження та утилізації відходів при дотримані трьох правил: зменшення кількості відходів, їх вторинна переробка та вторинне використання.	В 2000 році на сектор вторинної переробки у країнах-членах Євросоюзу прийшлося 4 % ВВП цього региону. Очікується, що в умовах  підвищення цін на сировинні товари сектор буде швидко зростати.

 

Сьогодні є достатньо доказів  того, що «озеленення» економіки жодним чином не перешкоджає створенню  матеріальних благ або робочих місць, і що інвестування в об’єкти «зеленого» сектора є основою для зростання  фінансового добробуту та зайнятості. Однак для переходу до «зеленої»  економіки слід створити нові умови, що потребує термінових дій урядів усіх країн світу. Політика, необхідна  для здійснення цього переходу, вимагає  скорочення або ліквідацію екологічно шкідливих субсидій, використання ринкових стимулів, вдосконалення регулювання, здійснення «зелених» державних  закупівель, а також стимулювання інвестицій [10].

Формуючи систему економічної  безпеки розвитку України в умовах глобалізації, доцільно враховувати  сучасні тенденції світового  розвитку. Ідеться про впровадження принципів «зеленої» економіки  в різні сектори господарства нашої країни. З точки зору забезпечення економічної безпеки держави, можна  виділити нові «зелені» сектори економіки, а також ті, які знаходяться  у процесі екологічної трансформації («озеленення» – greening) вже існуючих галузей господарства України.

Зелена економіка створює справжнє процвітання і благополуччя для  всіх (принцип поваги гідності):

- ЗЕ ліквідує бідність;

- ЗЕ перетворює традиційні робочі  місця і активно створює нові, гідні «зелені» робочі місця;

- ЗЕ припускає допомогу в  нарощуванні потенціалу та набутті  нових навичок;

- ЗЕ забезпечує поліпшення показників  розвитку людського потенціалу;

- ЗЕ забезпечує універсальний  доступ до основних медичних  послуг, освіти, водопостачання та  санітарії, а також іншим базових  послуг;

- Поважаються права трудящих і профспілок і забезпечується справедливі перетворення;

- Підтримується право на розвиток;

- Підтримує право на засновану  на принципах сталого розвитку  диверсифіковану економіку і  локальну життєдіяльність.

 

2. Сталий розвиток 

 

 

Прискорені темпи економічного зростання перевищують екологічні  та ресурсні обмеження на планетарному рівні, а порушення однієї або декількох  планетарних меж може призвести до катастрофічних змін на континентальному та  глобальному масштабі. Дослідження, виконані у Stockholm Resilience Centre засвідчили, що людство уже перейшло принаймі три з основних девяти планетарних  меж – критичний рівень зниження біорізноманіття, зміни клімату та збалансованість азотного циклу геохімічних потоків[3]. Ситуацію ускладнило небезпечне та  взаємодоповнююче поєднання кризових ситуацій на глобальному рівні – паливно-продовольчої кризи, унаслідок якої 950 мільйонам людей у всьому світі загрожує  голод і недоїдання, фінансова криза, яка створила реальні загроза для зайнятості у  багатьох секторах економіки та зростання масштабів бідності і кліматична криза, яка посилює інші кризи. Без усвідомлення взаємопов’язаності фінансової та екологічної кризи неможливо запропонувати вихід із нинішньої ситуації. Адже те, що одні називають «екологічною кризою», а інші «соціально-економічною кризою» під кутом зору ноосферної теорії є тим самим явищем [4]. Позиція визначних представників наукового та політичного світу (зокрема таких як лауреати Нобелівської премії Альберт Гор та Джозеф Стігліц) змусили міжнародні організації  та уряди багатьох країн засадничо переглянули стратегічні підходи до розвитку  економіки у найближчому майбутньому.

(Sustainable development). Термін “сталий розвиток” є офіційним українським відповідником англійського терміну “sustainable development”,  дослівний переклад якого з урахуванням контексту може бути «життєздатний розвиток»,  а розширене його тлумачення —  всебічно збалансований розвиток [6]. Звіт Світової комісії навколишнього середовища та розвитку ООН «Наше спільне майбутнє»  дає наступне визначення:  розвиток, що задовольняє потреби сучасних поколінь та не зменшує, при цьому, здатності майбутніх поколінь задовольняти їх власні потреби [2].  Визначення вітчизняного Інституту сталого розвитку:  суспільно-економічна модель поступального технологічного і соціального розвитку українського суспільства з метою задоволення життєвих потреб нинішнього та майбутніх поколінь, згідно з якою виробнича і соціальна сфери розвиваються збалансовано,  не наносячи довкіллю непоправної шкоди.  Ключовими завданнями сталого розвитку є:

1. Відновлення й подальше збереження  в потрібному обсязі на необхідній площі природних екосистем та їхньої здатності до самовідтворення.

2.  Забезпечення при цьому  випереджального розв'язання проблеми: економічного, соціального, демографічного і духовного розвитку.

3.  Узгодження темпів економічного  розвитку з господарською ємністю екосистем [7].

Це поняття кореспондується  з похідними за змістом термінами, такими як сталий економічний розвиток,  стале економічне зростання,  сталий розвиток промисловості,  сталий розвиток аграрного комплексу,  сталий розвиток поселень та міжселенних територій,  стале фінансування,  стале виробництво, стале суспільство, сталий соціальний розвиток.

 

3. Умови переходу до «зеленої» економіки

 

 

Зелена економіка потребує налагодженого взаємопосилюючого функціонування трьох стовпів-опор (економічний, соціальний та екологічний) сталого розвитку. Зусилля, що докладаються усіма учасниками, мають гармонійно поєднати потребу в отриманні прибутку у короткостроковій та середньостроковій перспективі і довгострокове системне перетворення. Економічне зростання є та буде ключовим у забезпеченні ресурсами і гарантуванні соціальної справедливості, які необхідні для розвитку потужності та фінансування дій, спрямованих на перехід до зеленої економіки.

Приватний сектор вже здійснив конкретні  дії для побудування зеленої  економіки, зокрема, скоротивши вплив на навколишнє середовище через ланцюги додаткової вартості, збільшивши енергетичну та ресурсну ефективність, вклавши інвестиції у низько-вуглецеві технології і відновлювальні джерела енергії та зменшивши об’єми відходів. Для того, щоб дати різним урядам настанови та поради щодо основних засвоєних уроків, Цільова Група МТП з питань Зеленої