Антикризове фінансове управління підприємством

="justify">      -ефект  синергізму, пов’язаний із новими можливостями внутрішньої кооперації, диверсифікації продукції або ринків збуту товарів;

      -збереження  надійного постачальника сировини  та матеріалів чи споживача  своєї продукції тощо;

      -приватизація  підприємства, якщо воно належить  да державної форми власності.

      З пропозицією про санацію може вийти також розпорядник майна  підприємства, який призначається ухвалою господарського суду  про порушення  провадження  у справі  про банкрутство з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів. З відповідною пропозицією розпорядник майна виходить, якщо в ході виконання своїх функцій він дійшов висновку про наявність у боржника реальних можливостей виходу із фінансової кризи. 

      У разі, якщо ініціатором санації є  боржник, то справа про банкрутство, як правило, також ініціюється боржником. Це робиться в тому випадку, коли підприємство є санаційно спроможним, однак у нього бракує часу для реалізації плану санації. Заява про банкрутство подається з надією отримати відстрочки кредиторів зі сплати заборгованості в ході провадження справи про банкрутство, наприклад, в результаті укладання мирової угоди. Разом із заявою про банкрутство, в даному разі боржник подає в господарський суд план санації та проект мирової угоди.

      Одночасно з винесенням  ухвали про санацію  господарський суд своєю ухвалою  призначає керуючого санацією. Керуючим санацією може бути запропоновано  особу, яка виконувала  повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо  на це є згода комітету кредиторів та (або)інвесторів. З дня винесення ухвали про санацію припиняються   повноваження   керівника   боржника, а  управління   боржником переходить до керуючого санацією, який протягом трьох  місяців  з дня  винесення ухвали зобов'язаний  подати  комітету кредиторів  для схвалення узгоджений план санації (реорганізації).  Якщо  протягом шести  місяців  з  дня винесення  ухвали  про санацію в господарський суд не буде  подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти  рішення про   визнання  боржника  банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. План  санації вважається  схваленим,  якщо за  нього на  засіданні комітету кредиторів  таке  рішення  було   підтримано  більш  як  половиною  голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.

      Господарський суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть  бути у формі:

      а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника)

      б) плану фінансової санації (зі збереженням  юридичної особи боржника)

      Як  правило, план реорганізації розробляється  в тому випадку, якщо фінансування санації  здійснюється зовнішнім санатором. Обов’язковими складовими частинами плану  реорганізації є :

      -умови  участі санатора в задоволенні  вимог кредиторів;

      -умови  та порядок реорганізації юридичної  особи боржника;

      -механізм  виплати санатором боргу кредиторам (строки, послідовність, форми тощо).

        Включення санатора в склад учасників (власників) підприємства може відбуватися такими основними способами:

      а) в ході збільшення статутного капіталу боржника, за якого всі або більша частина корпоративних прав нової  емісії викупляється санатором;

      б) в результаті переуступки частини корпоративних прав на користь санатора власниками підприємства, що підлягає санації;

      в) в результаті злиття, поглинання чи приєднання.

      План  санації зі збереженням статусу  юридичної особи має свої особливості. Він у значній мірі базується на мобілізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства. Для реалізації плану підприємство повинно бути на певний проміжок часу звільнене від обов’язків виконання платіжних зобов’язань перед кредиторами. Цього можна досягти шляхом укладання мирової угоди. План санації в обов’язковому порядку повинен містити таку інформацію:

Аналіз  причин фінансової кризи;

Оцінку  фінансового стану боржника до початку  санації;

Заходи  щодо нормалізації фінансового стану  боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості);

Узгоджений  з кредиторами порядок відстрочки виконання платіжних  зобов’язань;

Інформацію  про те, наскільки реалізація плану  санації покращує шанси задоволення  претензій кредиторів у порівнянні з вихідною ситуацією;

Порівняльні розрахунки задоволення претензій  кредиторів у випадку реалізації плану санації та  у разі задоволення  вимог шляхом проведення ліквідаційних  процедур.

Прогнозні показники фінансово-майнового стану  боржника в процесі та після реалізації плану санації із вказівкою строків відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.

Механізми контролю за ходом реалізації плану.

      За  заявою будь-кого з кредиторів або  боржника, господарський суд може відхилити план санації, якщо будуть представленні обгрунтовані докази того, що в результаті прийняття рішення про санацію, становище однієї із зацікавлених сторін буде гіршим, ніж у випадку здійснення ліквідаційних процедур.

      Функції нагляду за повнотою виконання плану  санації покладаються на  арбітражного керуючого (розпорядника майна чи керуючого санацією). Повноваження арбітражного керуючого, членів комітету кредиторів та нагляд господарського суду зберігаються до повного виконання плану санації.

      Процедура санації у справах про банкрутство ще не набула в Україні належного поширення й застосовується досить рідко. Досить часто процедуру банкрутства використовують не для відновлення платоспроможності боржника та погашення його заборгованості перед кредиторами та працівниками (із заробітної плати), а для недобросовісного переділу власності (прихована приватизація).  
 
 
 

6. Реструктуризація  підприємства в системі  антикризового фінансового  управління

      Одним із інструментів фінансового оздоровлення підприємств є  реструктуризація. Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати в план санації.

      Реструктуризація  підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів,  спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентноспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Керуючись даним визначенням можна зробити розмежування між категоріями “реструктуризація підприємства” та “реорганізація”. Поняття “реструктуризація” є більш ширшим, оскільки включає в себе поряд з іншими, заходи, спрямовані на реорганізацію підприємства. Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного капіталу даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми організації бізнесу. 

      В літературних джерелах, присвячених  дослідженню реструктуризації підприємств, в залежності від характеру заходів, які застосовуються, виділяють такі форми реструктуризації:

• Реструктуризація виробництва;
• Реструктуризація активів;
• Фінансова реструктуризація;
• Корпоративна реструктуризація (реорганізація).

      Реструктуризація  виробництва передбачає внесення змін в організаційній та у виробничо-господарській сфері підприємства  з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності.  В рамках даного виду реструктуризації можуть проводитися  такі заходи:

• зміна керівництва підприємства;
• впровадження нових, прогресивних форм та методів управління;
• диверсифікація асортименту продукції;
• покращення якості продукції;
• підвищення ефективності маркетингу;
• зменшення витрат на виробництво;
• скорочення чисельності зайнятих на підприємстві.

      Реструктуризація  активів включає в себе заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу. До основних заходів в рамках реструктуризації активів слід віднести такі:

• продаж частини основних засобів;
• продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;
• продаж окремих підрозділів підприємства;
• зворотній лізинг;
• реалізація окремих видів фінансових вкладень;
• рефінансування дебіторської заборгованості.  

       Фінансова реструктуризація пов’язана зі зміною структури та розмірів власного та позичкового капіталу,  а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства.  До основних заходів в рамках фінансової реструктуризації можна віднести такі:

• реструктуризація заборгованості перед кредиторами;
• одержання додаткових кредитів;
• збільшення статутного капіталу;
• заморожування інвестиційних вкладень;

Зазначимо, що фінансова реструктуризація повинна  в обов’язковому порядку супроводжуватися  реструктуризацією виробництва, в  противному разі, заходи щодо покращення ситуації з фінансування можуть лише відстрочити ліквідацію підприємства на більш пізній період.

       Найбільш  складним видом реструктуризації є  корпоративна реструктуризація. Корпоративна реструктуризація пов’язана з реорганізацією підприємства, її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного капіталу, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу. До заходів, які проводяться в рамках корпоративної реструктуризації можна віднести наступні:

• часткова або повна приватизація;
• поділ крупних підприємств на частини;
• виділення із крупних підприємств окремих підрозділів;
• виділення із підприємства об’єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів;
• приєднання чи злиття з іншими, більш потужними підприємствами.

      За  формальними ознаками розрізняють  такі три види реорганізації (рис. 2):

1. Реорганізація, яка спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);
2. Реорганізація, яка спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виділення);
3. Реорганізація без змін розмірів підприємства (перетворення).  

 

 

Рис. 2. Форми корпоративної реструктуризації підприємств 

      У разі реорганізації  підприємства слід враховувати ряд законодавчих передумов  та вимог, а саме:

• порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб’єктів господарювання;
• вимоги  антимонопольного законодавства;
• вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо;
• порядок емісії акцій (у разі реорганізації АТ);
• можливі екологічні, демографічні та інші наслідки.

      Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, повинна здійснюватися з дотриманням вимог щодо переведення боргу,  зокрема:

а) перевід  боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;

б) новий  боржник вправі  висувати  проти  вимоги  кредитора  всі заперечення, основані на відносинах  між  кредитором  і  первісним боржником;

в)порука і встановлена третьою особою  застава  припиняються  з переводом  боргу, якщо поручитель або заставодавець  не виявив згоди відповідати за нового боржника;