Управління фінансовою санацією: фінансово-економічні та законодавчі аспекти

     реструктуризація  підприємства - здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає  санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів;

     керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника;

     ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької  діяльності, визнаного господарським  судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

     ліквідатор - фізична  особа, яка відповідно до рішення  господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог  кредиторів у встановленому цим Законом порядку;

     арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка  має ліцензію, видану в установленому  законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського  суду; 

     мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою  кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів);

     офіційний друкований орган - газети "Голос України" або "Урядовий  кур'єр"; 

     представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю - особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисельності працівників боржника або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника, представляти їх  інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут);

     учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників  боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю;

     заінтересовані особи  стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів  управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі  і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і  заінтересовані особи стосовно боржника;

     мораторій на задоволення  вимог кредиторів - зупинення виконання  боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

     погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди  про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними;

     значні угоди - угоди  щодо розпорядження майном боржника, балансова  вартість якого перевищує  один відсоток балансової вартості активів  боржника на день укладення угоди;

     угоди, щодо яких є заінтересованість, - угоди, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, керуючого санацією чи кредиторів;

     уповноважена особа  акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю - особа, уповноважена загальними зборами акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, що володіють більш як половиною статутного капіталу товариства, представляти їх інтереси під час проведення процедур банкрутства цього товариства з правом дорадчого голосу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Десятирічна практика застосування даного закону наочно продемонструвала його низьку ефективність. Це підтверджують міжнародні оцінки. Низьку ефективність процедури банкрутства відмічають щорічні міжнародні рейтинги. Згідно останнього рейтингу Світового банку Doing Business 2010, Україна значно поступається не тільки розвинутим країнам, але і країнам Східної Європи і Середньої Азії за тривалістю та вартістю процедури банкрутства, а також ступенем стягнення суми боргу на користь кредиторів.

     На  сьогодні ряд положень даного закону є застарілими і не встигають за викликами сучасності. До основних проблем можна віднести: транскордонне банкрутство, відсутність дієвих механізмів запобігання банкрутству підприємств і реструктуризації заборгованості у рамках процедури санації, незбалансованість можливостей кредиторів і боржників [5].

     Закон має помітні недоліки процесуального характеру, але головне, що реальна  система державного регулювання  сфери неплатоспроможності не забезпечує через норми Закону досягнення притаманних їй цілей та виконання завдань, які при цьому вона повинна вирішувати.

     Як  наслідок, 14 лютого цього року на сайті  Мінекономіки був оприлюднений законопроект, яким пропонується викласти Закон в новій редакції.

     Законопроект  – це впевнений крок до більш  прогресивних стандартів у справах  про банкрутство. Якщо він буде прийнятий, то можливість для недобросовісних дій у рамках справ про банкрутство суттєво зменшається. Боржникам буде фактично неможливо непомітно для кредиторів «піти у банкрутство». Зменшаться можливості для затягування розгляду таких справ і зловживання процесуальними правами. Насправді, час покаже, чи покращить прийняття Законопроекту процедури банкрутства на практиці і чи дійсно вирішить існуючі проблеми. На сьогодні чітко зрозуміло, що зміни потрібні і маємо надію, що скоро їх отримаємо [5]. 
 
 
 
 
 

     3. ФОРМУВАННЯ САНАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ  ПІДПРИЄМСТВА 

   В даному розділі роботи проведемо діагностику зовнішнього та внутрішнього середовища державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» з метою формування загальних напрямків стратегії його фінансового оздоровлення.

   Оцінка  внутрішнього середовища функціонування підприємства спрямована на визначення класу кризи підприємства та виконується за наступними напрямками фінансового аналізу (рис. 10).  

 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 10. Групування показників оцінки стану  внутрішнього середовища  

     В процесі проведення аналізу за вказаними  групами розрахуємо наступні показники: прибутковості (табл.3.1; рис. 3.1), ліквідності (табл. 3.2; рис. 3.2), фінансової санації (табл. 3.3; рис. 3.3). Дані для розрахунків додатки А - Г.

     Показник  рентабельність власного капіталу представляє  собою інтерес для існуючих і  потенційних власників та інвесторів. Він показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця. Він являється основним показником, який використовують для характеристики ефективності вкладень в діяльність того чи іншого виду.

     Рентабельність  активів – характеризує ефективність використання всіх активів підприємства. На рисунку 11 спостерігається погіршення рентабельності активів, про це свідчить зниження даного коефіцієнта. Можна стверджувати, що підприємство з кожним роком все більш не ефективно використовує свої активи. 
 

     Таблиця 3 

     Показники прибутковості

 

     Ситуація  згідно рентабельності діяльності спостерігається  аналогічною до попереднього показника, тобто діяльність підприємства являється  не ефективною. З кожної гривні, затраченої на виробництво продукції отримуємо збиток у розмірі 23 коп., у 2008 р., та 26 коп., у 2009 р.

     Рентабельність  основного капіталу – показник ефективності використання основного капіталу підприємства.  Оскільки даний показник має додаткове значення, це свідчить про ефективне використання основного капіталу. Але ця ефективність являється дуже низькою, адже значення коефіцієнта дуже близьке до нуля і на 2009 р. знижується порівняно з 2008 р на 0,01 пункт. 

     

 

     Рис. 3.1 Графічна інтерпретація показників прибутковості 

     Як бачимо згідно рисунку 3.1, з кожної інвестованої власниками грошової одиниці підприємство не доотримує в 2008 р – 9 коп., а в 2009 – 12 коп., для того щоб покривати всі свої затрати.

     Рентабельність  продукції  - економічна категорія, що характеризує ефективність реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). В 2008 р. можна було стверджувати, що реалізація продукції реалізовувалася ефективно, але в 2008 р., відбулося стрімке зниження показника. Причиною цього може бути галузь в якій дане підприємство працює, а також фінансова криза.   

     

 

     Рис. 3.2. Чистий збиток підприємства у 2008 та 2009 рр. 

     Як  можемо спостерігати на рис. 12 в 2009 р. обсяг  збитку підприємства знизився на 2893 тис. грн., але його сума залишається надто  великою, що свідчить про не ефективну діяльність підприємства, втрату його платності та кредитоспроможності. І найголовніше воно не може заінтересувати інвесторів. 

     Таблиця 3.2 

     Показники ліквідності