Боргова система України

     Будь-яка  програма реструктуризації потребує проведення відповідних розрахунків стосовно кожного випадку. При цьому аналіз можливих варіантів повинен враховувати  не тільки економічні, але й політичні  наслідки тих чи інших дій щодо суверенного боргу. Крім того, при  використанні ринкових механізмів завжди залишається можливість управління державним боргом і оптимізації  структури боргових виплат.

     Використовується  кілька варіантів реструктуризації зовнішньої заборгованості, які пропонуються кредиторами, залежно від виду зовнішнього  боргу та рівня доходу на душу населення.

     Один  з них - реструктурування міжурядових  позик і позик, які гарантовані  урядом у рамках Паризького клубу  офіційних кредиторів. Програма реструктуризації передбачає одержання боржником  відстрочки виплати основної частини  боргу терміном до трьох років.

     Х'юстонські  умови, які введені в дію у 1990 році, дозволяли країнам - боржникам  Паризького клубу із середнім рівнем доходу на душу населення проводити  конверсію відповідних боргів на акції, національну валюту чи обмінювати борги за ринковим курсом для їх вкладення у національні фонди  на різноманітні доброчинні цілі.

     З 1989 року по лінії Паризького клубу  започатковується спосіб реструктуризації боргів комерційних банків на основі плану Брейлі. Згідно з цим планом банки йдуть на реорганізацію певної частини боргу (як правило, це зниження процентних ставок). При цьому реорганізація здійснювалася тільки в тому разі, якщо уряд країни-боржника почне виконувати радикальну програму макроекономічних та структурних перетворень у своїй країні.

     Спочатку  формула Брейлі "зниження боргу та його обслуговування" застосовувалася в операціях зі зниження боргу на 50%. До числа нових технічних засобів увійшли викуп країною-боржником деякої частини своїх зобов'язань (10-15%) за різко зниженим валютним курсом. Далі формула Брейлі передбачала обмін боргових зобов'язань із основного боргу та відсотки на спеціальні облігації (облігації Брейлі). Ці облігації можуть обмінюватися за трьома технічними варіантами зниження боргу і банки-кредитори можуть вибирати для себе заходи, які найбільше їх задовольняють.

     Таким чином, однозначного способу розв'язання боргової проблеми не існує. Використання різноманітних методів реструктуризації зовнішньої заборгованості, які застосовуються у світовій практиці, дає можливість країнам-боржникам, з одного боку, значно полегшити свій борговий тягар перед  міжнародними фінансовими організаціями, а з другого, у них з'являються  можливості отримати нові кредити. Необхідною передумовою забезпечення максимально  сприятливих умов врегулювання зовнішнього  боргу, при цьому, є створення  переконливої програми дій, спрямованої  на продовження і прискорення  ринкових реформ у державі, поліпшення інвестиційного клімату, зміцнення  демократичних інститутів. 

     1.3 Правова база управління  державним боргом 

     Правовою  основою управління державним боргом є Конституція України, в якій передбачено, що виключно законами України  встановлюються порядок утворення  і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів; порядок  випуску та обігу державних цінних паперів, їх види та типи.

     Згідно  з Конституцією України Верховна Рада України є єдиним органом  законодавчої влади в Україні  і уповноважена затверджувати:

     • Державний бюджет України та вносити  зміни до нього в частині зовнішнього  та внутрішнього боргів;

     • рішення про надання Україною позики та економічної допомоги іноземним  державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і  міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням.

     Управління  державним боргом здійснюється при  тісній взаємодії і співпраці  різних міністерств та відомств, які  несуть відповідальність за розробку та реалізацію ефективної боргової стратегії  держави. В управлінні державним  боргом України беруть участь: Кабінет  Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державне казначейство України.

     Кабінет Міністрів України в частині  управління державним боргом виконує  такі функції:

     • визначає порядок та умови здійснення державного запозичення та надання  державних гарантій;

     • змінює умови угод щодо державного запозичення та державних гарантій. Міністерство фінансів України розробляє  програму державного

     запозичення, яка подається Кабінету міністрів  України на розгляд та затвердження Верховною Радою України.

     На  Департамент державного боргу Міністерства фінансів України покладено такі функції:

     • розробка стратегії та боргової політики;

     • розрахунок планових показників, що свідчать про заборгованість держави, а також  проведення моніторингу державного боргу;

     • визначення доцільності залучення  коштів на внутрішніх та зовнішніх  ринках капіталів;

     • аналіз та супроводження кредитних  проектів та визначення доцільності  укладання гарантійних угод.

     Відповідно  до наказу Міністерства фінансів України  № 42 від 22.01.2001р "Про порядок ведення  Міністерством фінансів України  державного боргу та операцій, пов'язаних з ним" Департамент є відповідальним за

     • оперативний облік та надання  оперативної звітності щодо стану  державного боргу;

     • підготовку та обґрунтування розрахунків  до проекту державного бюджету за операціями, пов'язаними з державним  боргом.

     Національний  банк України здійснює обслуговування операцій Міністерства фінансів України  щодо випущених облігацій на підставі договору, відповідно до якого він:

     • відкриває та веде рахунки Міністерства фінансів України у цінних паперах, а також окремого рахунку стосовно викуплених ним облігацій;

     • зберігає глобальні сертифікати;

     • контролює обсяг облігацій та їх кількість в обігу;

     • надає за запитом виписки про  стан рахунку Міністерства фінансів України в цінних паперах та виконання  операцій з ними;

     • надає довідкову інформацію стосовно проведених операцій за облігаціями;

     • здійснює кліринг, по-перше, взаємних боргових зобов'язань між учасниками торгів за придбані облігації, по-друге, з Міністерством  фінансів України при сплаті доходів  або погашенні облігації за умови, що строки проведення платежів збігаються;

     • здійснює платежі по сплаті доходу та погашення облігацій за дорученням та за рахунок коштів Державного казначейства України.

     На  Державне казначейство в системі  управління державним боргом покладається виконання таких функцій:

     • разом з Національним банком України  та Міністерством фінансів України  здійснює управління внутрішнім державним  боргом і проведення його обслуговування відповідно до чинного законодавства;

     • фінансує витрати з Державного бюджету  з обслуговування державного боргу  в терміни згідно з графіком;

     • забезпечує фінансування витрат з Державного бюджету щодо погашення державних  цінних паперів і сплати доходу по них;

     • веде облік випуску та погашення  державних цінних паперів за термінами  обігу згідно з вимогами бюджетної  класифікації;

     • нараховує проценти та здійснює облік  за кредитами, отриманими на покриття дефіциту бюджету;

     • здійснює контроль за відшкодуванням збитків бюджету по юридичних  особах, які отримали іноземні кредити  під гарантії Уряду України;

     • інформує Міністерство фінансів та Національне  агентство України з реконструкції  та розвитку про суми, відшкодовані державному бюджету підприємствами-позичальниками, які одержали кредити в іноземній  валюті під гарантії Уряду України, та про застосовані до них санкції.

     Відповідно  до наказу Міністерства фінансів України  № 42 від 22.01.2001 р "Про порядок ведення  Міністерством фінансів України  державного боргу та операцій, пов'язаних з ним" Державне казначейство України  на підставі розпоряджень Департаменту державного боргу та первинних документів здійснює відображення операцій, пов'язаних з державним боргом та використанням  залучених коштів у бухгалтерському  обліку виконання державного бюджету. 

     1.4 Напрями управління  державним боргом 

     Зазвичай  казначейство зображають як охоронця основних аспектів грошової й фінансової рівноваги: рівновага державних  коштів і грошових каналів, рівновага  ринків капіталів, рівноваги зовнішніх  платежів (платіжний баланс, валютні  ринки, управління зовнішнім боргом). Інакше функції казначейства можна  сформулювати наступним чином: казначейство виступає як "скарбник" держави  і в цьому плані воно сприяє постійній рівновазі державних  коштів, забезпечує потреби держави  у фінансуванні та управляє державним  боргом. Управління державним боргом складається з трьох стадій:

     • залучення державних запозичень;

     • використання коштів;

     • погашення та обслуговування боргу.

     Залучення коштів може здійснюватися шляхом випуску  державних цінних паперів та отримання  позик.

     Кошти від державних запозичень можуть використовуватись на:

     • підтримку інвестиційних програм  та розвиток матеріального виробництва (фінансове розміщення);

     • задоволення поточних потреб бюджету, тобто покриття його дефіциту, в  тому числі обслуговування та погашення  державного боргу (бюджетне використання);

     • покриття дефіциту платіжного балансу.

     Можливий  також змішаний спосіб використання державних запозичень, коли частково кошти спрямовуються на розвиток економіки, розв'язання проблем бюджету  та платіжного балансу.

     У залученні та розміщенні коштів беруть участь Міністерство фінансів України  та Національний банк України, а функцію  погашення та обслуговування державного боргу безпосередньо виконує  Державне казначейство України.

     Погашення та обслуговування державного боргу  здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов'язань  перед кредитором щодо погашення  основної суми боргу, сплати відсотків  та супутніх витрат, передбачених умовами  випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.

     Погашення боргу - виконання боргових зобов'язань  перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, визначеної угодою про позики або номінальної  вартості державних цінних паперів.

     Обслуговування  боргу - це комплекс заходів держави  з погашених позик, виплати процентів  за ними, уточнення і змін умов погашених  позик.

     Проценти  -це дохід, що сплачується на користь кредитора за умовами угоди про позику або про випуск державних цінних паперів.

     Погашення та обслуговування державного боргу  може здійснюватися в грошовій формі, а за згодою кредитора - шляхом поставки товарів (послуг), заліку зустрічної вимоги та іншими шляхами відповідно до чинного  законодавства України.

     Основними джерелами погашення та обслуговування боргу можуть бути: кошти, отримані державою в процесі приватизації; державні запозичення; кошти бюджету; золотовалютні резерви.

     Розробка  стратегії та боргової політики пов'язана  з:

     • вивченням макроекономічного становища  України з точки зору боргового  навантаження та визначення оптимальної  середньо- та довгострокової боргової політики;

     • визначенням нових боргових інструментів та підготовкою нормативної бази їх застосування;

     • вдосконаленням структури державного боргу в розрізі інструментів позичання, ринків розміщення, валют  позичання, відсоткових ставок та строків  погашення;

     • організацією роботи щодо підвищення кредитного рейтингу України. 
 

     Розділ 3. Рекомендації по управлінню зовнішнім державним боргом України та його фінансуванню 

     В умовах світової фінансової кризи уряд має передбачити можливість переорієнтації на внутрішні джерела підтримки  ліквідності банків на випадок раптових відпливів капіталу чи зупинок зовнішнього  рефінансування. Він також має  акумулювати понаднормативні надходження  до бюджету з метою протидії інфляційному перегріву і створення запасу міцності на випадок кризи. І ще, при реалізації плану антиінфляційних  заходів Кабмін має запровадити  додаткові ринкові інструменти  регулювання грошової маси, потурбуватися  про випереджаюче зростання продуктивності праці щодо зростання зарплат  та соціальних виплат. У новій редакції державного бюджету не можна допустити  збільшення його дефіциту. Необхідно  стимулювати збільшення експорту і  скорочення імпорту, розробити державну політику сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій та жорсткого  регулювання обсягів фінансових іноземних інвестицій. Слід зупинити зростання зовнішнього боргу  за рахунок збільшення внутрішніх запозичень (у тому числі державних) - торгувати  борговими інструментами уряду  за ринковими цінами.