Оцінювання потреби банку в ліквідних коштах

 

     Результати  факторного аналізу миттєвої ліквідності, відображені у     табл.1, показують, що підвищення рівня нормативу Н5 зумовлене зменшенням пасивів, за рахунок чого рівень Н5 підвищився на 6,2 процентні пункти, а через зменшення активів він знизився на 1,4 процентні пункти. Однак це найбільш загальний висновок, а поглиблений аналіз причин збільшення рівня миттєвої ліквідності банку можна зробити шляхом вивчення зміни джерел залучених коштів і активів. Для цього процентні пункти 1,4 і 6,2 треба поділити відповідно на 114 та 2131 і одержані коефіцієнти розподілення - 0,0123 і 0,0029 помножити на зміни відповідних статей активу та пасиву. Наприклад, по банкнотах і монетах вплив на ліквідність дорівнює 2,4 (0,0123 х 197), а по коштах фізичних осіб -1,7 (0,0029 х 580) і т. д. (табл.2). 

Таблиця 2. Розрахунок впливу суми залучених коштів і активів банку на рівень його миттєвої ліквідності, тис. грн.

 

     Наведені  у табл. 2 дані свідчать про незадовільну роботу банку щодо забезпечення стабільної ліквідності, бо допущено різку незбалансованість між активами і пасивами при їх формуванні.

     Викладену методику оцінювання потреби банку в ліквідних коштах на прикладі показника миттєвої ліквідності банку (Н5) можна використати при вивченні всіх показників ліквідності банку. Результати аналізу стануть підставою для розробки пропозицій щодо стабілізації ліквідності банку, а отже, і його платоспроможності, надійності. При оцінювання потреби банку в ліквідних коштах можна використати додатково такі коефіцієнти:

     - коефіцієнт ліквідних активів (КЛА), що розраховується шляхом додавання коштів, які знаходяться у касі (К), та міжбанківських позик (актив) - МБП(а) і виключення міжбанківських позик (пасив) - МБП(п), а також позик, отриманих від центрального банку (ПНБУ), відносно до загальних активів за формулою

КЛА =

;

          - коефіцієнт співвідношення позик і депозитів (КП/Д), що визначається як відношення всіх активів із нормальним ризиком (дисконт, позики й авізо) - А щодо основних депозитів - Д (включаючи депозити до запитання, строкові й ощадні депозити, за винятком короткострокових і довгострокових залучень), за формулою

;

де  Д - основні депозити;

     ЗК і ЗД - короткострокові і довгострокові залучення.

     Це  співвідношення характеризує спроможність банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій і його можливість надавати ці депозити в кредит. Високий рівень коефіцієнта традиційно асоціюється з більш високим елементом ризику, оскільки він може відображати більш низьку ліквідність (і вразливість від дій кредиторів), негативні економічні умови або результати відпливу депозитів. Низький рівень співвідношення може відображати недостатні можливості кредитування або небажання враховувати існуючий ризик при видачі позичок. Нормальний рівень        70 - 80 % може свідчити про помірне співвідношення між ліквідністю, яка вимагає менший коефіцієнт, і доходністю, яка є вищою при більш високому коефіцієнті.

  Отже, управління ліквідністю банку може здійснюватися за допомогою розрахунку певних показників, які характеризують рівень забезпеченості банку ліквідними коштами. Значення обчислених коефіцієнтів порівнюються з нормативами, середньогалузевими значеннями показників або з рівнем, який визначений банками на основі практичного досвіду. Результати порівняльного аналізу дозволяють виявити загальні тенденції зміни ліквідності банку й імовірність виникнення проблемних ситуацій, а також вжити відповідних заходів щодо поповнення ліквідних активів або реструктуризації балансу.

     Метод показників ліквідності застосовується менеджментом банку для контролю за її рівнем. Центральні банки ряду країн вдаються до цього методу, щоб підтримати певний рівень ліквідності всієї банківської системи. Органи банківського нагляду встановлюють нормативи ліквідності, додержувати яких зобов’язаний кожен банк. Практика управління ліквідністю за методом показників діє і в Україні.

     Використання  перелічених та інших показників допомагає всебічно аналізувати  потреби й стан ліквідності, а  також точніше оцінювати ризик незбалансованої ліквідності банку. Розробивши внутрішньобанківську систему деталізуючих показників ліквідності, менеджмент матиме змогу контролювати оперативні дані та планувати діяльність з урахуванням специфіки операцій конкретного банку.

     Метод показників ліквідності є найпростішим підходом до управління ліквідністю і застосовується в умовах слаборозвиненого банківського сектору. Недолік методу полягає в тому, що за його використання необхідно підтримувати великі обсяги активів у ліквідній формі, а це негативно позначається на доходах. З розвитком та розширенням фінансових ринків у банків з'являються ширші можливості для управління ліквідністю. Але й у цьому разі метод показників може використовуватися банківським менеджментом для виявлення тенденцій зміни ліквідності та для порівняльного аналізу, що дозволить приймати обгрунтовані управлінські рішення.

 

Завдання 2

1. Який банк законодавством України визначається як спеціалізований банк?

     Відповідно  до 4 Статті Розділу 1 Глави 1 закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 20 вересня 2001 року № 2740-ІІІ банки в Україні функціонують як спеціалізовані (універсальні). За  спеціалізацією вони поділяються на ощадні, інвестиційні, іпотечні та розрахункові (клірингові). Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Такий банк набуває статусу  спеціалізованого  банку  у  разі,  якщо більше  50  відсотків  його  активів є активами одного типу. Також банк набуває статусу спеціалізованого  ощадного  банку  у  разі,  якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб. 

2. Назвіть елементи матриці  SWOT-аналізу.

     Складовими елементами матриці SWOT- аналізу є:

  S — (strength - сила, сильна сторона) – внутрішні можливості (навички, потенціал) чи ресурс, що можуть зумовити формування конкурентної переваги;

W — (weakness - слабкість, слабка сторона) – види діяльності, які організація здійснює не досить добре, або ресурси, підсистеми потенціалу, що неправильно використовуються;

О — (opportunities - шанс, можливість) – сукупність факторів, що переважно позитивно впливають на діяльність організації, альтернативи, що їх може використати підприємство для досягнення стратегічних цілей (результатів);

  Т — (threats - загроза) – сукупність факторів, що переважно негативно впливають на діяльність організації, будь-які процеси або явища, що перешкоджають руху підприємства чи організації в напрямку досягнення своїх місії та цілей.

3. За умови наявності у банку додатного (позитивного) дисбалансу та зниження процентних ставок чиста процентна маржа такого банку:

                  а) підвищитьсь; - правильна відповідь

                  б) знизиться;

                   в) залишиться без змін. 

1.4. Реорганізація банку  може відбуватися  шляхом:

     - злиття - припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осіб та передача належних їм майна,  коштів,  прав та обов’язків до банку-правонаступника, який створюється у результаті злиття;

     - приєднання -  припинення  діяльності  одного  банку як юридичної особи та передача належних йому майна, коштів, прав та обов’язків до іншого банку;

     -  поділу - припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передача належних йому майна, коштів, прав та обов’язків у відповідних  частинах  до  банків,  які  створюються  внаслідок реорганізації цього банку шляхом поділу;

     - виділення - перетворення банку як юридичної особи та передача певної частини належного йому майна, коштів, прав та обов’язків до банку, який створюється внаслідок реорганізації;

     - перетворення – зміна організаційно-правової форми товариства.

     Реорганізація банку здійснюється добровільно  за рішенням його власників або примусово  за рішенням Національного банку  України.

 

Завдання 3

     Банком  випущено 6 млн. простих акцій номіналом 5 гр.од. за акцію. Керівництво вважає, що банкові потрібно додатково капіталу на суму 10 млн.гр.од. При цьому розглядається три варіанти залучення капіталу:

      1-й  варіант: емісія 2 млн. штук простих акцій номіналом 5 гр.од. за акцію;

      2-й  варіант: емісія 2 млн. штук привілейованих акцій номіналом           5 гр.од. за акцію з дивідендною ставкою – 10 %;

      3-й  варіант: випуск капітальних боргових зобов’язань на 10 млн.гр.од. зі ставкою 12 %.

Визначити найефективніший варіант залучення коштів.

Розв’язок:

     Приймемо за очікувані чисті доходи 10 млн.гр.од., тобто суму, яку банк планує залучити як додатковий капітал.

     Розглянемо  кожен варіант залучення коштів:

1-й  варіант:

- процентних виплат та дивідендів немає відповідно немає прибутку на одну акцію;

- прибуток до оподаткування становить 10 млн.гр.од. (очікувані чисті доходи); 
- податок на прибуток складає 30%, тобто

10 млн.гр.од  * 0, 3 = 3 млн.гр.од.;

- прибуток після оподаткування становить:

10 млн.гр.од. - 3млн.гр.од. = 7 млн.гр.од.;

- прибуток після сплати дивідендів залишається такий як і прибуток після оподаткування, 7 млн.гр.од., оскільки дивідендних виплат немає.

2-й  варіант:

- очікувані чисті доходи 10 млн.гр.од., процентних виплат немає;

- прибуток до оподаткування становить 10 млн.гр.од. (очікувані чисті доходи);

- податок на прибуток складає 30%, тобто

10 млн.гр.од. * 0, 3 = 3 млн.гр.од.;

- прибуток після оподаткування становить:

10 млн.гр.од. – 3 млн.гр.од. = 7 млн.гр.од.;

- дивіденди становлять 10%, тобто