Фінансовий аналіз

Зміст 

     22. Завдання аналізу оборотного капіталу та його інформаційне забезпечення. 

     52. Аналіз розподілу та використання чистого прибутку. 
 
 

     Завдання 22. 

     На  підставі аналітичного балансу та даних  фінансової звітності необхідно  проаналізувати інвестиційну привабливість підприємства. З цією метою розрахувати показники фінансової стійкості, відхилення в розрізі показників. За результатами  розрахунків зробити висновки щодо доцільності його інвестування. 

     Список  використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

22. Завдання аналізу оборотного капіталу та його інформаційне забезпечення 

     Оборотний капітал – це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує господарський процес та повністю використовується протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. У практиці бухгалтерського обліку до них відносять майнові цінності (активи) всіх видів зі строком використання менше від одного року або операційного циклу, якщо він перевищує рік.

     Оборотний капітал безпосередньо бере участь у створенні нової вартості, функціонуючи в процесі кругообігу всього капіталу. Співвідношення основного й оборотного капіталу впливає на величину отримуваного прибутку. Оборотний капітал обертається швидше, ніж основний. Тому зі збільшенням частки оборотного капіталу в загальній сумі авансованого капіталу час обороту всього капіталу скорочується, а отже, уможливлюється зростання нової вартості, тобто прибутку. Для здійснення ефективного аналізу оборотного капіталу фінансовий аналітик має виходити із суті цього поняття, що визначають такі основні ознаки:

     по-перше, оборотні активи підприємства формуються і використовуються з досить локальною  метою – для обслуговування лише його операційної діяльності;

     по-друге, важливою ознакою оборотних активів  є те, що вони належать до складу так званих мобільних активів підприємства (швидко можуть бути перетворені в гроші);

     по-третє, суттєвою ознакою оборотних активів  підприємства є значна (порівняно  із необоротними активами) різноманітність  їх видів, груп та конкретних найменувань, що значно ускладнює процес поточного управління ними та потребує забезпечення певної гнучкості цього управління;

     по-четверте, відповідно до практики бухгалтерського  обліку до оборотних активів включають  певні види засобів праці, які  віднесені до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів;

     по-п'яте, суттєвою ознакою поняття оборотних  активів є те, що їх формування як активів підприємства нерозривно пов'язано  із конкретними джерелами капіталу, що забезпечують це формування.

     Відповідно  до П(С)БО 2 оборотні активи – це грошові кошти та еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

     Аналіз  оборотних активів проводять  у наступній послідовності:

     - на першому етапі оцінюють загальний розмір оборотних активів підприємства та аналізують зміни в їх обсязі впродовж звітного періоду. При проведенні цієї роботи визначається також питома вага оборотних активів у загальному обсязі майна та її зміна протягом періоду. Співставлення темпів росту оборотних активів з темпами інфляції дозволяє визначити номінальний та реальний приріст оборотних активів підприємства;

     - на другому етапі досліджують структуру оборотних активів підприємства за видами активів, а також іншими кваліфікаційними ознаками (прибутковості, швидкості оборотності, платоспроможності, інфляційної захищеності тощо). Це дозволяє оцінити  в зміні складу оборотних активів та ступінь досягнення відповідної мети діяльності;

     - в ході проведення третього етапу аналізу необхідно кількісно оцінити вплив факторів, які обумовлюють зміни в обсязі оборотних активів підприємства;

     - на четвертому етапі аналізу зміни в складі джерел фінансування оборотних активів підприємства. Для цього обчислюють розмір власного капіталу, порівнюють з відповідними показниками за попередні періоди. Питома вага власних джерел фінансування оборотних активів використовується для оцінки ступеня фінансової стійкості підприємства, його незалежності від зовнішніх джерел фінансування;

     - на п’ятому етапі аналізу розраховують показники ефективності використання оборотних активів, проводять їх аналіз та роблять аналітичні висновки.

     Проведення  такого аналізу дозволяє, з одного боку, визначити стабільність окремих  джерел формування оборотних активів з точки зору можливості їх використання в майбутньому, з другого – виявити, на фінансування яких операцій витрачені кошти, чи є це використання доцільним та чи збережеться в майбутньому структура використання коштів, що склалася.

     Для аналізу оборотних активів необхідна  відповідна інформація. Визначення потреби  в інформації на підприємстві для  аналізу оборотних активів належить до компетенції її власника або уповноваженого органу (посадової особи) – економічної  служби підприємства.

     Відповідно  до розробленої економічної політики та необхідної інформаційної бази підприємство:

     - обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних засад, установлених Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності й технології обробки облікових даних;

     - розробляє систему та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності;

     - затверджує правила документообігу та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

     - передбачає складання балансів філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

     Основною  інформаційною базою для аналізу  оборотного капіталу є фінансова  звітність підприємства.

     Відповідно  до Положень (стандартів) бухгалтерського  обліку регламентовано форми фінансової звітності та зміст. До складу фінансової звітності входять:

• Баланс (ф. № 1);
• Звіт про фінансові результати (ф. № 2);
• Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);
• Звіт про власний капітал (ф. № 4);
• Примітки до звітності (ф. № 5).

     За  доступністю інформація поділяється  на відкриту і закриту, що є комерційною таємницею, тому й фінансовий аналіз може бути двох видів: внутрішній і зовнішній.

     Особливість звітності, розробленої згідно з  міжнародними стандартами бухгалтерського  обліку, полягає в тому, що нею  можуть широко користуватися різні  користувачі, вивчаючи ту інформацію, яка їм потрібна. Здійснювати аналіз оборотних активів необхідно з урахуванням їх класифікації.

     Отже, на основі проведеного аналізу забезпечують ефективне управління оборотним  капіталом. Воно визначається низкою чинників: обсягом і складом поточних активів, їх ліквідністю, співвідношенням власних та позикових джерел покриття поточних активів, величиною чистого оборотного капіталу, співвідношенням постійного і змінного капіталу та ін.

     Особливості управління оборотним капіталом визначаються структурною належністю суб'єктів господарювання. Якщо у торговельних організаціях висока частка товарів, у промислових підприємств – сировини та матеріалів, то у фінансових корпораціях переважають грошові кошти і їх еквіваленти.

     Оборотний капітал (оборотні кошти) підприємства, беручи участь у процесі виробництва та реалізації продукції, здійснює безперервний кругообіг, при цьому кошти переходять зі сфери обігу до сфери виробництва і повертаються, набуваючи послідовно форми фондів обігу і оборотних виробничих фондів. 
 
 
 
 

52. Аналіз розподілу та використання чистого прибутку 

     Прибуток  є однією з основних категорій  товарного виробництва. Це передусім  виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

     Прибуток  — це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

     Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості додаткового продукту.

     Аналіз  прибутку здійснюють за даними фінансового  звіту (форма № 2) і плановими даними підприємства. При цьому дається  оцінка виконання плану прибутку (збитку) в цілому і за окремими його видами.

     За  даними табл. 1 можна зробити такі висновки. План з чистого прибутку підприємство недовиконало на 7,1 % , недобір  прибутку становив 20 тис. грн. Це сталося, в першу чергу, через значне невиконання плану з валового прибутку (80 тис. грн.). Як позитивне явище слід відзначити одержані незаплановані суми від інвестиційної діяльності (50 тис. грн.). Проте в роботі підприємства є й 13 тис. грн. збитків, пов'язаних з надзвичайними подіями.

     Вивчаючи  одержані суми прибутків за кілька років, треба встановити, яка склалась тенденція в їх зміні, чи відображає вона зростання ефективності роботи підприємства. У зв'язку з цим  слід особливо ретельно дослідити якість прибутків. Це поняття характеризує достовірність розрахунку сум прибутків і збитків, що одержує підприємство. В першу чергу таке явище пов'язують з відлагодженістю і надійністю бухгалтерського обліку на підприємстві та якістю складання балансів і фінансових звітів. Керівники підприємства можуть відносно легко змінювати за власним бажанням такі види витрат, як витрати на рекламу, ремонтні роботи, науково-дослідницькі розробки і підготовку кадрів. Ці витрати, які можуть значно коливатися залежно від змін фінансової політики підприємства, називають у західних підручниках дискреційними. Форсоване скорочення таких витрат приводить до одночасного зростання прибутків, проте цей процес справедливо пов'язують із зниженням їхньої якості. 
 
 

Таблиця 1 - Фінансові результати підприємства.